http://www.osvita-plaza.in.ua/index/shpargalki_groshi_ta_kredit/0-1773
“ема 1.
Х †рац≥онал≥стична концепц≥¤
Х еволюц≥йна концепц≥¤
Х повноц≥нн≥ грош≥
Х неповноц≥нн≥ грош≥
Х б≥метал≥зм
Х монометал≥зм
Х знак вартост≥
Х б≥лонна монета
Х паперов≥ грош≥
Х кредитн≥ грош≥†††††††††† Х сеньйораж
Х демонетизац≥¤ золота
Х чек
Х вексель
Х електронн≥ грош≥
Х депозитн≥ грош≥
Х пластикова картка
Х банкнота
Х масштаб ц≥н
Х ц≥на
“ема2.
- грошовий оборот;
†- грошовий об≥г;
- маса грошей;
- грошов≥ агрегати;
- грошова база;
- грошов≥ потоки.††††††††† - маса
грошей
- швидк≥сть об≥гу грошей.
“ема3.
Х грошовий ринок;
Х ф≥нансов≥ посередники;
Х кап≥тальне ф≥нансуванн¤;
Х ф≥нансуванн¤ шл¤хом отриманн¤ позик;
Х ринок позичкових кап≥тал≥в;
Х валютний ринок
Х попит на грош≥;
Х пропозиц≥¤ грошей;
Х ринок грошей;
Х ринок кап≥тал≥в;
Х м≥жбанк≥вський ринок;
Х в≥дкритий ринок;
Х ринок ц≥нних папер≥в
“ема4.
Х грошова система
Х грошова одиниц¤
Х масштаб ц≥н
Х валютний курс
Х ем≥с≥йна система
Х ≥нститут грошовоњ системи
Х грошове регулюванн¤
Х б≥метал≥зм
Х монометал≥зм
Х система паперово-кредитного об≥гу
Х золотомонетний стандарт
Х золото зливковий стандарт
Х золотодев≥зний стандарт
Х в≥дкрита грошова система
Х система подв≥йноњ валюти
Х система паралельноњ валюти
Х система ДкульгаючоњФ валюти
Х система металевого об≥гу
Х безгот≥вков≥ розрахунки
Х безгот≥вковий грошовий об≥г
Х плат≥жне дорученн¤
Х плат≥жна вимога
Х плат≥жна вимога-дорученн¤
Х розрахунков≥ чеки
Х акредитив
Х вексель
Х гот≥вков≥ розрахунки
Х гот≥вковий грошовий об≥г
Х оборотна каса
Х л≥м≥т залишку гот≥вки в кас≥
Х гот≥вкова виручка
“ема5.
Х ≥нфл¤ц≥¤
Х прихована ≥нфл¤ц≥¤
Х в≥дкрита ≥нфл¤ц≥¤
Х повзуча ≥нфл¤ц≥¤
Х галопуюча ≥нфл¤ц≥¤
Х г≥пер≥нфл¤ц≥¤
Х супер≥нфл¤ц≥¤
Х ≥нфл¤ц≥¤ попиту
Х ≥нфл¤ц≥¤ витрат
Х монетизац≥¤ деф≥циту бюджету
Х оч≥кувана ≥нфл¤ц≥¤†††† Х неоч≥кувана
≥нфл¤ц≥¤
Х грошова реформа
Х деном≥нац≥¤
Х нул≥ф≥кац≥¤
Х девальвац≥¤
Х ревальвац≥¤
Х дефл¤ц≥¤
Х формальн≥ реформи
Х конф≥скац≥йн≥ реформи
Х реформи паралельного типу
“ема6.
Х валюта
Х нац≥ональна валюта
Х ≥ноземна валюта
Х м≥жнародна (рег≥ональна валюта)
Х резервна валюта
Х конвертован≥сть
Х неконвертована валюта
Х конвертована валюта
Х повна конвертована валюта
Х часткова конвертована валюта
Х зовн≥шн¤ конвертац≥¤
Х внутр≥шн¤ конвертац≥¤
Х валютний курс
Х ф≥ксований валютний курс
Х плаваючий валютний курс
Х зм≥шаний валютний курс
Х реальний валютний курс
Х ном≥нальний валютний курс
Х котируванн¤ валют†† Х пр¤ме
котируванн¤ валют
Х непр¤ме котируванн¤ валют
Х нац≥ональна валютна система
Х рег≥ональна (м≥жнародна) валютна система
Х св≥това валютна система
Х система золотого стандарту
Х система золотомонетного стандарту
Х система золотозливкового стандарту
Х система золотомонетного стандарту
Х валютна система
Х валютне регулюванн¤
Х валютний контроль
Х плат≥жний баланс
Х валютн≥ операц≥њ
Х золотовалютн≥ резерви
“ема7.
Х абстрактна теор≥¤ грошей
Х ном≥нал≥стична теор≥¤ грошей
Х марксистська теор≥¤ грошей
Х монетарна теор≥¤ грошей
Х класична к≥льк≥сна теор≥¤ грошей† Х
неокласична к≥льк≥сна теор≥¤ грошей
Х кейнс≥анська концепц≥¤ монетарноњ теор≥њ
Х сучасний монетаризм
“ема8.
Х теор≥њ кредиту
Х суть кредиту
Х кредитн≥ в≥дносини
Х кредитно-грошов≥ в≥дносини
Х кредитно-товарн≥ в≥дносини
Х позичковий кап≥тал
Х субТЇкт кредиту
Х обТЇкт кредиту
Х функц≥њ кредиту
Х комерц≥йний кредит
Х деб≥торська заборгован≥сть
Х кредиторська заборгован≥сть
Х банк≥вський кредит
Х державний кредит
Х споживчий кредит
Х ≥потечний кредит
Х ≥потека
Х л≥зинговий кредит
Х л≥зинг
Х м≥жнародний кредит
Х кредитний портфель
Х кредитоспроможн≥сть
Х маржа
Х простий процент
Х складний процент
“ема9.
Х посередники ф≥нансов≥
Х ф≥нансово-кредитна система
Х банк≥вська система
Х парабанк≥вська система
Х небанк≥вськ≥ ф≥нансово-кредитн≥ ≥нститути
Х комерц≥йн≥ банки ун≥версальн≥
Х комерц≥йн≥ банки спец≥ал≥зован≥
Х л≥зингов≥ компан≥њ
Х факторингов≥ компан≥њ
Х брокерськ≥ ≥ дилерськ≥ компан≥њ
Х страхов≥ компан≥њ
Х пенс≥йн≥ фонди
Х ф≥нансов≥ компан≥њ
Х ломбарди
Х кредитн≥ сп≥лки
Х поштово-ощадн≥ установи
“ема10.
Х центральний банк
Х функц≥њ центрального банку
Х реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в
Х статус центрального банку
Х ф≥нансов≥ ≥нструменти грошово-кредитноњ пол≥тики.
Х ц≥л≥ грошово-кредитноњ пол≥тики.
“ема11.
Х комерц≥йний банк
Х ун≥тарн≥ банки
Х колективн≥ банки
Х ун≥версальн≥ банки
Х спец≥ал≥зован≥ банки
Х статутний фонд
Х базов≥ продукти комерц≥йних банк≥в
Х пасивн≥ операц≥њ комерц≥йних банк≥в
Х активн≥ операц≥њ комерц≥йних банк≥в
Х обовТ¤зков≥ економ≥чн≥ нормативи
Х основн≥ показники дл¤ оц≥нюванн¤ прибутковост≥ комерц≥йних банк≥в
Х стратег≥¤ отриманн¤ максимального прибутку
Х стратег≥¤ м≥н≥мального ризику
“ема12.
Х ћ≥жнародний валютний фонд (ћ¬‘)
Х Ѕреттон-¬удськ≥ ≥нститути
Х —в≥товий банк
Х ћ≥жнародний банк реконструкц≥њ та розвиту (ћЅ––)
Х ћ≥жнародна ф≥нансова корпорац≥¤ (ћ‘ )
Х ЅагатостороннЇ агентство з†
гарантуванн¤ ≥нвестиц≥й (Ѕј√≤)
Х ћ≥жнародний центр ≥з
†врегулюванн¤ ≥нвестиц≥йних спор≥в
(ћ÷¬≤—);
Х група —в≥тового банку;
Х експропр≥ац≥¤
Х ћ≥жамериканський банк розвитку (ћаЅ–);
Х јфриканський банк розвитку (јфЅ–);
Х јз≥атський банк розвитку (јзЅ–);
Х ™вропейський ≥нвестиц≥йний банк (™≤Ѕ);
Х ™вропейський банк реконструкц≥њ та розвитку (™Ѕ––);
Х „орноморський банк торг≥вл≥ ≥ розвитку („Ѕ“–).
“ема 1.
≈коном≥чна сутн≥сть грошей та
концепц≥њ њх походженн¤
‘орми вартост≥ - ѕроста, або випадкова форма вартост≥, –озгорнута
форма вартост≥, «агальна форма вартост≥, √рошова форма вартост≥.
грош≥- це специф≥чний товар, що маЇ властив≥сть обм≥нюватись на будь ¤кий ≥нший
товар
ƒо знак≥в вартост≥ належать: 1. металев≥ знаки вартост≥: золота
монета; б≥лонна монета розм≥нна, Ї неповноц≥нною. 2. паперов≥ знаки вартост≥.
” 70-т≥ роки ’’
ст. в≥дбувс¤ процес демонетизац≥њ золота.
—утн≥сть паперових грошей пол¤гаЇ в тому, що вони виступають знаками
вартост≥, випускаютьс¤ державою дл¤ покритт¤ бюджетних витрат ≥ над≥л¤ютьс¤ нею
примусовим курсом, визначаютьс¤ законодавчо обовТ¤зковими до прийманн¤ у вс≥
види платеж≥в.
ѕерш≥ паперов≥ грош≥ зТ¤вилис¤ в итањ в ’≤≤ ст. н.е., а в ™вроп≥ ≥
јмериц≥ Ц лише у ’VII-XVIII ст.
¬ ”крањн≥ перш≥ паперов≥ грош≥ зТ¤вились в об≥гу 1769 р. - з випуском њх
у –ос≥њ. ÷е були асигнац≥њ - своЇр≥дн≥ банк≥вськ≥ зобовТ¤занн¤-розписки на
одержанн¤ монети.
Ќеповноц≥нн≥ грош≥ - це грош≥, ¤к≥ не мають власноњ
(субстанц≥ональноњ) вартост≥.
ѕовноц≥нн≥ грош≥ Ц грош≥, у ¤ких ном≥нальна варт≥сть в≥дпов≥даЇ
реальн≥й вартост≥, тобто вартост≥ матер≥алу, з ¤кого вони зроблен≥. Ќаприклад,
до таких грошей, в≥днос¤ть металев≥ грош≥ ( м≥дн≥, ср≥бн≥, золот≥ монети).
ѕаперов≥ грош≥ - це представники неповноц≥нних грошей, ¤к≥
зТ¤вилис¤ ¤к зам≥нники золотих монет.
редитн≥ грош≥ Ц це неповноц≥нн≥ знаки вартост≥, ¤к≥ виникли на
основ≥ кредитних в≥дносин
¬ексель Ц це письмове боргове зобовТ¤занн¤боржника сплатити певну суму грошей
власнику вексел¤ у заздалег≥дь обумовлений терм≥н.
ѕростий вексель Ц виданий боржником ¤к зобовТ¤занн¤ виплатити
кредитору певну суму грошей в заздалег≥дь обумовлений терм≥н.
¬ексел≥ також под≥л¤Їтьс¤ на казначейськ≥,
ф≥нансов≥ ≥ комерц≥йн≥. азначейськ≥ вексел≥ - випускаютьс¤
державою дл¤ покритт¤ деф≥циту бюджету. омерц≥йн≥
вексел≥ Ц виникають на основ≥ реальноњ торговоњ операц≥њ з продажу товар≥в
у кредит. Ѕанк≥вськ≥ вексел≥ -
видаютьс¤ банком-ем≥тентом за на¤вност≥ певноњ суми кл≥Їнта на депозит≥.
ѕереказний вексель Ц виписуЇтьс¤ кредитором ¤к наказ боржнику
виплатити у зазначений терм≥н йому чи вказан≥й ним трет≥й особ≥ певну суму
грошей. 17 червн¤ 1992р. в≥дродивс¤
вексельний об≥г в ”крањн≥.
„ек Ц це р≥зновид переказного вексел¤, ¤кий власник рахунку виписуЇ на
комерц≥йний банк. ≤менн≥, предТ¤вницьк≥, ордерн≥. ≤менн≥ чеки Ц виписан≥ певн≥й особ≥ без права передаванн¤; предТ¤вницьк≥ чеки Ц без зазначенн¤
конкретного одержувача, тобто сума, ¤ка вказуЇтьс¤ у вексел≥, виплачуЇтьс¤
предТ¤вников≥ чека; ордерн≥ чеки Ц
виписан≥ на певну особу з обовТ¤зковим застереженн¤м про наказ оплати.
Ѕанкноти(в≥д англ. bank-note Ц кредитний б≥лет) Ц це грошов≥ знаки р≥зного
ном≥налу, що випускаютьс¤ в об≥г центральним ем≥с≥йним банком. «абезпечен≥
вс≥ма, активами банку та масою товару, що належить держав≥.
”перше в грошовому оборот≥ банкноти зТ¤вились в
к≥нц≥ XVII ст.
ƒепозитн≥ грош≥Ц це також неповноц≥нн≥ знаки вартост≥, але на
в≥дм≥нну в≥д гот≥вкових, не мають речового виразу й ≥снують лише у вигл¤д≥
депозит≥в на рахунках у банках.
≈лектронн≥ грош≥ - це абстрактна назва грошових кошт≥в, ¤к≥
використовуютьс¤ њх власниками на основ≥ електронноњ системи банк≥вських
послуг.
ѕластиков≥ картки Ц ≥менний грошовий документ, що видаЇтьс¤ банком
власнику поточного рахунку ≥ даЇ йому можлив≥сть керувати ним, тобто
зд≥йснювати оплату за товари, послуги, отримувати гот≥вков≥ кошти, а також
дозвол¤Ї власников≥ отримувати в банку короткострокову позику.
ямайська валютна система - була запроваджена у 1976-1978 рр.
уп≥вельна спроможн≥сть грошей Ц це к≥льк≥сть товар≥в та послуг, ¤к≥
можна придбати за грошову одиницю.
‘ункц≥њ грошей - ¤к засобу платежу, ¤к зас≥б об≥гу, ¤к засобу
нагромаджуванн¤, ‘ункц≥¤ св≥тових грошей, ≤нформац≥йна функц≥¤.
”крањнський карбованець, варт≥сть ¤кого дор≥внювала 17.424 дол≥ щирого
золота (1 дол¤ дор≥внюЇ
19 грудн¤ 1917
року було видрукувано перший грошовий
знак ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки Ч купюру варт≥стю у 100 карбованц≥в.
1 золотий карбованець дор≥внював 5457000000 рад¤нських карбованц≥в
” банкнотах гривн≥ використовуютьс¤ так≥ основн≥
захисн≥ елементи - ¬од¤ний
знак, «ахисна нитка, ћ≥кротекст, —ум≥щений малюнок, –ельЇфн≥ елементи, «нак дл¤
сл≥пих, одований малюнок, ’арактерний блиск в ультраф≥олетових промен¤х.
“ема 2.
√рошовий оборот Ц безперервний рух грошей у процес≥ виробництва,
розпод≥лу й обм≥ну сусп≥льного продукту ≥ перерозпод≥лу нац≥онального доходу,
зд≥йснюЇтьс¤ через об≥г гот≥вки та шл¤хом безгот≥вкових розрахунк≥в.
—труктуризац≥¤ грошового обороту за окремими
секторами - √рошовий об≥г
(сфера обм≥нну); ‘≥нансовий, ф≥скально-бюджетний; редитний.
—убТЇкт≥в грошового обороту - ф≥рми Ц субТЇкти (ф≥зичн≥ та юридичн≥ особи),
що забезпечують створенн¤ та реал≥зац≥ю валового нац≥онального продукту; домашн≥ господарства Ц субТЇкти (ус≥
с≥мейн≥ одиниц≥, ¤к≥ мають самост≥йн≥ грошов≥ доходи та витрати), ¤к≥
забезпечують виробництво валового нац≥онального продукту основним факторами
(робочою силою, засобами виробництва тощо) ≥ Ї к≥нцевими його споживачами; державн≥ структури Ц субТЇкти (державн≥
управл≥нн¤, ур¤д), ¤к≥ забезпечують розпод≥л та перерозпод≥л вартост≥ створенн¤
нац≥онального доходу та нац≥онального продукту, зд≥йснюючи вплив на реал≥зац≥ю
та споживанн¤ останнього; ф≥нансов≥
посередники Ц субТЇкти (банки, страхов≥ компан≥њ, ≥нвестиц≥йн≥ фонди тощо)
грошового ринку, ¤к≥ спр¤мовують пот≥к грошових кошт≥в в≥д њх власник≥в до
позичальник≥в.
потоки втрат
(чист≥ податки, заощадженн¤, оплата чистого ≥мпорту);
потоки ≥н'Їкц≥й (≥нвестиц≥њ, державн≥ закуп≥вл≥, надходженн¤ в≥д
чистого експорту).
нац≥ональний (сукупний) продукт, тобто загальна варт≥сть ус≥х
виготовлених вироб≥в та послуг;
нац≥ональний дох≥д, що характеризуЇ сукупний дох≥д, одержаний
населенн¤м, включаючи зароб≥тну плату, ренту, процентн≥ виплати.
≥льк≥сним
вим≥рником товарних поток≥в Ї грош≥. ≥льк≥сть грошей в об≥гу можна визначити
виход¤чи з такоњ залежност≥:
M† V = P Q; де, M Ц к≥льк≥сть грошей (грошова маса); V-
швидк≥сть об≥гу грошей; P- р≥вень ц≥н; Q Ц реальний нац≥ональний продукт.
ћаса грошей в об≥гу Ч це загальна сума залишк≥в грошей у вс≥х њх
формах, ¤к≥ перебувають у розпор¤дженн≥ субТЇкт≥в економ≥ки у певний момент
часу.
√рошовий агрегат - це визначене законодавством в≥дпов≥дно до
ступен¤ л≥кв≥дност≥ специф≥чне угрупуванн¤ л≥кв≥дних актив≥в, ¤к≥ можуть
служити альтернативними вим≥рниками грошовоњ маси.
јгрегат ћ0 в≥дображаЇ масу гот≥вки, ¤ка перебуваЇ поза
банками, тобто на руках у ф≥зичних ос≥б ≥ в касах юридичних ос≥б. √от≥вка у
касах банк≥в сюди не входить.
јгрегат ћ1 включаЇ грош≥ в агрегат≥ ћ0 + вклади у банках,
¤к≥ можуть бути використан≥ власниками негайно, без попередженн¤ банк≥в, тобто
запаси кошт≥в на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитанн¤.
јгрегат ћ2 - це грош≥ в агрегат≥ ћ1 + кошти на вс≥х видах
строкових рахунк≥в, кошти на рахунках кап≥тальних вкладень та ≥нших спец≥альних
рахунках.
јгрегат ћ3 охоплюЇ грош≥ в агрегат≥ ћ2 + кошти на вкладах за
трастовими операц≥¤ми банк≥в.
р≥м грошових
агрегат≥в, ЌЅ” визначаЇ показник, що називаЇтьс¤ грошовою базою.
¬еличину грошовоњ бази (√б) можна визначити за
формулою: √б=ћ0+ћк+ћрез, де,
ћ0 Ч сума гот≥вки, що перебуваЇ поза банками; ћк Ч сума гот≥вки у касах банк≥в;
ћрез Ч сума грошових кошт≥в (резерв≥в), ¤к≥ перебувають на кореспондентських
рахунках банк≥в у центральному банку.
”правл≥нн¤ грошовим об≥гом зд≥йснюЇтьс¤ ЌЅ” шл¤хом
регулюванн¤ двох складових грошового обороту: гот≥вки ≥
безгот≥вковоњ маси грошей, тобто визначенн¤ обс¤гу гот≥вковоњ грошовоњ маси
та регулюванн¤ кредитних операц≥й комерц≥йних банк≥в. √оловне завданн¤ Ќац≥онального банку в сучасних умовах пол¤гаЇ у
регулюванн≥ депозитноњ ем≥с≥њ, ¤ка в≥дбуваЇтьс¤ п≥д час кредитуванн¤
комерц≥йними банками субТЇкт≥в господарюванн¤. ƒл¤ цього використовуютьс¤ три
основн≥ групи метод≥в: 1) регулюванн¤
кредитних в≥дносин Ќац≥онального банку з комерц≥йними банками
(реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в; процентна пол≥тика та ≥нш≥); 2) проведенн¤
операц≥й на в≥дкритому ринку; 3) встановленн¤ економ≥чних показник≥в
регулюванн¤ д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в (розм≥р м≥н≥мальних резерв≥в;
регулюванн¤ сп≥вв≥дношенн¤ певних груп пасив≥в та актив≥в через показники
л≥кв≥дност≥ балансу банку; встановленн¤ норматив≥в ризику комерц≥йних банк≥в та
≥н.).
Ўвидк≥сть об≥гу грошей характеризуЇ частоту, з ¤кого кожна одиниц¤ на¤вних в оборот≥ грошей (гривн¤, долар тощо) використовуЇтьс¤ у середньому дл¤ реал≥зац≥њ товар≥в ≥ послуг за певний пер≥од (р≥к, квартал, м≥с¤ць).
¬иход¤чи з в≥домого р≥вн¤нн¤
обм≥ну ≤. ‘≥шера, величину швидкост≥
об≥гу грошей можна визначити за формулою 
: де, V
Ч швидк≥сть об≥гу грошей; – Ч середн≥й р≥вень ц≥н на товари та послуги; Q Ч ф≥зичний обс¤г товар≥в та
послуг, що реал≥зован≥ у певному пер≥од≥; ћ Ч середн¤ маса грошей, що перебуваЇ
в оборот≥ за певний пер≥од.
“≈ —“
“≈ћј 1
ѕќ’ќƒ∆≈ЌЌя, —”“№
“ј ‘”Ќ ÷≤ѓ √–ќЎ≈…
ѕлан (лог≥ка)
викладу ≥ засвоЇнн¤ матер≥алу:
1.1.≈коном≥чна
сутн≥сть грошей та концепц≥њ њхнього походженн¤.
1.2.≤сторичн≥
аспекти зм≥ни форм грошей та њх характеристика.
1.3.‘ункц≥њ
грошей та механ≥зм њхньоњ взаЇмод≥њ.
1.4.–оль грошей в
ринков≥й економ≥ц≥.
1.5.≤сторичн≥
аспекти походженн¤ гривн≥.
лючов≥ пон¤тт¤ та терм≥ни
Х рац≥онал≥стична концепц≥¤
Х еволюц≥йна концепц≥¤
Х повноц≥нн≥ грош≥
Х неповноц≥нн≥ грош≥
Х б≥метал≥зм
Х монометал≥зм
Х знак вартост≥
Х б≥лонна монета
Х паперов≥ грош≥
Х кредитн≥ грош≥†††††† Х
сеньйораж
Х демонетизац≥¤ золота
Х чек
Х вексель
Х електронн≥ грош≥
Х депозитн≥ грош≥
Х пластикова картка
Х банкнота
Х масштаб ц≥н
Х ц≥на
1.1. ≈коном≥чна
сутн≥сть грошей та концепц≥њ њхнього походженн¤
¬изначенн¤ сут≥
грошей ≥, в≥дпов≥дно до цього, фундаментальних засад њх розвитку становить
базовий р≥вень монетарноњ теор≥њ. ¬ теор≥њ грошей ≥снуЇ багато розб≥жностей та
невизначеностей з цього питанн¤.
“ому дл¤ п≥знанн¤
природи та сутност≥ грошей необх≥дно зТ¤сувати питанн¤ про њх походженн¤, про
чинники ¤к≥ зумовлюють виникненн¤ та ≥снуванн¤ грошей в економ≥чному житт≥
сусп≥льства.
—в≥това
економ≥чна л≥тература наводить дек≥лька протилежних концепц≥й походженн¤
грошей, ¤к≥ можна умовно под≥лити на два напр¤мки: рац≥онал≥стичний та
еволюц≥йний. Ќа¤вн≥сть р≥зних точок зору на походженн¤ грошей св≥дчить про
складн≥сть ≥ неоднозначност≥ ц≥Їњ економ≥чноњ категор≥њ.
ѕриб≥чники
рац≥онал≥стичноњ концепц≥њ, виходили з того, що грош≥ виникли в результат≥
певноњ рац≥ональноњ угоди м≥ж людьми або запровадженн≥ законодавчими актами
держави з огл¤ду на необх≥дн≥сть вид≥ленн¤ спец≥ального ≥нструменту дл¤
обслуговуванн¤ сфери товарного об≥гу ≥ п≥двищенн¤ ефективност≥ њњ
функц≥онуванн¤. «асновником цього п≥дходу у визначенн≥ походженн¤ грошей був
јристотель.
“аким чином,
рац≥онал≥стична концепц≥¤ хоч ≥ не в≥дкидаЇ товарну природу грошей, але все ж
таки не погоджуЇтьс¤ з њхн≥м стих≥йним, еволюц≥йним походженн¤м.
ѕроте
представники концепц≥њ еволюц≥йного походженн¤ (ј.—м≥т, ƒ.–≥кардо, .ћаркс)
довели безп≥дставн≥сть рац≥онал≥стичноњ концепц≥њ. Ќа њх думку виникненн¤
грошей зумовлено труднощами безпосереднього обм≥ну продуктами прац≥.
ѕроцес еволюц≥њ
та становленн¤ грошей представл¤Ї собою розвиток форми вартост≥, тобто розвиток
м≥новоњ вартост≥.
Ç ѕроста,
або випадкова форма вартост≥ зТ¤вилась на найнижчих щабл¤х економ≥чного
розвитку. ÷¤ форма була найпрост≥шою, еп≥зодичною ≥ випадковою, оск≥льки обм≥н
не був регул¤рним. ѕропозиц≥њ, за ¤кими обм≥нювались товари, теж були
випадковими. Ќаприклад, одна община могла обм≥н¤ти надлишок шк≥р овець на
надлишок зерна, що утворивс¤ в ≥нш≥й общин≥ ≥ такий обм≥н можна представити
так: одна шк≥ра в≥вц≥ на один кошик зерна. ћ≥нова варт≥сть при такому обм≥н≥
могла часто зм≥нюватись в час≥ ≥ простор≥.
Ç
–озгорнута форма вартост≥. « подальшим розпод≥лом прац≥, вид≥ленн¤ скотарства ≥
землеробства спри¤ли подальшому розвитку товарних в≥дносин. Ќадлишки
землеробськоњ продукц≥њ вже не випадково, а регул¤рно починають обм≥нюватись на
надлишки продукц≥њ тваринництва. ќдин товар зустр≥чаЇтьс¤ при обм≥н≥ з великою
к≥льк≥стю ≥нших товар≥в-екв≥валент≥в. Ќаприклад, один м≥шок зерна дор≥внюЇ:
одн≥й в≥вц≥, двом унц≥¤м золота, двом шк≥рам собол¤.
јле оск≥льки
товар безпосередньо обм≥нюЇтьс¤ на ≥нший, а обм≥н м≥ж общинами з розпадом
перв≥сного ладу зм≥нюЇтьс¤ на обм≥н м≥ж ≥ндив≥дами, то останн≥й стикаЇтьс¤ з
певними труднощами.
ѕо-перше, у
багатьох випадках при обм≥н≥ може виникнути нев≥дпов≥дн≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ
на конкретному ринку. Ќаприклад, власник овечих шк≥р хот≥в вим≥н¤ти њх на
зерно, а власнику зерна потр≥бна с≥ль, а овеч≥ шк≥ри не потр≥бн≥, тобто, вс≥
учасники обм≥ну н≥чого не могли придбати ≥ поверталис¤ з ринку з≥ своњми
товарами.
ѕо-друге, певний
товар виражав свою варт≥сть у споживн≥й вартост≥ безл≥ч≥ ≥нших товар≥в, що в
свою чергу ускладнювали м≥нов≥ пропорц≥њ товар≥в ≥ ор≥Їнтац≥ю товаровиробник≥в
у њхн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥.
Ç «агальна
форма вартост≥. ѕоступово учасники обм≥ну впевнювалис¤ в тому, що серед продукт≥в,
котр≥ обм≥нюютьс¤ на ринку, Ї так≥, попит на ¤к≥ найб≥льший. “ому кожний
товаровиробник за продукт своЇњ прац≥ прагнув отримати загальний товар, ¤кий
потр≥бний вс≥м. “акими товарами за р≥зних час≥в у р≥зних м≥сцевост¤х найчаст≥ше
були худоба, с≥ль, зерно та ≥н. «агальна форма вартост≥ це така форма, за ¤коњ
безл≥ч товар≥в обм≥нюютьс¤ на ¤кийсь один товар ≥ цей товар стаЇ загальним
екв≥валентом. —тих≥йне закр≥пленн¤ за одним ≥з товар≥в рол≥ загального
екв≥валента означало, власне, по¤ву грошей в њх найпрост≥шому вигл¤д≥. ¬они,
вже могли виконувати базов≥ грошов≥ функц≥њ Ц засобу вим≥рюванн¤ вартост≥ та
засобу об≥гу. ќднак в ц≥й рол≥ товари затримувались недовго, оск≥льки з≥
зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ продукт≥в обм≥ну, ускладненн¤м та розширенн¤м територ≥альних
меж обм≥ну, вже не задовольн¤ли вимог товарного об≥гу ≥ за своњми властивост¤ми
не в≥дпов≥дали умовам екв≥валентност≥. ¬ результат≥ обм≥ну загальним
екв≥валентом прот¤гом тривалого пер≥оду стаЇ один товар Ц метал. ÷ей процес
становленн¤ товару, ¤к загального екв≥валенту, дуже складний ≥ тривалий. ¬≥н
визначив по¤ву четвертоњ форми вартост≥ Ц грошовоњ.
Ç √рошова
форма вартост≥. ¬≥дм≥нн≥сть грошовоњ форми вартост≥ в≥д загальноњ пол¤гаЇ не в
тому за ¤ким товаром закр≥пилась роль загального екв≥валенту, а в тому, чи
закр≥пилась ц¤ роль за одним товаром. ≤ ¤кщо таке закр≥пленн¤ в≥дбулось, то й
перех≥д в≥д загальноњ форми вартост≥ до грошовоњ можна вважати, що теж
зд≥йснивс¤. ќтже, ц≥лком очевидним Ї висновок про те, що виникненн¤ та розвиток
грошей Ц тривалий еволюц≥йний процес, зумовлений стих≥йним розвитком товарного
виробництва та обм≥ну. “аке трактуванн¤ походженн¤ грошей д≥стало назву Ц
еволюц≥йноњ концепц≥њ. ¬оно Ї науково достов≥рним ≥ створюЇ спри¤тливу базу дл¤
зТ¤суванн¤ сут≥ грошей.
ѕо-перше Ц грош≥
Ї статистичною категор≥Їю, њх не можна розгл¤дати ¤к застигле економ≥чне ¤вище,
оск≥льки це динам≥чне утворенн¤. ¬они пост≥йно розвиваютьс¤, зм≥нюючи одну свою
форму, тобто конкретне вт≥ленн¤, загального екв≥валенту, ≥ншою.
ѕо-друге Ц грош≥
за походженн¤м Ц це товар, що маЇ властив≥сть обм≥нюватись на будь-¤кий ≥нший
товар тобто в≥д≥граЇ роль загального екв≥валенту. У” вс≥х цив≥л≥зованих народ≥в
грош≥ стали загальним знар¤дд¤м торг≥вл≥, завд¤ки ¤кому продаютьс¤ ≥ купуютьс¤
вс¤кого роду товари або обм≥нюютьс¤ один на одногоФ (ј.—м≥т) [11, с.10 ].
ѕо-третЇ Ц грош≥
специф≥чний товар, тому що вони не здатн≥ пр¤мо задовольнити будь-¤к≥ ф≥зичн≥
чи духовн≥ потреби людини, а т≥льки опосередковано Ц через в≥дчуженн¤ њх на
куп≥влю звичайних товар≥в та послуг [4]. ÷ю думку свого часу висловив класик
пол≥тичноњ економ≥ки ѕ.—амуельсон: У√рош≥ Ц ¤к грош≥, а не ¤к товар Ц потр≥бн≥
не сам≥ по соб≥, а заради тих речей, ¤к≥ на них можна купити. √рош≥ Ц це штучна
соц≥альна умовн≥стьФ [11, с.10].
ѕо-четверте Ц
грош≥, це товар, що вид≥ливс¤ стих≥йно ≥з загальноњ товарноњ маси. ≈коном≥чна
сутн≥сть ≥ законом≥рн≥сть виникненн¤ й розвитку грошей взаЇмозвТ¤зан≥ ≥
взаЇмозумовлен≥.
“аким чином,
доц≥льно зробити висновок, що грош≥- це специф≥чний товар, що маЇ властив≥сть
обм≥нюватись на будь ¤кий ≥нший товар, тобто Ї загальним екв≥валентом ≥ ¤кий
розвиваЇтьс¤ на кожному етап≥ товарного виробництва ≥ наповнюЇтьс¤ новим
зм≥стом, що ускладнюЇтьс¤ з≥ зм≥ною умов виробництва.
¬иникненн¤ грошей
було законом≥рним обТЇктивним економ≥чним процесом, завд¤ки ¤кому зТ¤вивс¤
ефективний прискорювач руху товарноњ маси, ≥нструмент достов≥рноњ оц≥нки
економ≥чноњ ≥нформац≥њ.
1.2 ≤сторичн≥
аспекти зм≥ни форми грошей та њх характеристика
√рош≥ пройшли
тривалий ≥ складний шл¤х розвитку в≥д предмет≥в першоњ необх≥дност≥ до так
званих електронних грошей. ¬исокий р≥вень розвитку ф≥нансово-економ≥чних
в≥дносин та ≥стотне ускладненн¤ вимог ринку до грошового екв≥валента,
зумовлювало зм≥ну форм грошей, б≥льш адекватних новим умовам. ≤сторичн≥ аспекти
розвитку форм грошей схематично показано на рис.1.
≈волюц≥¤ форм
грошей в≥дбувалас¤ в напр¤м≥ в≥д повноц≥нних грошей до неповноц≥нних, ¤кими Ї
сучасн≥ грош≥.
ѕовноц≥нн≥ грош≥
Ц грош≥, у ¤ких ном≥нальна варт≥сть в≥дпов≥даЇ реальн≥й вартост≥, тобто
вартост≥ матер≥алу, з ¤кого вони зроблен≥. Ќаприклад, до таких грошей,
в≥днос¤ть металев≥ грош≥ ( м≥дн≥, ср≥бн≥, золот≥ монети).
Ќеповноц≥нн≥ Ц це
грош≥, ¤к≥ не мають власноњ (субстанц≥ональноњ) вартост≥.
ѕочатковою
висх≥дною формою повноц≥нних грошей були товарн≥ грош≥. Ќа р≥зних етапах
розвитку, в р≥зних крањнах ≥ рег≥онах роль товарних грошей спочатку виконували
р≥зн≥ товари першоњ необх≥дност≥. Уўо т≥льки не використовували люди в ¤кост≥
грошей! ƒ≥апазон таких речей дуже великий Ц в≥д череп≥в кор≥в на остров≥ Ѕорнео,
до сол≥ в јфриц≥, в≥д металевих спис≥в в онго, до череп≥в людини на
—оломонових островахФ, - пише √.ј.‘едоров-ƒавидов [9]. “а найрозповсюджен≥шим
видом товарних грошей була худоба. «годом на роль грошей стали претендувати
предмети розкош≥ та дорогоц≥нн≥ вироби.
¬ м≥ру розвитку
товарного виробництва, зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ продукт≥в обм≥ну, поглибленн¤
сусп≥льного под≥лу прац≥, ускладненн¤ та розширенн¤ територ≥альних меж обм≥ну
товарами ринок поставив перед товаро-грошима нов≥ вимоги:
Х портативн≥сть (велика
варт≥сть у невеликому обс¤з≥);
Х здатн≥сть
тривалий час збер≥гати свою варт≥сть;
Х економ≥чна
под≥льн≥сть (наприклад, перлину або худобу не под≥лити на дв≥ частини однаковоњ
вартост≥, а злиток золота, под≥лений на дв≥ р≥вн≥ за вагою частини, означаЇ що
≥ варт≥сть кожноњ його половини р≥вно вдв≥ч≥ зменшуЇтьс¤);
Х збережен≥сть.
«адовольнити так≥
вимоги попередн≥ грош≥ не могли у звТ¤зку з њх ф≥зичними властивост¤ми. Ќа њх
м≥сце ринок стих≥йно висунув р≥зн≥ метали, серед ¤ких спочатку використовувались
Ц зал≥зо, м≥дь, бронза, що найчаст≥ше вживалис¤ людьми, а згодом цю роль почали
виконувати дорогоц≥нн≥ метали - ср≥бло ≥ золото.
—першу металев≥
грош≥ виступали у форм≥ зливк≥в ср≥бла або золота, а згодом у форм≥ монети.
ѕерш≥ монети
зТ¤вилис¤ майже двадц¤ть ш≥сть стол≥ть тому в —тародавньому итањ ≥ Ћ≥д≥йськ≥й
держав≥. ” ињвськ≥й –ус≥ першими металевими грошима, були гривн≥ - зливки ≥з
ср≥бла, ¤к≥ датуютьс¤ ще ’ ст.
ћонета ви¤вилас¤
найдосконал≥шою формою повноц≥нних грошей. ¬она обслуговувала економ≥чн≥
в≥дносини людей прот¤гом майже трьох тис¤чол≥ть. «а цей час вона розвивала ≥
зм≥нювала св≥й зовн≥шн≥й вигл¤д, ваговий вм≥ст.
Ќайб≥льш зручною
дл¤ об≥гу ви¤вилас¤ кругла форма монети, лицьовий б≥к ¤коњ - адверс, зворотний
- реверс ≥ обр≥з Ц гурт. « метою запоб≥ганн¤ псуванню монети, гурт почали
робити нар≥зним [1].
—початку в об≥гу
знаходились водночас золот≥ ≥ ср≥бн≥ монети. ÷ей етап у розвитку грошей
називавс¤ золото-ср≥бним б≥метал≥змом. ƒо золотого об≥гу крањни перейшли в
друг≥й половин≥ XIX ст. ≥ установивс¤ золотий монометал≥зм.
”складненн¤ та
розширенн¤ ринкових в≥дносин зумовили неспроможн≥сть золота назавжди
закр≥питись в рол≥ загального екв≥валента.
Ќовим етапом
розвитку грошей, стала по¤ва знак≥в вартост≥. «наки вартост≥ (зам≥нники повноц≥нних
грошей) - грош≥, ном≥нальна варт≥сть ¤ких вище реальноњ, тобто витраченоњ на њх
виробництво сусп≥льноњ прац≥. арбуванн¤ пор¤д з повноц≥нною монетою зам≥нника
повноц≥нних грошей було викликано обТЇктивними причинами:
Х золото - це
мТ¤кий метал, ≥ монети, що перебувають в об≥гу, з часом стираютьс¤
(п≥драховано, що золота монета щороку втрачаЇ 0,07% в≥д власноњ ваги);
Х золотодобуванн¤
не встигало за виробництвом товар≥в ≥ не забезпечувало повноњ потреби в грошах;
Х поширена в
середньов≥чч≥ фальсиф≥кац≥¤ грошей державою. ¬ об≥гу зТ¤вилис¤ розм≥нн≥ монети,
ном≥нальна варт≥сть ¤ких значно перевищувала њхню вагову варт≥сть. ѕрибуток,
отриманий з р≥зниц≥ м≥ж ном≥нальною варт≥стю випущених в об≥г грошей ≥
витратами на њх ем≥с≥ю, д≥став назву сеньйораж. ” цьому раз≥ фальсиф≥кована
монета використовувалас¤ лише ¤к знак вартост≥ повноц≥нноњ монети [9];
Х золотий
стандарт, в ц≥лому, не стимулював виробництво ≥ товарооб≥г.
ƒо знак≥в
вартост≥ належать:
1. металев≥ знаки
вартост≥:
- золота монета,
що в об≥гу з часом стиралас¤;
- б≥лонна монета
розм≥нна, з др≥бною варт≥стю. ¬она карбуЇтьс¤ з недорогоц≥нного металу
(наприклад, м≥дь, алюм≥н≥й), отже Ї неповноц≥нною.
2. паперов≥ знаки
вартост≥ - грошов≥ знаки, виготовлен≥ з паперу.
«олотий об≥г
про≥снував в≥дносно недовго - до ѕершоњ св≥товоњ в≥йни. ѕрактично вс≥
крањни-учасниц≥ в ц≥л¤х формуванн¤ в≥йськових стратег≥чних запас≥в вилучили ≥з
об≥гу золот≥ ≥ ср≥бн≥ монети. ѓх м≥сце в грошовому об≥гу зайн¤ли незабезпечен≥
паперов≥ грош≥ ≥ розм≥нна монета. ” звТ¤зку з цим зТ¤вилис¤ принципово нов≥
грошов≥ системи, ¤к≥ формувалис¤ не на реальних грошах, ¤к≥ мають власну
товарну варт≥сть, а на њх зам≥нниках, що отримали назву неповноц≥нних грошей, -
не забезпечених золотом банкнотах, казначейських б≥летах, монетах ≥з недорогоц≥нних
сплав≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д повноц≥нноњ золотоњ монети, ц≥ сурогати не мали на
товарному ринку власноњ вартост≥, а т≥льки св≥дчили про право њх власника
отримати в обм≥н на них визначену варт≥сть. √рошов≥ знаки в цьому випадку
виступали лише в ¤кост≥ опосередкованих представник≥в вартост≥.
ѕерша св≥това
в≥йна з њњ дуже великими матер≥альними збитками привела до того, що ур¤ди
практично вс≥х крањн св≥ту вз¤лис¤ до випуску у велик≥й к≥лькост≥ не
забезпечених реальними ц≥нност¤ми грошових знак≥в. ” результат≥ в к≥нц≥ в≥йни
ц≥ крањни лишилис¤ з≥ знец≥нюваними грошима. ≤нфл¤ц≥йн≥ процеси спостер≥галис¤
у багатьох крањнах ≥ тривали до 30-х рок≥в ’’ стол≥тт¤.
¬икликан≥ ними
деформац≥њ в економ≥чн≥й та ф≥нансов≥й сферах були наст≥льки серйозними, що зроблен≥
в де¤ких крањнах ™вропи спроби в≥дновити золотий стандарт не дали позитивних
результат≥в.
” 70-т≥ роки ’’
ст. в≥дбувс¤ процес демонетизац≥њ золота, в результат≥ чого воно перестало
виконувати спочатку функц≥њ засобу об≥гу ≥ платежу у внутр≥шньому об≥гу крањни,
а пот≥м з 1976 р. ≥ функц≥ю св≥тових грошей. ” внутр≥шньому об≥гу та на
св≥товому ринку золото було вит≥снене ≥з сфери грошового об≥гу паперовими ≥
кредитними грошима.
ѕаперов≥ грош≥ -
це представники неповноц≥нних грошей, ¤к≥ зТ¤вилис¤ ¤к зам≥нники золотих монет.
—утн≥сть
паперових грошей пол¤гаЇ в тому, що вони виступають знаками вартост≥,
випускаютьс¤ державою дл¤ покритт¤ бюджетних витрат ≥ над≥л¤ютьс¤ нею
примусовим курсом, визначаютьс¤ законодавчо обовТ¤зковими до прийманн¤ у вс≥
види платеж≥в.
ѕерш≥ паперов≥
грош≥ зТ¤вилис¤ в итањ в ’≤≤ ст. н.е., а в ™вроп≥ ≥ јмериц≥ Ц лише у
’VII-XVIII ст. ¬ ”крањн≥ перш≥ паперов≥ грош≥ зТ¤вились в об≥гу 1769 р. - з
випуском њх у –ос≥њ. ÷е були асигнац≥њ - своЇр≥дн≥ банк≥вськ≥
зобовТ¤занн¤-розписки на одержанн¤ монети.
¬арт≥сть
паперових грошей визначаЇтьс¤ т≥Їю к≥льк≥стю товар≥в ≥ послуг, ¤к≥ можна купити
на ц≥ паперов≥ грош≥. ћ≥рилом њх ем≥с≥њ стаЇ не потреба обороту в плат≥жних
засобах, а потреба держави у ф≥нансуванн≥ бюджетного деф≥циту.
≈м≥тентами
паперових грошей Ї або державне казначейство, або центральн≥ банки. ¬ першому
випадку - казначейство, безпосередньо використовуЇ випуск паперових грошей дл¤
покритт¤ своњх видатк≥в. ¬ другому випадку - центральний банк випускаЇ
нерозм≥нн≥ банкноти ≥ надаЇ њх в позику держав≥, ¤ка направл¤Ї њх на своњ
бюджетн≥ видатки.
Ќеобх≥дно також
п≥дкреслити, що за економ≥чною природою паперовим грошам властива
нестаб≥льн≥сть курсу ≥ неминуче знец≥ненн¤. ÷¤ ознака властива насамперед
грошам, що ≥м≥туютьс¤ державним казначейством. јле цього недол≥ку можуть набути
≥ грош≥, ¤к≥ ≥м≥туютьс¤ центральним банком, ¤кщо ем≥с≥¤ спр¤мовуЇтьс¤ на
покритт¤ бюджетного деф≥циту. ѕро це переконливо св≥дчить досв≥д ”крањни
(1991-1993рр.), коли основною причиною г≥пер≥нфл¤ц≥њ була надм≥рна кредитна
ем≥с≥¤ Ќац≥онального банку. як насл≥док Ц знец≥ненн¤ купоно-карбованц≥в за
1993р. у 100 раз≥в.
Ќедол≥ки, ¤к≥
властив≥ паперовим грошам, можуть у значн≥й м≥р≥ зменшуватис¤ завд¤ки
використанню кредитних грошей.
редитн≥ грош≥
виникають з розвитком товарного виробництва, коли куп≥вл¤-продаж зд≥йснюЇтьс¤
в≥дстрочкою платежу. ѓх по¤ва повТ¤зана з функц≥Їю грошей ¤к засобу платежу, де
грош≥ виступають зобовТ¤занн¤ми продавц¤, ¤к≥ повинн≥ бути погашенн≥ у
заздалег≥дь встановлений терм≥н. Ќе маючи власноњ вартост≥, кредитн≥ грош≥
застосовуютьс¤ ¤к грош≥ лише тому, що в користувач≥в контрагент≥в, ¤к≥ њх
одержують ¤к плат≥ж, Ї в≥ра у можлив≥сть використовувати њх дл¤ забезпеченн¤
своњх майбутн≥х платеж≥в. ‘актор дов≥ри до цих форм стаЇ вир≥шальним дл¤ њх
функц≥онуванн¤ ¤к грошей, завд¤ки чому вони д≥стали також назву кредитних.
редитн≥ грош≥ Ц
це неповноц≥нн≥ знаки вартост≥, ¤к≥ виникли на основ≥ кредитних в≥дносин [3].
редитн≥ грош≥
пройшли такий шл¤х розвитку: вексель, чек, банкнота, депозитн≥ грош≥,
електронн≥ грош≥.
¬ексель Ц це
письмове боргове зобовТ¤занн¤боржника сплатити певну суму грошей власнику
вексел¤ у заздалег≥дь обумовлений терм≥н.
¬ексель маЇ
характерн≥ ознаки, ¤к≥ в≥др≥зн¤ють його в≥д ≥нших боргових зобовТ¤зань:
- ч≥тко встановлена
форма;
- абстрактн≥сть
(в≥дсутн≥сть на документ≥ ≥нформац≥њ про вид угоди, а вказуЇтьс¤ т≥льки сума
платежу);
- безсп≥рн≥сть
(обовТ¤зкова сплата боргу, аж до примусових засоб≥в);
- конкретн≥сть
терм≥ну платежу;
- оборотн≥сть
(передача вексел¤ ¤к плат≥жного засобу ≥ншим кредиторам, що означаЇ можлив≥сть
взаЇмного зарахуванн¤ вексельних зобовТ¤зань продавц¤).
–озр≥зн¤ють два
види вексел¤: простий ≥ переказний.
ѕростий вексель Ц
виданий боржником ¤к зобовТ¤занн¤ виплатити кредитору певну суму грошей в
заздалег≥дь обумовлений терм≥н.
ѕереказний
вексель Ц виписуЇтьс¤ кредитором ¤к наказ боржнику виплатити у зазначений
терм≥н йому чи вказан≥й ним трет≥й особ≥ певну суму грошей.
¬ексел≥ також
под≥л¤Їтьс¤ на казначейськ≥, ф≥нансов≥ ≥ комерц≥йн≥. азначейськ≥ вексел≥ -
випускаютьс¤ державою дл¤ покритт¤ деф≥циту бюджету. омерц≥йн≥ вексел≥ Ц
виникають на основ≥ реальноњ торговоњ операц≥њ з продажу товар≥в у кредит.
Ѕанк≥вськ≥ вексел≥ - видаютьс¤ банком-ем≥тентом за на¤вност≥ певноњ суми
кл≥Їнта на депозит≥.
17 червн¤ 1992р.
в≥дродивс¤ вексельний об≥г в ”крањн≥, ¬ерховна –ада ”крањни прийн¤ла постанову
Уѕро застосуванн¤ вексел≥в в господарському об≥гуФ. ÷ей нормативний документ
був прийн¤тий дуже вчасно, оск≥льки, враховуючи економ≥чну кризу в держав≥, вексельний
об≥г дозволив помТ¤кшити плат≥жну кризу, прискорити залученн¤ до господарського
обороту готову продукц≥ю з обмеженим попитом, реал≥зувати зайв≥
товарно-матер≥альн≥ ц≥нност≥.
„ек Ц це р≥зновид
переказного вексел¤, ¤кий власник рахунку виписуЇ на комерц≥йний банк.
„ек представл¤Ї
собою письмовий безумовний наказ власника поточного рахунку про виплату
вказаноњ в ньому суми грошей певн≥й особ≥ або предТ¤вников≥.
–озр≥зн¤ють три
основних види чек≥в:
1) ≥менн≥ Ц
виписан≥ певн≥й особ≥ без права передаванн¤;
2) предТ¤вницьк≥
Ц без зазначенн¤ конкретного одержувача, тобто сума, ¤ка вказуЇтьс¤ у вексел≥,
виплачуЇтьс¤ предТ¤вников≥ чека;
3) ордерн≥ Ц
виписан≥ на певну особу з обовТ¤зковим застереженн¤м про наказ оплати.
” внутр≥шньому
об≥гу чеки використовуютьс¤ дл¤ одержанн¤ гот≥вки у кредитн≥й установ≥
(грошовий чек), а також ¤к ≥нструменту безгот≥вкових плат≥жних розрахунк≥в, що
зд≥йснюютьс¤ шл¤хом перерахувань за рахунками у кредитних установах
(розрахунков≥ чеки). ѕризначенн¤ чеку пол¤гаЇ в тому, що в≥н слугуЇ засобом
одержанн¤ гот≥вки у банку, засобом об≥гу, платежу ≥ формою безгот≥вкових
розрахунк≥в.
«веденн¤ рол≥
чека переважно до техн≥чноњ функц≥њ обслуговуванн¤ поточних рахунк≥в визначило
обмежен≥сть перспектив його використанн¤. „еков≥ операц≥њ повТ¤зан≥ з такими
незручност¤ми, ¤к њх виписуванн¤, доставка в банк дл¤ сплати, ≥снуванн¤
≥мов≥рност≥ п≥дробки тощо. “ому наприк≥нц≥ 50-х рок≥в у крањнах ≥з
високорозвинутим грошовим господарством розпочалис¤ пошуки б≥льш досконал≥ших
≥нструмент≥в обслуговуванн¤ депозитних грошей на банк≥вських рахунках.
Ѕанкноти(в≥д
англ. bank-note Ц кредитний б≥лет) Ц це грошов≥ знаки р≥зного ном≥налу, що
випускаютьс¤ в об≥г центральним ем≥с≥йним банком. «абезпечен≥ вс≥ма, активами
банку та масою товару, що належить держав≥. Ќа сьогодн≥ Ц основний вид
паперових грошей.
”перше в
грошовому оборот≥ банкноти зТ¤вились в к≥нц≥ XVII ст. ѕерв≥сна форма банкноти
називалась УкласичноюФ ≥ мала подв≥йне забезпеченн¤: по-перше Ц це товарне
забезпеченн¤, оск≥льки випуск њњ проводивс¤ ем≥с≥йним банком зам≥сть
комерц≥йних вексел≥в; по-друге - обовТ¤зковий обм≥н њњ на золото за першою
вимогою власника. Ќа той час центральний банк волод≥в достатн≥м об≥гом золота,
аби забезпечити золоту гарант≥ю банкнотам, що виключало њњ знец≥ненн¤,
гарантувало над≥йн≥сть, сталу варт≥сть, високу еластичн≥сть в об≥гу.
” сучасних умовах
банкнота втратила золоте забезпеченн¤ ≥ свою гарант≥ю сталост≥ вартост≥ Ц
розм≥н на золото. ¬она надходить в об≥г шл¤хом: банк≥вського кредитуванн¤
держави; банк≥вського кредитуванн¤ господарських субТЇкт≥в через комерц≥йн≥
банки; обм≥ну ≥ноземноњ валюти на банкноти певноњ крањни.
—учасна банкнота,
на в≥дм≥ну в≥д вексел¤, Ї безстроковим зобовТ¤занн¤м, не повТ¤заним з
конкретною торговою операц≥Їю. ÷ентральн≥ банки випускають банкноти суворо
певноњ вартост≥.
«важена пол≥тика
щодо державного боргу та виплати доходу за обл≥гац≥¤ми державних позик
забезпечуЇ ринковий попит на вказан≥ ц≥нн≥ папери. ÷е даЇ можлив≥сть
центральному банку через регулюванн¤ свого портфел¤ таких папер≥в впливати на
масу банкнот, продаючи њх на фондовому ринку. Ќе втратив свого значенн¤ ≥
механ≥зм саморегулюванн¤ банкнотного об≥гу через забезпеченн¤ њх ем≥с≥њ
комерц≥йними вексел¤ми. Ѕанк≥вськ≥ позики п≥д комерц≥йн≥ вексел≥ стали
надаватис¤ переважно в депозитн≥й, а не у банкнотн≥й форм≥. “ому ем≥с≥йн≥ банки
через цей механ≥зм регулюють масу депозитних грошей в оборот≥, опосередковано
впливаючи ≥ на об≥г банкнот.
ƒепозитн≥ грош≥Ц
це також неповноц≥нн≥ знаки вартост≥, але на в≥дм≥нну в≥д гот≥вкових, не мають
речового виразу й ≥снують лише у вигл¤д≥ депозит≥в на рахунках у банках.
ѕривод¤тьс¤ вони
в рух за допомогою техн≥чних ≥нструмент≥в - чек≥в, плат≥жних доручень,
пластикових карток тощо.
ѕотреба в так≥й
форм≥ грошей обТЇктивно зумовлена посиленн¤м вимог щодо економ≥чност≥ та
зручност≥ грошового обороту. ƒепозитн≥ грош≥ стали основною формою грошей у
крањнах з розвинутою економ≥кою (близько 90% ус≥Їњ грошовоњ маси в оборот≥).
¬они мають
суттЇв≥ переваги перед гот≥вковою формою грошей:
- значно економн≥ш≥;
- зручн≥шу у
користуванн≥;
- п≥ддаЇтьс¤
контролю з боку банк≥в за оборотом п≥сл¤ ем≥с≥њ.
јле, необх≥дно
зазначити, кр≥м указаних переваг, ц¤ форма грошей маЇ своњ недол≥ки. Ќасамперед
йдетьс¤ про незручност≥ щодо зд≥йсненн¤ платеж≥в. ƒл¤ виконанн¤ кожного платежу
необх≥дно заповнити ц≥лий р¤д документ≥в ≥ подати њх у банк. ќсобливо ц≥
недол≥ки ви¤вл¤ютьс¤ у сфер≥ роздр≥бного товарного обороту та сфер≥ послуг, де
традиц≥йн≥ депозитн≥ грош≥ не використовуютьс¤. “ому на зм≥ну депозитним грошам
ф≥нансовий ринок висунув нову форму кредитних грошей - електронн≥ грош≥.
≈лектронн≥ грош≥
- це абстрактна назва грошових кошт≥в, ¤к≥ використовуютьс¤ њх власниками на
основ≥ електронноњ системи банк≥вських послуг. Ќа сьогодн≥ це найб≥льш
прогресивний, економ≥чний ≥ зручний нос≥й грошових функц≥й.
«а формою
електронн≥ грош≥ Ї р≥зновидом депозитних грошей.
¬они орган≥чно
поЇднують у соб≥ вс≥ переваги депозитноњ та гот≥вковоњ форм грошей:
- немаЇ потреби
переносити або перевозити велику к≥льк≥сть гот≥вкових грошей;
- гот≥вку у
вигл¤д≥ електронних грошей, ¤к правило, не можна витратити, ¤кщо ц≥ грош≥
викраден≥ або втрачен≥;
- п≥сл¤ втрати,
викраденн¤ або знищенн¤, одразу попередивши про це кредитну установу, можна
отримати нов≥ електронн≥ грош≥ з в≥дновленн¤м перв≥сного балансу;
- дос¤гаЇтьс¤
значна економ≥¤ витрат на виготовленн¤, збереженн¤, перерахуванн¤ ≥ перевезенн¤
електронних грошей;
- кожний платник
маЇ можлив≥сть вмить виконати плат≥ж, попередньо перев≥ривши вс≥ його умови ≥
зд≥йснивши в≥дпов≥дн≥ розрахунки.
Ќос≥Їм
електронних грошей Ї пластиков≥ картки.
ѕластиков≥ картки
Ц ≥менний грошовий документ, що видаЇтьс¤ банком власнику поточного рахунку ≥
даЇ йому можлив≥сть керувати ним, тобто зд≥йснювати оплату за товари, послуги,
отримувати гот≥вков≥ кошти, а також дозвол¤Ї власников≥ отримувати в банку
короткострокову позику. Ќайчаст≥ше вона застосовуЇтьс¤ у роздр≥бному товарному
оборот≥ та сфер≥ послуг.
–озгл¤нут≥
питанн¤ характеризують еволюц≥йний процес виникненн¤ ≥ розвитку грошей, що
формуЇ теоретичну базу дл¤ п≥знанн¤ функц≥й грошей.
1.3. ‘ункц≥њ
грошей ≥ механ≥зм њхньоњ взаЇмод≥њ
¬ економ≥чн≥й
л≥тератур≥ з теор≥њ грошових в≥дносин, ¤кщо розгл¤нути њњ в ретроспектив≥,
склавс¤ далеко не однозначний п≥дх≥д до визначенн¤ функц≥й грошей.
¬ажливим аспектом
п≥знанн¤ функц≥й грошей Ї насамперед, принцип ≥сторизму. √рош≥ не Ї статичною
категор≥Їю, њх не можна розгл¤дати ¤к щось незм≥нне, оск≥льки це динам≥чна
категор≥¤. –озвиток функц≥њ грошей в≥дбувавс¤ в≥дпов≥дно до укладанн¤ товарного
виробництва та ринкових в≥дносин. “ому на кожному етап≥ розвитку
товарно-грошових в≥дносин формуЇтьс¤ певна сукупн≥сть функц≥й грошей та
способ≥в њх взаЇмод≥њ. “акож необх≥дно враховувати, що в процес≥ розвитку
грошових в≥дносин де¤к≥ њхн≥ функц≥њ ускладнюютьс¤, зм≥нюютьс¤, в≥дмирають. Ќа
зм≥ну зТ¤вл¤ютьс¤ нов≥.
“ому не вражаЇ
така к≥льк≥сть погл¤д≥в на це питанн¤. –озб≥жност≥ стосуютьс¤ ¤к трактуванн¤
самих функц≥й, так ≥ њх к≥лькост≥. ѕлатон, наприклад у прац≥ УƒержаваФ вид≥лив
т≥льки дв≥ функц≥њ грошей: м≥ра вартост≥ та зас≥б об≥гу [9]. ƒ. –≥кардо
в≥ддавав перевагу т≥льки одн≥й функц≥њ грошей ¤к засобу об≥гу. ” своњх наукових
роботах в≥н писав: У√рош≥ Ц Ї товаромЕ що служить загальним засобом обм≥нуФ
[15]. ј —м≥т вважав грош≥ лише техн≥чним засобом ≥ над≥л¤в њх т≥льки одн≥Їю
функц≥Їю Ц засобу об≥гу. –азом з тим класик економ≥чноњ теор≥њ арл ћаркс у
прац≥ У ап≥талФ, маючи на уваз≥ золото ¤к грошовий товар, дов≥в, що ≥снуЇ пТ¤ть
функц≥й грошей: м≥ра вартост≥, зас≥б об≥гу, зас≥б платежу, нагромадженн¤ та
функц≥¤ св≥тових грошей.
—учасн≥ науков≥
досл≥дженн¤ на основ≥ положень, що стосуютьс¤ функц≥й грошей, провод¤тьс¤
багатьма вченими, але, ¤к правило, зд≥йснюютьс¤ вони в межах в≥домих сьогодн≥
функц≥й грошей.
ƒехто з учених
зменшуЇ к≥льк≥сть функц≥й, поЇднуючи ≥ комб≥нуючи пТ¤ть класичних функц≥й
[12,6], або навпаки Ц намагаЇтьс¤ њх модиф≥кувати з розвитком товарно-грошових
в≥дносин у б≥льшу к≥льк≥сть [10,7,8].
Ќеобх≥дно
зауважити, що у процес≥ економ≥чного розвитку та зм≥н у наукових п≥дходах до
визначенн¤ сут≥ грошей маЇ в≥дбуватис¤ не лише модиф≥кац≥¤ на¤вних функц≥й, а й
по¤ва принципово нових. “ому в цьому п≥дручнику пор¤д ≥з класичними функц≥¤ми
грошей розгл¤немо нов≥.
‘ункц≥¤ сучасних
грошей Ц це сукупн≥сть форм руху грошей у њх взаЇмозвТ¤зку з об≥гом товар≥в, кап≥талу
≥ кредиту. ƒана сукупн≥сть включаЇ наступн≥ форми (рис. 1.2.) [8, с.45]:
–озгл¤немо
перерахован≥ функц≥њ грошей, насамперед функц≥ю м≥ри вартост≥.
—утн≥стьфункц≥њ
грошей ¤к м≥ри вартост≥ пол¤гаЇ у тому, що варт≥сть ус≥х товар≥в вим≥рюЇтьс¤ за
допомогою грошей, надаючи форму ц≥ни.
‘ункц≥¤ м≥ри
вартост≥ виражаЇ в≥дносини товару до грошей ¤к до загального екв≥валента. ќтже,
функц≥ональне призначенн¤ грошей ¤к м≥ри вартост≥ нерозд≥льно повТ¤зане з
категор≥Їю ц≥на, що Ї грошовим виразом вартост≥ товару.
÷≥на залежить, з
одного боку, в≥д вартост≥ товару, з ≥ншого Ц в≥д вартост≥ самих грошей.
¬арт≥сть товару може бути незм≥нною, але за умови зменшенн¤ вартост≥ грошей
ц≥ни на товари зростатимуть. “обто, спостер≥гаЇтьс¤ обернено пропорц≥йна
залежн≥сть м≥ж ц≥ною та варт≥стю грошовоњ одиниц≥.
ƒл¤ пор≥вн¤нн¤
ц≥н р≥зних за варт≥стю товар≥в необх≥дно звести њх до одного масштабу, тобто
виразити њх в однакових грошових одиниц¤х. ћасштабом ц≥н у металевому об≥гу
називаЇтьс¤ законодавчо ф≥ксована вагова к≥льк≥сть грошового металу (наприклад
золота або ср≥бла), прийн¤того у певн≥й крањн≥ за грошову одиницю.
як зазначалось
вище, на перших етапах економ≥чного розвитку, масштаб ц≥н зб≥гавс¤ з њхн≥м
ваговим вм≥стом, але в процес≥ розвитку грошових в≥дносин в≥н почав в≥докремлюватис¤
в≥д безпосереднього вагового вм≥сту. ќсновними чинниками цього в≥дхиленн¤ можна
вважати: зношуванн¤ ≥ псуванн¤ монет, зменшуванн¤ њхнього вагового вм≥сту
державною владою, перех≥д в≥д менш ц≥нних до б≥льш ц≥нних метал≥в, з ¤ких
карбувалис¤ монети. як насл≥док, прийн¤тий державний масштаб ц≥н поступово
в≥дмежувавс¤ в≥д реального грошового вм≥сту грошовоњ одиниц≥.
« по¤вою
розм≥нних на золото паперових грошей, масштаб ц≥н збер≥гав своЇ призначенн¤. Ќа
основ≥ масштабу ц≥н пор≥внювались нац≥ональн≥ грошов≥ одиниц≥, в≥дпов≥дно
встановлювались валютн≥ курси.
” 1976-1978 рр.
була запроваджена ямайська валютна система ¤ка скасувала оф≥ц≥йну ц≥ну на
золото, а також конвертац≥ю паперових грошей у монетарний товар Ц золото.
“аким чином,
золото зникло з об≥гу дв≥ч≥. ѕо-перше, воно п≥шло з об≥гу у вигл¤д≥ золотих
зливк≥в ≥ монет, а по-друге, - у вигл¤д≥ ≥деальноњ ваговоњ к≥лькост≥ золота,
¤ке м≥ститьс¤ в кожн≥й грошов≥й одиниц≥. ¬иход¤чи з цього, виникла думка проте,
що разом з≥ скасуванн¤м оф≥ц≥йноњ ц≥ни на золото (вона в сучасних умовах
встановлюЇтьс¤ стих≥йно у процес≥ ринкового об≥гу), а також золотих паритет≥в
зник оф≥ц≥йний масштаб ц≥н. « цим положенн¤м важко погодитись, оск≥льки п≥сл¤
того, ¤к золото оф≥ц≥йно зникло з грошовоњ сфери, соц≥ально-економ≥чний
розвиток зумовив його зам≥ну. “обто власна варт≥сть грошовоњ одиниц≥ формуЇтьс¤
на ≥нш≥й основ≥.
¬арт≥сть
паперово-кредитних грошей (або њхн¤ куп≥вельна спроможн≥сть) сьогодн≥
визначаЇтьс¤ варт≥стю товар≥в ≥ послуг, ¤к≥ вони представл¤ють, та к≥льк≥стю
грошовоњ маси в об≥гу. ¬ об≥гу нерозм≥нних паперово-кредитних грошей ц≥на
знаходить своЇ п≥дтвердженн¤ безпосередньо у товарах, а не в золот≥. …детьс¤
про визначенн¤ куп≥вельноњ спроможност≥ грошовоњ одиниц≥, або њх реальноњ
вартост≥.
уп≥вельна спроможн≥сть
грошей Ц це к≥льк≥сть товар≥в та послуг, ¤к≥ можна придбати за грошову одиницю
[3, с.40].
‘ункц≥ю грошей ¤к
м≥ри вартост≥ держава повинна регулювати ринковими методами, наприклад, шл¤хом
п≥двищенн¤ куп≥вельноњ спроможност≥ нац≥ональноњ валюти з метою спри¤нн¤
зростанню виробництва. ” нормал≥зац≥њ або порушен≥ функц≥њ м≥ри вартост≥
м≥ститьс¤ ключ до розгадки одн≥Їњ ≥з причин подв≥йного характеру економ≥чноњ
категор≥њ грошей, ¤ка здатна в залежност≥ в≥д конкретних умов спри¤ти розвитку
або, навпаки, спаду економ≥ки.
‘ункц≥¤ грошей ¤к
зас≥б об≥гу. ¬ економ≥чн≥й науц≥ доведено, що головна ц≥льова установка функц≥њ
грошей ¤к засобу об≥гу складаЇтьс¤ у безпосередньому обм≥нн≥ грошей на товари,
а неодм≥нна умова такого обм≥ну - це пост≥йна на¤вн≥сть необх≥дноњ маси
гот≥вкових грошей в об≥гу. ‘ункц≥¤ засобу об≥гу зд≥йснюЇтьс¤ через платеж≥
гот≥вковими грошима за товари в момент њх куп≥вл≥. “обто цю функц≥ю можуть
виконувати лише грош≥, що реально ≥снують.
√рош≥ - ≥деальний
зас≥б товарного об≥гу. ÷е означаЇ, що за грош≥ завжди можна придбати будь-¤кий
товар, ¤кий Ї на ринку. Ќаприклад, кожен прац≥вник обм≥нюЇ результати своЇњ
прац≥ на зароб≥тну плату, ¤ка вим≥рюЇтьс¤ у грошовому вираз≥. ѕот≥м ц≥ грош≥
в≥н може обм≥нювати на товари або послуги. “ак≥ грош≥ не здатн≥ безпосередньо
задовольнити будь-¤к≥ ф≥зичн≥ чи духовн≥ потреби людини, а т≥льки
опосередковано - через в≥дчуженн¤ њх на куп≥влю звичайних товар≥в та послуг.
ƒл¤ того, щоб
бути засобом об≥гу, грош≥ повинн≥ мати загальне визначенн¤ субТЇкт≥в ринку.
…детьс¤ про сусп≥льне визначенн¤ здатност≥ грошей виконувати функц≥њ
посередника обм≥ну товар≥в. ј це можливо т≥льки при умов≥ що варт≥сть грошей
(куп≥вельна спроможн≥сть) залишаЇтьс¤ в≥дносно стаб≥льною. “обто субТЇкти ринку
беруть грош≥ в обм≥н на товари чи послуги, оск≥льки переконанн≥, що в будь-¤кий
момент зможуть обм≥н¤ти њх на екв≥валентн≥ матер≥альн≥ блага. ≤ навпаки,
зменшенн¤ грошей викликаЇ у субТЇкт≥в ринку недов≥ру до њх куп≥вельноњ
спроможност≥ та бажанн¤ швидше обм≥н¤ти њх на товари. ≤нфл¤ц≥йн≥ процеси
спричин¤ють звуженн¤ сфери функц≥онуванн¤ засобу об≥гу внасл≥док переходу до
бартерних операц≥й. ј це Ї кроком назад у розвитку функц≥й грошей, що зумовлюЇ
зниженн¤ њх рол≥ в розвитку економ≥ки.
ƒосить швидкий
розвиток ринковоњ економ≥ки створюЇ передумови дл¤ звуженн¤ сфери використанн¤
функц≥њ засобу об≥гу та ¤к≥сноњ зм≥ни механ≥зму њњ зд≥йсненн¤.
” сучасних умовах
використанн¤ грошей ¤к засобу об≥гу зд≥йснюЇтьс¤ переважно в роздр≥бн≥й
торг≥вл≥, наданн≥ послуг населенню, м≥жнародн≥й торг≥вл≥. ѕроте ≥ в зазначених
сферах поступово звужуЇтьс¤ використанн¤ ц≥Їњ функц≥њ через проникненн¤ сюди
кредитних в≥дносин, особливо у крањнах з розвинутою економ≥кою [4].
ћехан≥зм
взаЇмод≥њ функц≥њ м≥ри вартост≥ ≥ засобу об≥гу. ќбидв≥ функц≥њ грошей ¤к м≥ри
вартост≥ ≥ ¤к засобу об≥гу орган≥чно взаЇмозвТ¤зан≥. —аме ц≥ дв≥ основн≥
функц≥њ обумовлюють сутн≥сть грошей. ‘ункц≥¤ грошей ¤к засобу об≥гу доповнюЇ
функц≥ю грошей ¤к м≥ри вартост≥.
≤деальна м≥ра
вартост≥ перетворюЇтьс¤ у господарському оборот≥ в реальний зас≥б об≥гу.
÷≥нова пол≥тика
вартост≥ товару зд≥йснюЇтьс¤ на основн≥ функц≥њ м≥ри вартост≥ до процесу його
реал≥зац≥њ. ÷≥на встановлюЇтьс¤ ще до обм≥ну товар≥в. ќднак њњ ном≥нальне
визначенн¤ не маЇ н≥чого сп≥льного з д≥йсним продажем. ÷≥на Ї необх≥дною
передумовою реального обм≥ну: вона реал≥зують себе в ньому лише в к≥нцевому
п≥дсумку. “ому ц≥лком зрозум≥ло, що сам процес обм≥ну товар≥в породжуЇ
обТЇктивну потребу не лише у функц≥њ м≥ри вартост≥, а й у загальному засоб≥
об≥гу, на боц≥ ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ њх фактичний обм≥н. ÷е стосуЇтьс¤ обм≥ну
товар≥в ≥ на внутр≥шньому ринку й на зовн≥шньому.
” такому раз≥
функц≥¤ засобу об≥гу нев≥дд≥льна в≥д функц≥њ м≥ри вартост≥. ќрган≥чно
доповнюючи одна одну, вони реал≥зують подв≥йну природу грошей Ц њх призначенн¤
виконувати в товарному св≥т≥ роль загального варт≥сного екв≥валента ≥ водночас
бути техн≥чним ≥нструментар≥Їм обм≥ну товар≥в [2].
‘ункц≥¤ грошей ¤к
засобу платежу виникла саме у звТ¤зку з розвитком кредитних в≥дносин у
товарному господарств≥. ÷ю функц≥ю грош≥ виконують у раз≥, коли товар
продаЇтьс¤ у кредит, що повТ¤зано з неоднаковими умовами виробництва ≥
реал≥зац≥Їю товар≥в, р≥зною тривал≥стю њх виробництва й об≥гу, сезонним
характером виробництва, що створюЇ нестачу додаткових кошт≥в у субТЇкта господарюванн¤.
¬ результат≥ виникаЇ необх≥дн≥сть куп≥вл≥-продажу з в≥дстрочкою платежу, тобто
у кредит.
√рош≥ ¤к зас≥б
платежу мають специф≥чну форму руху, ¤ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д форми руху грошей ¤к
засобу об≥гу:
“ Ц √ - “-
функц≥¤ грошей ¤к засобу об≥гу;
“-«Е« -√- функц≥¤
грошей ¤к засобу платежу,
де: « Ц боргове
зобовТ¤занн¤.
“аким чином, за
такого обм≥ну немаЇ зустр≥чного руху грошей ≥ товар≥в, погашенн¤ боргового
зобовТ¤занн¤ Ї к≥нцевою ланкою у процес≥ придбанн¤ або продажу.
ƒо грошей у
функц≥њ засобу платежу ринок висуваЇ одну з основних вимог - стал≥сть. √рош≥
ви¤вл¤ютьс¤ в ц≥й функц≥њ досить гостро, тому що д≥Ї фактор часу. якщо кредитор
надасть кредит на довгостроковий терм≥н, ≥ за цей час грош≥ знец≥нюютьс¤, то
в≥н не поверне позиченоњ вартост≥ й зазнаЇ збитк≥в. ўоб уникнути цього
необх≥дно використовувати плаваюч≥ процентн≥ ставки в≥дпов≥дно до знец≥нених
грошей, що у свою чергу негативно впливаЇ на стан кредитного ринку в держав≥.
р≥м того, ≥снуЇ
ймов≥рн≥сть загрози неплатежу. ќск≥льки в умовах розвинутого товарного
господарства грош≥ в ц≥й функц≥њ повТ¤зують м≥ж собою велику к≥льк≥сть
субТЇкт≥в господарюванн¤, майже кожний з ¤ких купуЇ товари у кредит, розрив у
одн≥й ≥з ланок плат≥жного ланцюга призводить до руйнуванн¤ всього ланцюга
боргових зобовТ¤зань, що в широких масштабах може спричинити грошово-кредитну
кризу.
¬ економ≥ц≥
”крањни ц≥ ¤вища певною м≥рою ви¤вилис¤ в 90-х рр., коли ≥нфл¤ц≥¤ дос¤гла р≥вн¤
г≥пер≥нфл¤ц≥њ. ѕрот¤гом короткого часу величина позичкового процента
п≥двищилась у дек≥лька раз≥в, що стримувало розвиток кредитних в≥дносин та
економ≥чне зростанн¤ взагал≥.
¬ умовах
прострочених заборгованостей у господарств≥ де¤ких позитивних результат≥в
дос¤гнуто лише 1999 року, коли курс долара був обмежений Увалютним коридоромФ,
а зниженн¤ обс¤гу виробництва призупинилось. ѕри цьому спостер≥галось
покращенн¤ функц≥онуванн¤ грошей ¤к засобу платежу.
“аким чином, у
2000р. в основних галуз¤х економ≥ки в≥дносно зменшувалась нестача в≥двантаженоњ
продукц≥њ, зросла частка податкових надходжень, внесених до бюджету ФживимиФ
грошима, знизилась процентна ставка за кредити, досить суттЇво зросли кредитн≥
вклади в економ≥ку. ќднак економ≥чна база цього усп≥ху не Ї досить м≥цною.
–озвТ¤занн¤ в≥дпов≥дного питанн¤ може бути дос¤гнуто за допомогою зд≥йсненн¤
р¤ду заход≥в, в тому числ≥ шл¤хом розширенн¤ сфери використанн¤ грошей у
функц≥њ нагромадженн¤.
ћехан≥зм
взаЇмод≥њ функц≥њ грошей ¤к засобу платежу ≥ засобу об≥гу. ‘ункц≥¤ грошей ¤к
засобу платежу за зм≥стом Ї продовженн¤м функц≥њ засобу обм≥ну ≥ зТ¤вилас¤ вона
п≥зн≥ше, на вищих етапах розвитку товарно-грошових в≥дносин. √рошей не можна
у¤вити без функц≥њ м≥ри вартост≥ ≥ засобу об≥гу, тод≥ ¤к без функц≥њ засобу
платежу вони лог≥чно можуть ≥снувати.
√рош≥ ¤к зас≥б
платежу, ¤к ≥ засобу об≥гу, передаютьс¤ в≥д одного субТЇкта в≥дносин до ≥ншого,
тобто зд≥йснюють об≥г. “ому коли мова йде про грошовий об≥г, то найчаст≥ше
маЇтьс¤ на уваз≥ функц≥онуванн¤ њх ≥ ¤к засобу об≥гу, ≥ ¤к засобу платежу.
¬≥дпов≥дно ≥ загальна маса грошей в об≥гу включаЇ њх к≥льк≥сть в обох цих
функц≥¤х. ¬имоги закону грошового об≥гу поширюютьс¤ на загальну масу грошей,
тобто на обидв≥ њх функц≥њ [4].
‘ункц≥¤ грошей ¤к
засобу нагромаджуванн¤. Ќеобх≥дно зазначити, що де¤к≥ автор≥в економ≥чних праць
не вид≥л¤ють функц≥њ грошей ¤к засобу нагромадженн¤, а звод¤ть њњ до функц≥њ
грошей ¤к засобу збереженн¤ вартост≥ [13]. ќднак функц≥¤ збереженн¤ вартост≥ не
в повному обс¤з≥ враховуЇ специф≥ку сучасноњ економ≥ки. ап≥талу недостатньо
збереженн¤ вартост≥, в≥н потребуЇ пост≥йного њњ зб≥льшенн¤. “ому в сучасних
умовах розвитку ринковоњ економ≥ки найб≥льш коректно говорити саме про функц≥ю
грошей ¤к засобу нагромадженн¤.
√рош≥ виступають
загальним екв≥валентом, тобто, забезпечуючи власнику отриманн¤ будь-¤кого
товару, стають загальним вт≥ленн¤м багатства. “ому в учасник≥в ринку виникаЇ
прагненн¤ до њх накопиченн¤. ƒл¤ утворенн¤ скарб≥в грош≥ вилучаютьс¤ з об≥гу,
тобто акт куп≥вл≥-продажу перериваЇтьс¤. ” цьому раз≥ продаж товар≥в
зд≥йснюЇтьс¤ не за рахунок куп≥вл≥, а заради придбанн¤ самих грошей, тобто
грош≥ вже не Ї посередниками в обм≥нн≥ (“-√-“), а стають метою продажу.
”
докап≥тал≥стичних формац≥¤х багатство нагромаджувалось у вигл¤д≥ скарб≥в, ¤к≥
збер≥гались у скрин¤х. “аке нагромаджуванн¤ грошей мало лише одну визначальну
ц≥ль Цзбер≥ганн¤ вартост≥.
≤з зростанн¤м
товарного виробництва грош≥ перетворюютьс¤ у скарби дл¤ виконанн¤ ще одноњ ц≥л≥
нагромаджуванн¤ Ц створенн¤ резерву плат≥жних засоб≥в, що надало йому
в≥дтворювального характеру ≥ зор≥Їнтувало на забезпеченн¤ прибутку. Ѕажанн¤ отримувати
¤комога б≥льш≥ прибутки примусило п≥дприЇмц≥в не збер≥гати грош≥ ¤к скарб, а
пускати њх в об≥г. Ѕез певного резерву виробник товару не м≥г п≥дтримувати
безперервн≥сть та забезпечити розширенн¤ власного виробництва. ”
кап≥тал≥стичному товарному виробництв≥ в≥льн≥ грошов≥ активи не збер≥гаютьс¤
вже ¤к скарби, а розм≥щуютьс¤ в банках на депозитах, вкладаютьс¤ у ц≥нн≥
папери, що забезпечувало њх власникам додатковий прибуток у вигл¤д≥ позичкового
проценту ≥ див≥денд≥в. ¬≥дтак скарб поступово перетворюЇтьс¤ у ц≥леспр¤моване
нагромадженн¤ грошей ¤к збереженн¤ вартост≥ дл¤ розширеного в≥дтворенн¤.
«олотий резерв
÷ентрального банку був резервом внутр≥шнього грошового об≥гу, св≥тових грошей,
а також платеж≥в за вкладами та дл¤ розм≥ну банкнот. ÷е призначенн¤ золотого
запасу в сучасних умовах в≥дпало у звТ¤зку з вилученн¤м золота з об≥гу. ќднак
золото продовжуЇ в≥д≥гравати роль скарбу, зосереджуючись у резервах центральних
банк≥в, а також у приватних скарбах.
ѕочаток створенн¤
золотого запасу в ”крањн≥ поклала постанова ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањни
Уѕро створенн¤ запасу дорогоц≥нних метал≥в ≥ дорогоц≥нних камен≥в в ”крањн≥Ф
в≥д 2 грудн¤ 1991р. «олото Ї компонентом золотовалютного резерву Ќац≥онального
банку ”крањни, куди вход¤ть високол≥кв≥дн≥ активи, так≥, ¤к ≥ноземна валюта,
вексел≥, обл≥гац≥њ ≥ в≥льноконвертован≥ валюта.
Ќа початок 2001р.
золот≥ запаси ЌЅ” становили близько 13,7 тонн металу (13,5% усього
золотовалютного резерву ЌЅ”). ‘ормуванн¤, збереженн¤ ≥ накопиченн¤
золотовалютного резерву зд≥йснюЇтьс¤ з метою забезпеченн¤ внутр≥шньоњ ≥
зовн≥шньоњ стаб≥льност≥ валюти, пол≥пшенн¤ кредитоспроможност≥ ”крањни.
ќкрем≥ приватн≥
особи накопичують золото у вигл¤д≥ зливк≥в, юв≥лейних монет, прикрас, купуючи
його на ринку в обм≥н на нац≥ональну валюту. ћета такого накопиченн¤
застрахувати себе в≥д знец≥ненн¤ нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥. ќсновна маса
член≥в сусп≥льства при в≥дсутност≥ золотого об≥гу накопичуЇ ≥ збер≥гаЇ
неповноц≥нн≥ кредитн≥ грош≥, ¤к≥ не створюють реального багатства дл¤
власник≥в, оск≥льки не мають власноњ вартост≥.
‘ункц≥ю
нагромадженн¤ кредитн≥ грош≥ виконують тому, що вони Ї загальновизначальним
засобом обм≥ну, ¤кий реально може бути засобом збереженн¤ вартост≥. јле сучасн≥
грош≥ можуть виконувати таку вимогу лише за умови, що вони Ї ст≥йкими та
стаб≥льними. ƒ≥йсно, ¤кщо у пер≥оди високоњ ≥нфл¤ц≥њ варт≥сть кредитних грошей
знижуЇтьс¤, то вони стають досить непривабливим засобом нагромадженн¤.
«бер≥гати своЇ багатство у грошах (¤к повноц≥нних та неповноц≥нних) люди
намагаютьс¤ також тому, що грошам притаманна абсолютна л≥кв≥дн≥сть.
¬иконанн¤ грошима
функц≥њ засобу нагромадженн¤ Ї важливою передумовою розвитку кредитних
в≥дносин, за допомогою ¤ких стаЇ можливим використанн¤ тимчасово в≥льних
кошт≥в, що утворюютьс¤ у р≥зних сферах господарства ≥ населенн¤, дл¤ наданн¤ њх
у позику субТЇктам господарюванн¤ ≥нших галузей та окремим кредиторам.
ћехан≥зм
взаЇмод≥њ функц≥њ грошей ¤к засобу нагромадженн¤ з функц≥Їю м≥ри вартост≥. як
було зазначено вище, реал≥зувати себе в рол≥ засобу нагромадженн¤ грош≥ можуть
лише за умови, коли вони Ї ст≥йкими ≥ стаб≥льними. ¬изначений аспект реал≥зац≥њ
грошей ¤к засобу нагромаджуванн¤ висв≥тлюЇ њх взаЇмозвТ¤зок ≥з функц≥Їю м≥ри
вартост≥. як ≥ функц≥¤ м≥ри вартост≥, грош≥ криють у соб≥ можлив≥сть реал≥зац≥њ
њх соц≥ального призначенн¤ - виконанн¤ рол≥ загального екв≥валента та абсолютно
л≥кв≥дного товару.
‘ункц≥¤ св≥тових
грошей. ÷≥льове призначенн¤ функц≥њ св≥тових грошей складаЇтьс¤ у забезпеченн≥
м≥жнародних розрахунк≥в ≥ руху кап≥тал≥в м≥ж крањнами.
‘ункц≥¤ св≥тових
грошей зумовлена, поглибленн¤м м≥жнародного под≥лу прац≥, зовн≥шньоњ торг≥вл≥,
та по¤вою св≥тового ринку.
—в≥тов≥ грош≥
мають тро¤ке призначенн¤: м≥жнародного плат≥жного засобу; м≥жнародного
куп≥вельного засобу ≥ Ї формою матер≥ал≥зац≥њ сусп≥льного багатства [3,7]. ¬
¤кост≥ м≥жнародного плат≥жного засобу грош≥ виступають при розрахунках по
м≥жнародним балансам. як м≥жнародний куп≥вельний зас≥б використовуЇтьс¤ у
безпосередн≥й куп≥вл≥ товар≥в за кордоном ≥ сплат≥ њх гот≥вковою, наприклад, у
випадку неврожаю Ц закуп≥вл¤ зерна, цукру. ¬ рол≥ матер≥ал≥зац≥њ сусп≥льного
багатства св≥тов≥ грош≥ використовуютьс¤ п≥д час наданн¤ позик або субсид≥й
одн≥Їю крањною ≥нш≥й або у раз≥ виплати репарац≥й крањн≥-переможниц≥ крањною,
що переможена. ¬ такому випадку в≥дбуваЇтьс¤ перем≥щенн¤ частини багатства в≥д
одн≥Їњ держави до ≥ншоњ в грошов≥й форм≥.
≈волюц≥йний
розвиток грошового ринку зумовив трансформац≥ю форм св≥тових грошей: в≥д
золотих монет до нац≥ональних валют кредитного характеру, а в≥д останн≥х - до
колективних валют.
¬их≥д окремих
нац≥ональних грошових одиниць на св≥тову арену Ї результатом гостроњ
конкурентноњ боротьби м≥ж ними.
ƒосл≥дженн¤
зах≥дних економ≥ст≥в пропонують класиф≥кац≥ю валют за ступенем њх
≥нтернац≥онал≥зац≥њ. ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ класиф≥кац≥њ, нац≥ональна валюта
перетворюЇтьс¤ ≥з внутр≥шньоњ у св≥тову, коли вона починаЇ виконувати одну чи
дек≥лька функц≥й грошей (м≥ри вартост≥, засобу об≥гу, засобу нагромадженн¤) за
межами крањни ем≥тенту. Ќаступний ступ≥нь валютноњ ≥Їрарх≥њ: ключова валюта -
виконуЇ р¤д функц≥й грошей у значних масштабах за кордоном (до цього пон¤тт¤
близький терм≥н Урезервна валютаФ - ¤кий вказуЇ на використанн¤ валюти в
оф≥ц≥йних резервах ≥нших крањн); пров≥дна валюта Ц застосовуЇтьс¤ у
зовн≥шньоторговельних ≥ валютообм≥нних операц≥¤х, де дл¤ кожноњ ≥з стор≥н вона
не Ї нац≥ональною; дом≥нуюча валюта Ц виконуЇ в м≥жнародному об≥гу б≥льш≥сть
функц≥й грошей у значно б≥льшому обс¤з≥, н≥ж ≥нш≥ ключов≥ валюти. ѕ≥сл¤ другоњ
—в≥товоњ в≥йни таку роль виконуЇ т≥льки долар —Ўј.
ƒо резервних
валют (ключових) належать долар —Ўј, фунт стерл≥нг≥в јнгл≥њ, Їна япон≥њ та
≥нш≥. як м≥жнародн≥ плат≥жн≥ засоби використовуютьс¤ також м≥жнародн≥
колективн≥ валюти —ƒ–, Ївро (ран≥ше ≈ ё) та ≥н.
—ƒ– Ц м≥жнародн≥
резервн≥ плат≥жн≥ засоби, ¤к≥ використовуютьс¤ ћ≥жнародним валютним фондом дл¤
безгот≥вкових м≥жнародних розрахунк≥в шл¤хом запис≥в на спец≥альних розрахунках
та ¤к розрахункова одиниц¤ ћ¬‘
ошти —ƒ– введен≥
у м≥жнародний оборот у 1970 р. ¬они широко використовуютьс¤ крањнами-членами
ћ¬‘ дл¤ поповненн¤ власних валютних резерв≥в, розрахунк≥в з ћ¬‘ та м≥ж собою.
≈ ё Ц спец≥альна
Ївропейська (рег≥ональна) розрахункова одиниц¤, ¤ка була ведена 1979 р. у межах
™вропейськоњ валютноњ системи ≥ п≥зн≥ше стала розрахунковою одиницею ¬алютного
союзу крањн ™—.
≈ ё ≥снувало у
вигл¤д≥ безгот≥вкових запас≥в на розрахунках крањн Ц учасниць ™¬— у
™вропейському валютному ≥нститут≥. Ќа в≥дм≥нну в≥д —ƒ–, ≈ ё забезпечувалос¤ не
т≥льки сол≥дними зобовТ¤занн¤ми групи крањн, а й фактичними активами (заставою)
у форм≥ золота ≥ долар≥в —Ўј (20% золотих ≥ 20% валютних резерв≥в
крањн-учасниць). ѕ≥д це забезпеченн¤ крањни ™≈— мали спец≥альн≥ розрахунки в
≈ ё.
ѕ≥сл¤ створенн¤
™вропейськоњ валютноњ системи ≈ ё служило головним чином засобом м≥жнародних
розрахунк≥в та ≥снувало т≥льки у вигл¤д≥ запис≥в та на рахунках центральних
банк≥в крањн-член≥в ™¬— у ™вропейському фонд≥ валютного сп≥вроб≥тництва.
–еал≥зац≥¤
ћаастрихтськоњ угоди крањн учасниць ™— привела до утворенн¤ з початку 1999 р.
повномасштабного ≈коном≥чного ≥ валютного союзу (≈¬—) з Їдиним ™вропейським
центральним банком ≥ загальною одиницею Ївро, ¤ка зам≥нила нац≥ональн≥ грошов≥
одиниц≥ 12 Ївропейських крањн. ¬еденн¤ Ївро, ¤ке обпираЇтьс¤ на обТЇднаний
економ≥чний потенц≥ал ™вропейського союзу, привело до суттЇвого посиленн¤
конкурентноњ боротьби на св≥товому валютному ринку. рањни-учасниц≥ ™¬—
зац≥кавленн≥ в тому, щоб розширити сферу використанн¤ Ївро, оск≥льки це
дозволить њм отримати переваги, ¤кими сьогодн≥ користуютьс¤ —Ўј. «г≥дно з
планами ™—, стаб≥льна грошова одиниц¤ Ївро повинна в≥д≥гравати значно важлив≥шу
роль у м≥жнародн≥й валютн≥й систем≥ ¤к торгова, ≥нвестиц≥йна ≥ резервна валюта,
ан≥ж будь-¤ка з д≥ючих нац≥ональних валют. р≥м того, Ївро може стати серйозним
конкурентом долару в рол≥ розрахункового засобу ≥ альтернативною резервною
валютою ¤к дл¤ крањн ™¬—, так ≥ дл¤ торгово-ф≥нансових партнер≥в у всьому
св≥ту.
ўодо ”крањни, то
сьогодн≥ не йдетьс¤ про њњ приЇднанн¤ до зони Ївро, оск≥льки наш≥ економ≥чн≥
показники нараз≥ не дають змоги наблизитис¤ до крањн ц≥Їњ зони. ќднак,
враховуючи факт, що значна частина нашого зовн≥шньоторговельного обороту
припадаЇ саме на зону Ївро, дл¤ ”крањни запровадженн¤ Ївро ≥ застосуванн¤ в
™вроп≥ ¤к≥сно новоњ валютноњ зони маЇ вже сьогодн≥ велике економ≥чне значенн¤ ¤к
дл¤ окремих субТЇкт≥в зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥, так ≥ дл¤ економ≥ки
загалом.
«а своЇю природою
колективн≥ валюти не мають внутр≥шньоњ вартост≥ ≥ ¤вл¤ють собою умовн≥
рахунков≥ грошов≥ одиниц≥. ¬они не ≥снують у матер≥альн≥й форм≥, тобто у
вигл¤д≥ банкнот або монет, а значатьс¤ у форм≥ запис≥в на банк≥вських рахунках.
олективн≥ валюти
використовують п≥д контролем м≥жнародних-валютних орган≥зац≥й, що забезпечуЇ њм
б≥льшу ст≥йк≥сть ≥ б≥льш≥ переваги в рол≥ м≥жнародних плат≥жних засоб≥в
пор≥вн¤но з нац≥ональними валютами.
ћехан≥зм
взаЇмод≥њ функц≥њ грошей ¤к св≥тових грошей ≥ вс≥х попередн≥х функц≥й.
√рош≥ на
св≥товому ринку виконують функц≥њ загального плат≥жного засобу, загального
куп≥вельного засобу ≥ засобу перенесенн¤ багатства з одн≥Їњ крањни в ≥ншу.
“аким чином, св≥тов≥ грош≥ Ц це комплексна функц≥¤, що повторюЇ, по сут≥, вс≥
функц≥њ, властив≥ грошам на внутр≥шньому ринку.
—в≥тов≥ грош≥
про¤вл¤ютьс¤ у взаЇмод≥њ у такою функц≥Їю ¤к м≥ра вартост≥, оск≥льки
нац≥ональн≥ ц≥ни жодноњ крањни не можуть повн≥стю задовольн¤ти потреби
св≥тового ринку ≥ на ньому формуЇтьс¤ сво¤ система ц≥н.
“акож св≥тов≥
грош≥ виконують функц≥ю засобу платежу, коли використовуютьс¤ дл¤ погашенн¤
борг≥в на м≥жнародному р≥вн≥, банк≥вських та ф≥нансових позичок.
” раз≥ оплати
репарац≥й, наданн¤ грошових позичок чи допомоги, а також вивезенн¤ грошей
ем≥грантами св≥тов≥ грош≥ перем≥щаютьс¤ з одн≥Їњ крањни в ≥ншу без зустр≥чного
перем≥щенн¤ товарного екв≥валента чи погашенн¤ боргу, таким чином, вони
забезпечують перенесенн¤ багатства.
—в≥тов≥ грош≥
виконують також функц≥ю засобу об≥гу, коли вони витрачаютьс¤ дл¤ куп≥вл≥
товар≥в чи послуг ≥ зам≥сть њх певноњ суми, що вивозитьс¤, в крањну ввозитьс¤
екв≥валентна товарна варт≥сть (наприклад, у випадках надзвичайних под≥й -
стих≥йного лиха, неврожаю).
Ќеобх≥дно
зауважити, що у процес≥ економ≥чного розвитку та зм≥н у п≥дходах в р≥зних
наукових школах стосовно пон¤тт¤ економ≥чноњ сут≥ грошей маЇ в≥дбуватис¤ не
лише модиф≥кац≥¤ основних пТ¤ти функц≥й грошей, ¤к≥ були ран≥ше розгл¤нут≥, а й
по¤ва принципово нових.
—учасний розвиток
економ≥ки, њњ ≥нформац≥йний характер та нов≥ п≥дходи до сут≥ грошей через
призму ф≥нансов≥ науки, де грош≥ розгл¤даютьс¤ ¤к основний предмет досл≥дженн¤,
на думку доктора економ≥чних наук ƒ¤ченко я.я., дають п≥дставу дл¤ по¤ви та
обірунтуванн¤ новоњ функц≥њ грошей - ≥нформац≥йноњ [7,с.5].
≤нформац≥йна
функц≥¤ - це функц≥¤ грошей, в ¤к≥й вони виступають ¤к зас≥б ≥нформац≥йного
забезпеченн¤ розвитку економ≥ки ¤к на макрор≥вн≥, так ≥ на р≥вн≥ субТЇкта
господарюванн¤ й окремоњ особи.
Ќаприклад,
професор Ѕ.—. ≤вас≥в не вид≥л¤Ї ≥нформац≥йну функц≥ю грошей ¤к окрему функц≥ю,
але в ракурс≥ функц≥њ Фм≥ри вартост≥Ф п≥дкреслюЇ, що за допомогою грошей можна
надати к≥льк≥сного виразу вс≥м економ≥чним процесам ≥ ¤вищам на м≥кро- та
макрор≥вн≥, на вс≥х стад≥¤х процесу сусп≥льного в≥дтворенн¤, без чого неможлива
належна њх орган≥зац≥¤ й управл≥нн¤. “ому сусп≥льна роль грошей ¤к м≥ри
вартост≥ виходить далеко за меж≥ наданн¤ вс≥м товарам однаковоњ форми ц≥ни [3,
с.42].
“обто у цьому
випадку ми бачимо поЇднанн¤ функц≥њ вим≥ру вартост≥ з ≥нформац≥йною, але у раз≥
оц≥нки ринк≥в, анал≥зу грошових поток≥в та ф≥нансового стану п≥дприЇмств
використанн¤ грошей через в≥доме нам пон¤тт¤ Узас≥б вим≥ру вартост≥Ф обмежене.
≤нформац≥йна функц≥¤
грошей даЇ можлив≥сть не лише оц≥нювати реальний стан економ≥ки крањн≥ окремих
господарств, а також прогнозувати економ≥чний ≥ соц≥альний розвиток держави,
планувати роботу п≥дприЇмств та окремоњ особи в умовах невизначеност≥. ” раз≥
обТЇднанн¤ ринк≥в за допомогою сучасноњ банк≥вськоњ системи грош≥ стають
св≥товим ≥нформац≥йним ≥нструментом.
Ќеобх≥дно також
п≥дкреслити, що ≥нформац≥йна функц≥¤ не може ≥снувати окремо, без взаЇмозвТ¤зку
з ≥ншими функц≥¤ми грошей, що досл≥джувались ран≥ше.
”с≥ наведенн≥
функц≥њ грошей Ї про¤вом Їдиноњ сутност≥ грошей ¤к загального екв≥валента
товар≥в та послуг, перебувають в т≥сному звТ¤зку та Їдност≥. Ћог≥чно та
≥сторично кожна наступна функц≥¤ Ї результатом розвитку попередн≥х.
1.4 –оль грошей в
ринков≥й економ≥ц≥
–оль грошей Ї
результатом њх функц≥онуванн¤ ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ в стимулюючому чи гальмуючому
вплив≥ грошей на певн≥ економ≥чн≥ процеси. “акий вплив забезпечуЇтьс¤ самою
на¤вн≥стю грошей на ринку, завд¤ки чому вс≥ економ≥чн≥ субТЇкти функц≥онують у
грошовому середовищ≥, а також зм≥ною к≥лькост≥ грошей в оборот≥.
“обто грошам
належать ключова роль у ринков≥й економ≥ц≥.
ѕо-перше,
сусп≥льна роль грошей ≥ њх основна функц≥¤ в економ≥чн≥й систем≥ про¤вл¤Їтьс¤ в
тому, що вони виступають сполучною ланкою м≥ж товаровиробниками.
ѕо-друге, грош≥ Ї
обТЇктом грошово-кредитного регулюванн¤ економ≥ки промислово розвинутих крањн.
√рош≥ в умовах
ринковоњ економ≥ки стають нос≥Їм позичкового кап≥талу. „ерез механ≥зм його
руху, зокрема через банки та фондовий ринок, формуванн¤ ¤кого зумовлюЇтьс¤
перетворенн¤м грошей у кап≥тал, в≥дкриваютьс¤ можливост≥ забезпечити б≥льшу
р≥вном≥рн≥сть ≥ збалансован≥сть процесу розширеного в≥дтворенн¤.
” крањнах з
розвинутою економ≥кою, враховуючи загальноеконом≥чн≥ завданн¤ та ц≥л≥,
встановлюютьс¤ на р≥к грошовий ор≥Їнтир зм≥ни грошовоњ маси, ≥ в≥дпов≥дно до
нього проводитьс¤ њњ регулюванн¤ за допомогою кредитних ≥нструмент≥в
центрального банку. „ерез зм≥ну к≥лькост≥ грошей в оборот≥ можна активно
впливати на економ≥чн≥ процеси у держав≥. «б≥льшуючи чи зменшуючи масу грошей в
оборот≥, центральн≥ банки, ¤к≥ д≥ють в≥д ≥мен≥ своњх держав, забезпечують зм≥ну
таких економ≥чних ≥нструмент≥в, ¤к платоспроможний попит, валютний курс, ц≥ни,
курс ц≥нних папер≥в тощо. √рошово кредитне регулюванн¤, ¤к правило, спр¤моване
на стимулюванн¤ зростанн¤ грошовоњ маси, подоланн¤ ≥нфл¤ц≥йних процес≥в ≥
стимулюванн¤ валового нац≥онального продукту.
ѕо-третЇ, в
умовах поглибленн¤ м≥жнародних господарських звТ¤зк≥в грош≥ обслуговують процес
обм≥ну м≥ж крањнами, а саме - рух товар≥в, робочоњ сили та кап≥тал≥в.
ѕост≥йне
вдосконаленн¤ грошового механ≥зму створило спри¤тлив≥ умови дл¤ формуванн¤
м≥жнародних ринк≥в ≥ т≥сних взаЇмовиг≥дних звТ¤зк≥в м≥ж крањнами, м≥жнародного
переливу в≥льних кап≥тал≥в у м≥сце найефективн≥шого њх використанн¤.
ѕо-четверте,
грош≥ набули принципово новоњ ¤кост≥ - стали нос≥Їм кап≥талу.
–оль грошей ¤к
кап≥талу про¤вл¤Їтьс¤ через пТ¤ть њх основних функц≥й [5, с.28]. ¬арт≥сть
товару, виготовленого на п≥дприЇмств≥, виражаЇтьс¤ у грошовому вираз≥. ѕри
цьому грош≥ виступають ¤к м≥ра вартост≥ ≥ грошовий кап≥тал. якщо продукц≥¤
продаЇтьс¤ за гот≥вку, а на ц≥ грош≥ надход¤ть засоби виробництва, то грош≥
служать ≥ засобом об≥гу, ≥ кап≥талом. якщо продукц≥¤ продаЇтьс¤ у кредит, ≥ в
зазначений терм≥н кредиту боргов≥ зобовТ¤занн¤ повертаютьс¤, то у цьому випадку
грош≥ виступають засобом платежу ≥ кап≥талом. якщо грош≥ нагромаджуютьс¤ з
метою придбанн¤ у подальшому засоб≥в виробництва ≥ розширенн¤ обс¤г≥в
виробництва, то вони виступають ≥ засобом нагромадженн¤, ≥ кап≥талом. Ќарешт≥,
¤кщо субТЇкт господарюванн¤ в≥дкриваЇ доч≥рню ф≥рму за кордоном, то грош≥
виступають св≥товими грошима, ≥ кап≥талом.
ѕо-пТ¤те, за
допомогою грошей в≥дбуваЇтьс¤ утворенн¤ ≥ перерозпод≥л нац≥онального доходу
через державний бюджет, податкову пол≥тику у держав≥, ≥нфл¤ц≥йн≥ процеси.
¬исокий р≥вень розвитку сучасноњ ринковоњ економ≥ки зумовив висунути нов≥
вимоги до сучасних неповноц≥нних грошей [4, с.60]. ќсновними вимогами ринку до
сучасних грошей та активними њм властивост¤ми грошей Ї:
Х стаб≥льн≥сть
вартост≥ грошей, що пол¤гаЇ у пост≥йност≥ р≥вн¤ њх куп≥вельноњ спроможност≥
щодо товар≥в та ≥ноземноњ валюти;
Х економ≥чн≥сть
грошового обороту, що про¤вл¤Їтьс¤ у м≥н≥м≥зац≥њ витрат сусп≥льства на
виготовленн¤ грошей ≥ забезпеченн¤ ними потреб обороту;
Х
довгостроков≥сть використанн¤ грошових знак≥в, що забезпечуЇтьс¤ виготовленн¤м
њх ≥з надм≥цного, зносост≥йкого паперу або металу;
Х однор≥дн≥сть
грошей, коли вс≥ прим≥рники на¤вних в оборот≥ грошей ≥ взаЇмов≥дношенн¤ њх
реальних ц≥нностей в≥дпов≥даЇ сп≥вв≥дношенню њх ном≥нал≥в;
Х под≥льн≥сть, що
пол¤гаЇ у в≥льному розпод≥л≥ б≥льшоњ грошовоњ купюри на менш≥ знаки, ¤к≥
необх≥дн≥ дл¤ того, щоб зд≥йснити будь-¤кий плат≥ж;
Х портативн≥сть,
що ви¤вл¤Їтьс¤ у висок≥й зручност≥ користуванн¤ грошима у повс¤кденному житт≥.
«абезпечити вс≥
ц≥ властивост≥ неповноц≥нним грошам Ц одне з найскладн≥ших економ≥чних завдань
сучасних держав.
1.5. ≤сторичн≥
аспекти походженн¤ гривн≥
” р≥зн≥ ≥сторичн≥
пер≥оди слово "гривн¤" означало м≥д¤ну монету у дв≥ з половиною
коп≥йки, згодом - у три, ≥, нарешт≥, назву "гривеник" д≥стала у
народ≥ ср≥бна монета варт≥стю у дес¤ть коп≥йок (збер≥галас¤ ц¤ традиц≥¤, ¤к
в≥домо, ≥ за рад¤нських час≥в). ¬одночас ≥з назвою "гривеник" у
народ≥ збер≥галас¤ й запозичена з польськоњ мови назва "злотий", ¤ка
перейшла на ср≥бну монету у п'¤тнадц¤ть коп≥йок. ѕроголосивши своњм “рет≥м
ун≥версалом 18 липн¤ 1917 року утворенн¤ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки,
÷ентральна –ада запровадила в ”крањн≥ нову нац≥ональну валюту. ѕерв≥сно такою
валютою було визначено украњнський карбованець, варт≥сть ¤кого дор≥внювала
17.424 дол≥ щирого золота (1 дол¤ дор≥внюЇ
ƒень 18 березн¤
1918р. ознаменувавс¤ под≥Їю великого державного значенн¤, ÷ентральна –ада
прийн¤ла важливий документ, що мав неперес≥чне значенн¤ дл¤ вс≥Їњ ф≥нансовоњ
системи ”крањни «акон Дѕро грошову одиницю, битт¤ монети та друк ƒержавних
редитних Ѕ≥лет≥в.Ф «акон проголошував, що в≥днин≥ за грошову одиницю в крањн≥
прийн¤то гривню, що маЇ м≥стити 8,712 дол≥ щирого золота й под≥л¤тис¤ на 1000
шаг≥в. ƒв≥ гривн≥ в≥дпов≥дали одному карбованцю ем≥с≥њ 1917р., а в≥дтак, у
держав≥ паралельно вводитьс¤ в об≥г ≥ ≥снували одночасно дв≥ валютн≥ одиниц≥ з
р≥зною назвою.
ѕрот¤гом 1918
року в Ѕерл≥н≥ було видрукувано грошов≥ знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000
гривень (проекти двох останн≥х було виконано вже п≥сл¤ проголошенн¤ гетьманату
на чол≥ з ѕавлом —коропадським). —п≥льними дл¤ знак≥в вс≥х ном≥нал≥в гривн≥
мали бути написи на реверс≥ те, що б≥лети забезпечуютьс¤ вс≥м державним майном
республ≥ки, обертаютьс¤ нар≥вн≥ з золотою монетою, а також про покаранн¤ за
фальшуванн¤ знак≥в - позбавленн¤ прав ≥ каторгою. ≈ск≥з першоњ купюри,
оздобленоњ досить простим геометричним орнаментом, виконав ¬асиль ричевський, трьох
наступних Ч √еорг≥й Ќарбут. √ривнев≥ купюри Ќарбута, ¤к ≥ попередн¤,
в≥дзначалис¤ вишуканим оформленн¤м. “ак, в еск≥з≥ 10-гривневоњ купюри Ќарбут
використав орнаменти украњнських книжкових гравюр XVII стол≥тт¤, 100-гривневоњ
Ч зображенн¤ роб≥тника з молотом та сел¤нки з серпом на тл≥ розк≥шного в≥нка з
кв≥т≥в ≥ плод≥в, 500-гривневоњ Ч свою улюблену алегор≥ю Дћолода ”крањнаФ у
вигл¤д≥ опром≥неноњ д≥вочоњ гол≥вки у в≥нку. √етьман ѕавло —коропадський,
прийшовши, до влади в ”крањн≥ у кв≥тн≥ 1918 року, в≥дновив ¤к основну грошову
одиницю ”крањнськоњ ƒержави карбованець, що под≥л¤вс¤ на 200 шаг≥в. Ѕуло
виготовлено еск≥зи купюр у 10, 25, 50,100,250 та 1000 карбованц≥в. « цих купюр
√еорг≥Їв≥ Ќарбутов≥, ¤кий очолив утворену при гетьман≥ "≈кспедиц≥ю з заготовленн¤
державних папер≥в", належав еск≥з лише 100-карбованцевого знаку, де в≥н
використав портрет Ѕогдана ’мельницького, ≥ндустр≥альн≥ мотиви (композиц≥ю з
рем≥сничих ≥нструмент≥в) та створений ним самим проект герба ”крањнськоњ
ƒержави з≥ сполученн¤м символ≥в "тризуб" та "козак з
мушкетом". ≈ск≥зи ≥нших купюр, що не визначалис¤ високим художн≥м р≥внем ≥
вигл¤дали досить еклектично, виготовили ≤.3олотов, ≤. ћозалевський, ј.Ѕогомазов
та ≥нш≥ граф≥ки. ’ронолог≥¤ введенн¤ грошових знак≥в ”Ќ– та ”крањнськоњ ƒержави
в об≥г була такою: 5 с≥чн¤ 1918 року Ч 100 карбованц≥в (еск≥з √.Ќарбута); 6
кв≥тн¤ 1918 року Ч25 та 50 карбованц≥в (еск≥зи ќ. расовського); 17 жовтн¤ 1918
року Ч 10, 100 та 500 гривень (еск≥зи √.Ќарбута); жовтень 1918 року Ч 1000 та
2000 гривень (еск≥зи ≤.ћозолевського); серпень 1919 року Ч 10 та 1000
карбованц≥в (еск≥зи «олотова), 100 карбованц≥в (еск≥з √.Ќарбута) та 250
карбованц≥в (еск≥з Ѕ.–омановського); жовтень 1919 року Ч 25 карбованц≥в (еск≥з
ј.ѕриходька).
ѕ≥сл¤ переходу
влади в ”крањн≥ у грудн≥ 1918 року до рук ƒиректор≥њ на чол≥ з ¬олодимиром
¬инниченком та —имоном ѕетлюрою основною грошовою одиницею в≥дновленоњ ”Ќ–
знову було проголошено гривню. "Ѕ≥льшовицьк≥ тис¤чки" запроваджен≥
–аднаркомом на земл¤х –ад¤нськоњ ”крањни, мали м≥зерний курс (1 золотий
карбованець дор≥внював 5457000000 рад¤нських карбованц≥в). ÷е становище
спричинилос¤ до проведенн¤ у 1922Ч1924 роках грошовоњ реформи, насл≥дком ¤коњ
стало введенн¤ в об≥г рад¤нського черв≥нц¤ (
јкт проголошенн¤
незалежност≥ ”крањни в≥дкрив дорогу дл¤ запровадженн¤ в наш≥й молод≥й держав≥
повноц≥нноњ нац≥ональноњ валюти. “акою валютою мала стати, зг≥дно з традиц≥¤ми
¤к доби ињвськоњ –ус≥, так ≥ пер≥оду визвольних змагань 1917Ч1920 рок≥в,
гривн¤. ўодо назви розм≥нноњ монети, то - дл¤ нењ пропонувалис¤ назви ДсотийФ,
ДрезанаФ, але врешт≥ було в≥ддано перевагу звичн≥й уже "коп≥йц≥".
1992 року перш≥ зразки украњнськоњ нац≥ональноњ валюти було виготовлено в
анад≥ за еск≥зами ¬.≤ Ћопати. ќднак в об≥г в ”крањн≥ з 1992 року було введено
тимчасову валюту, розраховану на перех≥дний пер≥од, Ч украњнський карбованець,
або купоно-карбованець. —аме ц¤ грошова одиниц¤ ставала прот¤гом 1992Ч1995
рок≥в жертвою ≥нфл¤ц≥њ, зумовленоњ економ≥чною кризою перех≥дного пер≥оду.
ѕосиленн¤ у 1995 роц≥ ≥ перш≥й половин≥ 1996, року стаб≥л≥зац≥йних процес≥в в
економ≥ц≥, зокрема значне зниженн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ, суттЇве призупиненн¤ спаду
виробництва, стаб≥л≥зац≥¤ курсу украњнського карбованц¤ до ≥ноземних валют,
зростанн¤ доход≥в населенн¤, створили належн≥ умови дл¤ запровадженн¤ гривн≥,
¤ка зг≥дно з онституц≥Їю ”крањни Ї грошовою одиницею нашоњ держави.
” результат≥
проведенн¤ грошовоњ реформи у вересн≥ 1996 р. в ”крањн≥ була впроваджена нова
украњнська нац≥ональна валюта Ч гривн¤. ¬ об≥г введено банкноти варт≥стю 1, 2,
5, 10, 20, 50 ≥ 100 гривень та розм≥нна монета ном≥нальною варт≥стю 1, 2, 5,
10, 25 ≥ 50 коп≥йок.
¬иробництво
грошових знак≥в нац≥ональноњ валюти-гривн≥ - зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ повного
технолог≥чного циклу на в≥дпов≥дних виробничих потужност¤х Ѕанкнотно-монетного
двору ЌЅ” ≥з застосуванн¤м прогресивних технолог≥й ≥ сучасного обладнанн¤.
Ѕанкноти гривень
ус≥х ном≥нал≥в виготовл¤ютьс¤ на спец≥альному б≥лому папер≥ з вод¤ними знаками,
розташованими по вс≥й банкнот≥ (тризуб) або в спец≥ально в≥дведеному м≥сц≥
(портрет). Ќа лицьовому боц≥ банкнот розташован≥: портрети видатних д≥¤ч≥в
≥стор≥њ та л≥тератури ”крањни, написи Д”крањнаФ, або Д”крањна, Ќац≥ональний
банк ”крањниФ, ном≥нал банкноти л≥терами та цифрами. ƒизайн банкнот доповнюють
орнаменти, розетки, с≥тки, виконан≥ багатокол≥рним друком. Ќа банкнотах
ном≥налом 50 та 100 гривень м≥ститьс¤ нумерац≥¤ ≥ п≥дпис √олови ѕравл≥нн¤
Ќац≥онального банку ”крањни. ѕортрети, написи та окрем≥ декоративн≥ елементи
банкнот ном≥налом 2, 5, 10, 20, 50, 100 та 200 гривень виконан≥ рельЇфним
друком. Ѕанкнота ном≥налом 200 гривень введена в об≥г з 22 серпн¤ 2001 р.
” центр≥
зворотного боку банкнот розташован≥ зображенн¤ ≥сторико-арх≥тектурних памТ¤ток
”крањни, зверху над ¤кими зроблено напис ДЌац≥ональний банк ”крањниФ. ¬ нижн≥й
частин≥ банкноти л≥терами, а в чотирьох кутах цифрами вказано ном≥нал банкноти.
” банкнотах
гривн≥ використовуютьс¤ так≥ основн≥ захисн≥ елементи:
1. ¬од¤ний знак Ч
зображенн¤ св≥тлими л≥н≥¤ми тризуба, ¤ке повторюЇтьс¤ по вс≥й площ≥ банкноти ≥
видиме при розгл¤д≥ проти св≥тла (1,2,5,10,20 гривень); зображенн¤ портрета на
б≥лому пол≥, що повторюЇ портрет на лицьовому боц≥ банкноти ≥ видиме при
розгл¤д≥ проти св≥тла (50, 100, 200 гривень).
2. «ахисна нитка
(у банкнотах старого зразка) Ч вертикальна темна смужка шириною
3. ћ≥кротекст Ч
слова або цифри, що повторюютьс¤ ≥ ¤к≥ можна прочитати з допомогою
зб≥льшувального скла (1, 2, 5, 10, 50, 100 гривень).
4. —ум≥щений
малюнок Ч малюнок, розташований в одному м≥сц≥ на лицьовому ≥ зворотному боках
банкноти, вс≥ елементи ¤кого зб≥гаютьс¤ при розгл¤д≥ проти св≥тла (50, 100
гривень).
5. –ельЇфн≥
елементи - елементи зображенн¤, ¤к≥ виступають над поверхнею паперу ≥ в≥дчутн≥
на дотик (2, 5,10, 20, 50, 100, 200 гривень).
6. «нак дл¤
сл≥пих - рельЇфний елемент, розм≥щений у л≥вому нижньому кут≥ банкноти, ¤кий
в≥дчуваЇтьс¤ к≥нчиками пальц≥в ≥ визначаЇ ном≥нал банкноти (50, 100 гривень).
7. одований
малюнок - малюнок, зображенн¤ на ¤кому зм≥нюЇтьс¤ при розгл¤д≥ п≥д р≥зними
кутами до поверхн≥ банкноти (2, 5,10, 20, 50, 100, 200 гривень).
8. ’арактерний
блиск в ультраф≥олетових промен¤х спец≥альних волокон, номера, ном≥налу та
стр≥чки з надписом ДЌац≥ональний банк ”крањниФ, ¤к≥ впресован≥ у пап≥р.
“≈ћј 2
√–ќЎќ¬»… ќЅќ–ќ“ ≤
√–ќЎќ¬ј ћј—ј
ѕлан (лог≥ка)
викладу ≥ засвоЇнн¤ матер≥алу:
2.1. ѕон¤тт¤
грошового обороту та його економ≥чна основа.
2.2. ћодель
грошового обороту. —утн≥сть грошових поток≥в.
2.3. ѕон¤тт¤
грошовоњ маси, грошов≥ агрегати та грошова база.
2.4. Ўвидк≥сть
об≥гу грошей.
2.5. —уть закону
грошового об≥гу.
лючов≥ пон¤тт¤ та терм≥ни
†- грошовий
оборот;
†- грошовий
об≥г;
- маса грошей;
- грошов≥ агрегати;
- грошова база;
- грошов≥ потоки.†††† -
маса грошей
- швидк≥сть об≥гу грошей.
2.1 ѕон¤тт¤
грошового обороту та його економ≥чна основа
√рошов≥ в≥дносини
в сусп≥льств≥ характеризуютьс¤ р¤дом пон¤ть, таких, ¤к: грошовий оборот,
грошовий об≥г, ф≥нанси, кредит, маса грошей, швидк≥сть об≥гу грошей.
–¤д економ≥ст≥в
[1, с.31; 3, с.111; 4, с.20] розгл¤дають грошових оборот ¤к сукупн≥сть вс≥х
грошових платеж≥в. ÷е ф≥ксуЇ лише к≥льк≥сний б≥к грошового обороту, його результативний
аспект. як вважаЇ —авлук ћ.≤. [2, с. 63], таке визначенн¤ маЇ ≥стотний недол≥к,
тому що спричин¤Ї формальний п≥дх≥д ≥ до визначенн¤ пон¤тт¤ грошового об≥гу,
¤кий трактуЇтьс¤ лише ¤к гот≥вкова сфера грошового обороту.
ѕроцес
сусп≥льного в≥дтворенн¤ в≥дбуваЇтьс¤ безперервно, тому безперервним Ї ≥ рух
грошей, що його обслуговуЇ. ¬з¤тий сам собою цей процес безперервного руху
грошей м≥ж субТЇктами економ≥чних в≥дносин у сусп≥льному в≥дтворенн≥ ¤вл¤Ї
собою грошовий оборот [2, с.64].
√рошовий оборот Ц
безперервний рух грошей у процес≥ виробництва, розпод≥лу й обм≥ну сусп≥льного
продукту ≥ перерозпод≥лу нац≥онального доходу, зд≥йснюЇтьс¤ через об≥г гот≥вки
та шл¤хом безгот≥вкових розрахунк≥в.
–озгл¤немо
грошовий оборот на макроеконом≥чному р≥вн≥ ≥ м≥крор≥вн≥ [табл. 2.1]
ѕроведений анал≥з
за допомогою таблиц≥ 2.1. п≥дтверджуЇ висновок —авлука ћ.≤. [2,с.67] про те, що
сукупний грошовий оборот не Ї механ≥чною сумою оборот≥в грошей у межа
≥ндив≥дуальних кап≥тал≥в, а ¤вл¤Ї собою самост≥йне економ≥чне ¤вище, безпосередньо
повТ¤зане з процесом сусп≥льного в≥дтворенн¤ в ц≥лому. ÷е одне з найб≥льш
широких, абстрактних й узагальнених ¤вищ економ≥чного житт¤ сусп≥льства.
—убТЇктами
грошового обороту Ї вс≥ юридичн≥ та ф≥зичн≥ особи, ¤к≥ беруть участь у
виробництв≥, розпод≥л≥, обм≥н≥ та споживанн≥ валового сусп≥льного продукту. ÷е
вс≥ п≥дприЇмства (промисловост≥, с≥льського господарства, транспорту, звТ¤зку,
буд≥вництва, торг≥вл≥, комунального господарства тощо), ус≥ державн≥,
громадськ≥, комерц≥йн≥ установи та орган≥зац≥њ, банки та ≥нш≥
ф≥нансово-кредитн≥ установи, все населенн¤, що самост≥йно одержуЇ та витрачаЇ
грошов≥ кошти. ”с≥ вони на певних п≥дставах одержують грошов≥ доходи,
витрачають чи збер≥гають њх ≥ цим впливають на економ≥чн≥ процеси та стають
економ≥чними субТЇктами сусп≥льства.
¬≥дм≥нност≥ в
характер≥ економ≥чних в≥дносин м≥ж субТЇктами грошового обороту дають п≥дстави
структурувати його на окрем≥ сектори, ¤к≥ характеризуютьс¤ у таблиц≥ 2.2.
ќсновн≥ риси
грошового обороту на макроеконом≥чному р≥вн≥ ≥ м≥крор≥вн≥
√рошовий оборот
на макрор≥вн≥†††† √рошовий оборот на
м≥крор≥вн≥
1. ќбслуговуЇ
кругооборот усього сукупного кап≥талу на вс≥х стад≥¤х сусп≥льного в≥дтворенн¤:
виробництв≥, розпод≥л≥, обм≥нн≥ ≥ споживанн≥. “ому його називають сукупним
грошовим оборотом.†††††††† 1.ќбслуговуЇ
кругооборот окремого ≥ндив≥дуального кап≥талу. √рош≥ Ї одн≥Їю з функц≥ональних
форм кап≥талу, його складовою та елементом багатства, ¤ким волод≥Ї власник
цього ≥ндив≥дуального кап≥талу. ” цьому випадку грош≥ ¤вл¤ють собою кап≥тал,
вони вимагають дл¤ себе в≥дпов≥дноњ норми прибутку (доходу) под≥бно до ≥нших
форм кап≥талу. „им б≥льшою масою грошей волод≥Ї даний ≥ндив≥дуальний власник,
тим в≥н багатший, тим б≥льш≥ його можливост≥ ДзаробитиФ прибуток чи дох≥д.
2. √рош≥
функц≥онують виключно ¤к грош≥ ≥ не Ї функц≥ональною формою кап≥талу.
“ому њх масу в
оборот≥ не можна вважати частиною багатства крањни, тобто њњ зростанн¤ не
зб≥льшуЇ сукупного кап≥талу сусп≥льства под≥бного до кап≥талу окремого
≥ндив≥да. 2. √рош≥ Ї одн≥Їю з
функц≥ональних форм кап≥талу, складовою багатства, ¤ким волод≥Ї власник цього
≥ндив≥дуального кап≥талу. √рош≥ ¤вл¤ють собою кап≥тал, вони вимагають дл¤ себе
в≥дпов≥дноњ норми прибутку (доходу) под≥бно до ≥нших форм кап≥талу. „им б≥льшою
масою грошей волод≥Ї даний ≥ндив≥дуальний власник, тим в≥н багатший, тим б≥льш≥
його можливост≥ УзаробитиФ прибуток чи дох≥д.
3. ‘ормуванн¤
грошовоњ маси необх≥дноњ дл¤ обслуговуванн¤ сукупного грошового обороту
в≥дбуваЇтьс¤ за рахунок на¤вноњ в оборот≥ грошовоњ маси, тобто тих грошей, ¤к≥
Ї в розпор¤дженн≥ окремих економ≥чних суб'Їкт≥в. √рошовий ринок перетворюЇтьс¤
у внутр≥шн≥й елемент цього обороту ≥ забезпечуЇ перерозпод≥л на¤вноњ грошовоњ
маси з метою прискоренн¤ њњ об≥гу та найповн≥шого забезпеченн¤ потреб обороту в
грошах у межах на¤вноњ њх маси. «авд¤ки грошовому ринку значно посилюЇтьс¤
еластичн≥сть грошового обороту, зростаЇ здатн≥сть ц≥Їњ маси грошей обслужити
стр≥мк≥ обс¤ги обороту.
ѕроте вказан≥
можливост≥ грошового ринку не безмежн≥, ≥ неминуче виникають потреби у
поповненн≥ обороту додатковою масою грошей. Ќа в≥дм≥ну в≥д кругообороту
≥ндив≥дуального кап≥талу, ц≥ потреби можуть бути задоволен≥ лише за рахунок
додатковоњ ем≥с≥њ грошей.††††††† 3.√рошов≥
кошти, необх≥дн≥ дл¤ обслуговуванн¤ кругообороту ≥ндив≥дуального кап≥талу,
значною м≥рою вже Ї в розпор¤дженн≥ в≥дпов≥дного власника, тобто це його власн≥
кошти. якщо ж њх недостатньо, то додатков≥ кошти моб≥л≥зуютьс¤ на грошовому
ринку. √рошовий ринок займаЇ важливе м≥сце в кругооборот≥ ≥ндив≥дуального
кап≥талу, з нього починаЇтьс¤ оборот грошей, що обслуговуЇ ≥ндив≥дуальний
кап≥тал, на ньому й завершуЇтьс¤ кожний окремий цикл його кругообороту. „астина
грошового доходу кожного економ≥чного суб'Їкта спр¤мовуЇтьс¤ на погашенн¤
борг≥в ≥ повертаЇтьс¤ на грошовий ринок. ≤нша частина, що становить тимчасово
в≥льн≥ кошти, спр¤мовуЇтьс¤ на грошовий ринок ¤к ресурс дл¤ кредитуванн¤ ≥нших
субТЇкт≥в.
«алежно в≥д форми
грошей, в ¤к≥й в≥дбуваЇтьс¤ грошовий оборот, в≥н под≥л¤Їтьс¤ на безгот≥вковий ≥
гот≥вковий. ’оч критер≥й такоњ структуризац≥њ грошового обороту досить
формальний, проте м≥ж цими його частинами Ї ≥стотн≥ в≥дм≥нност≥, ¤к≥ мають
важлив≥ економ≥чн≥ насл≥дки. «окрема, у сфер≥ гот≥вкового обороту грош≥
рухаютьс¤ поза банками, безпосередньо обслуговуючи в≥дносини економ≥чних
субТЇкт≥в.
” сфер≥ безгот≥вкового
обороту грош≥ рухаютьс¤ за рахунками у банках, не виход¤чи за меж≥ банк≥вськоњ
системи. ÷е створюЇ можлив≥сть контролювати його, а отже впливати на в≥дносини
в≥дпов≥дних економ≥чних суб'Їкт≥в не т≥льки њм самим, а й трет≥м особам -
банкам. ¬изначаючи законодавч≥ права та обовТ¤зки банк≥в щодо зд≥йсненн¤ такого
контролю, держава може впливати на весь безгот≥вковий грошовий оборот, а в≥дтак
≥ на процес сусп≥льного в≥дтворенн¤ в ц≥лому. ” цьому головна перевага
безгот≥вкового обороту над гот≥вковим, тому в м≥ру завершенн¤ перех≥дного до
ринковоњ економ≥ки пер≥оду, забезпеченн¤ правовоњ бази розвитку њњ приватного
сектора розширюватиметьс¤ сфера безгот≥вкового обороту ≥ звужуватиметьс¤
гот≥вкова.
“аблиц¤ 2.2.
—труктуризац≥¤
грошового обороту за окремими секторами
¬ид сектору†† ’арактерн≥ риси
1 √рошовий об≥г
†(сфера обм≥нну)††††††† –ух грошей обслуговуЇ сферу обм≥нну (в≥дносини обм≥ну).
’арактерним дл¤
руху грошей, що обслуговуЇ ц≥ в≥дносини, Ї:
-
екв≥валентн≥сть, оск≥льки назустр≥ч грошам, ¤к≥ передаЇ покупець продавцев≥,
перем≥щуютьс¤ продукти р≥вновеликоњ ном≥нальноњ вартост≥;
-
безповоротн≥сть, оск≥льки одержан≥ продавцем грош≥ не повинн≥ повертатис¤ до
свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власн≥сть нового
субТЇкта обороту;
- пр¤мол≥н≥йн≥сть,
¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ у пост≥йному в≥ддаленн≥ грошей в≥д того субТЇкта обороту, ¤кий
використав њх дл¤ куп≥вл≥ продукт≥в, оск≥льки наступний субТЇкт теж витрачаЇ њх
дл¤ нових закуп≥вель.
2. ‘≥нансовий,
†ф≥скально-бюджетни醆††††† –ух грошей зд≥йснюЇтьс¤ неекв≥валентно.
’арактерним дл¤
руху грошей, що обслуговуЇ ц≥ в≥дносини Ї:
-
неекв≥валентн≥сть, тобто назустр≥ч грошовому платежу платник не одержуЇ
реального екв≥валента у форм≥ товар≥в чи послуг, тобто одн≥ субТЇкти ц≥ грош≥
втрачають назавжди ≥ без одержанн¤ будь-¤кого доходу, а ≥нш≥ њх одержують теж
безповоротно ≥ без виплати будь-¤коњ ц≥ни за них. ÷е в≥дбуваЇтьс¤, коли
визначена законами частина заход≥в економ≥чних субТЇкт≥в вилучаЇтьс¤ у вигл¤д≥
податк≥в та ≥нших обовТ¤зкових платеж≥в ≥ надход¤ть у розпор¤дженн¤ держави,
¤ка витрачаЇ њх дл¤ виконанн¤ своњх функц≥й.
3. редитни醆††††††††† –ух грошей маЇ зворотний характер.
ќбслуговуЇ сферу
перерозпод≥льних в≥дносин, у ¤ких власн≥сть субТЇкт≥в передаЇтьс¤ у тимчасове
користуванн¤, наприклад при внесенн≥ грошей на банк≥вський депозит чи п≥д час
куп≥вл≥ ц≥нних папер≥в. ƒл¤ цих в≥дносин характерне ще одержанн¤ доходу тим
субТЇктом, ¤кий передаЇ свою власн≥сть у тимчасове користуванн¤. “обто рух
грошей, що забезпечуЇ реал≥зац≥ю цих в≥дносин, маЇ зворотний характер, коли
власник повертаЇ своњ грош≥ в обумовлений терм≥н чи може њх повернути,
наприклад, п≥д час куп≥вл≥ акц≥й, ≥, кр≥м того, одержуЇ дох≥д у вигл¤д≥
процента чи див≥денду.
“аким чином
грошовий об≥г Ц це рух грошей, що обслуговуЇ сферу обм≥ну (в≥дносини обм≥ну).
√рошовий об≥г Ц один ≥з сектор≥в грошового обороту (≥нш≥ сектори: ф≥нансовий,
ф≥скально-бюджетний, кредитний), ¤кий виникаЇ на п≥дстав≥ в≥дм≥нностей в
характер≥ економ≥чних в≥дносин м≥ж субТЇктами грошового обороту.
«а станом на
к≥нець 2004р.(див. табл.2.3.) питома вага гот≥вки у грошов≥й мас≥ становила
33,6% (проти 48,9% у 1997р.) «а останн≥ роки частка гот≥вки в грошов≥й мас≥ маЇ
позитивн≥ тенденц≥њ до зниженн¤. ќднак, пор≥вн¤но ≥з зах≥дними крањнами, у
структур≥ грошового обороту питома вага гот≥вкового обороту ”крањни все ж ≥ще
занадто висока. ÷ей факт нер≥дко розц≥нюЇтьс¤ ¤к недол≥к грошового обороту та
грошовоњ системи взагал≥, ¤к негативне ¤вище у д≥¤льност≥ банк≥вськоњ системи,
зокрема ЌЅ”. ѕроте це радше законом≥рна реакц≥¤ грошового обороту на проблеми ≥
труднощ≥ перех≥дноњ економ≥ки ”крањни. ” ситуац≥њ, що склалас¤ в економ≥ц≥
”крањни у цей пер≥од, структура грошового обороту ≥ не могла бути ≥ншою.
2.2 ћодель
грошового обороту. —утн≥сть грошових поток≥в
¬ивченн¤
законом≥рностей та особливостей руху грошей у процес≥ сусп≥льного в≥дтворенн¤
неможливе без побудови модел≥ грошового обороту.
” багатьох
виданн¤х [1, 2, 3, 4, 5] автори пропонують групуванн¤ субТЇкт≥в грошового
обороту у чотири укрупненн≥ групи:
- ф≥рми Ц
субТЇкти (ф≥зичн≥ та юридичн≥ особи), що забезпечують створенн¤ та реал≥зац≥ю
валового нац≥онального продукту;
- домашн≥
господарства Ц субТЇкти (ус≥ с≥мейн≥ одиниц≥, ¤к≥ мають самост≥йн≥ грошов≥
доходи та витрати), ¤к≥ забезпечують виробництво валового нац≥онального
продукту основним факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) ≥ Ї
к≥нцевими його споживачами;
- державн≥
структури Ц субТЇкти (державн≥ управл≥нн¤, ур¤д), ¤к≥ забезпечують розпод≥л та
перерозпод≥л вартост≥ створенн¤ нац≥онального доходу та нац≥онального продукту,
зд≥йснюючи вплив на реал≥зац≥ю та споживанн¤ останнього;
- ф≥нансов≥
посередники Ц субТЇкти (банки, страхов≥ компан≥њ, ≥нвестиц≥йн≥ фонди тощо)
грошового ринку, ¤к≥ спр¤мовують пот≥к грошових кошт≥в в≥д њх власник≥в до
позичальник≥в.
р≥м того, грошов≥
платеж≥ зд≥йснюютьс¤ також м≥ж окремими субТЇктами всередин≥ кожноњ групи,
зокрема м≥ж ф≥рмами, м≥ж с≥мейними господарствами.
ќсновна к≥льк≥сть
грошових платеж≥в зд≥йснюЇтьс¤ через ринки, ¤ких у модел≥ грошового обороту
вид≥л¤ютьс¤ чотири [1,2]:
1) ринок
продукт≥в, на ¤кому реал≥зуЇтьс¤ створений ф≥рмами нац≥ональний продукт;
2) ринок
ресурс≥в, на ¤кому ф≥рми купують необх≥дн≥ дл¤ виробництва ресурси (робочу
силу, кап≥тал ≥ природн≥ ресурси);
3) ф≥нансовий
ринок, де реал≥зуютьс¤ в≥льн≥ грошов≥ кошти;
4) св≥товий
ринок, через ¤кий зд≥йснюЇтьс¤ звТ¤зок внутр≥шньоњ економ≥чноњ системи ≥з
Дзовн≥шн≥мФ св≥том.
ласична модель
кругооб≥гу товар≥в та послуг, ¤кими обм≥нюютьс¤ п≥дприЇмства (ф≥рми) ≥ домашн≥
(с≥мейн≥) господарства (населенн¤), вр≥вноважена в≥дпов≥дним потоком грошових
платеж≥в, що зд≥йснюютьс¤ при обм≥н≥, представлена на рисунках 2.1,2.2, 2.3.
–озгл¤немо
простий приклад грошового кругооб≥гу (рис. 2.1). п≥дприЇмства ≥ населенн¤ на
¤к≥й повТ¤зан≥ м≥ж собою двома групами ринк≥в: продукт≥в та ресурс≥в.
—≥мейн≥
господарства, ¤к≥ безпосередньо чи опосередковано (через торгово-промислов≥
корпорац≥њ, що знаход¤тьс¤ у њхн≥й власност≥) волод≥ють вс≥ма економ≥чними
ресурсами, постачають ц≥ ресурси п≥дприЇмствам. ѕ≥дприЇмства мають попит на
ресурси, оск≥льки останн≥ Ї засобами, за допомогою ¤ких ф≥рми виробл¤ють товари
та послуги. ¬заЇмод≥¤ попиту та пропозиц≥њ великоњ к≥лькост≥ людських та
матер≥альних ресурс≥в встановлюЇ ц≥ну на кожний з них. ѕлатеж≥, ¤к≥ зд≥йснюють
п≥дприЇмства, купуючи ресурси, представл¤ють собою витрати цих п≥дприЇмств, але
одночасно вони в≥дображають потоки зароб≥тноњ плати, ренти, в≥дсотк≥в ≥
прибутк≥в с≥мейним господарствам в≥д продажу ресурс≥в.
√рошовий дох≥д,
одержаний с≥мейними ≥ господарствами в≥д продажу ресурс≥в, не маЇ реальноњ
ц≥нност≥. ¬ процес≥ витрачанн¤ грошового доходу с≥мейн≥ господарства виражають
св≥й попит на велику к≥льк≥сть товар≥в та послуг на ринку продукт≥в. ќдночасно
п≥дприЇмства поЇднують придбан≥ ними ресурси дл¤ виробництва та пропозиц≥њ
товар≥в та послуг на тих же ринках. ¬заЇмод≥¤ цих р≥шень про попит та
пропозиц≥ю ≥ визначають ц≥ни продукт≥в. « точки зору п≥дприЇмств пот≥к
розрахунк≥в за товари ≥ послуги утворюЇ виручку, чи доходи в≥д продажу товар≥в
та послуг.
ћодель кругооб≥гу
демонструЇ складне, взаЇмоповТ¤зане переплетенн¤ процес≥в прийн¤тт¤ р≥шень ≥
економ≥чноњ д≥¤льност≥. —л≥д звернути увагу на те, що с≥мейн≥ господарства ≥
п≥дприЇмства виступають на обох основних ринках, але в кожному випадку на
протилежних сторонах. Ќа ресурсному ринку п≥дприЇмства виступають ¤к покупц≥,
тобто на сторон≥ попиту, а с≥мейн≥ господарства - ¤к власники ресурс≥в та
постачальники. Ќа ринку продукт≥в вони м≥н¤ютьс¤ позиц≥¤ми. –азом з тим кожний
з цих економ≥чних суб'Їкт≥в ≥ купуЇ, ≥ продаЇ.
оли до
кругооб≥гу додаютьс¤ заощадженн¤ та ≥нвестиц≥њ, виникають два шл¤хи, ¤кими
кошти можуть перем≥шуватис¤ в≥д с≥мейних господарств до ринк≥в продукт≥в. ќдин
шл¤х - пр¤мий, що зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою затрат на придбанн¤. ƒругий шл¤х -
непр¤мий, коли кошти рухаютьс¤ через ф≥нансов≥ ринки, збереженн¤ та ≥нвестиц≥њ.
Ќа рисунку 2.2 показан≥ лише потоки грошових засоб≥в.
ќск≥льки
б≥льш≥сть заощаджень зд≥йснюють с≥мейн≥ господарства, а б≥льш≥сть ≥нвестиц≥й -
ф≥рми, то необх≥дний певний наб≥р механ≥зм≥в, ¤кий би приводив у рух потоку
грошових кошт≥в в≥д перших до других. —аме ц≥ механ≥зми створюютьс¤ завд¤ки
функц≥онуванню ф≥нансових ринк≥в.
‘≥нансов≥ ринки
складаютьс¤ з безл≥ч≥ р≥зних Дканал≥вФ, ¤кими грошов≥ кошти Дперем≥щаютьс¤Ф в≥д
власник≥в заощаджень до позичальник≥в. ÷≥ канали можна под≥лити на дв≥ основн≥
групи. ƒо першоњ належать канали пр¤мого ф≥нансуванн¤, тобто так≥ канали, ¤кими
кошти перем≥щуютьс¤ безпосередньо в≥д власник≥в заощаджень до позичальник≥в.
ћожна вид≥лити дв≥ п≥дгрупи пр¤мого ф≥нансуванн¤: кап≥тальне ф≥нансуванн¤ та
ф≥нансуванн¤ шл¤хом одержанн¤ позик.
«начну роль у
кругооб≥гу продукт≥в ≥ доход≥в в≥д≥граЇ державний сектор. Ќа рисунку 2.3.
показан≥ звТ¤зки ур¤ду з економ≥чною системою.
ѕерший Ц звТ¤зок
через так зван≥ чист≥ податки, ¤к≥ рухаютьс¤ в≥д с≥мейних господарств до ур¤ду.
ƒругий - державн≥ закуп≥вл≥, в результат≥ ¤ких кошти перем≥щуютьс¤ в≥д ур¤ду на
ринки продукт≥в. якщо державн≥ закупки перевищують за величиною чист≥ податки
(тобто виникаЇ бюджетний деф≥цит), то ур¤д змушений брати позики на ф≥нансових
ринках. “ака ситуац≥¤ представлена на рисунку. якщо чист≥ податки за величиною
перевищують державн≥ закуп≥вл≥, то обс¤г платеж≥в ур¤ду прот¤гом минулих рок≥в
буде перевищувати обс¤г нових позик: в результат≥ утворюЇтьс¤ чистий пот≥к
кошт≥в в≥д ур¤ду до ф≥нансових ринк≥в (цей випадок не показаний на рисунку).
—л≥д звернути
увагу на те, що тут не показаний пр¤мий пот≥к податк≥в, що сплачуютьс¤
п≥дприЇмствами (надходженн¤ до бюджету), хоча на практиц≥ ф≥рми сплачують
податок на прибуток, а також ц≥лий р¤д ≥нших податк≥в.
ўе один вид
звТ¤зку держави в особ≥ ур¤ду з економ≥чною системою - державн≥ позики, що
зд≥йснюютьс¤ на ф≥нансових ринках. ƒержавн≥ видатки не завжди вр≥вноважуютьс¤
податковими надходженн¤ми. —творений в результат≥ бюджетний деф≥цит покриваЇтьс¤
за рахунок позик, що зд≥йснюютьс¤ на ф≥нансових ринках. ÷≥ позики зд≥йснюютьс¤
шл¤хом продажу прав, обл≥гац≥й та ≥нших ц≥нних папер≥в ¤к ф≥нансовим
посередникам, так ≥ безпосередньо с≥мейним господарствам.
ћожлива ситуац≥¤,
коли в держбюджет≥ виникне перевищенн¤ податкових надходжень над видатками.
“од≥ в≥н використовуЇтьс¤ дл¤ погашенн¤ зроблених в минулому державних позик. ¬
цьому випадку ур¤д стаЇ чистим постачальником грошових кошт≥в на ф≥нансов≥
ринки.
¬икористовуючи
звТ¤зки, показан≥ на рисунку 2.3., ур¤д може зд≥йснювати значний вплив на
основн≥ елементи кругооб≥гу доход≥в та продукт≥в.
ќдним з джерел
державного впливу на процес кругооб≥гу Ї ф≥скальна пол≥тика. «б≥льшуючи чист≥
податки, ур¤д може зб≥льшити ≥ розм≥ри грошових засоб≥в, що вилучаютьс¤ у
с≥мейних господарств. ” свою чергу с≥мейн≥ господарства в ц≥й ситуац≥њ повинн≥
зменшувати або заощадженн¤, або видатки на споживанн¤, чи проводити ¤к те, так
й ≥нше. ” будь-¤кому випадку результатом буде зменшенн¤ нац≥онального продукту.
«ниженн¤ чистих податк≥в стимулюЇ ¤к п≥двищенн¤ збережень, так ≥ п≥двищенн¤
р≥вн¤ споживанн¤, позитивно впливаючи таким чином на зб≥льшенн¤ нац≥онального
продукту.
«аходи, що
провод¤тьс¤ в рамках ф≥скальноњ пол≥тики, можуть також набувати форми зм≥ни
обс¤г≥в державних закуп≥вель. ѕ≥двищенн¤ державних закупок стимулюЇ п≥двищенн¤
нац≥онального продукту, оск≥льки в результат≥ цього п≥двищуютьс¤ доходи ф≥рм
в≥д продажу товар≥в та послуг держав≥. “акож зростають ≥ доходи с≥мейних
господарств, ¤кщо зб≥льшити зарплату прац≥вник≥в, зайн¤тих у державному
сектор≥, чи за рахунок к≥лькост≥ зайн¤тих у ньому. «ниженн¤ обс¤г≥в державних
закуп≥вель призводить до протилежного ефекту.
–озгл¤немо схему
грошового обороту (рис.2.4).
√рошовий пот≥к -
сукупн≥сть платеж≥в, ¤к≥ обслуговують окремий етап (або частину) процесу
розширеного в≥дтворенн¤.
” наведен≥й схем≥
сукупного грошового обороту вид≥лено так≥ окрем≥ грошов≥ потоки:
1 - сукупн≥сть
витрат ф≥рм на придбанн¤ необх≥дних виробничих ресурс≥в (робоча сила, земл¤,
споруди тощо);
2 - оплата
ур¤довими органами прац≥ державних службовц≥в;
3 - трансфертн≥
платеж≥ - вс≥ виплати, ¤к≥ зд≥йснюЇ держава домашн≥м господарствам;
4 - доходи
домашн≥х господарств в≥д реал≥зац≥њ њхн≥х ресурс≥в (зарплата, в≥дсотки,
див≥денди тощо), ¤к≥ становл¤ть нац≥ональний дох≥д.
Ќац≥ональний
дох≥д под≥л¤Їтьс¤ на три частини, кожна з ¤ких породжуЇ окремий грошовий пот≥к.
«начна його частина витрачаЇтьс¤ домашн≥ми господарствами на споживанн¤, тому
оплачуЇтьс¤ куп≥вл¤ продукт≥в на внутр≥шньому ринку продукт≥в (пот≥к 5) ≥ на
св≥товому ринку (пот≥к 13). ѕевну частину доходу домашн≥ господарства сплачують
ур¤ду у вигл¤д≥ податк≥в (пот≥к 6). Ќе витрачена на споживанн¤ та сплату
податк≥в частина доходу - це заощадженн¤ домашн≥х господарств, ¤к≥ надход¤ть на
ф≥нансовий ринок (пот≥к 7).
«аощадженн¤
населенн¤ у ц≥й схем≥ виступають Їдиним джерелом надходженн¤ кошт≥в на
ф≥нансовий ринок, а тому Ї Їдиним джерелом ≥нвестуванн¤ розширенн¤ виробництва
в сектор≥ Ђф≥рмиї. ” зв'¤зку з цим формуЇтьс¤ грошовий пот≥к 8,в ¤кому
врахован≥ кредити, одержан≥ ф≥рмами у ф≥нансових посередник≥в та доходи в≥д
ем≥с≥њ ц≥нних папер≥в.
ћоб≥л≥зован≥ на
ф≥нансовому ринку кошти ф≥рми ≥нвестують на розширенн¤ виробництва, внасл≥док
чого формуЇтьс¤ новий грошовий пот≥к 9.
ƒо послуг
ф≥нансового ринку, кр≥м ф≥рм, звертаЇтьс¤ також ур¤д, коли йому недостатньо
податкових надходжень дл¤ покритт¤ своњх витрат.
ћоб≥л≥зац≥¤
ур¤дом кошт≥в на ф≥нансовому ринку спричин¤Ї по¤ву грошового потоку 10,а
витрачанн¤ цих кошт≥в дл¤ державних закуп≥вель Ц по¤ву потоку 11.
якби домашн≥
господарства вс≥ куп≥вл≥ зд≥йснювали на внутр≥шньому ринку продукт≥в, то
грошових кошт≥в, що над≥йдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками (5, 9,
11), було б достатньо, щоб реал≥зувати весь обс¤г нац≥онального продукту, запропонованого
ф≥рмами на цьому ринку. ќдержаний ф≥рмами виторг сформував би останн≥й грошовий
пот≥к 12,¤кий Ђзамкнувї би кругооб≥г грошових кошт≥в. ќбс¤г цього потоку
визначаЇтьс¤ обс¤гом реал≥зованого валового нац≥онального продукту ≥ дор≥внюЇ
обс¤гу нац≥онального доходу, в≥дображеного в потоц≥ 4.
Ѕалансуванн¤
поток≥в 12 ≥ 4 маЇ вир≥шальне значенн¤ дл¤ нормального функц≥онуванн¤ грошового
об≥гу й ус≥Їњ економ≥чноњ системи, дл¤ забезпеченн¤ сталост≥ грошей ≥
кон'юнктури ринку.
Ќа схем≥ 2.4
показан≥ потоки, ¤к≥ звТ¤зують внутр≥шн≥й об≥г ”крањни з≥ св≥товим ринком:
13 - оплата
продукт≥в, що надход¤ть у крањну за ≥мпортом;
14 - надходженн¤
у крањну грошей з≥ св≥тового ринку за оплату експорту;
15 - чистий
в≥дплив кап≥талу з внутр≥шнього ринку на св≥товий;
16 - чистий
приплив кап≥талу з≥ св≥тового ринку на внутр≥шн≥й.
якщо ≥мпорт
перевищуЇ експорт, то через пот≥к 13в≥дпливе на св≥товий ринок грошей б≥льше,
н≥ж над≥йде через пот≥к 14.
ѕот≥к 12
(нац≥ональний продукт) ви¤витьс¤ меншим в≥д потоку 4(нац≥онального доходу) на
величину чистого ≥мпорту (перевищенн¤ обс¤гу ≥мпорту над експортом за певний
пер≥од). ¬иникнуть ускладненн¤ з реал≥зац≥Їю створеного в крањн≥ нац≥онального
продукту.
«балансуванн¤
поток≥в, що обслуговують ринок продукт≥в, за умов чистого ≥мпорту
забезпечуЇтьс¤ через залученн¤ грошових кошт≥в у внутр≥шн≥й об≥г з≥ св≥тового
грошового ринку одержанн¤м позик у заруб≥жних банках чи продажу на ≥ноземних
ринках нац≥ональних ф≥нансових актив≥в (акц≥й, обл≥гац≥й, вексел≥в тощо).
«балансуванн¤
грошових поток≥в за умов чистого експорту зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом розм≥щенн¤м
одержаних кошт≥в на ≥ноземних ринках через механ≥зм ф≥нансових операц≥й.
«агальна
збалансован≥сть грошового об≥гу вимагаЇ вир≥внюванн¤ перш за все нац≥онального
доходу ≥ нац≥онального продукту. ƒл¤ цього повинн≥ балансуватис¤ ≥ вс≥
взаЇмопов'¤зан≥ грошов≥ потоки. «а напр¤мами руху грошей щодо нац≥онального
доходу ц≥ потоки под≥л¤ють на дв≥ групи:
Х потоки втрат
(чист≥ податки, заощадженн¤, оплата чистого ≥мпорту);
Х потоки ≥н'Їкц≥й
(≥нвестиц≥њ, державн≥ закуп≥вл≥, надходженн¤ в≥д чистого експорту).
Ќа суму втрат
зменшуЇтьс¤, а на суму ≥нТЇкц≥й зб≥льшуЇтьс¤ внутр≥шн≥й грошовий об≥г ≥
можливост≥ реал≥зац≥њ нац≥онального продукту.
ƒл¤ збалансуванн¤
нац≥онального доходу ≥ нац≥онального продукту потоки втрат ≥ потоки ≥н'Їкц≥й
повинн≥ вир≥внюватис¤.
« ус≥х поток≥в
найб≥льш важливим Ї:
- нац≥ональний
(сукупний) продукт, тобто загальна варт≥сть ус≥х виготовлених вироб≥в та
послуг;
- нац≥ональний
дох≥д, що характеризуЇ сукупний дох≥д, одержаний населенн¤м, включаючи
зароб≥тну плату, ренту, процентн≥ виплати.
≥льк≥сним
вим≥рником товарних поток≥в Ї грош≥. ≥льк≥сть грошей в об≥гу можна визначити
виход¤чи з такоњ залежност≥:
M† V = P Q;†
(2.1)
де, M Ц к≥льк≥сть
грошей (грошова маса);
V- швидк≥сть
об≥гу грошей;
P- р≥вень ц≥н;
Q Ц реальний
нац≥ональний продукт.
Ќа практиц≥ вс≥
показан≥ звТ¤зки складн≥ш≥, оск≥льки до сфери об≥гу товар≥в та грошей вход¤ть
процеси, повТ¤зан≥ ≥з заощадженн¤ми, ≥нвестиц≥¤ми ≥ ф≥нансовими ринками.
2.3 ѕон¤тт¤ грошовоњ
маси, грошов≥ агрегати та грошова база
—укупний грошовий
оборот забезпечуЇтьс¤ певною масою грошей, величина ¤коњ маЇ важливе значенн¤
дл¤ д≥¤льност≥ центрального банку та грошово-кредитного регулюванн¤ економ≥ки
крањни.
«м≥на маси
грошей, що циркулюЇ в економ≥чн≥й систем≥, може суттЇво вплинути на реальний
випуск продукту, р≥вень ц≥н, зайн¤т≥сть тощо.
ћаса грошей в
об≥гу Ч це загальна сума залишк≥в грошей у вс≥х њх формах, ¤к≥ перебувають у
розпор¤дженн≥ субТЇкт≥в економ≥ки у певний момент часу [5, с.85].
ќск≥льки контроль
за к≥льк≥стю грошей надзвичайно важливий дл¤ економ≥чноњ стаб≥льност≥,
необх≥дно волод≥ти адекватними можливост¤ми дл¤ вим≥рюванн¤ грошовоњ маси. ¬
умовах розвинутих ринкових в≥дносин визначенн¤ к≥лькост≥ грошей - надзвичайно
складне завданн¤. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що в сучасн≥й економ≥ц≥ р≥зн≥ види
актив≥в одночасно т≥Їю чи ≥ншою м≥рою виконують ус≥ основн≥ функц≥њ грошей
(зас≥б об≥гу, м≥ра вартост≥, зас≥б нагромадженн¤). “обто немаЇ вагомих п≥дстав
дл¤ того, щоб провести ч≥тку межу м≥ж власне грошима та ≥ншими л≥кв≥дними
активами.
«алежно в≥д
можливост≥ одночасного використанн¤ р≥зноман≥тних вид≥в грошових кошт≥в
розр≥зн¤ють к≥лька грошових агрегат≥в, що Ї показниками обс¤гу ≥ структури
грошовоњ маси.
—укупн≥сть грошей
у вс≥х формах, що перебувають в економ≥чному оборот≥ на визначений момент часу
(к≥нець м≥с¤ц¤ чи року) визначаЇ величину грошовоњ маси [5, с.85].
√рошовий агрегат
- це визначене законодавством в≥дпов≥дно до ступен¤ л≥кв≥дност≥ специф≥чне
угрупуванн¤ л≥кв≥дних актив≥в, ¤к≥ можуть служити альтернативними вим≥рниками
грошовоњ маси [5,с.86].
ќсновними
принципами формуванн¤ грошових агрегат≥в Ї:
- грошова маса
м≥стить не лише гот≥вков≥ грош≥, а й депозитн≥;
- ус¤ грошова
маса под≥л¤Їтьс¤ на ту, що Ї в об≥гу, ≥ ту, ¤ка нагромаджуЇтьс¤ та виконуЇ
функц≥ю збереженн¤ вартост≥;
- сукупна грошова
маса м≥стить також банк≥вськ≥ вклади, депозити та ц≥н≥ папери з ф≥ксованим
доходом.
√рошов≥ агрегати
будуютьс¤ приЇднанн¤м до попередн≥х величин нових грошових компонент≥в у посл≥довност≥,
що характеризуЇ зменшенн¤ њх л≥кв≥дност≥. “обто кожний наступний грошовий
агрегат включаЇ в себе попередн≥й плюс новий блок ф≥нансових актив≥в.
« 1993р. у
статистичн≥й практиц≥ ”крањни ЌЅ” визначаЇ структуру грошовоњ маси в≥дпов≥дно
до агрегатного методу, використовуючи дл¤ ц≥лей анал≥зу ≥ регулюванн¤ чотири
грошов≥ агрегати: ћ0,ћ1,ћ2,ћ3.
јгрегат ћ0
в≥дображаЇ масу гот≥вки, ¤ка перебуваЇ поза банками, тобто на руках у ф≥зичних
ос≥б ≥ в касах юридичних ос≥б. √от≥вка у касах банк≥в сюди не входить.
јгрегат ћ1
включаЇ грош≥ в агрегат≥ ћ0 + вклади у банках, ¤к≥ можуть бути використан≥
власниками негайно, без попередженн¤ банк≥в, тобто запаси кошт≥в на поточних
рахунках та на ощадних рахунках до запитанн¤.
јгрегат ћ2 - це
грош≥ в агрегат≥ ћ1 + кошти на вс≥х видах строкових рахунк≥в, кошти на рахунках
кап≥тальних вкладень та ≥нших спец≥альних рахунках.
јгрегат ћ3
охоплюЇ грош≥ в агрегат≥ ћ2 + кошти на вкладах за трастовими операц≥¤ми банк≥в.
р≥м грошових
агрегат≥в, ЌЅ” визначаЇ показник, що називаЇтьс¤ грошовою базою [2,c.83].
ѕоказник грошовоњ
бази не Ї ще одним агрегатом грошовоњ маси. ÷е ¤к≥сно ≥нший показник, що
характеризуЇ масу грошей з боку про¤ву њњ на баланс≥ центрального банку. “ому
цей показник ≥нколи називають ще грошима центрального банку, ¤кий њх
безпосередньо контролюЇ ≥ регулюЇ, впливаючи в к≥нцевому п≥дсумку ≥ на загальну
масу грошей[2, с.83].
√рошова база
включаЇ запаси вс≥Їњ гот≥вки, ¤ка перебуваЇ в оборот≥ поза банк≥вською системою
та в касах банк≥в, а також суму резерв≥в комерц≥йних банк≥в на њх
кореспондентських рахунках у центральному банку.
¬еличину грошовоњ
бази (√б) можна визначити за формулою:
√б=ћ0+ћк+ћрез
(2.2)
де, ћ0 Ч сума
гот≥вки, що перебуваЇ поза банками;
ћк Ч сума гот≥вки
у касах банк≥в;
ћрез Ч сума
грошових кошт≥в (резерв≥в), ¤к≥ перебувають на кореспондентських рахунках
банк≥в у центральному банку.
√от≥вковий
елемент (ћ0 + ћк) грошовоњ бази в≥др≥зн¤Їтьс¤ к≥льк≥сно в≥д гот≥вкового
агрегату ћ0 - б≥льший на суму гот≥вки в касах банк≥в. Ѕезгот≥вковий елемент (ћрез)
грошовоњ бази в≥др≥зн¤Їтьс¤ ≥ ¤к≥сно, ≥ к≥льк≥сно в≥д безгот≥вкового елемента
грошових агрегат≥в ћ1 , ћ2, ћ3. ¬≥н ¤вл¤Ї собою суму зобов'¤зань центрального
банку перед комерц≥йними. ј безгот≥вков≥ елементи грошових агрегат≥в - це
зобов'¤занн¤ комерц≥йних банк≥в перед своњми кл≥Їнтами. ¬они формуютьс¤
комерц≥йними банками ¤к за рахунок кошт≥в, одержаних в≥д центрального банку,
так ≥ за рахунок створенн¤ грошей самими комерц≥йними банками в процес≥
кредитноњ д≥¤льност≥ через механ≥зм грошово-кредитного мультипл≥катора. «авд¤ки
цьому загальний обс¤г кожного з грошових агрегат≥в (кр≥м ћ0) перевищуЇ обс¤г
грошовоњ бази. —туп≥нь цього перевищенн¤ св≥дчить про величину
грошово-кредитного мультипл≥катора на р≥вн≥ комерц≥йних банк≥в.
¬ ”крањн≥ маса
грошей в оборот≥ п≥сл¤ грошовоњ реформи 1996 р. характеризуЇтьс¤ високими
темпами зростанн¤ та надм≥рно великою вагою в н≥й гот≥вки, про що св≥дчать дан≥
табл. 2.3.
ѕрот¤гом пТ¤ти
п≥сл¤ реформи грошова база та грошова маса зростали щор≥чно, зб≥льшившись
в≥дпов≥дно в 4,7 та в 4,8 раз. Ќа фон≥ пост≥йного скороченн¤ реального обс¤гу
валового внутр≥шнього продукту зазначене зростанн¤ грошовоњ маси видаЇтьс¤
надм≥рним. ¬оно було спричинене високим р≥внем бюджетного деф≥циту та не досить
жорсткою грошово-кредитною пол≥тикою центрального банку. “ак≥ ножиц≥ в динам≥ц≥
грошовоњ маси та обс¤гу сусп≥льного виробництва не могли не вплинути на
варт≥сть грошей: гривн¤ за пТ¤ть рок≥в знец≥нилась у 2,1 рази, а в≥дносно до
долара —Ўј - в 2,8 раз.
«начний ≥нтерес
становить структура грошовоњ маси та њњ динам≥ка за в≥с≥м рок≥в. ѕривертаЇ до
себе увагу надто високе (151,7%) зростанн¤ в 1997 р. агрегату ћ0, внасл≥док
чого гот≥вки в загальн≥й мас≥ грошей (за агрегатом ћ3) було майже 49%, що
негативно характеризуЇ структуру грошовоњ маси ≥ стан грошового обороту. –азом
з тим ц¤ тенденц≥¤ спричинила скороченн¤ р≥вн¤ грошово-кредитного
мультипл≥катора, через що в 1997 р. агрегати ћ2 ≥ ћ3 зростали значно
пов≥льн≥ше, н≥ж грошова база, що мало певн≥ анти≥нфл¤ц≥йн≥ насл≥дки. ” 1998 та
1999рр. структура грошовоњ маси дещо пол≥пшилас¤: почала знижуватис¤ питома
вага гот≥вки в агрегат≥ ћ3, а зб≥льшенн¤ грошовоњ бази в≥дбувалос¤ пов≥льн≥ше,
н≥ж зростанн¤ ћ3, що св≥дчить про поступове посиленн¤ рол≥ комерц≥йних банк≥в у
формуванн≥ грошовоњ маси та в управл≥нн≥ грошовим оборотом. ѕроте ц¤ позитивна
тенденц≥¤ розвиваЇтьс¤ дуже пов≥льно, ≥ питома вага гот≥вки в загальн≥й
грошов≥й мас≥ все ще залишаЇтьс¤ надм≥рно високою Ц 33,6% на початок 2005 р.
√рошовий об≥г за
будь-¤ких обставин повинен бути регульованим. Ќерегульован≥сть грошового об≥гу
- це одна з причин плат≥жноњ кризи.
ѕлануванн¤ ≥
регулюванн¤ грошово-кредитного обороту в ”крањн≥ до 1992 р. проводилось на баз≥
кредитного плану, касового плану ≥ балансу грошових доход≥в та витрат
населенн¤. ÷≥ документи в≥дображали лише бухгалтерськ≥ записи центрального
банку та спец≥ал≥зованих державних банк≥в, тому не давали в≥дпов≥д≥ на
запитанн¤ про к≥льк≥сть грошей, потр≥бних економ≥ц≥, а також не могли
комплексно враховувати весь грошовий об≥г крањни. √рошово-кредитна система
використовувалась дл¤ контролю за виконанн¤м державного плану економ≥чного ≥
соц≥ального розвитку, а грошово-кредитна пол≥тика мала пасивний характер ≥
в≥д≥гравала другор¤дну роль у процес≥ управл≥нн¤ економ≥кою.
ƒвор≥вневий
принцип орган≥зац≥њ банк≥вськоњ системи ”крањни зумовив в≥докремленн¤ ем≥с≥йних
операц≥й регулюванн¤ грошового об≥гу, ¤к≥ закр≥пились за Ќац≥ональним банком
”крањни (банком першого р≥вн¤), в≥д розрахункового, касового ≥ кредитного
обслуговуванн¤ юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б, котре виконують комерц≥йн≥ банки
(банки другого р≥вн¤). “обто Ќац≥ональний банк виступаЇ орган≥затором грошового
об≥гу в держав≥ та зд≥йснюЇ його регулюванн¤.
”правл≥нн¤
грошовим об≥гом зд≥йснюЇтьс¤ ЌЅ” шл¤хом регулюванн¤ двох складових грошового
обороту: гот≥вки ≥ безгот≥вковоњ маси грошей, тобто визначенн¤ обс¤гу
гот≥вковоњ грошовоњ маси та регулюванн¤ кредитних операц≥й комерц≥йних банк≥в.
√оловне завданн¤ Ќац≥онального банку в сучасних умовах пол¤гаЇ у регулюванн≥
депозитноњ ем≥с≥њ, ¤ка в≥дбуваЇтьс¤ п≥д час кредитуванн¤ комерц≥йними банками
субТЇкт≥в господарюванн¤. ƒл¤ цього використовуютьс¤ три основн≥ групи метод≥в:
1) регулюванн¤
кредитних в≥дносин Ќац≥онального банку з комерц≥йними банками (реф≥нансуванн¤
комерц≥йних банк≥в; процентна пол≥тика та ≥нш≥);
2) проведенн¤
операц≥й на в≥дкритому ринку;
3) встановленн¤
економ≥чних показник≥в регулюванн¤ д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в (розм≥р
м≥н≥мальних резерв≥в; регулюванн¤ сп≥вв≥дношенн¤ певних груп пасив≥в та актив≥в
через показники л≥кв≥дност≥ балансу банку; встановленн¤ норматив≥в ризику
комерц≥йних банк≥в та ≥н.).
“аблиц¤ 2.4.
√рошова маса, що
обслуговуЇ грошовий оборот в ”крањн≥ (на к≥нець року), млрд.грн.
¬ажливим етаном в
орган≥зац≥њ грошового обороту в ”крањн≥ було введенн¤ у д≥ю наприк≥нц≥ 1993 р.
системи електронних платеж≥в (надал≥ - —≈ѕ). ¬провадженн¤ —≈ѕ дало змогу:
Х прискорити
виконанн¤ розрахунк≥в та об≥г кошт≥в;
Х зменшити
документооборот;
Х практично
уникнути фальсиф≥кац≥й м≥жбанк≥вських розрахункових документ≥в, завд¤ки чому
знизилас¤ прихована ем≥с≥¤, пов'¤зана з надходженн¤м до об≥гу кошт≥в, отриманих
за п≥дробленими документами;
Х вив≥льнити
грошову масу;
Х п≥дсилити
контроль ЌЅ” за станом грошовоњ маси у держав≥;
Х п≥двищити
можливост≥ Ќац≥онального банку контролювати зд≥йсненн¤ платеж≥в.
“аким чином,
впровадженн¤ —≈ѕ п≥дн¤ло банк≥вську систему ”крањни на ¤к≥сно новий р≥вень
в≥дпов≥дно до св≥тових стандарт≥в.
ѕор¤д ≥з
регулюванн¤м ем≥с≥њ важливу роль у функц≥онуванн≥ грошовоњ системи в≥д≥грають
методи регулюванн¤ самого руху грошей.
ќб≥г гот≥вки
регулюЇтьс¤ правилами, встановленими Ќац≥ональним банком, ¤кий визначаЇ
загальний пор¤док проведенн¤ гот≥вково-грошових операц≥й банками та њх кл≥Їнтам
(л≥м≥т залишку гот≥вки у кас≥ та ≥нше).
2.4.Ўвидк≥сть
об≥гу грошей
Ўвидк≥сть об≥гу
грошей характеризуЇ частоту, з ¤кого кожна одиниц¤ на¤вних в оборот≥ грошей
(гривн¤, долар тощо) використовуЇтьс¤ у середньому дл¤ реал≥зац≥њ товар≥в ≥
послуг за певний пер≥од (р≥к, квартал, м≥с¤ць)[2, с.8].
¬иход¤чи з
в≥домого р≥вн¤нн¤ обм≥ну ≤. ‘≥шера, величину швидкост≥ об≥гу грошей можна
визначити за формулою:
, (2.3)
де, V Ч швидк≥сть
об≥гу грошей;
– Ч середн≥й
р≥вень ц≥н на товари та послуги;
†Q Ч ф≥зичний обс¤г товар≥в та послуг, що
реал≥зован≥ у певному пер≥од≥;
ћ Ч середн¤ маса
грошей, що перебуваЇ в оборот≥ за певний пер≥од.
“аким чином,
величина швидкост≥ об≥гу грошей пр¤мо пропорц≥йно пов'¤зана з ном≥нальним
обс¤гом виготовленого нац≥онального продукту (–Q) й обернено пропорц≥йно - з
обс¤гом маси грошей, що Ї в оборот≥.
V характеризуЇ
насамперед ≥нтенсивн≥сть використанн¤ запасу грошей в оборот≥ (ћ) дл¤ оплати
товар≥в та послуг, що реал≥зуютьс¤, тобто цей показник пов'¤заний переважно з
грошовим об≥гом. “ому величина V залежить передус≥м в≥д частоти й обс¤г≥в
товарних операц≥й кожного суб'Їкта грошового обороту. ќднак, нетоварн≥ платеж≥
(ф≥скально-бюджетн≥, кредитн≥) теж впливають на показник швидкост≥ об≥гу.
ќсобливо пом≥тний цей вплив у показнику середньоњ тривалост≥ одного обороту
гривн≥. ¬она складаЇтьс¤ ≥з тривалост≥ збер≥ганн¤ грошей у розпор¤дженн≥
безпосередн≥х покупц≥в на ринках продукт≥в, а також ≥з тривалост≥ перебуванн¤
њх у розпор¤дженн≥ ф≥скально-бюджетних установ, банк≥в та ≥нших
ф≥нансово-кредитних ≥нститут≥в, через ¤к≥ розпод≥л¤Їтьс¤ ≥ перерозпод≥л¤Їтьс¤
частина нац≥онального доходу ¤к головного джерела формуванн¤ плат≥жного попиту
на ринках. якщо ц¤ друга група суб'Їкт≥в обороту затримуЇ грош≥ у своЇму
розпор¤дженн≥, несвоЇчасно зд≥йснюЇ платеж≥ за своњми зобовТ¤занн¤ми, то
зб≥льшуватиметьс¤ тривал≥сть ц≥Їњ частини обороту грошей ≥ зменшуватиметьс¤ вс¤
швидк≥сть њх об≥гу.
ѕоказник
швидкост≥ об≥гу грошей можна визначати:
Х за середньою
частотою використанн¤ грошовоњ одиниц≥ в оплат≥ доход≥в населенн¤, тобто у
формуванн≥ нац≥онального доходу;
Х за середньою
частотою використанн¤ грошовоњ одиниц≥ у зд≥йсненн≥ вс≥х вид≥в платеж≥в;
Х за частотою
проходженн¤ гот≥вки через каси банк≥в.
ѕерший ≥з цих
показник≥в може бути визначений д≥ленн¤м обс¤гу нац≥онального доходу на масу
грошей в оборот≥. ≥льк≥сно в≥н майже зб≥гатиметьс¤ з показником V, визначеним
за ¬¬ѕ. ƒругий з них може визначатис¤ д≥ленн¤м загального обс¤гу грошового
обороту на ћ. ÷ей показник ≥стотно в≥др≥зн¤тиметьс¤ в≥д показника V,
визначеного за ¬¬ѕ, бо в ньому будуть врахован≥ вс≥ нетоварн≥ платеж≥ (ф≥скально-бюджетн≥,
кредитн≥, спекул¤тивн≥ тощо). ќск≥льки оф≥ц≥йна статистика загального обс¤гу
грошового обороту не визначаЇ, розрахувати цей показник V практично неможливо.
“рет≥й показник може визначатис¤ д≥ленн¤м загального обс¤гу касових оборот≥в
ус≥х комерц≥йних банк≥в за р≥к на середньор≥чну суму гот≥вки в оборот≥.
Ўвидк≥сть об≥гу
грошей перебуваЇ п≥д впливом багатьох чинник≥в з р≥знонаправленим характером
д≥њ. ”с≥ њх можна под≥лити на дв≥ групи:
Þ т≥, що
д≥ють на боц≥ платоспроможного попиту;
Þ т≥, що
д≥ють набоц≥ пропозиц≥њ товар≥в та послуг.
—еред
чинник≥впершоњ групи головними Ї:
Х зм≥на попиту на
грош≥;
Х розвиток
структури споживанн¤;
Х культурн≥
потреби населенн¤ тощо.
ќсновн≥ чинники
другоњ групи:
Х сусп≥льне
виробництво;
Х ринков≥
в≥дносини;
Х ≥нфраструктури
ринку тощо.
«м≥на попиту на
грош≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у зм≥н≥ бажанн¤ економ≥чних субТЇкт≥в мати своЇму
розпор¤дженн≥ певний запас грошей ¤к високол≥кв≥дних актив≥в. якщо таке бажанн¤
зб≥льшуЇтьс¤, то витрачанн¤ грошей буде менш ≥нтенсивним, н≥ж њх надходженн¤, ≥
грошовий об≥г упов≥льнитьс¤. ≤ навпаки, ¤кщо попит на грош≥ зменшуЇтьс¤, то
витрачанн¤ њх буде ≥нтенсивн≥шим за надходженн¤ ≥ грошовий об≥г прискоритьс¤.
“ому швидк≥сть об≥гу грошей та попит на грош≥ можна розгл¤дати ¤к два
взаЇмозв'¤зан≥ показники з оберненою залежн≥стю.
¬плив на
швидк≥сть об≥гу грошей з боку товарноњ пропозиц≥њ визначаЇтьс¤ головним чином
≥нтенсивн≥стю тих економ≥чних процес≥в, ¤к≥ в≥н обслуговуЇ: зм≥нами обс¤гу,
структури й ефективност≥ сусп≥льного виробництва, величини ≥ швидкост≥ товарних
поток≥в на стад≥њ обм≥ну, розвитком ринкових звТ¤зк≥в, збалансован≥стю ринку та
≥н. «ростанн¤ ефективност≥ сусп≥льного виробництва скорочуЇ пер≥од
нагромадженн¤ вартост≥ дл¤ ц≥лей в≥дтворенн¤, прискорюючи поверненн¤ в об≥г
грошей, що обслуговують ц≥л≥ нагромадженн¤ в межах окремих ≥ндив≥дуальних
кап≥тал≥в. ¬елике значенн¤ у подоланн≥ стримуючого впливу грошових нагромаджень
на об≥г грошей маЇ розвиток кредитних в≥дносин ≥ банк≥вськоњ системи. «авд¤ки
йому нав≥ть незначн≥ за обс¤гами нагромадженн¤ грошей знову спр¤мовуютьс¤ у
сферу об≥гу, прискорюючи св≥й рух у межах обороту всього сусп≥льного кап≥талу.
ѕевний вплив на
швидк≥сть грошового об≥гу справл¤Ї розвиток економ≥чноњ ≥нфраструктури:
транспорту, торг≥вл≥ (оптовоњ ≥ роздр≥бноњ), банк≥вськоњ справи (зокрема
автоматизац≥њ безгот≥вкових розрахунк≥в), ринку ц≥нних папер≥в тощо. ѕол≥пшенн¤
справ на кожному з цих напр¤м≥в спри¤Ї прискоренню доставки товар≥в в≥д
продавц¤ до покупц¤ ≥ передач≥ грошей в≥д платника до њх одержувача.
Ўвидк≥сть об≥гу
грошей, ¤к ≥ њх маса, впливаЇ на економ≥чн≥ процеси не своЇю абсолютною
величиною, а њњ зм≥ною прот¤гом певного пер≥оду - прискоренн¤м чи
спов≥льненн¤м.
«м≥на швидкост≥
об≥гугрошей маЇ ≥стотн≥ економ≥чн≥ насл≥дки: зб≥льшуЇ чи зменшуЇ пропозиц≥ю
грошей в об≥гу ≥ цим впливаЇ на платоспроможний попит та на витрати об≥гу;
ускладнюЇ чи полегшуЇ регулюванн¤ грошового об≥гу; даЇ узагальнююче
в≥дображенн¤ зм≥ни ≥нтенсивност≥ економ≥чних процес≥в, що становл¤ть основу
грошового об≥гу. «м≥на швидкост≥ об≥гу грошей впливаЇ на платоспроможний попит
пр¤мо пропорц≥йно: у раз≥ зб≥льшенн¤ за умови сталост≥ товарообороту
платоспроможний попит в≥дносно зб≥льшуЇтьс¤, ≥ навпаки. ѕрискоренн¤ об≥гу
грошей компенсуЇ њх масу, що може мати позитивне значенн¤ в умовах зб≥льшенн¤
обс¤г≥в товарообороту, коли зростаюча потреба у грошах задовольн¤тиметьс¤ без
додаткового њх випуску. ѕроте за умови розбалансованост≥ економ≥ки, коли
платоспроможний попит випереджаЇ товарну пропозиц≥ю, прискоренн¤ грошового
об≥гу стаЇ додатковим ≥нфл¤ц≥йним фактором.
”пов≥льненн¤
грошового об≥гу розширюЇ м≥стк≥сть його сфери, тобто зб≥льшуЇ попит на грош≥ ≥
зменшуЇ платоспроможний попит, що позитивно впливаЇ на його стан нав≥ть при
незм≥нност≥ обс¤гу товарообороту. “ому заходи щодо спов≥льненн¤ грошового об≥гу
завжди вход¤ть до анти≥нфл¤ц≥йних програм ¤к њх складова, а економ≥чна
ситуац≥¤, що характеризуЇтьс¤ упов≥льненн¤м об≥гу грошей, Ї найспри¤тлив≥шою
дл¤ реформуванн¤ грошовоњ системи крањни.
Ўвидк≥сть об≥гу
грошей - ¤вище обТЇктивне, надзвичайно складне, його важко прогнозувати та
регулювати. “ому практика не виробила д≥йових ≥нструмент≥в оперативного
регулюванн¤ швидкост≥ об≥гу грошей дл¤ впливу на кон'юнктуру ринку. Ѕудучи
повТ¤заною оберненою залежн≥стю з попитом на грош≥, швидк≥сть об≥гу грошей так
само чутлива до зм≥ни процента, ¤к ≥ попит на грош≥. ќск≥льки ж р≥вень процента
пост≥йно й ≥стотно коливаЇтьс¤, швидк≥сть об≥гу грошей, за ейнсом, теж
пост≥йно ≥ непрогнозовано зм≥нюЇтьс¤. ћ.‘р≥дман - засновник сучасноњ
монетаристськоњ теор≥њ - сл≥дом за ейнсом визнав здатн≥сть швидкост≥ об≥гу
грошей до коливанн¤. ѕроте в≥н не погодивс¤ з ейнсом щодо неможливост≥ њх
прогнозувати, що дало йому п≥дстави в≥дновити пр≥оритетну роль монетарноњ
пол≥тики у державному регулюванн≥ економ≥ки. ѕередбаченн¤ зм≥ни V даЇ
можлив≥сть нейтрал≥зувати њњ вплив на економ≥ку шл¤хом адекватноњ зм≥ни маси
грошей в оборот≥.
2.5. —уть закону
грошового об≥гу
√рошовий об≥г
п≥дпор¤дковуЇтьс¤ своЇму специф≥чному закону. —утн≥сть його пол¤гаЇ в тому, що
прот¤гом певного пер≥оду часу дл¤ без ≥нфл¤ц≥йного об≥гу необх≥дна лише певна,
обТЇктивно обумовлена маса куп≥вельних ≥ плат≥жних засоб≥в. якщо формал≥зувати
суть цього закону, то вона може бути виражена р≥вн¤нн¤м: ћф = ћн, де ћф -
фактична маса грошей в об≥гу, а ћн - об'Їктивно необх≥дна дл¤ об≥гу њх маса.
якщо ћф перевищуЇ ћн - значить в об≥гу зТ¤вилис¤ зайв≥ грош≥, ≥ навпаки, ¤кщо
ћф менше в≥д ћн Ц спостер≥гаЇтьс¤ њх нестача.
≥льк≥сть грошей,
у середньому необх≥дних дл¤ об≥гу прот¤гом певного часу (ћн), пр¤мо пропорц≥йна
мас≥ товар≥в ≥ р≥вню њх ц≥н та обернено пропорц≥йна середн≥й швидкост≥ об≥гу
грошовоњ одиниц≥. ÷ю залежн≥сть можна виразити формулою [2.c.90]:
; (2.4)
де, – Q - сума
ц≥н товар≥в, що реал≥зуютьс¤ за певний пер≥од;
VЧ середн¤
к≥льк≥сть оборот≥в грошовоњ одиниц≥ за цей же пер≥од.
ѕроте не вс≥
товари, ¤к≥ реал≥зуютьс¤, оплачуютьс¤ негайно. „астина њх продаЇтьс¤ у кредит,
≥ дл¤ њх реал≥зац≥њ грош≥ у певний момент не потр≥бн≥, що в≥дпов≥дно зменшуЇ
величину ћн. ¬одночас в об≥гу грош≥ обслуговують не т≥льки реал≥зац≥ю товар≥в
чи послуг, виконуючи функц≥ю куп≥вельного засобу, а й забезпечують погашенн¤
р≥зних боргових, зобовТ¤зань, передус≥м щодо куп≥вл≥ товар≥в у кредит,
виконуючи функц≥ю плат≥жного засобу. ƒл¤ цього в об≥гу необх≥дна додаткова маса
грошей понад ту, ¤ка обслуговуЇ реал≥зац≥ю товар≥в ≥ послуг. ќднак не вс≥
боргов≥ зобов'¤занн¤ погашаютьс¤ реальними грошима. якщо вони мають зустр≥чний
характер, то можуть взаЇмно зараховуватис¤ без участ≥ реальних грошей.
якщо врахувати
вс≥ ц≥ додатков≥ фактори, що д≥ють на грошову масу, то величину ћн можна
виразити так [2,с.91]:
, (2.5)
де, Ч сума
продаж≥в товар≥в ≥ послуг у кредит;
ѕ - загальна сума
платеж≥в, строк оплати ¤ких настав;
¬ѕ - сума
платеж≥в, ¤к≥ погашаютьс¤ шл¤хом взаЇмного зарахуванн¤ борг≥в.
¬еличина ћн ¤к
об'Їктивний центр, навколо ¤кого зм≥нюЇтьс¤ ћф, за вс≥х умов (за р≥зних
економ≥чних системах ≥ р≥зних формах грошей) визначаЇтьс¤ одними й тими ж
факторами, що надаЇ закону грошового об≥гу загального значенн¤. —кр≥зь, де Ї
грош≥ ≥ грошовий об≥г, об'Їктивно д≥Ї ≥ цей закон Ч закон вир≥внюванн¤ ћф до
р≥вн¤ ћн. ѕроте з≥ зм≥ною економ≥чних умов та форм грошей у механ≥зм≥ д≥њ
закону виникають певн≥ особливост≥.
«акон грошового
об≥гу д≥Ї за функц≥онуванн¤ р≥зних форм грошей. ќднак механ≥зм його д≥њ за
р≥зних умов маЇ певн≥ особливост≥.
¬ умовах золотого
стандарту вир≥внюванн¤ ћф ≥ ћн забезпечувалос¤ автоматично. якщо ћф > ћн
м≥нова варт≥сть золотих грошей повинна знизитис¤ пор≥вн¤но з реальною варт≥стю,
≥ власники њх, щоб не мати втрат, вилучали зайв≥ суми грошей з об≥гу та
спр¤мовували њх у скарби. ≤ навпаки, за нер≥вност≥ ћф < ћн, коли в об≥гу
в≥дчувавс¤ брак грошей, власники скарб≥в спр¤мовували золото в об≥г доти, доки
не дос¤галос¤ р≥вн¤нн¤ ћф = ћн.
«≥ скасуванн¤м
золотого стандарту зм≥на величини ћф набуваЇ тенденц≥њ випереджаючого зростанн¤
пор≥вн¤но з ћн, оск≥льки випуск грошей без внутр≥шньоњ субстанц≥ональноњ
вартост≥ даЇ значний дох≥д ем≥тенту. ÷е провокуЇ бажанн¤ зб≥льшувати пропозиц≥ю
грошей за меж≥ ћн. јвтоматичне вир≥внюванн¤ ћф ≥ ћн обмежуЇтьс¤ вузькими
рамками упов≥льненн¤ об≥гу грошей. ¬ир≥шального значенн¤ у вир≥внюванн≥
набувають ≥нструменти зовн≥шнього впливу на об≥г грошей, передус≥м на њх масу.
якщо сферу об≥гу
обслуговують казначейськ≥ грош≥, то порушенн¤ закону (ћф > ћн) стаЇ
хрон≥чним, оск≥льки держава випускаЇ њх в≥дпов≥дно до своњх потреб, а не потреб
об≥гу, ¤к≥ визначають величину ћн. ѕоступове знец≥ненн¤ грошей набуваЇ
пост≥йного характеру ≥ Ї зовн≥шн≥м про¤вом порушенн¤ закону грошового об≥гу.
ќтже, хрон≥чне порушенн¤ закону грошового об≥гу - законом≥рн≥сть об≥гу
казначейських грошей. “аким чином, знец≥ненн¤ грошових знак≥в Ї насл≥дком
порушенн¤ закону грошового об≥гу ≥ про¤вом об'Їктивност≥ його д≥њ в умовах
об≥гу казначейських грошей.
—тримуванн¤
зростанн¤ маси таких грошей з метою вир≥внюванн¤ ћф до ћн можливе лише ¤к
тимчасове ¤вище ≥ може зд≥йснюватис¤ державними заходами, спр¤мованими на
л≥кв≥дац≥ю чи зменшенн¤ бюджетного деф≥циту до прийн¤тного р≥вн¤. якби це
завданн¤ було вир≥шено остаточно ≥ держав≥ не потр≥бно було ем≥тувати
казначейськ≥ грош≥ дл¤ покритт¤ своњм витрат, то це створило б передумови дл¤
забезпеченн¤ р≥вност≥ ћф = ћн. јле водночас можна було б в≥дмовитись ≥ в≥д
казначейського механ≥зму ем≥с≥њ ≥ перейти до банк≥вського механ≥зму ем≥с≥њ, що
надаЇ грошам ≥ншоњ ¤кост≥.
ѕри
обслуговуванн≥ об≥гу банк≥вськими грошима розширюютьс¤ можливост≥ дл¤
вир≥внюванн¤ ћф ≥ ћн у раз≥ збереженн¤ сталост≥ грошей. ¬они зумовлен≥ тим, що
кредитний механ≥зм ем≥с≥њ цих грошей характерна передумова поверненн¤ њх з об≥гу
через погашенн¤ позичок. якщо випуск грошей у крањн≥ пр¤мо не використовуЇтьс¤
дл¤ покритт¤ бюджетних витрат, а зд≥йснюЇтьс¤ суто на основ≥ банк≥вського
кредитуванн¤, то вимоги закону ћн можуть бути забезпечен≥ завд¤ки дотриманню
принцип≥в ≥ законом≥рностей кредитного процесу. –озширенн¤м кредитуванн¤ можна
зб≥льшити ћф до р≥вн¤ ћн, оск≥льки обс¤г виданих позичок певний час
перевищуватиме обс¤г погашених. ќбмеженн¤м кредитуванн¤ величину ћф можна
зменшити до необх≥дного р≥вн¤, бо випереджаюче погашенн¤ позичок вилучаЇ
частину грошей з об≥гу. “ут також д≥Ї певний автоматизм пристосуванн¤ грошовоњ
маси до потреб об≥гу, проте в≥н базуЇтьс¤ на економ≥чно обірунтован≥й кредитн≥й
пол≥тиц≥.
ќтже, специф≥кою
д≥њ закону ћн в умовах об≥гу банк≥вських грошей Ї те, що вже п≥д час випуску
таких грошей створюютьс¤ передумови дл¤ вилученн¤ њх з об≥гу ≥ п≥дтриманн¤
грошовоњ маси в об≥гу на об'Їктивно необх≥дному р≥вн≥.
«акон грошового
об≥гу був ≥ Ї об'Їктом активного досл≥дженн¤ науков≥й л≥тератур≥ з теор≥њ
грошей. ” сучасн≥й зах≥дн≥й л≥тератур≥ проблема балансуванн¤ ћф ≥ ћн взагал≥ не
анал≥зуЇтьс¤. ” розвинутих крањнах ринковоњ економ≥ки центральною Ї проблема
досл≥дженн¤ шл¤х≥в забезпеченн¤ стаб≥льност≥ грошей. ќднак, вир≥шуЇтьс¤ вона ≥з
суто ринкових позиц≥й - через регулюванн¤ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж попитом ≥
пропозиц≥Їю грошей на грошовому ринку.
“≈ћј 3
√рошовий ринок
ѕлан (лог≥ка)
викладу ≥ засвоЇнн¤ матер≥алу
3.1. —утн≥сть та
специф≥ка функц≥онуванн¤ грошового ринку.
3.2. —труктура
грошового ринку.
3.3. ѕопит на
грош≥.
3.4. ѕропозиц≥¤
грошей.
лючов≥ пон¤тт¤ та терм≥ни
Х грошовий ринок;
Х ф≥нансов≥ посередники;
Х кап≥тальне ф≥нансуванн¤;
Х ф≥нансуванн¤ шл¤хом отриманн¤ позик;
Х ринок позичкових кап≥тал≥в;
Х валютний ринок
††††††††††† Х
попит на грош≥;
Х пропозиц≥¤ грошей;
Х ринок грошей;
Х ринок кап≥тал≥в;
Х м≥жбанк≥вський ринок;
Х в≥дкритий ринок;
Х ринок ц≥нних папер≥в
3.1. —утн≥сть та
специф≥ка функц≥онуванн¤ грошового ринку
ўо ¤вл¤Ї собою
грошовий ринок, ¤к≥ його специф≥чн≥ особливост≥ та економ≥чн≥ функц≥њ? „им
ринок грошей в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ф≥нансового ринку? ÷≥ питанн¤ неоднозначно
трактуютьс¤ в економ≥чн≥й л≥тератур≥. « де¤ких ≥з них упродовж багатьох рок≥в
м≥ж р≥зними вченими Ц економ≥стами ведетьс¤ гостра дискус≥¤.
¬ економ≥чн≥й
л≥тератур≥ немаЇ ч≥ткого, однозначного тлумаченн¤ пон¤тт¤ Дгрошовий ринокФ,
воно багатьма економ≥стами часто ототожнюЇтьс¤ з терм≥ном Дф≥нансовий ринокФ
[2, 7].
¬ ”крањн≥ цей
ринок т≥льки розпочали серйозно досл≥джувати. ќдними з найперших грошовий ринок
ірунтовно почали анал≥зувати ј.—. √альчинський, ћ.≤. —авлук.
ј.—. √альчинський
вважаЇ, що грошовий ринок це самост≥йний механ≥зм ур≥вноваженн¤ попиту ≥
пропозиц≥њ грошей [3]. ¬≥н називаЇ цей ринок монетарним ≥ даЇ йому таке
визначенн¤: Дћонетарний ринок (ринок грошей) Ї мережею спец≥альних
(банк≥всько-ф≥нансових) ≥нститут≥в, що забезпечуЇ взаЇмод≥ю попиту ≥ пропозиц≥њ
на грош≥ ¤к специф≥чний товар, њхнЇ взаЇмне вр≥вноваженн¤Ф. ¬ цьому визначенн≥
в≥дображено функц≥ональне призначенн¤ цього ринку Ц вр≥вноваженн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ
на грош≥. ∆оден ≥нший ринок, у тому числ≥ й ф≥нансовий, такоњ функц≥њ
виконувати безпосередньо не може. ¬однораз два моменти у цьому твердженн≥
дискус≥йн≥. ѕо-перше, ¤кщо монетарний ринок асоц≥юЇтьс¤ лише з ринком грошей, у
ньому не залишаЇтьс¤ м≥сц¤ дл¤ ринку кап≥талу (хоча сам ј.—. √альчинський,
посилаючись на …. Ўумпетера, визначаЇ, що ринок кап≥талу теж грошовий, а тому Ї
складовою монетарного ринку). ѕо-друге, торг≥вл¤ грошима може зд≥йснюватис¤ ≥
поза межами банк≥всько-ф≥нансових ≥нститут≥в.
√рошовий ринок ¤к
самост≥йне ¤вище висв≥тлюЇтьс¤ ≥ в роботах ћ.≤. —авлука. Ќа його думку,
грошовий ринок Ц це Фособливий сектор ринку, на ¤кому зд≥йснюЇтьс¤ куп≥вл¤ та
продаж грошей ¤к специф≥чного товару, формуЇтьс¤ попит, пропозиц≥¤ та ц≥на на
цей товарФ. “аке визначенн¤ п≥дтверджуЇ те саме функц≥ональне призначенн¤
грошового ринку, на ¤кому наголошував ≥ ј.—. √альчинський.
Ќа нашу думку,
куп≥вл¤-продаж грошей на цьому ринку скор≥шк за все ¤вище абстрактне, у¤вне ≥
нав≥ть в≥ртуальне, н≥ж реальне. –еально продаютьс¤ ≥ купуютьс¤ ц≥нн≥ папери,
банк≥вськ≥ депозити, банк≥вськ≥ вимоги ≥ т.п., що й формуЇ попит ≥ пропозиц≥ю
грошей. “ому доц≥льн≥ше робити наголос на розум≥нн≥ грошового ринку ¤к такого,
де формуютьс¤ попит та пропозиц≥¤, а не лише куп≥вл¤-продаж грошей.
¬иход¤чи з
викладеного, грошовий (монетарний) ринок можна визначити ¤к сукупн≥сть
економ≥чних в≥дносин, що забезпечують ур≥вноваженн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ грошей
та формуванн¤ њх ц≥ни, а також в≥н Ї окремим сегментом ф≥нансового ринку.
ƒл¤ кращого усв≥домленн¤
сутност≥ грошового ринку важливо зТ¤сувати так≥ його структурн≥ елементи, ¤к
обТЇкт, субТЇкти та ≥нструменти.
ќбТЇктом
грошового ринку Ї грош≥, ¤к продаютьс¤ ≥ купуютьс¤ на ньому. “аким обТЇктом
можуть стати т≥льки тимчасово чи пост≥йно в≥льн≥ кошти, власники ¤ких
пропонують њх на ринку задл¤ одержанн¤ додаткового доходу. ќперац≥¤ продажу
грошей маЇ специф≥чний характер ≥ суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д традиц≥йного
продажу на товарних ринках. ѕродаж грошей в≥дбуваЇтьс¤ переважно у форм≥
кредитуванн¤. ѕродавець виступаЇ у рол≥ кредитора, покупець - у рол≥
позичальника. ќперац≥¤ продажу грошей не Ї екв≥валентним обм≥ном однакових
ц≥нностей, не веде до витрат продавцем права власност≥ на в≥дпов≥дну суму
грошей ≥ тому повинна передбачати механ≥зм забезпеченн¤ цього права ≥
поверненн¤ власнику проданих кошт≥в. ÷ей механ≥зм базуЇтьс¤ на застосуванн≥
спец≥альних ≥нструмент≥в грошового ринку, ¤к≥ називають ф≥нансовими
≥нструментами.
≤нструментами
грошового ринку Ї певн≥ нос≥њ зобовТ¤зань покупц≥в грошей перед њх продавц¤ми ≥
одночасно нос≥њ права вимоги продавц≥в грошей до њх покупц≥в. ≤нструменти
можуть мати р≥зноман≥тн≥ форми - це письмов≥ угоди, сертиф≥кати, обл≥гац≥њ,
акц≥њ, вексел≥, пол≥си тощо. ƒл¤ продавц≥в грошей вс≥ вони Ї обТЇктами грошових
вкладень або ф≥нансовими активами, ¤к≥ здеб≥льшого продаютьс¤ ≥ купуютьс¤ на
ринку. —тавши власниками ф≥нансових актив≥в, ц≥ субТЇкти дещо зм≥нюють ≥ св≥й
статус на ринку Ц вони зд≥йснюють продаж ф≥нансових актив≥в, а не куп≥влю
грошей. ƒл¤ них обТЇктом ринку стають ц≥ активи, а грош≥ лише пос≥дають своЇ
традиц≥йне (дл¤ товарних ринк≥в) м≥сце Ц посередник≥в в обм≥н≥. « ц≥Їњ позиц≥њ
грошовий ринок набуваЇ вигл¤ду ринку ф≥нансових актив≥в або ф≥нансового ринку.
≤нструменти
грошового ринку сам≥ можуть набувати здатност≥ до об≥гу. Ќайб≥льшою м≥рою ц¤
здатн≥сть властива ц≥нним паперам ≥ валютним ц≥нност¤м, що даЇ п≥дстави
вид≥лити в≥дпов≥дн≥ д≥л¤нки грошового ринку в самост≥йн≥ ринки Ц ц≥нних папер≥в
та валютний. ” розвинутих ринкових економ≥ках поширена також куп≥вл¤-продаж
банк≥вських позичкових вимог та зобовТ¤зань, що даЇ п≥дстави говорити про ринок
позичкових угод ¤к про самост≥йний вид грошового ринку.
ƒл¤ розум≥нн¤
сутност≥ грошового ринку важливе значенн¤ маЇ визначенн¤ його субТЇкт≥в.
—убТЇкти
грошового ринку Ц це будь-¤к≥ економ≥чн≥ структури Ц ф≥рми, с≥мейн≥
господарства, ур¤дов≥ структури, банки та ≥нш≥ ф≥нансов≥ посередники. ожний ≥з
них може виступати або в рол≥ продавц¤ грошей (кредитора), в рол≥ покупц¤
(позичальника), або в т≥й чи ≥нш≥й одночасно, ¤к, наприклад, банки та ≥нш≥
ф≥нансов≥ посередники.
”мовний характер
маЇ ≥ ц≥на на грошовому ринку. ÷≥на грошей маЇ форму процента на позичен≥ чи
залучен≥ кошти, що ≥стотно в≥др≥зн¤Ї њњ в≥д звичайноњ ц≥ни на товарних ринках.
–озм≥р процента визначаЇтьс¤ не величиною вартост≥, ¤ку м≥ст¤ть у соб≥ куплен≥
(позичен≥ чи залучен≥) грош≥, а њх споживчою варт≥стю Ц здатн≥стю приносити
покупцев≥ додатковий дох≥д чи блага, необх≥дн≥ дл¤ задоволенн¤ особистих
виробничих потреб. „им б≥льша буде ц¤ здатн≥сть ≥ чим довше покупець
користуватиметьс¤ одержаними грошима, тим б≥льшою буде сума його процентних
платеж≥в.
« викладених вище
стаЇ зрозум≥л≥шою внутр≥шн¤ Їдн≥сть грошового ≥ ф≥нансового ринк≥в. ¬они мають
сп≥льн≥ просторов≥ веж≥. Ќа ц≥ ринки д≥ють одн≥ й т≥ сам≥ субТЇкти, багато
сп≥льного Ї м≥ж њхн≥ми обТЇктами та ≥нструментами. —хоже у них ≥ функц≥ональне
призначенн¤ - забезпечити кап≥тал≥зац≥ю в≥льних (тимчасово чи пост≥йно)
грошових засоб≥в у юридичних та ф≥зичних ос≥б.
¬нутр≥шн¤ Їдн≥сть
грошового ≥ ф≥нансового ринк≥в даЇ п≥дстави дл¤ застосуванн¤ Їдиних критер≥њв
класиф≥кац≥њ кожного з них. “ому у л≥тератур≥ часто одн≥ ≥ т≥ ж сегменти
виокремлюютьс¤ ¤к у грошовому, так ≥ у ф≥нансових ринках. ÷е стосуЇтьс¤ перш за
все таких сегмент≥в, ¤к ринок грошей, ринок кап≥тал≥в, ринок ц≥нних папер≥в,
ринок банк≥вських позичок.
¬нутр≥шн¤ Їдн≥сть
грошового ≥ ф≥нансового ринк≥в не виключаЇ певних в≥дм≥нностей м≥ж ними, хоч
вони стосуютьс¤ лише де¤ких њхн≥х ознак. якщо на грошовому ринку обТЇктом
виступають грош≥, а ≥нструментом њх реал≥зац≥њ Ц ф≥нансов≥ активи, то на
ф≥нансовому ринку - навпаки: обТЇктом виступають ф≥нансов≥ активи, а
≥нструментом њх реал≥зац≥њ Ц грош≥ ¤к ≥ на традиц≥йних товарних ринках. Ќа
ф≥нансовому ринку дещо складн≥ше, н≥ж на грошовому, про¤вл¤Їтьс¤ ц≥на. Ќа величну
й динам≥ку останньоњ впливають не лише банк≥вськ≥й процент ¤к базова ц≥на
грошового ринку, а й попит ≥ пропозиц≥¤ на самому ринку ф≥нансових актив≥в.
“ому з позиц≥њ ф≥нансового ринку курсова ц≥на ф≥нансових актив≥в може ≥стотно
в≥дхил¤тис¤ в≥д банк≥вського процента.
Ќадзвичайна
складна сутн≥сть та певна умовн≥сть грошового ринку ≥стотно ускладнюють
розум≥нн¤ механ≥зму його функц≥онуванн¤. ƒл¤ полегшенн¤ цього завданн¤
побудуЇмо схему руху поток≥в грошових кошт≥в на монетарному ринку (рис.3.1.).
√рошовий ринок
складаЇтьс¤ з багатьох поток≥в, за ¤кими грошов≥ потоки перем≥щуютьс¤ м≥ж
трьома групами економ≥чних субТЇкт≥в.
Х власниками
заощаджень Ц тими, що заощаджують грош≥;
Х позичальниками
- тими, що запозичують грош≥;
Х ф≥нансовими
посередниками.
—тр≥лки, що
показують рух грошей, спр¤мован≥ в≥д власник≥в заощаджень (кредитор≥в) до
позичальник≥в, а стр≥лки що, в≥дображають рух ≥нструмент≥в, - в≥д позичальник≥в
до кредитор≥в.
√рошовий ринок
можна умовно под≥лити на два сектори:
1) сектор пр¤мого
ф≥нансуванн¤;
2) сектор
непр¤мого ф≥нансуванн¤.
¬ сектор≥ пр¤мого
ф≥нансуванн¤ грошов≥ кошти рухаютьс¤ безпосередньо в≥д власник≥в до
позичальник≥в (рис. 3.1).
ѕр¤ме
ф≥нансуванн¤ може зд≥йснюватис¤ двома способами:
1) кап≥тальне
ф≥нансуванн¤ Ц зд≥йснюЇтьс¤ передаванн¤м кошт≥в позичальников≥ (ф≥рм≥) дл¤
зд≥йсненн¤ ≥нвестиц≥й в обм≥н на право участ≥ у власност≥ на цю ф≥рму.
ѕрикладом такого ф≥нансуванн¤ Ї ем≥с≥¤ та продаж акц≥й акц≥онерними
п≥дприЇмствами;
2) ф≥нансуванн¤
шл¤хом отриманн¤ позик Ц зд≥йснюЇтьс¤ передаванн¤м кошт≥в ф≥рм≥ дл¤ зд≥йсненн¤
≥нвестиц≥й в обм≥н на зобовТ¤занн¤ повернути ц≥ кошти в майбутньому з
процентом. ѕрикладом такого ф≥нансуванн¤ Ї продаж ф≥рмами обл≥гац≥й.
” сектор≥
непр¤мого ф≥нансуванн¤ грошов≥ кошти рухаютьс¤ в≥д власник≥в заощаджень до
позичальник≥в через ф≥нансових посередник≥в.
‘≥нансов≥
посередники Ц це сукупн≥сть ф≥нансових установ (банки, страхов≥ компан≥њ,
кредитн≥ сп≥лки, пенс≥йн≥ фонди тощо), чињ функц≥њ пол¤гають в акумулюванн≥
кошт≥в громад¤н та юридичних ос≥б ≥ подальшому њх наданн≥ на комерц≥йних
засадах у розпор¤дженн¤ позичальник≥в [4].
—ектор непр¤мого
ф≥нансуванн¤ Ї обТЇктивно необх≥дною складовою грошового ринку. ¬≥н не просто
доповнюЇ сектор пр¤мого ф≥нансуванн¤, а створюЇ спец≥альний механ≥зм реал≥зац≥њ
тих звТ¤зк≥в м≥ж кредиторами та позичальниками, ¤к≥ не можуть бути реал≥зован≥
через сектор пр¤мого ф≥нансуванн¤. «авд¤ки д≥¤льност≥ ф≥нансових посередник≥в
вдаЇтьс¤ найб≥льш повно реал≥зувати вс≥ можливост≥ ≥ вигоди, ¤к≥ властив≥
грошовому ринку взагал≥. Ѕ≥льш детально д≥¤льн≥сть ф≥нансових посередник≥в буде
розгл¤нута в розд≥л≥ 9.
3.2.—труктура
грошового ринку
√рошовому
(монетарному) ринку характерний складний механ≥зм функц≥онуванн¤. ƒл¤ його
вивченн¤ важливе значенн¤ маЇ структуризац≥¤ грошового ринку. —л≥д зауважити,
що це питанн¤ Ї дискус≥йним ≥ недостатньо висв≥тленим у л≥тератур≥. —еред
в≥тчизн¤них економ≥ст≥в, на наш погл¤д, найб≥льш лог≥чно, обірунтовано ≥ повно
розгл¤дають структуру грошового ринку ћ.≤. —авлук ≥ Ѕ.—. ≤вас≥в [1,2].
ќкрем≥ сегменти
грошового ринку можна вид≥лити за к≥лькома ознаками (рис.3.2.):
- за видами
≥нструмент≥в, що застосовують дл¤ перем≥щенн¤ грошей в≥д продавц≥в до покупц≥в;
- за
≥нвестиц≥йними ознаками грошових поток≥в;
- за економ≥чними
призначенн¤м грошових кошт≥в, що купуютьс¤ на ринку.
«а видами
≥нструмент≥в грошовий ринок складаЇтьс¤ з трьох взаЇмозвТ¤заних ≥ доповнюючих
один одного, але окремо функц≥онуючих ринк≥в:
- ринок
позичкових кап≥тал≥в;
- валютний ринок;
- ринок ц≥нних
папер≥в.
–инок позичкових
кап≥тал≥вЦ система економ≥чних в≥дносин, що забезпечуЇ акумул¤ц≥ю в≥льних
кошт≥в, перетворенн¤ њх у позиковий кап≥тал ≥ його перерозпод≥л м≥ж учасниками
сусп≥льного в≥дтворенн¤.
÷е економ≥чна
форма ринкових в≥дносин, призначенн¤м ¤коњ Ї посередництво у рухов≥ кошт≥в в≥д
њх власник≥в до користувач≥в (≥нвестор≥в) ≥ формуванн¤ попиту й пропозиц≥њ на
грошовий кап≥тал. ќбслуговують цей ринок кредитно-ф≥нансов≥ установи ≥ фондов≥
б≥рж≥.
¬алютний ринок Ц
система ф≥нансово-економ≥чних в≥дносин, повТ¤заних ≥з зд≥йсненн¤м операц≥й
куп≥вл≥-продажу (обм≥ну) чужоземних валют ≥ плат≥жних документ≥в у чужоземних
валютах.
¬алютний ринок Ц
пон¤тт¤, що охоплюЇ значну к≥льк≥сть окремих локальних ринк≥в у певних
рег≥онах, центрах м≥жнародноњ торг≥вл≥ ≥ валютно-ф≥нансових звТ¤зк≥в, зокрема,
на м≥жнародних валютних б≥ржах. Ќа валютному ринку зд≥йснюЇтьс¤ широке коло
операц≥й щодо зовн≥шньоеконом≥чних розрахунк≥в, страхуванн¤ валютних ризик≥в,
диверсиф≥кац≥њ валютних резерв≥в, перем≥щенн¤ валютноњ л≥кв≥дност≥ тощо.
–инок ц≥нних
папер≥в Ц частина ринку позичкових кап≥тал≥в, де зд≥йснюЇтьс¤ ем≥с≥¤,
куп≥вл¤-продаж ц≥нних папер≥в.
„ерез ринок
ц≥нних папер≥в акумулюЇтьс¤ грошов≥ надходженн¤ юридичних ос≥б ≥ громад¤н та
спр¤мовуютьс¤ на виробниче й невиробниче вкладанн¤ кап≥тал≥в.
–озр≥зн¤ють
первинний ринок ц≥нних папер≥в, на ¤кому зд≥йснюЇтьс¤ ем≥с≥¤ ≥ первинне
розм≥щенн¤ ц≥нних папер≥в ≥ вторинний Ц де в≥дбуваЇтьс¤ куп≥вл¤-продаж (об≥г)
ц≥нних папер≥в, випущених ран≥ше. ≤нституц≥йними установами даного ринку Ї
спец≥альн≥ кредитн≥ заклади ≥ фондов≥ б≥рж≥.
«наченн¤ цього
ринку пол¤гаЇ в тому, що в≥н в≥дкриваЇ широк≥ можливост≥ дл¤ ф≥нансуванн¤
≥нвестиц≥й в економ≥ку. ” високорозвинутих ринкових економ≥ках ринок ц≥нних
папер≥в Ї основним джерелом ф≥нансуванн¤ зб≥льшенн¤ основного й оборотного
кап≥талу у процес≥ розширеного в≥дтворенн¤.
—аме ринки ц≥нних
папер≥в, позичкових кап≥тал≥в та валютний ринок забезпечують перерозпод≥л
трудових, матер≥альних ресурс≥в м≥ж р≥зними галуз¤ми економ≥ки, спри¤ють
структурн≥й передумов≥ сусп≥льного виробництва.
«а другою ознакою
можна вид≥лити так≥ сектори грошового ринку:
- ринок
банк≥вських кредит≥в;
- ринок послуг
парабанк≥в (небанк≥вських ф≥нансово-кредитних установ).
ќкремим сектором
грошового ринку можна також додатково винести фондовий ринок.
—утн≥сть та
особливост≥ д≥¤льност≥ парабанк≥в та ринку банк≥вських кредит≥в буде розгл¤нуто
у розд≥лах 8 ≥ 9.
«алежно в≥д
призначенн¤ засоб≥в, що обертаютьс¤ на грошовому ринку, останн≥й под≥л¤Їтьс¤
на:
- ринок грошей;
- ринок
кап≥тал≥в.
Ќа ринку грошей
продаютьс¤ ≥ купуютьс¤ грошов≥ кошти у вигл¤д≥ короткострокових позик та
ф≥нансових актив≥в (боргов≥ зобовТ¤занн¤ до одного року). ÷≥ кошти
використовуютьс¤ в оборот≥ позичальника ¤к грош≥, тобто дл¤ приведенн¤ в рух
уже накопиченого кап≥талу, завд¤ки чому вони швидко вив≥льнюютьс¤ з обороту ≥
повертаютьс¤ кредитору.
Ќаринку кап≥тал≥в
Ц купуютьс¤ ≥ продаютьс¤ грошов≥ кошти у вигл¤д≥ середньо- й довгострокових
кредит≥в та ф≥нансових актив≥в строком понад р≥к. ÷≥ кошти використовуютьс¤ дл¤
зб≥льшенн¤ маси основного й оборотного кап≥тал≥в, зайн¤тих в оборот≥
позичальник≥в.
–инок грошей
можна умовно под≥лити на два сектори:
- м≥жбанк≥вський
ринок;
- в≥дкритий
ринок.
ћ≥жбанк≥вський
ринок Ц частина ринку грошей, де тимчасово в≥льн≥ грошов≥ ресурси одних
кредитних установ залучаютьс¤ ≥ншими ≥ взаЇморозм≥щуютьс¤ м≥ж ними переважно у
форм≥ м≥жбанк≥вських депозит≥в.
редитуванн¤ на
м≥жбанк≥вському ринку може зд≥йснюватис¤ за разовими чи генеральними кредитними
угодами, а також з використанн¤м вексел≥в ≥ депозитних сертиф≥кат≥в. ƒаний
ринок обслуговують угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредит≥в,
за допомогою ¤ких комерц≥йн≥ банки можуть балансувати поточну л≥кв≥дн≥сть.
“аблиц¤ 3.1.
¬≥дм≥нност≥ ринку
кап≥тал≥в й ринку грошей
ќсобливост≥ д≥¤льност≥
ринк󆆆††††† –инок
†гроше醆††††††† –инок
кап≥тал≥в
ласичн≥ операц≥њ
ринк󆆆†† ќперац≥њ з м≥жбанк≥вського
кредитуванн¤, з обл≥ку комерц≥йних вексел≥в, операц≥њ на вторинному ринку з
короткостроковими державними зобовТ¤занн¤ми, короткостроков≥ вклади
ф≥нансово-кредитних ≥нституц≥й у комерц≥йних банках та кредити банк≥в цим
≥нституц≥¤м тощ††††††† ќперац≥њ з
фондовими ≥нструментами - акц≥¤ми, середньо- та довгостроковими обл≥гац≥¤ми,
довгостроков≥ депозити комерц≥йних банк≥в, операц≥њ спец≥ал≥зованих
≥нвестиц≥йних та ф≥нансових компан≥й тощо.
—убТЇкти ринк󆆆††††† редитори, позичальники, ф≥нансов≥
посередник膆†††††† редитори,
позичальники, ф≥нансов≥ посередники
’арактерн≥
особливост≥ ринк󆆆 –инок грошей характерний тим, що в≥н дуже
чутливий до зм≥н в економ≥ц≥ та у ф≥нансов≥й сфер≥. “ому позичковий процент ¤к
ц≥на грошей часто зм≥нюЇтьс¤ п≥д впливом попиту ≥ пропозиц≥њ, ¤к≥ залежать в≥д
стану економ≥ки ≥ ф≥нансовоњ сфери. “аким чином, в≥н Ї найб≥льш реальним
≥ндикатором конТюнктури грошового ринку взагал≥ ≥ слугуЇ базою формуванн¤ процентноњ
пол≥тики в крањн≥ ††††††††††† ѕопит ≥
пропозиц≥¤ тут Ї менш рухливими, р≥вень процентноњ ставки залишаЇтьс¤ б≥льш
стаб≥льним, не так чутливо реагуЇ на зм≥ну конТюнктури, ¤к на ринку грошей.
¬≥дкритий ринок -
це ринок на ¤кому в≥дбуваЇтьс¤ куп≥вл¤ та продаж ц≥нних папер≥в
(короткострокових зобовТ¤зань держави) центральним банком.
÷ентральний банк
може продавати частину свого портфел¤ ц≥нних папер≥в безпосередньо комерц≥йним
банкам чи посередникам ринку, а через них Ц населенню та ф≥рмам. ¬ обох
випадках у комерц≥йних банк≥в зменшуютьс¤ њхн≥ в≥льн≥ резерви та њхн≥й
кредитний потенц≥ал. ≤ навпаки, ¤кщо центральний банк купуватиме ц≥нн≥ папери у
комерц≥йних банк≥в, ф≥рм та населенн¤, то в комерц≥йних банках в≥дпов≥дно
зросте розм≥р в≥льних резерв≥в та њхн≥й кредитний потенц≥ал. ќперац≥њ з ц≥нними
паперами на в≥дкритому ринку вважаютьс¤ найгнучк≥шим ≥нструментом
грошово-кредитноњ пол≥тики центрального банку [2].
ѕроанал≥зувавши
структуризац≥ю грошового ринку, можна зробити висновок, що м≥ж ус≥ма елементами
грошового ринку, незалежно в≥д того, за ¤кими ознаками вони були вид≥лен≥,
≥снуЇ т≥сний взаЇмозвТ¤зок, що п≥дтверджуЇ його внутр≥шню Їдн≥сть
3.3. ѕопит на
грош≥
ѕопит на грош≥ Ч
одне з ключових ≥ найскладн≥ших ¤вищ ринку грошей. …ого вивченн¤ ви¤вилос¤
центральною проблемою сучасноњ теор≥њ грошей.
≈коном≥чна теор≥¤
розгл¤даЇ попит на грош≥ ¤к попит на певний запас грошей. —л≥д в≥др≥зн¤ти зм≥ст
пон¤ть Ђпопит на грош≥ї та Ђпопит на грошовий доходї. ” першому випадку йдетьс¤
про запас грошей, що ≥снуЇ на певний ф≥ксований у час≥ момент. –озм≥ри цього
запасу можуть в р≥зн≥ пер≥оди часу зм≥нюватис¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д цього пон¤тт¤
Дгрошовий доходФ характеризуЇ не запас, а пот≥к грошей. …ого обс¤г визначаЇтьс¤
не на визначений момент, а за певний пром≥жок часу. оли говор¤ть, що ваша
м≥с¤чна зароб≥тна платн¤ становить 680 тис. грн., то йдетьс¤ про пот≥к грошей,
ваш дох≥д [3].
якщо запас грошей
розгл¤дати ¤к елемент багатства, котрим волод≥ють економ≥чн≥ суб'Їкти, то попит
на грош≥ можна трактувати ¤к њхнЇ бажанн¤ мати певну частину свого портфел¤
актив≥в (багатства) в л≥кв≥дн≥й форм≥. якщо власники портфел≥в актив≥в в≥ддають
перевагу л≥кв≥дн≥й форм≥, то це означатиме зростанн¤ попиту на грош≥, ≥
навпаки. “акий (портфельний) п≥дх≥д до вивченн¤ попиту на грош≥ був
застосований ƒж. ћ. ейнсом, котрий назвав своЇ трактуванн¤ попиту на грош≥
теор≥Їю переваги л≥кв≥дност≥.
“еор≥¤ попиту на,
грош≥ базуЇтьс¤ на Др≥вн¤нн≥ обм≥нуФ 1. ‘≥шера, ¤ке аргументуЇ пр¤му
взаЇмозалежн≥сть м≥ж к≥льк≥стю необх≥дних дл¤ об≥гу грошей ≥ швидк≥стю њх
об≥гу, з одного боку, та абсолютним р≥внем ц≥н ≥ реальним обс¤гом виробництва,
з ≥ншого. ласичне формулюванн¤ ц≥Їњ теор≥њ маЇ вигл¤д [2]:
†MV = PQ, (3.1.)
де ћ - к≥льк≥сть
грошей, що перебуваЇ в об≥гу (пропозиц≥¤ грошей);
V - швидк≥сть
об≥гу грошей;
–- р≥вень ц≥н;
Q - реальний
валовий внутр≥шн≥й продукт (¬¬ѕ), або реальний обс¤г виробництва.
«г≥дно з цим
р≥вн¤нн¤м можна визначити грошову масу, необх≥дну дл¤ розм≥щенн¤ та реал≥зац≥њ
реального продукту
ћ = PQ/V, (3.2.)
ќднак грошова
маса, ¤к правило, значно менша (¬¬ѕ) в ≥ндексованих ц≥нах (PQ), оск≥льки
швидк≥сть об≥гу грошей становить к≥лька оборот≥в за р≥к.
≤ндекс ц≥н:
P=MV/Q, (3.3.)
‘ормула виражаЇ
пр¤му пропорц≥йну залежн≥сть ц≥н в≥д к≥лькост≥ грошей в об≥гу.
Ўвидк≥сть об≥гу
грошей:
V=PQ/M, (3.4.)
ќск≥льки
швидк≥сть об≥гу грошей (V) обернено пропорц≥йна њх к≥лькост≥ (ћ), то високе
значенн¤ V зменшуЇ потребу в грошах, в њх додатков≥й ем≥с≥њ.
якщо виходити з
припущенн¤, що пропозиц≥¤ грошей на ринку маЇ дор≥внювати величин≥ попиту на
них, то в такому раз≥ параметр ћ можна зам≥нити на параметр ћd - величину
попиту на грош≥, тобто к≥льк≥сть грошей, ¤ку економ≥чн≥ агенти бажають зберегти
¤к частку своњх портфел≥в актив≥в. “од≥ формула попиту матиме вигл¤д:
Md=PQ/V, (3.5.)
≥ св≥дчить вона
про те, що к≥льк≥сть грошей, необх≥дна дл¤ об≥гу, пр¤мо пропорц≥йна реальному
обс¤гов≥ виробництва та обернено пропорц≥йна швидкост≥ об≥гу грошей(V).
ќдним ≥з
припущень ц≥Їњ теор≥њ Ї положенн¤ про те, що ≥ндив≥дууми потребують грошей
т≥льки дл¤ поточних операц≥й, тобто дл¤ куп≥вл≥ товар≥в та послуг. …детьс¤ про
так зван≥ Дтрансакц≥йн≥ грош≥Ф, ¤к≥ не дають доходу [2].
ќтже, попит на
грош≥ це багатогранне пон¤тт¤. оли ми говоримо про попит на грош≥, то повинн≥
враховувати основн≥ характеристики, ¤к≥ розкривають зм≥ст цього пон¤тт¤. ј
саме: попит на грош≥ потр≥бно сприймати ¤к попит на запас грошей у певний час,
а не пот≥к. ѕопит на грош≥ пов'¤зуЇтьс¤ з розв'¤занн¤м питанн¤ щодо форми, у
¤к≥й особою збер≥гаЇтьс¤ на¤вна сума багатства (гот≥вкою, ц≥нними паперами
тощо). якщо особа надаЇ перевагу утриманню у своЇму портфел≥ в≥дпов≥дноњ суми
грошей, вона позбуваЇтьс¤ певноњ к≥лькост≥ благ, ¤к≥ можна придбати на цю суму,
а також втрачаЇ дох≥д, ¤кий би мала отримати, ¤кщо придбала б на ц≥ грош≥ акц≥њ
чи обл≥гац≥њ. “обто отриманн¤ певного запасу грошей пов'¤зане з певними
жертвами.
”с≥ вищеназван≥
характеристики попиту на грош≥ необх≥дн≥ дл¤ усв≥домленн¤ механ≥зму функц≥онуванн¤
монетарного ринку ≥ чинник≥в, що впливають на нього.
як вже
зазначалось, ƒж. ћ. ейнс визнавав грош≥ одним ≥з вид≥в багатства ≥
стверджував, що величина обс¤г≥в актив≥в, ¤ку господарч≥ агенти бажають
збер≥гати грошима, залежить в≥д того, ¤к високо оц≥нюЇтьс¤ ними властив≥сть
л≥кв≥дност≥ грошей.
Ћюди обирають
в≥дносно л≥кв≥дний портфель, а отже попит на грош≥ в≥дносно б≥льший, н≥ж на
≥нш≥ актини. “ому теор≥ю попиту на грош≥ ƒж. ћ. ейнса названо теор≥Їю переваги
л≥кв≥дност≥. ейнс визначив дв≥ причини (або мотиви), що спонукають людей
збер≥гати своЇ багатство або його частку л≥кв≥дними грошовими активами.
ѕершим ейнс
назвав трансакц≥йний мотив до збереженн¤ грошей: люди збер≥гають частку своњх
актив≥в грошима, сприймаючи ¤к зас≥б платежу (дл¤ оплати товар≥в ≥ послуг, що
використовуютьс¤ ¤к у власному, так ≥ виробничому споживанн≥).
ƒругий мотив Ч
перестороги. Ћюди хочуть забезпечити можлив≥сть у майбутньому розпор¤джатис¤
часткою своњх ресурс≥в гот≥вкою ≥ тому збер≥гають њх грошовими активами. ейнс
також наголошував, що люди можуть збер≥гати своњ активи ¤к грошима, так ≥
ц≥нними паперами (обл≥гац≥¤ми), що пов'¤зано з певним ризиком. ÷≥нн≥ папери, на
в≥дм≥ну в≥д грошей, забезпечують певний дох≥д (в≥дсотки). ÷ей дох≥д залежить
в≥д норми позичкового в≥дсотка. якщо норма позичкового в≥дсотка зменшуЇтьс¤, то
курс ц≥нних папер≥в п≥двищуЇтьс¤. ÷е обумовлено приростом кап≥талу. ≤ навпаки,
п≥двищенн¤ норми позичкового в≥дсотка призводить до зниженн¤ курсу ц≥нних
папер≥в ≥ втрати кап≥талу њхн≥ми власниками. ейнс назвав спекул¤тивним мотив
до збереженн¤ частки портфел¤ актив≥в грошима з метою запоб≥ганн¤ втрати
кап≥талу у раз≥ збереженн¤ актив≥в ц≥нними паперами [5].
ƒж. ћ. ейнс
сприймав пропозиц≥ю грошей (ћ) ¤к наданий показник, уповн≥ под≥л¤ючи погл¤ди класик≥в.
Ќовизна його погл¤д≥в пол¤гала в методиц≥ анал≥зу попиту на грош≥. «а ейнсом
сукупний попит на грош≥ (ћd) визначаЇтьс¤ за формулою:
†ћd =Md1 + Md2, (3.6)
де: ћd1 Ч
трансакц≥йний попит;
Md2-
спекул¤тивний попит;
—укупний попит на
грош≥ маЇ дв≥ складов≥ - трансакц≥йну Ч ћd(¤ка враховуЇ трансакц≥йний мотив ≥
мотив перестороги) ≥ Md2 спекул¤тивну.
Ќовизною у ƒж. ћ.
ейнса Ї спроба врахувати спекул¤тивний попит, тобто попит на грош≥ ¤к зас≥б
збереженн¤ вартост≥. ÷ей попит залежить в≥д норми в≥дсотка, оск≥льки курс акц≥й
пр¤мо пропорц≥йний див≥денду ≥ обернено пропорц≥йний позичковому в≥дсотку.
” кожному
конкретному випадку споживач сам визначаЇ, ¤ку частку доходу в≥н збираЇтьс¤
спр¤мувати на споживанн¤, а ¤ку - на збереженн¤.
«береженн¤, що
представлен≥ ц≥нними паперами, забезпечують дох≥д, але волод≥нн¤ ними пов'¤зане
з ризиком, тому що ц≥на цих папер≥в коливаЇтьс¤ в значних межах. ѕ≥двищенн¤
норми в≥дсотка пов'¤зане, в≥дпов≥дно до ≥нших умов, ≥з значним зниженн¤м курсу
ц≥нних папер≥в. ” цьому раз≥ спекул¤тивний попит зростаЇ тому, що, по-перше,
високий в≥дсоток компенсуЇ ризик коливанн¤ ц≥н, ≥, по-друге, у раз≥ зниженн¤
в≥дсотка ц≥ ц≥нн≥ папери можна виг≥дно продати. якщо ж норма в≥дсотка буде
незначною, то виникаЇ протилежна тенденц≥¤.
ќтже, ейнс
розгл¤дав попит на грош≥ ¤к функц≥ю двох перем≥нних - доходу та норми в≥дсотка.
«б≥льшенн¤ доходу призводить до зб≥льшенн¤ попиту на грош≥ та повТ¤зане з
трансакц≥йним мотивом ≥ мотивом перестороги. «ниженн¤ (зростанн¤) норми
позичкового в≥дсотка, навпаки - зб≥льшуЇ (зменшуЇ) попит на грош≥, що
по¤снюЇтьс¤ ≥снуванн¤м спекул¤тивного мотиву.
” сучасн≥й теор≥њ
попиту на грош≥ розгл¤даЇтьс¤ не т≥льки ≥мов≥рн≥сть збереженн¤ грошей гот≥вкою
або обл≥гац≥¤ми, а й ≥ншими л≥кв≥дними активами. ƒо портфел≥в власник≥в на
сьогодн≥ можуть долучатис¤ р≥зновиди ¤к таких грошей, що не забезпечують
в≥дсотк≥в (гот≥вка, вклади до вимоги), так ≥ грошей, що забезпечують в≥дсотки
(нацрахунки).
¬они також можуть
волод≥ти альтернативними формами л≥кв≥дних актив≥в - заощадженн¤ми, строковими
вкладами (строковими депозитами), взаЇмними фондами грошових ринк≥в ≥ угодами
про зворотний викуп, короткостроковими ц≥нними паперами, вексел¤ми,
довготерм≥новими ур¤довими обл≥гац≥¤ми, акц≥¤ми корпорац≥й, а також активами,
уособленими у нерухомост≥ - виробниче обладнанн¤ п≥дприЇмств, товари тривалого
користуванн¤ (мебл≥, автомоб≥л≥) тощо. ”се це впливаЇ на бажанн¤ волод≥ти
¤ким-небудь ≥з вищеназваних актив≥в щодо грошей ≥ може вплинути на обс¤ги
попиту на грош≥.
—учасна теор≥¤
попиту на грош≥ не под≥л¤Ї точки зору про розпод≥л попиту на грош≥ за мотивом
перестороги, трансакц≥йним ≥ спекул¤тивним моментами
–ан≥ше
зазначалос¤, що за сучасною теор≥Їю грошей процентна ставка все ж таки впливаЇ
на попит на грош≥ не через спекул¤тивний мотив, а лише внасл≥док того, що норма
в≥дсотка Ї альтернативною варт≥стю збер≥ганн¤ грошей.
јльтернативна
варт≥сть збер≥ганн¤ грошей - це втрати в≥д ¤ких-не-будь невикористаних
можливостей, що стикаютьс¤ з альтернативними вар≥антами ≥нвестиц≥й.
„инники впливу на
попит на грош≥. «Т¤суванн¤ мотив≥в, ¤к≥ заохочують економ≥чних суб'Їкт≥в
нагромаджувати грош≥, даЇ можлив≥сть визначити чинники, ¤к≥ впливають на ц≥
мотиви, а значить Ч на динам≥ку попиту на грош≥ [1].
ѕредставники вс≥х
теоретичних концепц≥й попиту на грош≥ визнають зм≥ну обс¤г≥в виробництва (або
обс¤г≥в нац≥онального доходу) ключовим чинником впливу на попит. ÷ей вплив
обумовлюЇтьс¤ трансакц≥йним мотивом нагромадженн¤ грошей - чим б≥льший обс¤г
виробництва валового нац≥онального продукту, а отже, й нац≥онального доходу,
тим б≥льшим може бути обс¤г операц≥й щодо його реал≥зац≥њ ≥ тим б≥льшим маЇ
бути запас грошей дл¤ виконанн¤ цих операц≥й.
«м≥на обс¤гу
валового нац≥онального продукту у свою чергу визначаЇтьс¤ двома самост≥йними
чинниками - динам≥кою р≥вн¤ ц≥н та р≥вн¤ реального обс¤гу виробництва, кожний з
¤ких може д≥¤ти незалежно один в≥д одного. Ќаприклад, абсолютний р≥вень ц≥н
може зростати при незм≥нному обс¤гу реального виробництва, ≥ навпаки, останн≥й
може зростати за незм≥нного р≥вн¤ ц≥н, чи обидва показники можуть зростати
водночас, але р≥зними темпами. “ому зм≥ну абсолютногор≥вн¤ ц≥н тареального
обс¤гу виробництва можна розгл¤дати ¤к самост≥йн≥ чинники впливу на попит на
грош≥.
ѕопит на грош≥ ≥
норма процента. як в≥домо, грошов≥ заощадженн¤ можуть збер≥гатис¤ за бажанн¤м
власника грошей в альтернативних формах: њх можна розм≥стити у ф≥нансов≥ активи
(ц≥нн≥ папери, строков≥ вклади та депозити тощо) або збер≥гати у л≥кв≥дн≥й
форм≥ (гот≥вкових або депозитних) грошей. ¬≥домо, що заощадженн¤ у форм≥ ф≥нансових
актив≥в забезпечують њхн≥м власникам дох≥д у вигл¤д≥ певного процента, тод≥ ¤к
збер≥ганн¤ актив≥в у форм≥ грошей не дають жодного доходу. ≤ все-таки люди
вол≥ють тримати частку своњх актив≥в саме у грошов≥й форм≥, а не в ≥нших
альтернативних формах. ¬еличина грошей, що перебуваЇ на руках у населенн¤,
залежить в≥д нагальних витрат та вигод. ” звТ¤зку з цим вир≥шенн¤ питанн¤ про
збер≥ганн¤ грошей у форм≥ касових залишк≥в чи ф≥нансових актив≥в здеб≥льшого
залежить в≥д норми процента, що в економ≥чн≥й теор≥њ трактуЇтьс¤ ¤к показник
альтернативноњ вартост≥ заощадженн¤ грошей. “обто, зростанн¤ альтернативноњ
вартост≥ збер≥ганн¤ грошей зменшуЇ попит на реальн≥ грошов≥ залишки.
—учасна теор≥¤
грошей, кр≥м цих трьох, що вже стали традиц≥йними, почала визнавати ще р¤д
чинник≥в впливу на попит, ¤к≥ можна умовно назвати нов≥тн≥ми. ÷е, зокрема,
накопиченн¤ багатства, ≥нфл¤ц≥¤, зм≥ни в оч≥куванн¤х перспектив щодо
конТюнктури ринку та ≥н.
„инник
накопиченн¤ багатства пол¤гаЇ в тому, що економ≥чн≥ суб'Їкти, накопичуючи
багатство у форм≥ р≥зних актив≥в, в≥дносно р≥вном≥рно розм≥щують прир≥ст його
м≥ж ус≥ма видами актив≥в, у тому числ≥ й у вигл¤д≥ запасу грошей. ”насл≥док
цього в м≥ру зб≥льшенн¤ маси багатства зростатиме ≥ попит на грош≥.
„инник ≥нфл¤ц≥њ
впливаЇ на попит на грош≥ у к≥лькох напр¤мах. ¬ умовах ≥нфл¤ц≥йного зростанн¤
ц≥н запас грошей, ¤кий мають у своЇму розпор¤дженн≥ економ≥чн≥ суб'Їкти,
неминуче знец≥нюЇтьс¤, ≥ вони зазнають втрат, що само по соб≥ провокуЇ
скороченн¤ њх попиту на грош≥. р≥м того, ≥нфл¤ц≥йне зростанн¤ ц≥н неминуче
п≥дштовхуЇ вгору ставку процента ≥ вс≥ ≥нш≥ оч≥куван≥ доходи на альтернативн≥
грошам види актив≥в. ”насл≥док цього буде зростати альтернативна варт≥сть
грошових запас≥в ≥ скорочуватис¤ попит на грош≥. –азом з тим сл≥д памТ¤тати, що
зростанн¤ ц≥н Ї чинником позитивного впливу на попит, ¤кщо воно не значне ≥ не
провокуЇ ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань.
« ≥нфл¤ц≥йними
оч≥куванн¤ми т≥сно перепл≥таютьс¤ оч≥куванн¤ пог≥ршенн¤ кон'юнктури ринк≥в
узагал≥, зокрема скороченн¤ товарноњ пропозиц≥њ, посиленн¤ товарного деф≥циту,
пог≥ршенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ тощо. ¬ ус≥х цих випадках економ≥чн≥ суб'Їкти
в≥ддадуть перевагу накопиченню багатства у товарн≥й форм≥, а не у грошов≥й, ≥
попит на грош≥ скоротитьс¤.
3.4. ѕропозиц≥¤
грошей
√рошовий ринок,
¤к зазначалос¤ ран≥ше, в≥дображаЇ сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ на грош≥.
ѕропозиц≥¤ грошей за монетарною теор≥Їю Ї альтернативою щодо попиту на грош≥.
“обто це дв≥ непод≥льн≥ ≥ водночас протилежн≥ категор≥њ, два боки одного
економ≥чного механ≥зму.
—уть пропозиц≥њ
грошейпол¤гаЇ в тому, що економ≥чн≥ субТЇкти в будь-¤кий момент мають у своЇму
розпор¤дженн≥ певний запас грошей, ¤к≥ вони можуть за спри¤тливих обставин
спр¤мувати в оборот
Ќа р≥вн≥ окремого
економ≥чного суб'Їкта пропозиц≥¤ грошей взаЇмод≥Ї з попитом на грош≥ ¤к його
альтернатива. якщо фактичний запас грошей окремого ≥ндив≥да перевищуЇ його
попит на грош≥, а це можливо при зростанн¤ альтернативноњ вартост≥ збер≥ганн¤
грошей, то цей ≥ндив≥д пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу.
≤ навпаки, при перевищенн≥ попиту над на¤вним запасом ≥ндив≥д буде купувати њх
на ринку чи ≥ншими способами задовольн¤ти попит. “ому на цьому р≥вн≥ пропозиц≥¤
≥ попит пост≥йно чергуютьс¤ - за зростанн¤ р≥вн¤ процента економ≥чний суб'Їкт
виступатиме на ринку з пропозиц≥Їю грошей, а за зниженн¤ - з попитом на грош≥.
Ќа
макроеконом≥чному р≥вн≥ пропозиц≥¤ грошей формуЇтьс¤ дещо по-≥ншому.
¬важаЇтьс¤, що вс≥ економ≥чн≥ суб'Їкти одночасно не можуть запропонувати на
ринку грошей б≥льше в≥д на¤вного у них запасу грошей. “обто фактична маса
грошей в оборот≥ Ї природною межею пропозиц≥њ грошей. Ќ≥¤к≥ стимулююч≥ фактори,
наприклад зростанн¤ процента, не можуть зб≥льшити пропозиц≥ю грошей понад цю
межу. якщо ж виникаЇ потреба зб≥льшити пропозиц≥ю понад цю межу, що можливо за
зростанн¤ сукупного попиту на грош≥, то це можна зробити т≥льки додатковою
ем≥с≥Їю грошей в оборот. “ому ем≥с≥¤ грошей розгл¤даЇтьс¤ ¤к зростанн¤
пропозиц≥њ грошей на грошовому ринку, а вилученн¤ грошей з обороту - ¤к
скороченн¤ пропозиц≥њ грошей [1].
≈м≥с≥¤ грошей
зд≥йснюЇтьс¤ на двох р≥вн¤х. ѕерший ≥з них Ц центральний банк, другий Ц
комерц≥йн≥ банки та схож≥ на них ф≥нансово-кредитн≥ установи.
«а умов ринковоњ
економ≥ки центральн≥ банки Ї юридично незалежними в≥д виконавчих орган≥в влади
установами. √оловною функц≥Їю центральних банк≥в виступаЇ забезпеченн¤
усталеност≥ нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥ та регулюванн¤ ≥ координац≥¤
д≥¤льност≥ грошово-кредитноњ сфери.
—учасний механ≥зм
ем≥с≥њ банкнот заснований на кредитуванн≥ банк≥в ≥ зб≥льшенн≥ золотовалютних
резерв≥в. ≈м≥с≥¤ банкнот за кредитуванн¤ банк≥в забезпечена вексел¤ми та ≥ншими
банк≥вськими зобов'¤занн¤ми; за кредитуванн¤ держави Ч державними
довгостроковими зобов'¤занн¤ми; а за куп≥вл≥ золота та ≥ноземноњ валюти Ч
в≥дпов≥дно золотом та ≥ноземною валютою.
≤ншими словами,
банкнотну ем≥с≥ю забезпечують активи центрального банку. ќбс¤ги пасивноњ
операц≥њ центрального банку "ем≥с≥¤ банкнот" залежать в≥д його
активних операц≥й Ч позик банкам, скарбниц≥ (ћ≥н≥стерству ф≥нанс≥в), куп≥вл≥ ≥ноземноњ
валюти ≥ золота. ” цьому сенс≥ можна сказати, що назван≥ активн≥ операц≥њ
центрального банку Ї первинними щодо пасивних.
јле це не
означаЇ, що кожна позика центрального банку кредитн≥й систем≥ або держав≥
пов'¤зана з новим випуском банкнот. “ак≥ кредити можуть зараховуватись на
рахунки комерц≥йних банк≥в та до скарбниц≥, можуть в≥дкриватис¤ у центральному
банку, ≥ у цьому раз≥ ем≥с≥¤ центрального банку буде депозитною, а не
банкнотною.
ќтже, ¤к
зазначалось вище, випуск банкнот у об≥г Ї монопольним правом центральних
банк≥в, а ем≥с≥¤ провадитьс¤ на кредитних засадах. јле пропозиц≥¤ грошей не
обмежуЇтьс¤ лише банкнотною ем≥с≥Їю, тому що у багатьох крањнах збер≥гаютьс¤
плат≥жн≥ засоби скарбниць Ч монети та певна к≥льк≥сть паперових грошей
(скарбничих б≥лет≥в).
” колишньому —–—–
скарбнич≥ б≥лети (один, три, п'¤ть карбованц≥в) випускались безпосередньо дл¤
ф≥нансуванн¤ деф≥циту бюджету. “аким методом ф≥нансуванн¤ бюджетного деф≥циту
користувалис¤ в ”крањн≥ до липн¤ 1993 року, коли ћ≥н≥стерство ф≥нанс≥в впровадило
систему касового обслуговуванн¤ державного бюджету у межах надходжень ≥
перейшло на кредитне обслуговуванн¤ його деф≥циту.
” крањнах «аходу
обслуговуванн¤ бюджетного деф≥циту засновуЇтьс¤ не на випуску в об≥г нових
грошей, а на розм≥щенн≥ на в≥дкритому ринку державних (скарбничих) боргових
зобов'¤зань.
ѕочинаючи з 1995
року в ”крањн≥ також розпочато ем≥с≥ю державних ц≥нних папер≥в: ринкових, що
обертаютьс¤ на в≥льному ринку, ≥ неринкових, що мають ф≥ксованого власника ≥ не
обертаютьс¤ на ринку ц≥нних папер≥в.
¬ипуск ≥
розм≥щенн¤ на в≥дкритому ринку державних ц≥нних папер≥в впливаЇ на ем≥с≥йн≥
процеси у тому раз≥, ¤кщо ц≥ ц≥нн≥ папери розм≥щуютьс¤ у банк≥вських депозитних
установах, у тому числ≥ ≥ в центральному банку.
упуючи державн≥
зобов'¤занн¤, центральний банк започатковуЇ основу дл¤ подальшоњ
депозитно-чековоњ ем≥с≥њ комерц≥йних банк≥в, що призводить до зростанн¤
грошовоњ маси в об≥гу.
як зазначалось
вище, ем≥с≥¤ грошей проводитьс¤ ≥ на другому р≥вн≥ банк≥вськоњ системи, тобто
комерц≥йними банками та ≥ншими ф≥нансово-кредитними установами.
÷им банкам
притаманна функц≥¤ ем≥с≥њ депозитних (банк≥вських) грошей. ѓх випуск - це
банк≥вська операц≥¤, пов'¤зана з перетворенн¤м боргових зобов'¤зань у плат≥жн≥
засоби, ¤к≥ можна безпосередньо використати на грошовому ринку. ÷ей процес ще
називають монетизац≥Їю боргових зобов'¤зань [2]. Ќаприклад, постачальники часто
реал≥зують своњ товари з в≥дстрочкою платежу, але отриманий вексель ¤к боргове
зобов'¤занн¤ можна продати (дисконтувати) комерц≥йному банку й отримати
в≥дпов≥дну суму грошей, ¤ка буде зарахована на поточний рахунок (депозит)
постачальника. ” б≥льшост≥ випадк≥в грош≥ повертаютьс¤ до банку, коли боржник
за банк≥вською позикою або за векселем, що перебуваЇ у портфел≥ банку, погашаЇ
борг.
ќтже, об≥г грошей
¤вл¤Ї собою результат взаЇмод≥њ двох протилежних поток≥в: один пот≥к - випуск
грошей (плат≥жних засоб≥в) через банки дл¤ задоволенн¤ господарських потреб
економ≥чних агент≥в; другий пот≥к - це поверненн¤ грошей боржникам п≥д час
погашенн¤ боргових зобов'¤зань. ќск≥льки випуск плат≥жних засоб≥в, ¤к правило,
в≥дбуваЇтьс¤ активн≥ше, н≥ж њх поверненн¤, грошова маса маЇ тенденц≥ю до
зростанн¤.
омерц≥йн≥ банки
часто називають посередниками у сфер≥ попиту ≥ пропозиц≥њ кап≥тал≥в. ѓхн¤
основна функц≥¤ пол¤гаЇ в тому, щоб надавати кредити суб'Їктам господарськоњ
д≥¤льност≥ за рахунок кошт≥в, залучених на депозити. ќднак банки - це не т≥льки
посередники на ринку, а й Ђфабрикиї, ¤к≥ можуть Ђвиробл¤ти грош≥ї з допомогою
ем≥с≥њ депозитних грошей, тобто перетворюючи боргов≥ зобов'¤занн¤ у плат≥жн≥
засоби.
омерц≥йн≥ банки
утворюють депозитн≥ грош≥, надаючи своњм кл≥Їнтам кредити. ¬≥домо, що грошова
маса зростаЇ, коли банки надають кредити кл≥Їнтам, ≥ зменшуЇтьс¤, коли останн≥
повертають кредити. Ѕанк може надавати нов≥ кредити й утворювати додатков≥
грош≥ лише тод≥, коли у нього Ї в≥льн≥ резерви.
јналог≥чний ефект
ем≥с≥њ грошей буваЇ тод≥, коли комерц≥йний банк купуЇ на фондовому ринку
державн≥ ц≥нн≥ папери. ” цьому раз≥ державн≥ зобов'¤занн¤ перетворюютьс¤ у
плат≥жн≥ засоби.
ƒодаткова ем≥с≥¤
грошей можлива через придбанн¤ банком ≥ноземноњ валюти. ≤ навпаки, продаж
державних ц≥нних папер≥в, погашенн¤ державного боргу або продаж ≥ноземноњ
валюти означатиме зменшенн¤ грошовоњ маси.
“аким чином,
банк≥вська система управл¤Ї пропозиц≥Їю грошей, тобто оперативно зм≥нюЇ масу
грошей в об≥гу в≥дпов≥дно до зм≥ни попиту на грош≥. ” розпор¤дженн≥
центрального банку Ї економ≥чн≥ важел≥, спираючись на ¤к≥ в≥н здатний впливати
на формуванн¤ грошовоњ пропозиц≥њ ≥ регулювати грошовий об≥г у крањн≥. —еред
них важливе м≥сце належить таким макроеконом≥чним показникам, ¤к грошова база,
банк≥вськ≥ резерви, грошово-кредитний мультипл≥катор.
ќбов'¤зков≥
резерви Ї часткою (нормою у в≥дсотках) банк≥вських депозит≥в та ≥нших пасив≥в,
отриманих банком з ≥нших джерел, ¤ка зг≥дно з чинним зако≠нодавством або
встановленими нормативними актами маЇ збер≥гатись у форм≥ касовоњ гот≥вки
комерц≥йних банк≥в та ≥нших депозит≥в у центральному банку.
«аконом ”крањни
Ђѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьї визначено, що встановленн¤ норми ≥
обов'¤зкових резерв≥в комерц≥йних банк≥в Ї компетенц≥Їю ЌЅ”.
ѕривертаЇ увагу
такий факт: у р≥зних крањнах норми обов'¤зкового резерву за обс¤гом значно
р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою. ÷е по¤снюЇтьс¤ неоднозначн≥стю завдань, що вир≥шуютьс¤ за
допомогою регулюванн¤ норми обов'¤зкового резерву в р≥зних крањнах.
Ќасамперед
нормативне визначенн¤ обов'¤зкових резерв≥в маЇ метою забезпеченн¤ захисту
≥нтерес≥в кл≥Їнт≥в ≥ над≥йност≥ комерц≥йних банк≥в, п≥дтримки њх л≥кв≥дност≥.
≤стор≥њ розвитку банк≥вськоњ справи в≥дом≥ непоодинок≥ випадки, коли в пер≥од
пан≥ки на ф≥нансовому ринку вкладники депозит≥в вдавалис¤ до масових вилучень
своњх кошт≥в, що призводило до чисельних банкрутств комерц≥йних банк≥в.
як протид≥ю цьому
1935 р. в —Ўј було запроваджено систему стов≥дсоткового державного страхуванн¤
депозит≥в. « ц≥Їю метою утворено ‘едеральну корпорац≥ю з≥ страхуванн¤
депозит≥в, ¤ка страхуЇ банки та њхн≥х кл≥Їнт≥в в≥д под≥бних ситуац≥й. —истема
страхуванн¤ депозит≥в ≥снуЇ ≥ в багатьох ≥нших крањнах «аходу. —л≥д враховувати
й те, що у раз≥ виникненн¤ нестандартних ситуац≥й комерц≥йн≥ банки мають
можлив≥сть отримати додаткову суму гот≥вки в Ќац≥ональному банку. «в≥дси можна
зробити висновок, що функц≥¤ захисту ≥нтерес≥в кл≥Їнт≥в за допомогою збер≥ганн¤
нормативних резерв≥в не Ї головною [3].
¬ажлив≥шою Ї ≥нша
функц≥¤ розгл¤дуваних резерв≥в. ≤детьс¤ про њх використанн¤ ¤к пров≥дного
важел¤ регулюванн¤ можливостей комерц≥йних банк≥в зд≥йснювати ем≥с≥ю
банк≥вських грошей: за допомогою високоњ норми резерву звужувати таку ем≥с≥ю,
низькоњ Ц стимулювати.
ќбовТ¤зков≥
банк≥вськ≥ резерви утримуютьс¤ у двох формах:
а) у форм≥
касовоњ гот≥вки комерц≥йного банку;
б) у форм≥ кошт≥в
на резервному рахунку в центральному банку.
—п≥вв≥дношенн¤
м≥ж депонованими коштами (вкладами) в центральному банку ≥ гот≥вкою, що
м≥ститьс¤ в касах комерц≥йних банк≥в, регулюЇтьс¤ встановленими нормативами.
” систем≥
теоретичного анал≥зу пропозиц≥њ грошей важливе м≥сце пос≥даЇ показник грошовоњ
бази, що часто використовуЇтьс¤ дл¤ визначенн¤ потенц≥йних можливостей розвитку
ем≥с≥йного процесу та прогнозуванн¤ динам≥ки грошовоњ маси. —кладовими грошовоњ
бази Ї обов'¤зков≥ банк≥вськ≥ резер≠ви (касова гот≥вка та депозити у
центральному банку), а також гот≥вков≥ грош≥, що перебувають в об≥гу поза
банк≥вською системою.
≈лементи, що
вход¤ть до складу грошовоњ бази (Mh), можна представити у вигл¤д≥:
, (3.7)
де: Mh Ч грошова
база,
RdЧ сума
обов'¤зкових резерв≥в на вкладах до вимоги;
Rt Ч сума
обов'¤зкових резерв≥в за строковими вкладами;
Rc Ч
наднормативн≥ резерви;
CY Ч гот≥вка в
об≥гу.
—творенн¤
грошовоњ бази, що Ї основою ем≥с≥њ, зд≥йснюЇтьс¤ п≥д впливом багатьох чинник≥в.
ќсновн≥ з них це:
Þ
зб≥льшенн¤ зобов'¤зань комерц≥йних банк≥в за кредитами, отриманими в≥д
центрального банку;
Þ чист≥
≥ноземн≥ активи (зб≥льшенн¤ або зменшенн¤ сальдо ≥ноземних актив≥в), за умов
њхньоњ конвертац≥њ у нац≥ональну валюту викликаЇ розширенн¤ або звуженн¤
грошовоњ бази;
Þ чист≥
зобов'¤занн¤ ур¤ду (зростанн¤ ф≥нансових зобов'¤зань ур¤ду перед центральним
банком, що виникають внасл≥док ф≥нансуванн¤ деф≥циту бюджету у вигл¤д≥
обл≥гац≥й державноњ позики);
Þ
нерезервн≥ зобов'¤занн¤ банк≥вських установ (кап≥тал ≥ прибуток в≥д ем≥с≥йноњ
д≥¤льност≥, некласиф≥кован≥ активи ≥ пасиви, ≥нш≥ зобов'¤занн¤) [3,4].
ќтже, значна
к≥льк≥сть чинник≥в, що впливають на обс¤ги грошовоњ бази, визначаЇтьс¤
загальноеконом≥чними обставинами ≥ тому не може регулюватис¤ безпосередньо
центральним банком, тобто шл¤хом адм≥н≥струванн¤. “ут треба використовувати
економ≥чн≥ важел≥, й ефект кредитного мультипл≥катора п≥дтверджуЇ цей важливий
дл¤ теор≥њ грошей ≥ ем≥с≥йноњ практики висновок.
≈фект кредитного
мультипл≥катора, що у теор≥њ грошей маЇ назву багаторазовоњ експанс≥њ
банк≥вських депозит≥в, пол¤гаЇ в автоматичному розширенн≥ ем≥с≥йного процесу,
¤кий зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок багаторазових примножень сформованих у банк≥вськ≥й
систем≥ нових резерв≥в ≥ характеризуЇ спос≥б функц≥онуванн¤ не окремого банку,
а банк≥вськоњ кредитноњ системи в ц≥лому.
ѕроцес
мультипл≥кац≥њ пов'¤заний з надходженн¤м нових грошей (депозит≥в) до
комерц≥йних банк≥в. Ќадходженн¤ можуть бути:
Þ гот≥вкою;
Þ в≥д
операц≥й на в≥дкритому ринку ц≥нних папер≥в до скарбниц≥;
Þ чеками,
виписаними на ≥нший банк;
Þ кредитами
центрального банку.
–озгл¤немо механ≥зм
мультипл≥кац≥йного ефекту. Ќаприклад, у банку ј на депозитному рахунку
розм≥щено поточний вклад у сум≥ 10 000 грн. ƒ≥йсна норма обов'¤зкового резерву
становить 10%. ” цьому раз≥ 1000 грн. треба перерахувати на резервний рахунок,
а решта суми Ч 9 000 грн. становитиме наднормативний резерв банку, тобто його
власний ем≥с≥йний фонд. Ќадал≥ банк ј може розм≥стити св≥й наднормативний
резерв (9 000 грн.) в ≥ншому банку Ѕ, ¤кий отримаЇ нову депозитну суму Ч 9 000
грн. ƒ≥њ банку Ѕ схож≥ на д≥њ банку ј: в≥н також перераховуЇ з≥ суми вкладу на
рахунок резервного фонду дес¤ть в≥дсотк≥в, ¤к≥ становл¤ть 900 грн., а решта -
8100 грн. - стаЇ наднормативним резервом банку Ѕ ≥ також може бути розм≥щена в
≥ншому банку Ч банку ¬ ≥ т.д.
≈фект кредитного
мультипл≥катора виникаЇ не лише у м≥жбанк≥вських операц≥¤х, а й п≥д час наданн¤
кредиту не банкам, а кл≥Їнтам Ч п≥дприЇмствам ≥ комерц≥йним орган≥зац≥¤м.
”складнитьс¤ лише процес надходженн¤ кредитних ресурс≥в. якщо припустити, що
вс≥ грошов≥ ресурси, отриман≥ небанк≥вським сектором в≥д комерц≥йних банк≥в,
повернутьс¤ назад у банк≥вську систему, то зрештою, ефект кредитного
мультипл≥катора ви¤витьс¤ таким самим, ¤к ≥ в м≥жбанк≥вському кредитуванн≥.
¬еличину
грошового мультипл≥катора можна виразити математично. √рошово-кредитний
мультипл≥катор(m) Ї показником, обернено пропорц≥йним норм≥ обовТ¤зкового
в≥дсотка або норм≥ резерву (r). «в≥дси:
, (3.8)
√рошово-кредитний
мультипл≥катор надаЇ коеф≥ц≥Їнт самозростанн¤ грошей. оеф≥ц≥Їнт m називають ще
коеф≥ц≥Їнтом експанс≥њ депозитних вклад≥в. ¬≥н визначаЇ максимальну к≥льк≥сть
нових кредитних (банк≥вських) грошей, ¤ку може утворити кожна одиниц¤
наднормативних резерв≥в за певного показника норми резерву.
“аким чином,
грошова база Ц це консол≥дуючий показник резервних грошей банк≥вськоњ системи,
на основ≥ ¤кого через грошовий мультипл≥катор формуЇтьс¤ пропозиц≥¤ грошей.
“од≥ пропозиц≥¤
грошей (Ms) пр¤мо пропорц≥йна грошов≥й баз≥ (Mh) ≥ залежить в≥д величини
грошового мультипл≥катора (m)
, (3.9.)
¬≥н визначаЇ
категор≥ю грошей, котра може безпосередньо контролюватис¤ центральним банком,
тобто належить до найважлив≥ших показник≥в д≥¤льност≥ банк≥вськоњ системи з
погл¤ду впливу на ситуац≥ю, що складаЇтьс¤ на грошовому ринку.
«а структурою
грошова база складаЇтьс¤ ≥з суми гот≥вки в об≥гу, гот≥вки у сейфах (залишк≥в
кас банк≥в) ≥ резерв≥в комерц≥йних банк≥в, що перебувають на рахунках у
центральному банку.
«м≥на пропозиц≥њ
грошей (Ms) може бути викликана д≥Їю чинник≥в, ¤к≥ впливають на обс¤г грошовоњ
бази та на коеф≥ц≥Їнт мультипл≥катора.
ќск≥льки грошова
база (Ms) перебуваЇ п≥д повним контролем центрального банку, то обс¤г њњ може
зм≥нюватис¤ внасл≥док певних операц≥й цього банку - операц≥й на в≥дкритому
ринку, реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в, валютноњ ≥нтервенц≥њ. ”с≥ вони зд≥йснюютьс¤
за його р≥шенн¤ми, тому й зм≥на пропозиц≥њ грошей у розм≥рах, адекватних зм≥н≥
грошовоњ бази, Ї функц≥Їю центрального банку.
«м≥на коеф≥ц≥Їнта
мультипл≥катора визначаЇтьс¤ не т≥льки р≥шенн¤ми центрального банку, а й
багатьма ≥ншими чинниками, що д≥ють незалежно в≥д його вол≥ ≥ можуть самост≥йно
впливати на обс¤г пропозиц≥њ грошей [1]. “акими чинниками можуть бути зм≥ни:
Х норми
обов'¤зкових резерв≥в;
Х обл≥ковоњ
ставки;
Х типовоњ
ринковоњ процентноњ ставки;
Х процентноњ
ставки за депозитами до запитанн¤;
Х обс¤гу
багатства економ≥чних суб'Їкт≥в;
Х т≥н≥зац≥њ
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥;
Х стану дов≥ри до
банк≥в, банк≥вськоњ пан≥ки.
«м≥ну пропозиц≥њ
грошей через коливанн¤ коеф≥ц≥Їнта мультипл≥кац≥њ можуть викликати й ≥нш≥
чинники, зокрема сезонн≥ зростанн¤ потреби населенн¤ у гот≥вц≥, що призводить
до зменшенн¤ поточних депозит≥в ≥ зниженн¤ процесу мультипл≥кац≥њ, а отже -
зменшенн¤ пропозиц≥њ грошей. ” цьому ж напр¤м≥ в≥дбуваЇтьс¤ зб≥льшенн¤ банками
надлишкових резерв≥в напередодн≥ сезонного чи будь-¤кого ≥ншого оч≥куваного
зростанн¤ в≥дпливу вклад≥в дл¤ забезпеченн¤ своЇњ л≥кв≥дност≥.
јнал≥з фактор≥в
впливу на пропозиц≥ю грошей св≥дчить, що остаточний обс¤г пропозиц≥њ грошей
формуЇтьс¤ зусилл¤ми чотирьох груп суб'Їкт≥в: центрального банку, комерц≥йних
банк≥в, а також банк≥вських вкладник≥в та позичальник≥в. ÷е робить управл≥нн¤
пропозиц≥Їю грошей досить складним завданн¤м. ўоб вивести пропозиц≥ю грошей на
запланований р≥вень, не достатньо в≥дпов≥дно в≥дрегулювати грошову базу. ƒл¤
цього треба ще й забезпечити в≥дпов≥дне мультипл≥кативне зростанн¤ депозит≥в
п≥д впливом ус≥х перел≥чених вище чинник≥в.
” наведеному
анал≥з≥ розгл¤нуто вузлов≥ проблеми, що характеризують обТЇктивну основу
формуванн¤ пропозиц≥њ грошей. ≤детьс¤ про розум≥нн¤ того, що пропозиц≥¤ грошей,
¤к ≥ попит на них, формуЇтьс¤ п≥д впливом обТЇктивних чинник≥в, вивченн¤ зм≥сту
й механ≥зму взаЇмод≥њ ¤ких Ї один ≥з ключових завдань монетарноњ теор≥њ.
“≈ћј 4
√–ќЎќ¬≤ —»—“≈ћ»
ѕлан (лог≥ка)
викладу ≥ засвоЇнн¤ матер≥алу
4.1. —утн≥сть
грошовоњ системи та основн≥ њњ елементи.
4.2. —труктура
грошовоњ системи.
4.3. ¬иди
грошових систем та њх еволюц≥¤.
4.4. —тановленн¤
та розвиток грошовоњ системи ”крањни.
лючов≥ пон¤тт¤ та терм≥ни
Х грошова система
Х грошова одиниц¤
Х масштаб ц≥н
Х валютний курс
Х ем≥с≥йна система
Х ≥нститут грошовоњ системи
Х грошове регулюванн¤
Х б≥метал≥зм
Х монометал≥зм
Х система паперово-кредитного об≥гу
Х золотомонетний стандарт
Х золото зливковий стандарт
Х золотодев≥зний стандарт
Х в≥дкрита грошова система
Х система подв≥йноњ валюти
††††††††††† Х
система паралельноњ валюти
Х система ДкульгаючоњФ валюти
Х система металевого об≥гу
Х безгот≥вков≥ розрахунки
Х безгот≥вковий грошовий об≥г
Х плат≥жне дорученн¤
Х плат≥жна вимога
Х плат≥жна вимога-дорученн¤
Х розрахунков≥ чеки
Х акредитив
Х вексель
Х гот≥вков≥ розрахунки
Х гот≥вковий грошовий об≥г
Х оборотна каса
Х л≥м≥т залишку гот≥вки в кас≥
Х гот≥вкова виручка
4.1. √рошова
система: сутн≥сть, структура та основн≥ њњ
елементи
√рошова система -
це форма орган≥зац≥њ грошового об≥гу, що ≥сторично склалас¤ у крањн≥ й
закр≥плена в нац≥ональному законодавств≥.
√рошова система
сформувалась в ™вроп≥ в XVI ЦXVI≤ ст., хоч њњ елементи (наприклад види грошових
знак≥в) ≥снували й ран≥ше. “аким чином, нац≥ональна грошова система складаЇтьс¤
≥сторично, њњ зм≥ст ≥ структурн≥ елементи в≥дображають дос¤гнутий
соц≥ально-економ≥чний р≥вень розвитку крањни.
¬она
регламентуЇтьс¤ законами держави та ≥ншими юридичними актами. ÷≥ закони
визначають основн≥ принципи, правила, нормативи та ≥нш≥ вимоги, що
регламентують в≥дносини м≥ж субТЇктами грошового обороту.
¬раховуючи те, що
забезпеченн¤ нормального функц≥онуванн¤ кредитних грошей Ї одним з основних
завдань банк≥вськоњ системи ≥ орган≥зац≥¤ грошового обороту зд≥йснюЇтьс¤ за
участ≥ банк≥в, то грошова система Ї одн≥Їю ≥з складових банк≥вськоњ системи.
“ому в багатьох крањнах правов≥ норми, що формують грошову систему,
визначаютьс¤ безпосередньо в банк≥вському законодавств≥, насамперед у законах,
що регламентують д≥¤льн≥сть центральних банк≥в. Ѕ≥льше того, в≥дпов≥дно до цих
закон≥в центральним банкам, надаютьс¤ широк≥ повноваженн¤ з регулюванн¤
грошового обороту. “ому Ї вс≥ п≥дстави вважати центральний банк ≥нституц≥йним
центром грошовоњ системи [3, 4].
” склад≥ грошовоњ
системи можна вид≥лити к≥лька окремих структурних елемент≥в, кожний з ¤ких
законодавчо заф≥ксований ( рис.4.1.)
√рошова
одиниц¤† встановлюЇтьс¤ законодавством
крањни, виход¤чи ≥з соц≥ально-економ≥чних та ≥сторичних законом≥рностей њњ
розвитку. Ќин≥ у св≥т≥ нал≥чуЇтьс¤ понад 300 найменувань нац≥ональних грошових
одиниць. ” онституц≥њ ”крањни зазначаЇтьс¤, що грошовою одиницею ”крањни Ї
гривн¤. –озм≥нною грошовою одиницею Ї коп≥йка. «абезпеченн¤ стаб≥льност≥ гривн≥
- основна функц≥¤ центрального банку нашоњ держави - Ќац≥онального банку
”крањни.
¬иди грошових
знак≥в що використовуютьс¤ у нац≥ональн≥й систем≥ крањни визначаютьс¤
в≥дпов≥дними юридичними актами. ” сучасних умовах в ”крањн≥ у грошовому оборот≥
використовуютьс¤ банк≥вськ≥ б≥лети (банкноти) ≥ розм≥нна монета.
ѕраво ем≥с≥њ
грошових знак≥в (банкнот) та в≥дпов≥дальн≥сть за њх забезпеченн¤ законодавством
в ”крањн≥ покладено на Ќац≥ональний банк ”крањни. ќсобливе м≥сце у грошов≥й
гот≥вц≥ займаЇ розм≥нна монета. «а характером ем≥с≥њ вона звичайно належить до
того самого виду грошових знак≥в, що й основна валюта. –озм≥нна монета в≥д≥граЇ
допом≥жну роль щодо основноњ валюти Ц забезпечуЇ платеж≥ на суми, менш≥ в≥д
розм≥ру прийн¤тоњ в крањн≥ грошовоњ одиниц≥.
р≥м вид≥в
грошових знак≥в, законодавство держави визначаЇ також ≥ њх купюрн≥сть. √рошова
одиниц¤, ¤к правило, д≥литьс¤ на др≥бн≥, пропорц≥йн≥ частки. ” б≥льшост≥ крањн
св≥ту в сучасних умовах д≥Ї дес¤тинна система д≥ленн¤. ¬ ”крањн≥ п≥сл¤ грошовоњ
реформи 1996р. в об≥г випускаютьс¤ банк≥вськ≥ б≥лети ном≥налом 1, 2, 5, 10, 20,
50, 100, 200 гривень, а також розм≥нна монета 1, 2, 5, 10, 25, 50 коп≥йок, 1
гривн¤.
ћасштаб ц≥н Ц це
зас≥б вираженн¤ вартост≥ в грошових одиниц¤х. ” металевому об≥гу, коли грошовий
товар Ц метали (золото або ср≥бло) Ц виконував ус≥ функц≥њ грошей, масштаб ц≥н
¤вл¤в собою валовий вм≥ст грошового металу, прийн¤того у крањн≥ в рол≥ грошовоњ
одиниц≥. ћасштаб ц≥н встановлюЇтьс¤ й зм≥рюЇтьс¤ у законодавчому пор¤дку.
” сучасних
умовах, коли в об≥гу перебувають нерозм≥нн≥ на золото кредитн≥ грош≥, ф≥ксац≥¤
державного металевого зм≥сту грошовоњ одиниц≥ втратила сенс. ” результат≥
валютноњ реформи 1976-1978рр. (на основ≥ ямайськоњ згоди) оф≥ц≥йна ц≥на золота
≥ золотий вм≥ст грошовоњ одиниц≥ були скасован≥. ¬ сучасних умовах масштаб ц≥н
складаЇтьс¤ стих≥йно, незалежно в≥д вол≥ держави, п≥д впливом ≥нфл¤ц≥йних
процес≥в в економ≥ц≥. ј саме в ринкових умовах господарюванн¤ стих≥йн≥ процеси
в ц≥ноутворенн≥ зм≥цнюють масштаб ц≥н, новий р≥вень ¤кого в подальшому впливаЇ
на ц≥ноутворенн¤. ѕ≥дтриманн¤ масштабу ц≥н на певному, в≥дносно встановленому
р≥вн≥ в довгостроковому пер≥од≥ Ї важливим завданн¤м кожноњ держави.
–егламентац≥¤
режиму валютного курсу та операц≥й з валютними ц≥нност¤ми - надзвичайно
важливий ≥ ефективний елемент грошовоњ системи. ¬ ус≥х крањнах в≥н активно
використовуЇтьс¤ дл¤ захисту ≥ забезпеченн¤ сталост≥ нац≥ональноњ валюти.
ѕотреба встановленн¤ ≥ регулюванн¤ валютного курсу випливаЇ з особливостей
виконанн¤ гр≥шми функц≥й св≥тових грошей. ”крањнська гривн¤, ¤к ≥ будь-¤ка ≥нша
нац≥ональна грошова одиниц¤, Ї законним куп≥вельним та плат≥жним засобом т≥льки
на територ≥њ ”крањни.
«а межами ”крањни
гривн¤ маЇ бути обм≥нена на ту валюту, ¤ка Ї законною дл¤ певноњ крањни.
≈м≥с≥йна система
- законодавчо встановлений пор¤док випуску ≥ об≥гу нерозм≥нних на золото
кредитних ≥ паперових грошових знак≥в.
–≥зн≥ економ≥чн≥
та ≥сторичн≥ передумови виникненн¤ ≥ використанн¤ кредитних ≥ паперових грошей
визначили р≥зний пор¤док њх ем≥с≥њ.
≈м≥с≥йн≥ операц≥њ
(операц≥њ по випуску та вилученню грошей ≥з об≥гу) в державах ≥сторично
виконують:
- центральний
(ем≥с≥йний) банк, ¤кий користуЇтьс¤ монопольним правом випуску банк≥вських
б≥лет≥в (банкнот), ¤к≥ складають найб≥льшу частку гот≥вкового грошового об≥гу;
- в окремих
вин¤ткових випадках ем≥с≥¤ грошових знак≥в може доручатис¤ ћ≥н≥стерству
ф≥нанс≥в (його скарбниц≥). ” такому раз≥ грошов≥ знаки називаютьс¤
казначейськими б≥летами.
—уттЇва
в≥дм≥нн≥сть м≥ж зазначеними видами грошових знак≥в пол¤гаЇ у р≥зних механ≥змах
њх ем≥с≥њ - пор¤дку випуску в об≥г та вилученн¤ з об≥гу.
≈м≥с≥¤
казначейських б≥лет≥в використовуЇтьс¤ безпосередньо дл¤ покритт¤ бюджетних
витрат ≥ допускаЇтьс¤, ¤к правило, в умовах глибокоњ кризи державних ф≥нанс≥в.
≈м≥с≥¤
банк≥вських б≥лет≥в використовуЇтьс¤ дл¤ кредитуванн¤ центральним банком
комерц≥йних банк≥в та ур¤дових структур.
¬ економ≥чно
розвинутих крањнах грошовий об≥г б≥льш н≥ж на 90% зд≥йснюЇтьс¤ у форм≥
безгот≥вкових розрахунк≥в. “аким чином, зб≥льшенн¤ грошовоњ маси в об≥гу
в≥дбуваЇтьс¤ не за рахунок ем≥с≥њ банкнот (гот≥вкових грошей), а завд¤ки
депозитно-чеков≥й ем≥с≥њ.
≈м≥с≥¤ банкнот
повТ¤зана з касовим обслуговуванн¤м народного господарства: комерц≥йних банк≥в,
державного бюджету тощо, коли необх≥дне зб≥льшенн¤ касового резерву гот≥вкових
грошей.
ƒепозитно-чекова
ем≥с≥¤ виконуЇтьс¤ у процес≥ кредитуванн¤ ем≥с≥йним банком комерц≥йних банк≥в.
—учасн≥
висококомпТютеризован≥ банк≥вськ≥ технолог≥њ в≥дкрили можлив≥сть надати
переважн≥й частин≥ грошовоњ маси депозитну форму, тому що у грошових системах
усе б≥льшого значенн¤ набуваЇ державне регулюванн¤ безгот≥вкового грошового
обороту. ќск≥льки безгот≥вковий оборот грошей зд≥йснюЇтьс¤ за банк≥вськими
рахунками ≥ не виходить за меж≥ банк≥вськоњ системи, це спрощуЇ регулюванн¤ та
контроль за законн≥стю плат≥жних операц≥й, що створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤
захисту загальносусп≥льних ≥нтерес≥в, а також ≥нтерес≥в учасник≥в грошового
обороту.
–азом з тим
депозитна форма не захищаЇ грош≥ в≥д знец≥ненн¤. јдже безпосередньо
в≥дпов≥дальн≥сть за забезпеченн¤ депозитних грошей несе той банк, в ¤кому
в≥дкрит≥ рахунки. ј банки, ¤к в≥домо мають, мають схильн≥сть до банкрутства,
¤ке спричинюЇ повну чи часткову втрату вкладниками своњх кошт≥в. Ќав≥ть у
високорозвинутих крањнах щор≥чно банкрутують дес¤тки банк≥в, не кажучи вже про
молод≥ крањни, в ¤ких банк≥вськ≥ системи т≥льки формуютьс¤.
р≥м того,
депозитн≥ грош≥ привод¤тьс¤ у рух командами, ¤к≥ надход¤ть у банки ззовн≥ у
паперов≥й чи електронн≥й форм≥. ÷е в≥дкриваЇ можливост≥ дл¤ несанкц≥онованого
втручанн¤ у використанн¤ депозитних грошей ¤к з боку прац≥вник≥в банк≥в, так ≥
трет≥х ос≥б. —в≥това банк≥вська практика знаЇ неодноразове втручанн¤ сторонн≥х
в комп'ютерн≥ мереж≥, завд¤ки чому були викраден≥ величезн≥ кошти.
¬ гот≥вковому
грошовому оборот≥ теж Ї багато питань, ¤к≥ не вир≥шуютьс¤ у межах розгл¤нутих
вище елемент≥в грошовоњ системи (найменуванн¤ грошовоњ одиниц≥, види та
купюрн≥сть грошових знак≥в). ќск≥льки гот≥вка обертаЇтьс¤ поза банками, це
робить њњ дуже зручною дл¤ обслуговуванн¤ незаконних, антисусп≥льних операц≥й
та вид≥в д≥¤льност≥. ћова йде про обслуговуванн¤ наркоб≥знесу, грального
б≥знесу, ухиленн¤ в≥д сплати податк≥в, контрабанду тощо. ¬ ус≥х цих випадках
грош≥ використовуютьс¤ т≥льки у гот≥вков≥й форм≥. √рошов≥ знаки п≥ддаютьс¤
також п≥дробц≥. ‘альшуванн¤ сьогодн≥ загрожуЇ багатьом валютам св≥ту, стало чи
не найприбутков≥шим видом п≥дп≥льного б≥знесу, що т≥сно перепл≥таЇтьс¤ з ≥ншими
його сферами ≥ набуваЇ м≥жнародного характеру.
«важаючи на
вказан≥ обставини, держави не обмежуютьс¤ техн≥чними заходами по посиленню
захисту купюр в≥д п≥дробки чи боротьб≥ з фальшивомонетниками, а вживають
заход≥в регламентац≥њ ≥ контролю операц≥й з гот≥вкою. ’оч ц≥ заходи певною
м≥рою обмежують право власност≥ особи на њњ грошов≥ кошти, законодавство
змушене йти на так≥ обмеженн¤.
¬ ”крањн≥
ведетьс¤ активна боротьба за фальшуванн¤м грошових знак≥в. ”крањнська валюта
маЇ високий р≥вень захисту. асов≥ центри банк≥в забезпечуютьс¤ пристро¤ми дл¤
визначенн¤ фальшивих знак≥в, ведетьс¤ в≥дпов≥дна п≥дготовка касових
прац≥вник≥в. јктив≥зуютьс¤ зусилл¤ по розкриттю злочинних груп, що займаютьс¤
п≥дробкою грошових знак≥в. “ак молода грошова система ”крањни формуЇ вс≥ засоби
захисту своЇњ нац≥ональноњ валюти.
≤нституц≥Їю, ¤ка
зд≥йснюЇ грошово-кредитне ≥ валютне регулюванн¤ в ”крањн≥, Ї Ќац≥ональний банк
”крањни Ц незалежний ф≥нансово-кредитний орган. ЌЅ” проводить незалежну грошову
(монетарну) пол≥тику. ¬≥дпов≥дно до онституц≥њ ”крањни, основною функц≥Їю
Ќац≥онального банку Ї забезпеченн¤ стаб≥льност≥ грошовоњ одиниц≥ ”крањни.
4.2. —труктура грошовоњ
системи
ожна крањна
формуЇ власну грошову систему, прагнучи надати њй повну незалежн≥сть, ≥
визначаЇтьс¤ њњ внутр≥шн≥м законодавством, тобто Ї ¤вищем суто нац≥ональним.
Ќа¤вн≥сть такоњ суверенноњ грошовоњ системи Ї одн≥Їю з ключових ознак пол≥тичноњ
та економ≥чноњ самост≥йност≥ держави.
¬одночас ус≥
сучасн≥ грошов≥ системи мають майже однакову структуру ≥ складаютьс¤ з таких
основних п≥дсистем (рис.4.2.)
ожна ≥з вказаних
п≥дсистем маЇ св≥й особливий обТЇкт регул¤тивного впливу, ¤кий обмежуЇтьс¤
певною формою чи сферою грошового обороту.
Ѕезгот≥вковий
грошовий об≥г Ц це грошовий об≥г, за ¤кого рух грошей зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом
перерахунк≥в у кредитних установах або зарахуванн¤м взаЇмних вимог. [6, с.292]
Ѕезгот≥вков≥
розрахунки - розрахунки, що провод¤тьс¤ без участ≥ гот≥вки, тобто у сфер≥
безгот≥вкового об≥гу. [7, с.79]
Ѕезгот≥вков≥
розрахунки у своњй ц≥л≥сн≥й сукупност≥ формують певну систему, ¤ка виступаЇ
основною п≥дсистемою грошовоњ системи в ц≥лому. ¬заЇмозвТ¤зок м≥ж структурними
складовими системи безгот≥вкових розрахунк≥в показано на рис.4.3.
¬≥д орган≥зац≥њ
безгот≥вкових розрахунк≥в у господарському оборот≥ залежить ефективн≥сть
функц≥онуванн¤ економ≥ки в ц≥лому ≥ кожного субТЇкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥
зокрема.
√оловне завданн¤
безгот≥вкового плат≥жного обороту Ц забезпечити своЇчасне отриманн¤ кожною
господарською орган≥зац≥Їю кошт≥в за поставлену продукц≥ю та надан≥ послуги,
тобто в к≥нцевому результат≥ спри¤ти прискоренню об≥гу кошт≥в у розрахунках.
ќбс¤г
безгот≥вкового грошового обороту в держав≥ залежить в≥д багатьох чинник≥в, а
саме в≥д: розм≥ру ¬¬ѕ держави, податковоњ пол≥тики, ≥нфл¤ц≥йних процес≥в,
структури виробництва, банк≥вських процентних ставок за кредитами ≥ депозитами,
ц≥новоњ пол≥тики, стану банк≥вськоњ плат≥жноњ системи та ≥н.
Ќайпоширен≥шасфера
безгот≥вкових розрахунк≥в Ц це розрахунки за продукц≥ю та послуги, що
зд≥йснюютьс¤ у двох основних формах:
-
акцептно-≥нкасов≥й - коли поставка передуЇ оплат≥;
- акредитивн≥й
Цколи оплата передуЇ в≥дправленню продукц≥њ.
Ѕезгот≥вков≥
розрахунки под≥л¤ютьс¤ за р≥зними ознаками:
1. «а обТЇктом
розрахунк≥в, тобто залежно в≥д призначенн¤ платежу вони под≥л¤ютьс¤ на дв≥
групи:
Ц розрахунки щодо
товарних операц≥й - платеж≥ за товарно-матер≥альн≥ ц≥нност≥, надан≥ послуги ≥ виконан≥
роботи;
Ц розрахунки щодо
нетоварних операц≥й Ц оплата податк≥в та перерахуванн¤ ≥нших платеж≥в до
бюджету, одержанн¤ ≥ поверненн¤ банк≥вських позичок, страхових сум тощо.
2. «алежно в≥д
м≥с¤ц¤ проведенн¤ безгот≥вкових розрахунк≥в розр≥зн¤ють:
-
внутр≥шньодержавн≥ (¤к≥ в свою чергу под≥л¤ютьс¤ на м≥жм≥ськ≥ Ц розрахунки м≥ж
постачальниками ≥ покупц¤ми, ¤ких обслуговують установи банк≥в, розташован≥ в
р≥зних населених пунктах;
-
внутр≥шньом≥ськ≥ Ц що зд≥йснюютьс¤ у межах одного населеного пункту);
- м≥ждержавн≥
розрахунки Ц м≥ж субТЇктами господарюванн¤, ¤к≥ розташован≥ на територ≥¤х
р≥зних держав.
3. «алежно в≥д
способу реал≥зац≥њ продукц≥њ безгот≥вков≥ розрахунки под≥л¤ютьс¤ на :
- пр¤м≥ Ц
безпосередньо м≥ж постачальником ≥ покупц¤ми;
- транзитн≥ Ц
зд≥йснюютьс¤ за на¤вност≥ пром≥жних структур.
ƒл¤ створенн¤
ефективноњ системи безгот≥вкових розрахунк≥в принципове значенн¤ маЇ правильне
визначенн¤ њњ принцип≥в - основних нормативних положень, ¤кими сл≥д керуватис¤,
щоб безгот≥вков≥ розрахунки максимально спри¤ли прискоренню
народногосподарського обороту.
¬ид≥л¤ють так≥
основн≥ принципи орган≥зац≥њ безгот≥вкових розрахунк≥в.
1. ошти вс≥х
господарських субТЇкт≥в п≥дл¤гають обовТ¤зковому збер≥ганню на поточних та
≥нших рахунках в установах банк≥в.
2. –озрахунки з
покупц¤ми за товарно-матер≥альн≥ ц≥нност≥ ≥ послуги провод¤тьс¤, ¤к правило,
п≥сл¤ в≥дпуску продукц≥њ або наданн¤ послуг.
3.”часники
безгот≥вкового об≥гу в≥дкривають рахунки в банках та ≥нших кредитних
орган≥зац≥¤х. –ух безгот≥вкових грошей зд≥йснюЇтьс¤ за дорученн¤м кл≥Їнта
в≥дпов≥дноњ кредитноњ орган≥зац≥њ, шл¤хом оформленн¤м в≥дпов≥дним ун≥ф≥кованим
плат≥жним документом. ћожливе списанн¤ грошей ≥ без згоди кл≥Їнта у випадах,
передбачених законом.
4. Ѕезгот≥вков≥
розрахунки м≥ж п≥дприЇмствами, орган≥зац≥¤ми та установами вс≥х форм власност≥
зд≥йснюютьс¤ у нац≥ональн≥й валют≥ ”крањни через банк шл¤хом перерахуванн¤
кошт≥в з рахунка платника на рахунок одержувача.
5. –озрахунков≥
документи приймаютьс¤ банком до виконанн¤ т≥льки в межах на¤вних на рахунку
кл≥Їнта кошт≥в. ѕлатеж≥ одного кл≥Їнта за рахунок кошт≥в ≥ншого не
допускаютьс¤.
6. √осподарськ≥
субТЇкти самост≥йно вибирають форми безгот≥вкових розрахунк≥в ≥ способи
платежу, ¤к≥ обовТ¤зково узгоджуютьс¤ п≥д час укладанн¤ договор≥в поставок або
договор≥в п≥др¤ду.
” м≥ру реальних
ринкових зм≥н в економ≥ц≥ зм≥нюютьс¤ також принципи орган≥зац≥њ безгот≥вкових
розрахунк≥в, виникають ≥ формуютьс¤ нов≥ принципи.
Ќедотриманн¤
принцип≥в орган≥зац≥њ безгот≥вкових розрахунк≥в призводить до кризи вс≥Їњ
розрахунковоњ системи (плат≥жноњ системи).
–озгл¤нут≥
принципи охоплюють регулюючим впливом ус≥ важлив≥ елементи системи
безгот≥вкових розрахунк≥в, насамперед њх способи та форми.
—пос≥б платежу
характеризуЇ пор¤док списанн¤ кошт≥в з рахунк≥в платник≥в.
¬ сучасн≥й
систем≥ безгот≥вкових розрахунк≥в господарськ≥ субТЇкти використовують два
основних способи платежу:
1) перерахуванн¤
кошт≥в з банк≥вського рахунка на рахунок одержувача кошт≥в шл¤хом в≥дпов≥дних
запис≥в щодо них;
2) зарахуванн¤ взаЇмних
вимог платника ≥ одержувача кошт≥в.
¬иб≥р способу
платежу субТЇктом господарюванн¤ повТ¤заний з вимогами прискоренн¤ самих
розрахунк≥в, њх терм≥новост≥, зниженн¤ витрат на проведенн¤ платеж≥в,
нормал≥зац≥њ кругооб≥гу кошт≥в, забезпеченн¤ безпереб≥йного ходу реал≥зац≥њ
продукц≥њ.
Ѕезгот≥вковий
об≥г зд≥йснюЇтьс¤ в р≥зних формах, встановлених центральним банком. ¬≥н також
визначаЇ форми плат≥жних документ≥в ≥ пор¤док њх оформленн¤. ¬иб≥р форми
розрахунк≥в залежить в≥д конкретних умов угод та операц≥й ≥ ф≥ксуЇтьс¤ у
договорах м≥ж контрактами.
ƒоц≥льн≥сть
використанн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ форми розрахунк≥в визначаЇтьс¤ конкретним
господарським завданн¤м, зм≥стом ≥ методом розвТ¤занн¤ ф≥нансових проблем
господарськими субТЇктами. ѕри час зд≥йсненн¤ розрахунк≥в можуть
застосовуватись розрахунков≥ документи на паперових нос≥¤х та в електронному
вигл¤д≥.
Ѕезгот≥вков≥
розрахунки можуть провадитис¤ на п≥дстав≥ розрахункових документ≥в, ¤к≥
наведен≥ на рис.4.4.
–озрахунков≥
документи Ї ≥нструментами зд≥йсненн¤ безгот≥вкових розрахунк≥в.
ожна окрема
форма безгот≥вкових розрахунк≥в маЇ певне економ≥чне навантаженн¤, маЇ сильн≥ ≥
слабк≥ сторони, специф≥чн≥ особливост≥ та сфери найефективн≥шого використанн¤.
Ўвидк≥сть та ефективн≥сть господарського обороту безпосередньо залежить в≥д
правильност≥ вибору ≥ доц≥льност≥ використанн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ форми розрахунк≥в.
” звТ¤зку з цим важливою Ї проблема подальшого розвитку ≥ вдосконаленн¤ таких
форм безгот≥вкових розрахунк≥в, ¤к≥ б спри¤ли оптим≥зац≥њ господарського
обороту крањни. ¬ останн≥ роки вир≥шальний вплив на вдосконаленн¤ њх справл¤Ї
швидкий розвиток компТютерноњ техн≥ки.
ќстанньою ≥ дуже
важливою складовою системи безгот≥вкових розрахунк≥в Ї контроль установ банк≥в
за додержанн¤м правил розрахунк≥в у народному господарств≥. онтроль
зд≥йснюЇтьс¤ у процес≥ проведенн¤ операц≥й з безгот≥вкових розрахунк≥в шл¤хом
пер≥одичноњ перев≥рки розрахункових документ≥в, анал≥зу ф≥нансовоњ зв≥тност≥
п≥дприЇмств ≥ перев≥рок у них на м≥сц¤х. ѕлатники та одержувач≥ кошт≥в
(п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ), з≥ свого боку, також повинн≥ проводити оперативний
контроль проведенн¤ безгот≥вкових розрахунк≥в.
—убТЇкт
господарюванн¤, ¤кий не дотримуЇтьс¤ встановлених строк≥в платеж≥в, повинен
сплачувати на користь одержувач≥в кошт≥в пеню.
—убТЇкт
господарюванн¤, ¤кий не дотримуЇтьс¤ встановлених строк≥в платеж≥в, повинен
сплачувати на користь одержувач≥в кошт≥в пеню. –озм≥р пен≥ обчислюЇтьс¤ в≥д
суми прискореного платежу, але не може перевищувати подв≥йноњ обл≥ковоњ ставки
ЌЅ”, що д≥¤ла у пер≥од, за ¤кий сплачуЇтьс¤ пен¤. ” раз≥ затримки зарахуванн¤
грошових надходжень на рахунок кл≥Їнта банки також повинн≥ сплачувати на
користь одержувач≥в кошт≥в пеню у розм≥р≥ передбаченому угодою про проведенн¤
касово-розрахункових операц≥й.
якщо вс≥
структурн≥ складов≥ системи безгот≥вкових розрахунк≥в законодавчо врегульован≥
у держав≥, то вона буде з найб≥льшою ефективн≥стю обслуговувати ≥нтереси
сусп≥льства в ц≥лому та окремих економ≥чних субТЇкт≥в.
ƒл¤ дос¤гненн¤
ф≥нансовоњ та макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ нац≥ональноњ економ≥ки ”крањни
важливе значенн¤ також маЇ оптим≥зац≥¤ сфери гот≥вкового об≥гу та п≥двищенн¤
ефективност≥ зд≥йсненн¤ гот≥вкових операц≥й.
√от≥вковий
грошовий об≥г - це сукупн≥сть платеж≥в, що зд≥йснюютьс¤ гот≥вкою.
√от≥вков≥
розрахунки Ц це розрахунки гот≥вкою м≥ж п≥дприЇмствами ≥ населенн¤м, м≥ж
окремими громад¤нами та на незначн≥ суми м≥ж п≥дприЇмствами [6, с.404].
” сучасних умовах
вир≥шального значенн¤ набувають заходи, спр¤мован≥ на скороченн¤ гот≥вкового
об≥гу, а також встановленн¤ належного контролю за веденн¤м операц≥й з гот≥вкою.
”с≥ так≥ заходи нос¤ть анти≥нфл¤ц≥йну спр¤мован≥сть. —учасн≥ економ≥чн≥ умови
вимагають удосконаленн¤ орган≥зац≥њ гот≥вкового об≥гу (¤к складовоњ частини
грошовоњ системи крањни) з приведенн¤м його у в≥дпов≥дн≥сть до потреб ринковоњ
економ≥ки. ¬заЇмозвТ¤зок м≥ж структурними складовими системи гот≥вкових
розрахунк≥в показано на рис. 4.5.
ќрган≥зац≥¤
гот≥вкового об≥гу в ”крањн≥ маЇ будуватис¤ на таких основних принципах:
1. ѕовне ≥
своЇчасне забезпеченн¤ потреб економ≥ки у гот≥вц≥.
2. ѕост≥йне
зменшенн¤ питомоњ ваги у загальному обс¤з≥ грошовоњ маси.
3. «апровадженн¤
прогресивних технолог≥й та сучасного обладнанн¤ на вс≥х операц≥¤х, повТ¤заних з
обробкою гот≥вки.
4. ќптим≥зац≥¤
витрат на п≥дтримку гот≥вкового об≥гу.
5. ѕосиленн¤
системи безпеки при зд≥йсненн≥ гот≥вкових операц≥й та дотриманн¤ належного
р≥вн¤ захищеност≥ грошових знак≥в в≥д п≥дробки.
6. ¬досконаленн¤
орган≥зац≥њ та пор¤дку обл≥ку операц≥й з гот≥вкою на вс≥х етапах руху гот≥вки.
ќбс¤г гот≥вкового
об≥гу залежить в≥д масштаб≥в ем≥с≥њ гот≥вки, швидкост≥ њњ об≥гу, розм≥р≥в
товарооб≥гу, р≥вн¤ прибутк≥в населенн¤, темп≥в ≥нфл¤ц≥њ ≥ т.п.
¬≥дпов≥дно до
«акону Дѕро банки та банк≥вську д≥¤льн≥стьФ ем≥с≥йним центром крањни Ї
Ќац≥ональний банк ”крањни. Ќа нього покладена орган≥зац≥¤ гот≥вкового обороту й
регулюванн¤ ем≥с≥йних операц≥й, тобто операц≥й, повТ¤заних з випуском грошей в
об≥г та њх вилученн¤м з об≥гу в≥дпов≥дно до функц≥й резервноњ системи.
ƒл¤ реал≥зац≥њ
ем≥с≥йноњ функц≥њ в установах Ќац≥онального банку орган≥зовуютьс¤ резервн≥
фонди грошових знак≥в. “ак, розм≥щенн¤ резервних фонд≥в забезпечуЇ своЇчасне
касове обслуговуванн¤ комерц≥йних банк≥в, даЇ можлив≥сть регулювати купюрний
склад гот≥вковоњ маси та њњ в≥дновленн¤, усуваЇ зустр≥чн≥ перекази гот≥вки, що
прискорюЇ гот≥вковий оборот та зменшуЇ його витрати.
асове
обслуговуванн¤ кл≥Їнт≥в з дорученн¤ Ќац≥онального банку покладаЇтьс¤ на
комерц≥йн≥ банки. ¬они задовольн¤ють потреби своњх кл≥Їнт≥в у коштах передус≥м
за рахунок гот≥вки, що надходить в касу банку в≥д кл≥Їнт≥в. јле бувають
випадки, коли гот≥вки, що надходить у каси банку, недостатньо дл¤ забезпеченн¤
поточних потреб. ” такому випадку банк складаЇ за¤вку на п≥дкр≥пленн¤ каси та
спр¤мовуЇ њњ до рег≥онального управл≥нн¤ Ќац≥онального банку за три дн≥ до
виникненн¤ потреб у гот≥вц≥. ”правл≥нн¤ Ќац≥онального банку, отримавши за¤вку,
маЇ розгл¤нути њњ обірунтован≥сть, щоб не допустити ем≥с≥њ грошей понад суми,
визначену прогнозним розрахунком касових оборот≥в.
¬ипуск грошей в
об≥г зд≥йснюЇтьс¤ через оборотну касу установи ЌЅ”. ќборотна каса Ц структурний
п≥дрозд≥л ЌЅ”, ¤кий зд≥йснюЇ касове обслуговуванн¤ комерц≥йних банк≥в. «алишок
грошей в оборотн≥й кас≥ л≥м≥туЇтьс¤. Ќадлишок гот≥вки понад л≥м≥ту вилучаЇтьс¤
з оборотноњ каси до резервного фонду. ” випадку нестач≥ гот≥вки
(незабезпеченост≥ л≥м≥ту) оборотна каса п≥дкр≥плюЇтьс¤ з резервного фонду
зг≥дно з в≥дпов≥дними ем≥с≥йними дозволами ЌЅ”. ќтже, ем≥с≥¤ грошей
зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом п≥дкр≥пленн¤ оборотноњ маси.
Ќац≥ональний банк
встановлюЇ загальний пор¤док веденн¤ касових операц≥й, правила випуску грошових
знак≥в, перевезенн¤, визначенн¤ плат≥жност≥, пор¤док зам≥ни ≥ знищенн¤
пошкоджених банкнот ≥ монет. ÷≥ положенн¤ поширюютьс¤ ¤к на комерц≥йн≥ банки,
так ≥ на њхн≥х кл≥Їнт≥в - юридичних ос≥б.
ƒл¤ п≥дприЇмств,
орган≥зац≥й ≥ установ встановлений Їдиний пор¤док прийманн¤ грошей у каси, њх
збер≥ганн¤, транспортуванн¤ ≥ видач≥, Їдин≥ вимоги щодо техн≥чного укр≥пленн¤ й
обладнанн¤ прим≥щень кас п≥дприЇмств, пор¤док ≥нкасац≥њ виторгу, оформленн¤
касових операц≥й, веденн¤ касовоњ книги, перевезенн¤ резервноњ каси ≥ контролю
за дотриманн¤м касовоњ дисципл≥ни.
–озрахунки
гот≥вкою п≥дприЇмств м≥ж собою та п≥дприЇмц¤ми ≥ ф≥зичними особами провод¤тьс¤
¤к за рахунок кошт≥в, одержаних з кас банк≥в, так ≥ за рахунок гот≥вковоњ
виручки ≥ зд≥йснюЇтьс¤ через касу п≥дприЇмств з веденн¤м касовоњ книги
встановленоњ форми.
—ьогодн≥ д≥ють
так≥ основн≥ норми щодо орган≥зац≥њ та регулюванн¤ об≥гу гот≥вки:
1.ќбмеженн¤ суми
щоденних гот≥вкових платеж≥в субТЇктами господарюванн¤.
—ума гот≥вкового
розрахунку одного п≥дприЇмства з ≥ншим п≥дприЇмством через њх каси та через
каси установ банк≥в не повинна перевищувати 3 тис. грн. прот¤гом одного дн¤ за
одним або к≥лькома плат≥жними документами. ѕри цьому к≥льк≥сть п≥дприЇмств, з
¤кими провод¤тьс¤ розрахунки, прот¤гом дн¤ не обмежуютьс¤.
2. ¬становленн¤
л≥м≥ту залишку гот≥вки в кас≥.
Ћ≥м≥т залишку
гот≥вки у кас≥ Ц це граничний розм≥р гот≥вки, що може залишатис¤ в кас≥
п≥дприЇмства на к≥нець робочого дн¤, ¤кий установлюЇтьс¤ установою банку. Ћ≥м≥т
каси дл¤ кожного п≥дприЇмства визначаЇтьс¤ установами банк≥в, в ¤ких вони мають
рахунки ≥ зд≥йснюють операц≥њ з гот≥вкою. ѕ≥дприЇмц¤м л≥м≥т каси не
встановлюЇтьс¤. якщо л≥м≥т каси п≥дприЇмству з будь-¤ких причин не встановлено,
то вс¤ на¤вна гот≥вка в його кас≥ на к≥нець дн¤ маЇ здаватис¤ до банку.
3. ѕор¤док видач≥
гот≥вки з каси банку.
÷≥льове
призначенн¤ гот≥вки, ¤ку одержують п≥дприЇмства ≥з своњх поточних рахунк≥в, маЇ
зазначатис¤ ними в грошовому чеку з ч≥тким формулюванн¤м сут≥ операц≥й, що
будуть зд≥йснюватис¤.
ѕ≥дприЇмства
мають право збер≥гати у своњй кас≥ гот≥вку, одержану в установ≥ банку дл¤
виплат, повТ¤заних з оплатою прац≥, пенс≥й, стипенд≥й, див≥денд≥в, понад
установлений л≥м≥т каси прот¤гом трьох робочих дн≥в, включаючи день одержанн¤
гот≥вки в установ≥ банку. √от≥вка, одержана в установ≥ банку на ≥нш≥ виплати,
маЇ видаватис¤ п≥дприЇмством своњм прац≥вникам у той самий день.
4. ѕор¤док
витраченн¤ гот≥вки з виручки п≥дприЇмства.
ѕ≥д гот≥вковою
виручкою розум≥ють суму фактично одержаних гот≥вкових кошт≥в в≥д реал≥зац≥њ
продукц≥њ та позареал≥зац≥йн≥ надходженн¤.
√от≥вкова виручка
п≥дприЇмств може використовуватис¤ ними дл¤ забезпеченн¤ потреб, що виникають у
процес≥ њх функц≥онуванн¤, а також дл¤ проведенн¤ розрахунк≥в з бюджетами та
державними ц≥льовими фондами за податками ≥ зборами. Ќевикористана гот≥вкова
виручка, що над≥йшла до кас п≥дприЇмств, маЇ здаватис¤ ними до установ банк≥в
дл¤ зарахуванн¤ на њхн≥ поточн≥ рахунки.
Ѕез належноњ
касовоњ дисципл≥ни неможливе нормальне зд≥йсненн¤ гот≥вково-грошового об≥гу.
¬иконанн¤ вс≥ма господарськими субТЇктами встановлених центральним банком
правил зд≥йсненн¤ операц≥й з гот≥вкою необх≥дна передумова ефективного
реформуванн¤ нац≥ональноњ грошовоњ системи. ¬ир≥шальне значенн¤ щодо
дотриманн¤м касовоњ дисципл≥ни маЇ повне виконанн¤ вс≥ма господарськими
субТЇктами норм з регулюванн¤ об≥гу гот≥вки.
”станови банку
в≥дпов≥дно до чинного пор¤дку веденн¤ касових операц≥й не р≥дше н≥ж один раз на
два роки, зг≥дно з р≥шенн¤м кер≥вника установи банку, перев≥р¤ють дотриманн¤
касовоњ дисципл≥ни на вс≥х п≥дприЇмствах, ¤к≥ вони обслуговують ≥ мають право
вимагати в≥д них дан≥ про њхн≥ касов≥ обороти за джерелами надходжень ≥ зг≥дно
з ц≥льовим призначенн¤м грошових витрат.
«а результатами
перев≥рки п≥дприЇмств, у раз≥ ви¤вленн¤ порушень, складаЇтьс¤ акт перев≥рки
дотриманн¤ пор¤дку веденн¤ операц≥й з гот≥вкою у трьох прим≥рниках. ¬≥дпов≥дн≥
прим≥рники акт≥в перев≥рок мають бути передан≥ податков≥й адм≥н≥страц≥њ або
правоохоронним органам дл¤ застосуванн¤ до порушник≥в в≥дпов≥дних санкц≥й
зг≥дно з чинним законодавством.
¬алютна система Ц
надзвичайно важлива ≥ необх≥дна в сучасних умовах розвитку ф≥нансового ринку
п≥дсистема грошовоњ системи..
¬алютна система Ц
форма орган≥зац≥њ валютних в≥дносин, закр≥плена в державно-правових нормах та
м≥жнародних угодах. Ѕ≥льш детально дану п≥дсистему буде розгл¤нуто в розд≥л≥ 6
цього п≥дручника.
¬иди грошових
систем та њх еволюц≥¤
” процес≥
еволюц≥њ товарного господарства грошов≥ системи поступово зам≥нили одна одну.
“ип грошовоњ системи визначаЇтьс¤ зм≥стом њњ елемент≥в та њх взаЇмод≥Їю, ¤к≥
обумовлюють тенденц≥њ розвитку та законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ грошовоњ
системи. ¬ сучасних умовах грошов≥ системи класиф≥кують за р≥зними ознаками (рис.
4.6.).
” залежност≥ в≥д
того, в ¤к≥й форм≥ функц≥онують грош≥ - ¤к товар - загальний екв≥валент або
м≥ра вартост≥, розр≥зн¤ють два види грошових систем:
1) система
металевого об≥гу, коли грошовий метал безпосередньо перебуваЇ в об≥гу
(благородн≥ метали) ≥ виконуЇ вс≥ функц≥њ грошей, а банкноти розм≥нюютьс¤ на
метал;
2) система об≥гу
грошових знак≥в - коли золото та ср≥бло вит≥сн¤Їтьс¤ з об≥гу нерозм≥нними на
них кредитними грошима.
” свою чергу
металев≥ системи под≥л¤ють на: б≥металев≥ й монометалев≥.
Ѕ≥метал≥зм Ц це
грошова система, в ¤к≥й держава законодавчо закр≥пл¤Ї роль загального
екв≥валента за двома металами (золотом ≥ ср≥блом). ћонети з цих метал≥в
карбувалис¤ ≥ оберталис¤ на р≥вних засадах.
≤снували три
р≥зновиди б≥метал≥зму:
- система паралельноњ
валюти, коли сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж золотими ≥ ср≥бними монетами встановлювало на
ринку стих≥йно;
- система
подв≥йноњ валюти, коли сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж золотими ≥ ср≥бними монетами
встановлювалось державою в залежност≥ в≥д попита на метал, в≥д економ≥чноњ ≥
пол≥тичноњ ситуац≥њ у крањн≥ ≥ св≥т≥;
- система
Дкульгаючоњ валютиФ, за ¤кою один з вид≥в монет карбуЇтьс¤ у закритому пор¤дку.
ќднак б≥метал≥зм
не в≥дпов≥дав потребам розвинутого ринкового господарства, бо використанн¤ ¤к
м≥ри вартост≥ двох метал≥в суперечило сут≥ ц≥Їњ функц≥њ грошей. «агальною м≥рою
вартост≥ може бути лише один метал.
—истема кредитних
гроошей
—истема кредитних
гроошей
ћонометал≥зм-
грошова система, за ¤коњ, на в≥дм≥ну в≥д б≥метал≥зму, роль загального
екв≥валента закр≥плено лише за одним валютним металом - золотом чи ср≥блом.
ќск≥льки за своњми ф≥зичними ≥ варт≥сними властивост¤ми золото краще
пристосоване виконувати цю роль, найпоширен≥шим був золотий метал≥зм. ѕроте
≥стор≥¤ знаЇ випадки ≥снуванн¤ ср≥бного монометал≥зму в окремо вз¤тих крањнах,
наприклад, в ≤нд≥њ (1852-1893рр.), в –ос≥њ (1843-1852рр.).
ћайже все ’≤’ ст.
≥ початок ’’ стол≥тт¤ золото в≥д≥гравало пров≥дну роль у м≥жнародних
валютно-кредитних в≥дносинах. Ќайб≥льшоњ ваги золотий стандарт дос¤г у пер≥од з
1880-1914рр.
«олотий
монометал≥зм пройшов дек≥лька стад≥й розвитку (рис.4.7.):
- золотомонетний
стандарт;
- золотозливковий
стандарт;
- золотодев≥зний
стандарт.
«олотомонетний
стандарт ¤вл¤Ї собою найб≥льш стаб≥льну, саморегульовану грошову систему. —аморегулюванн¤
виходило з адекватност≥ вартост≥, ¤ку виражали вказан≥ грош≥ в об≥гу, вартост≥
металу, ¤кий м≥стивс¤ в монетах ≥ м≥г бути одержаний в обм≥н на банкноти.
ќднак
золотомонетний стандарт мав основний недол≥к Ц функц≥онуванн¤ його вимагало
на¤вност≥ золотих запас≥в у центральних ем≥с≥йних банках, ¤к≥ слугували
резервним фондом внутр≥шнього об≥гу, забезпечували розм≥н банкнот на золото,
були резервом св≥тових грошей. “аким чином, витрати держави на забезпеченн¤
об≥гу золотою монетою були значними, тому все б≥льше ем≥тувалис¤ банкноти.
ќднак нав≥ть в
пер≥од розкв≥ту золотомонетного стандарту обм≥н банкнот на золото нер≥дко
призупин¤вс¤, оск≥льки держави вимушен≥ були ф≥нансувати в≥йськов≥ витрати за
рахунок паперовоњ ем≥с≥њ. Ќаприклад, у ¬еликобритан≥њ п≥д час Ќаполеон≥вських
в≥йн або в јмериц≥ в пер≥од громад¤нськоњ в≥йни 1861-1865 рр.
«олотомонетний
стандарт про≥снував у багатьох крањнах до ѕершоњ св≥товоњ в≥йни. ѕ≥д час в≥йни
випуск золотих монет в об≥г припинивс¤, а на¤вна там золота монета була частково
вилучена державами, частково перетворилас¤ в скарб.
ѕ≥сл¤ в≥йни де¤к≥
крањни, ¤к≥ волод≥ли запасами золота - јнгл≥¤, ‘ранц≥¤, япон≥¤ Ц запропонували
золотозливковий стандарт. ¬≥льного карбуванн¤ монет не ≥снувало, розм≥р банкнот
на золото було обмежено варт≥стю зливк≥в. ¬ јнгл≥њ, наприклад, зливок важив
” крањнах, ¤к≥ не
волод≥ли великими запаси золота (јвстрал≥¤, Ќ≥меччина, ƒан≥¤, Ќорвег≥¤ та ≥н.),
запровадили систему золотодев≥зного стандарту. ѕри золотодев≥зному стандарт≥
банкноти обм≥нювалис¤ на дев≥зи, тобто на ≥ноземну валюту, ¤ка була розм≥нна на
золото. “аким чином, виникла валютна залежн≥сть одних крањн в≥д ≥нших. —в≥това
економ≥чна криза 1929-1933рр. призвела до того, що перестали ≥снувати вс≥ форми
золотого монометал≥зму.
« 30-х рок≥в
розпочалас¤ епоха регульованих грошових систем.
–егульована
грошова система - це система, за ¤коњ держава бере на себе зобовТ¤занн¤ щодо
забезпеченн¤ сталост≥ ем≥тованих в≥д њњ ≥мен≥ грошових знак≥в.
–егульован≥
грошов≥ системи п≥дрозд≥л¤ютьс¤ на к≥лька вид≥в. «алежно в≥д характеру
механ≥зму регулюванн¤ пропозиц≥њ грошей вид≥л¤ють системи паперового та
кредитного об≥гу.
—истема
паперово-грошового об≥гу може зд≥йснюватис¤ у двох формах:
1. ≈м≥с≥¤
грошових знак≥в (казначейських б≥лет≥в) державним казначейством.
2. ѕр¤ме
використанн¤ кредитноњ ем≥с≥њ центрального банку дл¤ покритт¤ деф≥циту
державного бюджету. ” цьому раз≥ грошов≥ знаки мають форму банк≥вських б≥лет≥в.
—п≥льним м≥ж ними
Ї те, що випуск грошей в об≥г, визначаЇтьс¤ не попитом на грош≥, а величиною
бюджетного деф≥циту. ќтже, система паперово-грошового об≥гу базуЇтьс¤ на використанн≥
ем≥с≥њ грошей на покритт¤ бюджетного деф≥циту. “аким чином, вона Ї
неперспективною ≥ може використовуватис¤ лише ¤к тимчасова, перех≥дна модель.
редитний
механ≥зм ем≥с≥њ грошей базуЇтьс¤ на загальних принципах кредитуванн¤
(повернен≥сть, забезпечен≥сть, платн≥сть), що створюЇ передумови дл¤
забезпеченн¤ сталост≥ грошей шл¤хом формуванн¤ спец≥ального механ≥зму
регулюванн¤ пропозиц≥њ грошей в≥дпов≥дно до потреб обороту в засобах об≥гу.
«авд¤ки цим перевагам системи кредитного об≥гу неминуче приход¤ть на зм≥ну
грошово-паперовим системам, ¤к т≥льки економ≥чна та ф≥нансова ситуац≥¤ в крањн≥
спри¤Ї цьому.
√рошов≥ системи
залежно в≥д ступен¤ втручанн¤ держави в економ≥чн≥ в≥дносини можуть бути
ринковими та неринковими.
” грошов≥й
систем≥ ринкового зразка регулюванн¤ грошового обороту в≥дбиваЇтьс¤ через
використанн¤ економ≥чних метод≥в впливу на обс¤г, динам≥ку ≥ структуру грошовоњ
маси.
Ќеринкова грошова
система характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю обмежень функц≥онуванн¤ грошей (талони,
картки). –егулюванн¤ грошового обороту зд≥йснюЇтьс¤ адм≥н≥стративними методами
(розмежуванн¤ сфер гот≥вкового та безгот≥вкового грошового обороту, заборона
певних грошових операц≥й, проведенн¤ контролю за грошовими операц≥¤ми
субТЇктами економ≥чних в≥дносин, л≥м≥туванн¤ кредит≥в).
√рошов≥ системи
за характером регулюванн¤ валютних в≥дносин в крањн≥ под≥л¤ютьс¤ на в≥дкрит≥ та
закрит≥.
” в≥дкрит≥й
грошов≥й систем≥ в≥дсутн≥ обмеженн¤ на проведенн¤ валютних операц≥й юридичними
та ф≥зичними особами. Ќац≥ональна економ≥ка орган≥чно включена у св≥тову.
√рошова система
закритого типу передбачаЇ використанн¤ валютних обмежень (неконвертован≥стю
валюти, обмеженн¤ми ринкового механ≥зму формуванн¤ валютного курсу тощо). “ак≥
грошов≥ системи мають одноб≥чну спр¤мован≥сть, захищають лише внутр≥шн≥й ринок
нав≥ть ц≥ною ≥зол¤ц≥њ його в≥д зовн≥шнього, а тому гальмують розвиток
зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин, входженн¤ нац≥ональних економ≥к в≥дпов≥дних
крањн у св≥тову. «акрит≥ грошов≥ системи були притаманними —–—– та крањнам так
званого Дсоц≥ал≥стичного таборуФ.
√рошов≥ системи
в≥дпов≥дно до загальних закон≥в функц≥онуванн¤ грошей можуть бути
саморегульованими та регульованими.
ƒл¤
саморегульованоњ грошовоњ системи характерна д≥¤ механ≥зму стих≥йного
регулюванн¤ грошового обороту. —аморегульованими були системи металевого об≥гу.
якщо через зм≥ну виробництва ≥ реал≥зац≥њ товар≥в потреба в грошових знаках
скорочувалас¤, то в≥дпов≥дна к≥льк≥сть грошей вилучалис¤ з об≥гу,
перетворюючись у скарб. ” раз≥ розширенн¤ виробництва ≥ товарного об≥гу грошов≥
знаки, що становили грошовий скарб, надходили в об≥г.
” регульован≥й
грошов≥й систем≥ пор¤док регулюванн¤ грошового обороту Ї окремим елементом
грошовоњ системи.
—тановленн¤ та
розвиток грошовоњ системи ”крањни
—тановленн¤
”крањни ¤к незалежноњ, суверенноњ держави обумовило необх≥дн≥сть створенн¤
власноњ нац≥ональноњ грошовоњ системи.
Ќац≥ональна
грошова система Ц це встановлена державою форма орган≥зац≥њ грошового обороту в
крањн≥, включаючи пор¤док ем≥с≥њ нац≥ональних грошових знак≥в. ¬она регулюЇтьс¤
законами держави та ≥ншими юридичними актами.
Ќац≥ональна
грошова система ”крањни складалас¤ ≥сторично поступово: за характером
регулюванн¤ вона Ї перех≥дною в≥д паперово-грошовоњ, ¤кою вона була в чистому
вигл¤д≥ прот¤гом 1991-1993 рр., до системи кредитного об≥гу, в≥д неринковоњ до
ринковоњ, в≥д закритоњ до в≥дкритоњ. «а короткий строк, що минув п≥сл¤
проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни, дос¤гнуто пом≥тних усп≥х≥в у просуванн≥
вказаним шл¤хом.
редитно ринковий
характер сучасноњ грошовоњ системи ”крањни, формувавс¤ поступово в процес≥
ринковоњ трансформац≥њ њњ економ≥ки, розвитку грошового ринку та його
≥нфраструктури.
ќрган≥зац≥йно-правов≥
засади створенн¤ грошовоњ системи ”крањни були закладен≥ в «акон≥ ”крањни Дѕро
банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьФ в≥д 20 березн¤ 1991 року. ÷ей закон надавав
монопольне право Ќац≥ональному банку ”крањни зд≥йснювати ем≥с≥ю грошей на
територ≥њ ”крањни та орган≥зовувати њх об≥г, забезпечувати стаб≥льн≥сть грошей,
проводити Їдину грошово-кредитну пол≥тику.
ќднак було б
помилковим вважати, що з прийн¤тт¤м даного закону почала функц≥онувати власна
грошова система. ќск≥льки до к≥нц¤ 1991 року ”крањна входила до складу —–—–, не
мала власного ем≥с≥йного центру, можливостей впливати на стал≥сть грошей, на
перелив грошових ресурс≥в через кордон, використовувала грош≥, що ем≥тувалис¤
союзним ƒержбанком.
“ому першим
практичним кроком щодо створенн¤ власноњ грошовоњ системи можна вважати вих≥д
”крањни з≥ складу —–—–, коли 10 с≥чн¤ 1992 року були запроваджен≥ украњнськ≥
купоно-карбованц≥ багаторазового користуванн¤ ¤к доповненн¤ до карбованцевоњ
грошовоњ маси.
“аким чином, в
с≥чн≥ 1992 року розпочалас¤ грошова реформа в ”крањн≥, ¤ка зак≥нчилас¤ у
вересн≥ 1996р. введенн¤м в об≥г гривн≥, тобто реформа тривала майже 5 рок≥в.
≤сторичн≥ аспекти розвитку грошовоњ реформи в ”крањн≥ ≥ створенн¤ власноњ
нац≥ональноњ грошовоњ системи розкрит≥ у тем≥ 5 Д≤нфл¤ц≥¤ та грошов≥ реформиФ.
√оловним
дос¤гненн¤м проведенн¤ реформи було те, що вдалос¤ утримати стаб≥льн≥сть на
грошовому, споживчому та валютному ринках.
ѕроведенн¤
реформи прискорило рух грошей ≥ спри¤ло пол≥пшенню стану грошово-кредитного
ринку ”крањни. «а рахунок зб≥льшенн¤ строкових депозит≥в субТЇкт≥в
господарюванн¤ та населенн¤ зросла л≥кв≥дн≥сть комерц≥йних банк≥в. Ќакреслилась
тенденц≥¤ до зростанн¤ обс¤г≥в довгострокового кредитуванн¤. ѕол≥пшилась
структура грошовоњ маси. ѕрискореними темпами в≥дбувалось залученн¤ кошт≥в
населенн¤ на депозити в комерц≥йних банках. ÷¤ тенденц≥¤ збер≥галась п≥д час
реформи ≥ п≥сл¤ њњ зак≥нченн¤.
«а пер≥од, що
минув, дос¤гнуто значних усп≥х≥в у план≥ формуванн¤ грошовоњ системи. —ьогодн≥
украњнська держава в особ≥ Ќац≥онального банку ”крањни досить усп≥шно регулюЇ
пропозиц≥ю грошей з метою забезпеченн¤ њњ стаб≥льност≥. ѕроте процес формуванн¤
ефективного механ≥зму грошовоњ системи ”крањни ще не зак≥нчивс¤.
“≈ћј 5
≤Ќ‘Ћя÷≤я “ј
√–ќЎќ¬≤ –≈‘ќ–ћ»
ѕлан (лог≥ка)
викладу ≥ засвоЇнн¤ матер≥алу
5.1. ≤нфл¤ц≥¤ в
ринков≥й економ≥ц≥: ф≥скальн≥ та грошов≥ аспекти.
5.1.1. —утн≥сть,
причини та законом≥рност≥ розвитку ≥нфл¤ц≥њ.
5.1.2. ¬иди
≥нфл¤ц≥њ та њњ насл≥дки.
5.1.3. ѕоказники
вим≥рюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ.
5.1.4.
ќсобливост≥ та етапи розвитку ≥нфл¤ц≥йних процес≥в в ”крањн≥.
5.2. √рошова
реформа ¤к ≥нструмент стаб≥л≥зац≥њ грошового об≥гу.
5.2.1. —утн≥сть
та види грошових реформ.
5.2.2.
ќсобливост≥ проведенн¤ та результати грошовоњ реформи в ”крањн≥ (6-12 вересн¤
1996 р.)
лючов≥ слова та терм≥ни
Х ≥нфл¤ц≥¤
Х прихована ≥нфл¤ц≥¤
Х в≥дкрита ≥нфл¤ц≥¤
Х повзуча ≥нфл¤ц≥¤
Х галопуюча ≥нфл¤ц≥¤
Х г≥пер≥нфл¤ц≥¤
Х супер≥нфл¤ц≥¤
Х ≥нфл¤ц≥¤ попиту
Х ≥нфл¤ц≥¤ витрат
Х монетизац≥¤ деф≥циту бюджету
Х оч≥кувана ≥нфл¤ц≥¤† Х неоч≥кувана ≥нфл¤ц≥¤
Х грошова реформа
Х деном≥нац≥¤
Х нул≥ф≥кац≥¤
Х девальвац≥¤
Х ревальвац≥¤
Х дефл¤ц≥¤
Х формальн≥ реформи
Х конф≥скац≥йн≥ реформи
Х реформи паралельного типу
5.1. ≤нфл¤ц≥¤ в
ринков≥й економ≥ц≥: ф≥скальн≥ та грошов≥ аспекти
5.1.1. —утн≥сть,
причини та законом≥рност≥ розвитку ≥нфл¤ц≥њ
≤нфл¤ц≥¤ ¤к
специф≥чна властив≥сть економ≥ки в≥дома вже дек≥лька стол≥ть. ќднак, в
економ≥чн≥й теор≥њ не ≥снуЇ Їдиного погл¤ду на суть цього надзвичайного
складного економ≥чного ¤вища.
–озгл¤даючи цю
проблему з суто монетарних позиц≥й, то ≥нфл¤ц≥¤ може бути представлена ¤к
процес знец≥ненн¤ грошей. ѕроте це досить складне економ≥чне, сусп≥льне ≥
психолог≥чне ¤вище, тому його необх≥дно розгл¤дати у б≥льш широкому аспект≥.
≤нфл¤ц≥¤ Ц це
знец≥ненн¤ грошей внасл≥док надм≥рного зростанн¤ њх маси в оборот≥, що ви¤вл¤Ї
себе через зростанн¤ ц≥н. “ерм≥н ≥нфл¤ц≥¤ (inflatio) перекладаЇтьс¤ з
латинськоњ мови ¤к Уздутт¤Ф.
ƒ≥йсно, ф≥нансуванн¤
державних видатк≥в за допомогою паперово-грошовоњ ем≥с≥њ з припиненн¤м розм≥ну
банкнот призводило до розширенн¤ грошового об≥гу та знец≥ненн¤ паперових
грошей.
”перше терм≥н
У≥нфл¤ц≥¤Ф почав уживатис¤ в 70-т≥ роки XIX ст. стосовно грошового об≥гу в
ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥, переповненого паперовими знаками, ¤к≥ випускалис¤ п≥д час
громад¤нськоњ в≥йни. « того часу в≥н широко вв≥йшов у наукову л≥тературу ≥
практичний лексикон.
≤нфл¤ц≥¤ виникаЇ
раптово, а розвиваЇтьс¤ поступово ¤к тривалий економ≥чний процес. Ќеобх≥дно
зважити на на¤вн≥сть певноњ цикл≥чноњ законом≥рност≥ в розвитку ≥нфл¤ц≥йного
процесу. …детьс¤ про визначенн¤ законом≥рност≥ ц≥нових коливань, ¤к≥
розвиваютьс¤ не п≥д впливом виробничого циклу, а викликан≥ суто монетарними
чинниками.
” розвитку
≥нфл¤ц≥йного циклу вид≥л¤ють три етапи, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ сп≥вв≥дношенн¤м
темп≥в зростанн¤ пропозиц≥њ грошей ≥ темп≥в њх знец≥ненн¤ [7, с.211; 8, с.217;
2, с.238]:
Ä Ќа першому
етап≥ темпи зростанн¤ ц≥н в≥дстають в≥д темп≥в зб≥льшенн¤ грошовоњ маси в
об≥гу. “аке сп≥вв≥дношенн¤ ≥ його тенденц≥¤ зумовлюютьс¤ впливом ем≥с≥йного
процесу на розвиток виробництва та випереджальним зростанн¤м у звТ¤зку ≥з цим
пропозиц≥њ товар≥в ≥ послуг, а з ≥ншого боку - скороченн¤м швидкост≥ обертанн¤
грошей, оск≥льки субТЇкти ринку певний час не в≥дчувають надм≥рност≥ в об≥гу
грошей ≥ використовують њх дл¤ нагромадженн¤ чи збереженн¤. ÷е тимчасово
вилучаЇ зайв≥ грош≥ з об≥гу, послаблюЇ ≥нфл¤ц≥йний тиск на товарн≥ ц≥ни, ≥ вони
певний час залишаютьс¤ незм≥нними чи п≥двищуютьс¤ пов≥льн≥ше, н≥ж зростаЇ маса
грошей.
Ä Ќа другому
етап≥ темпи зростанн¤ ц≥н значно випереджають темпи зростанн¤ грошовоњ маси в
об≥гу. «будником цього процесу стаЇ прискоренн¤ обертанн¤ грошей, ¤ке
випереджуЇ темпи зб≥льшенн¤ њх к≥лькост≥ й об≥гу. ÷е виникаЇ внасл≥док впливу
таких чинник≥в, ¤к: виникненн¤ недов≥ри у субТЇкт≥в ринку до грошей ≥ намаганн¤
¤к найшвидше позбутис¤ њх; швидке поширенн¤ бартерних операц≥й, а отже,
звуженн¤ товарноњ основи грошовоњ маси в об≥гу; знец≥ненн¤ грошей - призводить
до зниженн¤ виробництва, обс¤гу товарообороту, безроб≥тт¤, через що знижуЇтьс¤
попит на грош≥.
Ä Ќа
третьому етап≥ зростанн¤ ц≥н набув нер≥вном≥рного стрибкопод≥бного характеру.
оли темпи зростанн¤ ц≥н випереджають темпи зростанн¤ грошовоњ маси, то в≥дстають
в≥д них. ÷е повТ¤зано, з одного боку, ≥з впливом фактор≥в ≥нфл¤ц≥њ, ¤к≥ так ≥
не вдалос¤ подолати, з ≥ншого Ц з Угрошовим голодомФ, з кризою неплатеж≥в, ¤ка
погашаЇтьс¤ ≥мпульсивною ем≥с≥Їю. Ќа цьому етап≥ виникаЇ дилема: чи утримувати
р≥вень ц≥н ≥ не випускати в об≥г додаткових грошей, тим самим пригн≥чувати
виробництво, чи робити чергову ем≥с≥ю ≥ прискорювати ≥нфл¤ц≥ю? –озвТ¤занн¤
зазначених проблем ≥ забезпечуЇ УрвануФ тенденц≥ю до збудженн¤, то згасанн¤
≥нфл¤ц≥йних процес≥в, що в к≥нцевому п≥дсумку призводить до виникненн¤
≥нфл¤ц≥йноњ сп≥рал≥.
≤нфл¤ц≥¤ Ї
важливим чинником, ¤кий визначаЇ внутр≥шню ф≥нансову р≥вновагу в
соц≥ально-економ≥чн≥й систем≥ й р≥вень житт¤ населенн¤. ѕо-перше, вона
враховуЇтьс¤ п≥д час складанн¤ економ≥чних програм на м≥кро- та макрор≥вн¤х.
ѕо-друге, з нею повТ¤зан≥ соц≥альн≥ питанн¤ та ≥ндексац≥¤ пенс≥й та допомог,
зростанн¤ зароб≥тноњ плати, стипенд≥й. ѕо-третЇ, ≥нфл¤ц≥¤ впливаЇ на визначенн¤
процентних ставок, обл≥ковоњ ставки ЌЅ”. ѕо-четверте, вона впливаЇ на
взаЇмов≥дносини з м≥жнародними ф≥нансовими орган≥зац≥¤ми, ¤к≥ надають великого
значенн¤ р≥вню ≥нфл¤ц≥њ та виконанню зобовТ¤зань щодо його зниженн¤.
” сучасних умовах
≥нфл¤ц≥¤ в усьому св≥т≥ носить хрон≥чний, всеохоплюючий характер, зумовлений не
т≥льки грошовими, але й не грошовими факторами. ¬≥дм≥нност≥ спостер≥гаютьс¤
лише в р≥вн¤х ≥нфл¤ц≥њ, њњ причинах та насл≥дках. ѕовн≥стю виключати ≥нфл¤ц≥ю у
ринкових умовах господарюванн¤ неможливо, мова може йти про керовану,
регульовану ≥нфл¤ц≥Їю, що реальна лише за умови системного, точного
прогнозуванн¤ ≥нфл¤ц≥йних процес≥в. як зазначаЇ академ≥к ¬. √еЇць: Фкоригувати
р≥вень ≥нфл¤ц≥њ треба в≥дпов≥дно до конкретноњ ситуац≥њ, узгоджуючи його з
ус≥ма ≥ншими складовими, спр¤мованими на стимулюванн¤ економ≥чного
п≥днесенн¤...Ф [6].
” зах≥дних
крањнах ≥нфл¤ц≥¤ стала практично нев≥дТЇмною частиною ринковоњ системи
господарюванн¤. —в≥това економ≥чна практика св≥дчить, що певний р≥вень ≥нфл¤ц≥њ
може виконувати стимулюючу функц≥ю щодо економ≥чного зростанн¤. ѕриклади
≥нвестиц≥йного буму в таких крањнах ¤к Ќ≥меччина, япон≥¤, „ил≥, ѕ≥вденка оре¤,
„ех≥¤ та ≥нш≥ св≥дчать, що необх≥дна ≥нвестиц≥йна активн≥сть ≥ супутнЇ њх
економ≥чне зростанн¤ були максимальними, коли темпи зростанн¤ ц≥н коливались в
≥нтервал≥ в≥д 1,1% до 4,7% на р≥к. оли темпи ≥нфл¤ц≥њ переходили межу 4,7%, то
темпи економ≥чного зростанн¤ починали знижуватис¤. оли ж ≥нфл¤ц≥¤ с¤гала
25-45%, то економ≥чне зростанн¤ припин¤лос¤. Ќа зм≥ну йому приходили стагнац≥¤
та спад виробництва, ¤к≥ поглиблювались у м≥ру зростанн¤ темп≥в в≥дкритоњ
≥нфл¤ц≥њ. Ќа сьогодн≥ за нормами ™— р≥вень ≥нфл¤ц≥њ маЇ становитиме 1,5%.
ѕитанн¤ щодо
причин ≥нфл¤ц≥њ Ї найб≥льш дискус≥йним. ÷е можна по¤снити не т≥льки значною
можлив≥стю чинник≥в, що спричин¤ють тиск на ц≥ни, а й досить складними ≥
р≥зноскерованими соц≥ально-економ≥чними ≥ пол≥тичними насл≥дками ≥нфл¤ц≥њ. ƒл¤
одних економ≥чних та соц≥альних груп ≥нфл¤ц≥¤ може ви¤витис¤ дуже Фдох≥дною
справоюФ, а дл¤ ≥нших надто збитковою. “ому захисники ≥нтерес≥в перших шукають
обТЇктивн≥ причини ≥нфл¤ц≥њ, щоб виправдати ≥нфл¤ц≥йну пол≥тику, а виразники
≥нтерес≥в других звинувачуватимуть у св≥домому розкручуванн≥ ≥нфл¤ц≥њ у
ф≥скальних ц≥нах [7].
ќбТЇктивне
зТ¤суванн¤ причин ≥нфл¤ц≥њ маЇ важливе значенн¤ дл¤ правильного розум≥нн¤ самоњ
њњ сутност≥, а також дл¤ розробленн¤ ефективноњ анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики, ¤ка
повинна бути спр¤мована насамперед на подоланн¤ причин ≥нфл¤ц≥њ.
ѕричини ≥нфл¤ц≥њ
р≥зноман≥тн≥, вони виникають ¤к у процес≥ виробництва, реал≥зац≥њ товар≥в, так
≥ в раз≥ зм≥ни маси й швидкост≥ обороту грошей. як правило, в основ≥ ≥нфл¤ц≥њ
лежить нев≥дпов≥дн≥сть грошового попиту й товарноњ маси. ƒиспропорц≥њ м≥ж
попитом ≥ пропозиц≥Їю, перевищенн¤ доход≥в над споживчими витратами можуть
зумовлюватись деф≥цитом державного бюджету, надм≥рним ≥нвестуванн¤м (обс¤г
≥нвестиц≥й перевищуЇ можливост≥ економ≥ки), випереджальним п≥двищенн¤м
зароб≥тноњ плати пор≥вн¤но ≥з зростанн¤м виробництва й продуктивност≥ прац≥
тощо.
–озр≥зн¤ють
внутр≥шн≥ й зовн≥шн≥ причини виникненн¤ ≥нфл¤ц≥њ. —еред внутр≥шн≥х можна
вид≥лити не грошов≥ та грошов≥ Ц монетарн≥ (рис. 5.1).
ќтже, ≥нфл¤ц≥¤ ¤к
багатофакторний процес Ц це про¤в диспропорц≥йност≥ у розвитку сусп≥льного
в≥дтворенн¤, що обумовлено порушенн¤м закону грошового об≥гу. “аким чином,
глибинн≥ причини ≥нфл¤ц≥њ криютьс¤ ¤к в сфер≥ об≥гу, так ≥ у сфер≥ виробництва
≥ дуже часто обумовлюютьс¤ економ≥чними ≥ пол≥тичними в≥дносинами у крањн≥.
” випадку
≥нфл¤ц≥њ кап≥тал перем≥щуЇтьс¤ ≥з сфери виробництва в сферу об≥гу, тому що там
швидк≥сть оборотност≥ Ї значно вищою, що приносить велик≥ прибутки, але
одночасно й посилюЇ ≥нфл¤ц≥йн≥ процеси.
ќтже, взаЇмод≥¤
причинних ≥ функц≥онально-посл≥довних елемент≥в ≥нфл¤ц≥њ надаЇ цьому процесу
додатковоњ ст≥йкост≥ та тривалост≥. ≤ хоча в≥н може гальмуватись засобами
державноњ пол≥тики (виб≥рковими регулюванн¤ми ефект≥в ≥нфл¤ц≥њ), ознаки
безперервност≥ та кумул¤тивност≥ цього процесу не втрачаютьс¤.
5.1.2. ¬иди
≥нфл¤ц≥њ та њњ насл≥дки
” сучасн≥й
економ≥чн≥й л≥тератур≥ зустр≥чаЇтьс¤ велика к≥льк≥сть класиф≥кац≥й вид≥в
≥нфл¤ц≥њ. ѕри цьому автори не завжди дотримуютьс¤ певних критер≥њв дл¤
визначенн¤ того чи ≥ншого виду, не завжди вид≥л¤ють загальну ознаку, за ¤кою
обТЇднуютьс¤ в Їдину групу види ≥нфл¤ц≥њ, або робл¤ть це без наукового
обірунтуванн¤. ¬ таких випадках ≥нфл¤ц≥¤ втрачаЇ будь-¤ку визначен≥сть ≥
зм≥стовн≥сть, ≥стотно ускладнюЇтьс¤ п≥знанн¤ њњ сутност≥.
Ќайб≥льш науково
обірунтованою ≥ оптимальною на наш погл¤д, Ї класиф≥кац≥¤ вид≥в ≥нфл¤ц≥њ за
чотирма ознаками (рис.2):
- залежно в≥д
можливост≥ передбачити зростанн¤ ц≥н;
- залежно в≥д типу
економ≥чноњ системи;
- за темпами
знец≥ненн¤ грошей;
- за чинниками,
що спричин¤ють ≥нфл¤ц≥йний процес.
«алежно в≥д
можливост≥ передбаченн¤ зростанн¤ ц≥н розр≥зн¤ють оч≥кувану ≥ неоч≥кувану
≥нфл¤ц≥ю.
ќч≥кувана
≥нфл¤ц≥¤ спричин¤Їтьс¤ певними тенденц≥¤ми в економ≥ц≥ або заходами,
запланованими державою. “ому учасники ринкового процесу њњ оч≥кували ≥
захистилис¤ в≥д њњ згубного впливу.
Ќеоч≥кувана
≥нфл¤ц≥¤ неспод≥вана дл¤ економ≥чних субТЇкт≥в, тобто Ї результатом
непередбачених зм≥н у сукупному попит≥ та сукупн≥й пропозиц≥њ. ¬≥д неоч≥куваноњ
≥нфл¤ц≥њ характерне р≥зке п≥двищенн¤ ц≥н, що негативно впливаЇ на грошовий об≥г
та податкову систему. «а такоњ ситуац≥њ населенн¤ побоюЇтьс¤ знец≥ненн¤ своњх
доход≥в, а тому значно зб≥льшуютьс¤ витрати на придбанн¤ товар≥в ≥ послуг. ÷е
створюЇ додатков≥ труднощ≥ в економ≥ц≥ та призводить до подальшого зростанн¤
ц≥н.
«алежно в≥д типу
економ≥чноњ системи розр≥зн¤ють приховану та в≥дкриту≥нфл¤ц≥ю.
ѕрихована≥нфл¤ц≥¤
маЇ м≥сце, ¤кщо загальна економ≥чна нер≥вновага м≥ж грошовим попитом та
пропозиц≥Їю виникаЇ в економ≥чн≥й систем≥, де ≥снуЇ загальний державний
контроль за виробництвом, ц≥нами та вс≥м сусп≥льним в≥дтворенн¤м. ÷е неминуче
супроводжуЇтьс¤ не просто деформац≥¤ми ринкових механ≥зм≥в, а њх руйнац≥Їю,
глибина ¤коњ залежить в≥д форм та метод≥в регулюванн¤.
ƒл¤ такоњ
економ≥чноњ системи характерне не п≥двищенн¤ ц≥н, а зростанн¤ деф≥циту товар≥в,
п≥двищенн¤ витрат на пошуки та втрати часу на вимушене оч≥куванн¤ у чергах, що
веде до по¤ви Уприхованоњ ≥нфл¤ц≥њФ.
“акий стан
в≥домий населенню постсоц≥ал≥стичних крањн. ” 1980-х роках у колишньому —–—–
при в≥дносно стаб≥льноњ динам≥ки ц≥н товарне забезпеченн¤ кожного карбованц¤
отриманоњ платн≥ коливалос¤ в межах 40-60 коп≥йок, а 1991р. товарна
конвертован≥сть грошовоњ одиниц≥ знизилась до 28% [5, с.233].
ѕрихована
≥нфл¤ц≥¤ позбавл¤Ї виробник≥в економ≥чних стимул≥в, вимагаЇ державних дотац≥й,
руйнуЇ ринков≥ в≥дносини, породжуЇ Ут≥ньовуФ економ≥ку, спекул¤ц≥ю,
хабарництво. «рештою, все зводитьс¤ до того, що спр¤мован≥ на
оф≥ц≥йно-регульованому р≥вн≥ ц≥ни стр≥мко зростають на так званому УчорномуФ
ринку. ¬ласне, динам≥ка таких ц≥н ≥ Ї в≥дносним вираженн¤м прихованоњ ≥нфл¤ц≥њ.
¬≥дкритою
називають ≥нфл¤ц≥ю, ¤кщо загальна економ≥чна нер≥вновага м≥ж сусп≥льним попитом
та пропозиц≥Їю ви¤вл¤Їтьс¤ у п≥двищенн≥ ц≥н. “ака ≥нфл¤ц≥¤ заснована на д≥њ
ринкового механ≥зму в економ≥чн≥й систем≥. ’оча вона ≥ деформуЇ його, але не
руйнуЇ остаточно, оск≥льки механ≥зм ринку продовжуЇ працювати ≥ надсилаЇ його
субТЇктам ц≥нов≥ сигнали дл¤ в≥дпов≥дноњ реакц≥њ.
” процес≥
розгл¤ду ≥нфл¤ц≥њ ¤к системного утворенн¤, окр≥м такого напр¤мку њњ
досл≥дженн¤, ¤к анал≥з форм ви¤ву, важливим Ї ≥ вивченн¤ такоњ характеристики
≥нфл¤ц≥њ, ¤к њњ ≥нтенсивн≥сть, ¤ка визначаЇтьс¤ темпами втрати гр≥шми своЇњ куп≥вельноњ
спроможност≥. «алежно в≥д р≥вн¤ ≥нтенсивност≥ знец≥ненн¤ грошей в≥дкрита
≥нфл¤ц≥¤ под≥л¤Їтьс¤ на: повзучу, галопуючу, г≥пер≥нфл¤ц≥ю.
ѕовзуча ≥нфл¤ц≥¤
спостер≥гаЇтьс¤ тод≥ коли, темпи зростанн¤ ц≥н не перевищують 10% на р≥к.
¬она
характеризуЇтьс¤ надм≥рною ем≥с≥Їю ≥ прискореним накопиченн¤м грошовоњ маси в
каналах об≥гу без пом≥тного п≥двищенн¤ ц≥н. —убТЇкти ринку певний час не
в≥дчувають надм≥рного випуску грошей в об≥г ≥ використовують њх дл¤
нагромадженн¤ чи збереженн¤. ÷е тимчасово вилучаЇ надм≥рно ем≥тован≥ грош≥ з
канал≥в об≥гу, послаблюЇ ≥нфл¤ц≥йний тиск на ц≥ни. “обто така ≥нфл¤ц≥¤ не маЇ
¤вних негативних насл≥дк≥в, малов≥дчутна дл¤ економ≥чних агент≥в. ¬она не
т≥льки спричин¤Ї в соб≥ серйозних негативних насл≥дк≥в, а й виступаЇ стимулом економ≥чного
розвитку та пожвавленн¤ д≥ловоњ активност≥. ≤нфл¤ц≥¤ на такому р≥вн≥ досить
легко контролюЇтьс¤ державою, тому сусп≥льство не т≥льки легко пристосовуЇтьс¤
до нењ, а й намагаЇтьс¤ скористатис¤ нею дл¤ дос¤гненн¤ своњх поточних ц≥лей.
≈коном≥ц≥ б≥льшост≥ ≥ндустр≥альних крањн нин≥ притаманна повзуча ≥нфл¤ц≥¤.
√алопуюча
≥нфл¤ц≥¤ настаЇ тод≥, коли темпи зростанн¤ ц≥н дос¤гають 10-100% на р≥к. ¬она
спричин¤Ї випереджувальн≥ темпи зростанн¤ споживчого попиту пор≥вн¤но з
товарною пропозиц≥Їю, що призводить до стр≥мкого зростанн¤ ц≥н. «а такоњ
≥нтенсивност≥ ≥нфл¤ц≥йного процесу значно посилюютьс¤ економ≥чн≥ суперечност≥
та соц≥альне напруженн¤ в сусп≥льств≥, що р≥зко негативно впливаЇ на вс≥ сфери
економ≥чного та соц≥ального житт¤ крањни, оск≥льки ≥нфл¤ц≥¤ починаЇ виходити
з-п≥д контролю та стаЇ важкопередбачуваною.
—убТЇкти
економ≥чних в≥дносин втрачають бажанн¤ реал≥зовувати товари за нац≥ональну
валюту, ¤ка поступово втрачаЇ свою куп≥вельну спроможн≥сть, а стараютьс¤
переходити на бартерн≥ операц≥њ або на продаж товар≥в за ≥ноземну валюту. “обто
в умовах галопуючоњ ≥нфл¤ц≥њ грош≥ не т≥льки перестають бути засобом
нагромадженн¤, а й частково перестають виконувати одну ≥з основних функц≥й -
зас≥б об≥гу.
ƒержава втрачаЇ
головн≥ важел≥ управл≥нн¤ ем≥с≥йним процесом, оск≥льки економ≥чна та ф≥нансова
криза ставить њњ перед необх≥дн≥стю вдаватись до нових ≥ нових ем≥с≥й, ≥ ¤к
результат цього економ≥чного процесу настають Уем≥с≥йн≥ шокиФ. ÷е призводить до
того, що галопуюча ≥нфл¤ц≥¤ перетворюЇтьс¤ у г≥пер≥нфл¤ц≥ю.
√≥пер≥нфл¤ц≥¤ Ц
характерним дл¤ нењ Ї надзвичайно висок≥ темпи зростанн¤ ц≥н Ц б≥льш ¤к 100% на
р≥к. ” рамках г≥пер≥нфл¤ц≥њ вид≥л¤ють вужче пон¤тт¤ Ц супер≥нфл¤ц≥¤, за ¤коњ
темпи зростанн¤ ц≥н складають 1000 ≥ б≥льше процент≥в за р≥к.
Ќайчаст≥ше г≥пер≥нфл¤ц≥¤
виникаЇ у крањнах, де спостер≥гаЇтьс¤ пол≥тичний хаос, соц≥альн≥ революц≥њ або
диспропорц≥њ в економ≥ц≥, ¤к≥ викликан≥ насл≥дками в≥йн.
Ќа стад≥њ
г≥пер≥нфл¤ц≥њ спостер≥гаЇтьс¤ нестаб≥льн≥сть ц≥н у вс≥х секторах економ≥ки,
поширюютьс¤ бартерн≥ операц≥њ, порушуЇтьс¤ ф≥нансово-кредитний механ≥зм,
розвиваютьс¤ неорган≥зован≥ стих≥йн≥ процеси в економ≥ц≥, що призводить до
зростанн¤ загальноњ економ≥чноњ та пол≥тичноњ нестаб≥льност≥.
” пер≥од
г≥пер≥нфл¤ц≥њ реальний попит на грош≥ знижуЇтьс¤, виникаЇ р≥зновид Угар¤чихФ
грошей - грошей, що втрачають своњ основн≥ функц≥њ (функц≥ю об≥гу,
нагромадженн¤) ≥ не затримуютьс¤ довго у своњх володар≥в. ¬ такий пер≥од
економ≥чноњ диспропорц≥њ особливо бракуЇ банкнот великих ном≥нал≥в, оск≥льки
др≥бн≥ купюри зовс≥м втрачають свою варт≥сть ≥ виход¤ть ≥з канал≥в грошового
об≥гу. „ерез це держава випускаЇ в об≥г купюри все вищих ном≥нал≥в.
„ерез висок≥
темпи росту ≥нфл¤ц≥њ реальна варт≥сть доход≥в бюджету пост≥йно знижуЇтьс¤ у
звТ¤зку ≥з швидким знец≥ненн¤м податк≥в та ≥нших надходжень до державноњ
скарбниц≥, а також одночасним зростанн¤м видатковоњ частини. “ому держава
змушена весь час проводити все нову ≥ нову ем≥с≥ю, щоб компенсувати ф≥нансов≥
втрати в≥д ≥нфл¤ц≥њ. ќск≥льки зробити це практично неможливо, то держав≥ доводитьс¤
зводити до м≥н≥муму своњ витрати, передус≥м на соц≥альн≥ потреби, що в свою
чергу загострюЇ соц≥ально-пол≥тичну нестаб≥льн≥сть у сусп≥льств≥. Ќа останн≥й
стад≥њ ≥нфл¤ц≥њ (г≥пер≥нфл¤ц≥њ) зростанн¤ ем≥с≥њ стаЇ вже не т≥льки ф≥нансово
невиг≥дним, а й соц≥ально небезпечним.
√≥пер≥нфл¤ц≥¤
вражала економ≥ки багатьох крањн. ѕотужноњ г≥пер≥нфл¤ц≥њ зазнала, наприклад,
Ќ≥меччина, де 1922 р. ц≥ни виросли на 5470%, а 1923р.- в 1 300 000 000 000
раз≥в. ” 1950-1970 роки г≥пер≥нфл¤ц≥ю пережили багато крањн Ћатинськоњ јмерики,
у 80-≥ роки - ёгослав≥¤ та ≤зрањль. Ќа жаль, на початку 90-х рок≥в це негативне
¤вище не обминуло й ”крањну.
«алежно в≥д
причин, що спричин¤ють ≥нфл¤ц≥йний процес, можна вид≥лити багато вид≥в
≥нфл¤ц≥њ. ѕроте на практиц≥ вс≥ ц≥ причини часто д≥ють одночасно, накладаючись
одна на одну. “ому ч≥тко вичленити так≥ види ≥нфл¤ц≥њ практично неможливо або
њх можна перерахувати безл≥ч (наприклад, ≥нфл¤ц≥¤ попиту, податкова ≥нфл¤ц≥¤,
≥мпортована ≥нфл¤ц≥¤ тощо). ¬ теор≥њ грошей допускаЇтьс¤ вужча класиф≥кац≥¤
причин ¤к≥ викликають ≥нфл¤ц≥ю. ћаЇтьс¤ на уваз≥ ≥нфл¤ц≥¤ попиту, ¤ка викликана
в переважно монетарними чинниками, та ≥нфл¤ц≥¤ витрат, що розвиваЇтьс¤ п≥д
впливом зазвичай немонетарних чинник≥в. «а такого п≥дход≥ ≥ перший, ≥ другий
р≥зновиди виступають ¤к обТЇднувальн≥ чинников≥ види ≥нфл¤ц≥њ. —л≥д зважити й
на те, що в умовах повномасштабного ≥нфл¤ц≥йного зростанн¤ назван≥ форми т≥сно
перепл≥таютьс¤ м≥ж собою.
†≤нфл¤ц≥¤ попиту характеризуЇтьс¤ надм≥рним
зростанн¤м товарного попиту пор≥вн¤но з пропозиц≥Їю, ¤кщо при цьому не
в≥дбуваЇтьс¤ п≥двищенн¤ пропозиц≥њ, зростанн¤ попиту компенсуЇтьс¤п≥двищенн¤м
ц≥н, а отже, зростаЇ ≥ р≥вень ≥нфл¤ц≥њ. ” звТ¤зку з тим, що визначальним
чинником ц≥Їњ ≥нфл¤ц≥њ Ї зростанн¤ пропозиц≥њ грошей, њњ ще називають монетарною
≥нфл¤ц≥Їю. …детьс¤ передус≥м про надто велику грошову ем≥с≥ю, що призводить до
перевищенн¤ попиту на грош≥ пор≥вн¤но з реальною пропозиц≥Їю товар≥в ≥ послуг
(табл.5.1). «а цих умов виникаЇ економ≥чна ситуац≥¤, що характеризуЇтьс¤
деф≥цитом товар≥в та послуг. ÷е ¤вище було притаманне адм≥н≥стративн≥й
економ≥ц≥ колишн≥х соц≥ал≥стичних крањн, населенн¤ ¤ких прот¤гом дес¤тк≥в рок≥в
терп≥ло тотальний товарний деф≥цит. «а умов ринковоњ економ≥ки У≥нфл¤ц≥¤
попитуФ в≥дбуваЇтьс¤ за екстремальних умов, а саме: за умов воЇн та соц≥альних
революц≥й, природних катакл≥зм≥в. як стверджуЇ видатний економ≥ст ’’ ст. ƒжон
ћейнард ейнс, основоположник теор≥њ У≥нфл¤ц≥¤ попитуФ, цей вид ≥нфл¤ц≥њ
розвиваЇтьс¤ тод≥, коли сукупний попит перевищуЇ меж≥ максимального використанн¤
виробничих потужностей. ј така ситуац≥¤ в Узр≥л≥йФ ринков≥й економ≥ц≥ може
виникнути лише за надзвичайних обставин. √оловною проблемою нормально
функц≥онуючоњ економ≥ки, навпаки, Ї проблема збуту виготовленоњ продукц≥њ.
≤нфл¤ц≥йний
процес може в≥дбуватись ≥ п≥д впливом ц≥лоњ низки немонетарних чинник≥в.
…детьс¤ про ≥нфл¤ц≥ю витрат, що спричин¤Їтьс¤ тиском на ц≥ни з боку зростанн¤
виробничих витрат, њњ ще називають ≥нфл¤ц≥Їю пропозиц≥њ. ÷е передус≥м зростанн¤
зароб≥тноњ плати, витрат на енергетичн≥ й сировин≥ ресурси, а також зниженн¤
продуктивност≥ прац≥, посиленн¤ монопол≥зац≥њ виробництва ≥ ринку, зростанн¤ в
структур≥ виробництва галузей ≥з спов≥льненими темпами п≥двищенн¤
продуктивност≥ прац≥ (наприклад послуг), з високою часткою витрат на зароб≥тну плату
та низкою питомою вагою виробництва предмет≥в споживанн¤, висок≥ непр¤м≥
податки тощо (табл.5.1). ¬ ус≥х цих випадках, щоб зберегти обс¤ги виробництва ≥
пропозиц≥њ на попередньому р≥вн≥, необх≥дно зб≥льшити грошов≥ виплати, що
призведе до зростанн¤ попиту, а отже ≥ ц≥н. якщо грошов≥ виплати не
зб≥льшувати, то вказан≥ чинники призведуть до скороченн¤ виробництва ≥
пропозиц≥њ, що за попереднього попит≥ теж п≥дштовхуватиме ц≥ни вгору.
ќдним з
р≥зновид≥в ≥нфл¤ц≥њ витрат Ї ≥нфл¤ц≥¤, викликана зростанн¤м зароб≥тноњ плати.
якщо п≥двищенн¤ останньоњ випереджаЇ зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ ≥ не
супроводжуЇтьс¤ зб≥льшенн¤м випуску продукц≥њ, то зростають витрати виробництва
на одиницю продукц≥њ ≥ п≥двищуютьс¤ ц≥ни. якщо спостер≥гаЇтьс¤ п≥двищенн¤ ц≥н,
стаЇ неминучим зниженн¤ реальних доход≥в населенн¤. ƒл¤ того, щоб зберегти њх
р≥вень, необх≥дно у виробнич≥й сфер≥ п≥двищувати грошов≥ доходи прац≥вник≥в,
або у бюджетн≥й сфер≥ Ц п≥двищувати надходженн¤ з бюджету. як насл≥док -
зростаЇ соб≥варт≥сть продукц≥њ п≥дприЇмств, що знову призводить до п≥двищенн¤
ц≥н на товари ≥ послуги, тобто поступово розкручуЇтьс¤ ≥нфл¤ц≥йна сп≥раль
Узарплата-ц≥ниФ.
Ќаведений приклад
демонструЇ т≥сний взаЇмозвТ¤зок чинник≥в ≥нфл¤ц≥њ попиту ≥ витрат. якщо з
одного боку, п≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати приводить до надлишковоњ грошовоњ маси
в економ≥ц≥, а це в свою чергу завжди породжуЇ п≥двищений попит, з ≥ншого -
п≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати зб≥льшуЇ витрати виробництва, а це спри¤Ї зростанню
товарних ц≥н [7].
“аблиц¤ 5.1.
ќсновн≥ причини
та особливост≥ прот≥канн¤ ≥нфл¤ц≥њ попиту та витрат
¬иди
≥нфл¤ц≥њ†††††††††† ѕричини
≥нфл¤ц≥њ†††††††††† ћехан≥зм та особливост≥ переб≥гу
≥нфл¤ц≥њ
≤нфл¤ц≥¤
попит󆆆††††††† 1. ƒеф≥цит бюджету та зростанн¤
державного борг󆆆††† ѕокритт¤ деф≥циту
зд≥йснюЇтьс¤ або державними позиками, або ем≥с≥Їю банкнот, що даЇ держав≥
додатков≥ кошти, а отже, ≥ додатковий попит.
2. редитна
експанс≥¤ банк≥ↆ†††††††† –озширенн¤
кредитних операц≥й банк≥в та парабанк≥в призводить до зб≥льшенн¤ кредитних
знар¤дь об≥гу, ¤к≥ також створюють додатков≥ вимоги на товари ≥ послуги.
3.ѕриплив
≥ноземноњ валют в крањн󆆆†††††† ƒодатковий
приплив ≥ноземноњ валюти за допомогою обм≥ну на нац≥ональну грошову одиницю
викликаЇ загальне зростанн¤ обс¤гу грошовоњ маси, а отже, ≥ надлишковий попит.
4.¬иб≥р м≥ж
≥нфл¤ц≥Їю та безроб≥тт¤м ≥ повТ¤зана з цим стимулювальна пол≥тика ур¤д󆆆††† ”р¤д намагаЇтьс¤ за допомогою стимулюючоњ
пол≥тики знизити р≥вень безроб≥тт¤ в крањн≥.
5. ≤нфл¤ц≥¤
оч≥куванн¤ зростанн¤ попиту† ќч≥куванн¤
щодо зростанн¤ ц≥н у майбутньому спонукають споживач≥в купувати товари про
запас (що спричин¤Ї зростанн¤ попиту), а ф≥рми - нагромаджувати фактори
виробництва, провокуючи тим самим додатков≥ ≥нфл¤ц≥йн≥ ≥мпульси.
6. «ростанн¤
чистого експорт󆆆††† «б≥льшенн¤ попиту
на продукц≥ю нац≥ональних виробник≥в з боку ≥ноземц≥в п≥двищуЇ сукупний попит
≤нфл¤ц≥¤ витрат†††††††† 1. —п≥раль Фзарплата-ц≥наФ, ¤ка виникаЇ
за зазначеного зростанн¤ ном≥нальноњ зарплат膆††††††††† ѕ≥двищенн¤
зароб≥тноњ плати зб≥льшуЇ витрати виробництва, а це спри¤Ї зростанню товарних
ц≥н.
2.«ростанн¤
процентних ставоꆆ†† ѕ≥двищенн¤ плати за
кредит зб≥льшуЇ витрати виробництва
3. «ростанн¤ ц≥н
на матер≥альн≥ ресурси, зокрема на енергонос≥њ†††††††††† «ростанн¤
ц≥н на енергонос≥њ внасл≥док пол≥тики крањн-нафто-експортер≥в зб≥льшуЇ витрати
виробництва
4. ћонопол≥зм
окремих галузе醆††† ” монопол≥зованих
секторах економ≥ки виробники у в≥дпов≥дь на зростанн¤ попиту п≥двищують ц≥ни
зам≥сть нарощуванн¤ виробництва
5.ћ≥л≥таризац≥¤
економ≥к膆 ¬≥йськово-промисловий
комплекс, поглинаючи матер≥альн≥, ≥нтелектуальн≥ та ≥нш≥ ресурси, спотворюЇ
розпод≥л ресурс≥в у нац≥ональн≥й економ≥ц≥, що згубно позначаЇтьс¤ на сукупн≥й
пропозиц≥њ.
6. —труктурн≥
зрушенн¤††††††† «ростанн¤ у структур≥
виробництва галузей з упов≥льненими темпами п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥
(наприклад, послуг), з високою часткою витрат на зароб≥тну плату та низькою
питомою вагою виробництва предмет≥в споживанн¤.
7. ¬исок≥ непр¤м≥
податк膆 Ќепр¤м≥ податки пр¤мо ≥ в
повному обс¤з≥ зб≥льшують ц≥ни товар≥в, що обкладаютьс¤ цим податком, ≥ тим
самим п≥двищують ≥нфл¤ц≥ю.
8.≤нфл¤ц≥¤
оч≥куванн¤ зростанн¤ витрат††† ƒл¤
зниженн¤ ризику втрати реальних доход≥в у насл≥док ≥нфл¤ц≥њ виробники
заздалег≥дь п≥двищують ц≥ни на свою продукц≥ю
ѕо сут≥, ≥нфл¤ц≥¤
попиту ≥ ≥нфл¤ц≥¤ витрат Ї двома про¤вами одного й того самого ¤вища ≥нфл¤ц≥њ
¤к глибокоњ ≥ тривалоњ розбалансованост≥ економ≥ки. “ому под≥л ≥нфл¤ц≥њ на два
цих види, це скор≥ше про¤в наукового анал≥зу, н≥ж реальн≥сть.
яскравий приклад
- ≥нфл¤ц≥йне зростанн¤ ц≥н в ”крањн≥, де в один клубок переплилис¤ майже вс≥
р≥зновиди ≥нфл¤ц≥њ. —постер≥гаЇтьс¤ ц≥ла низка чинник≥в, ¤к≥ виключають один одного,
надаючи ≥нфл¤ц≥йному розвитков≥ особливоњ складност≥.
5.1.3. ѕоказники
вим≥рюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ
≤нфл¤ц≥њ належить
до основних ≥ндикатор≥в, ¤к≥ характеризують макроеконом≥чну нестаб≥льн≥сть.
¬она характеризуЇ неспри¤тлив≥ зм≥ни в ц≥нах, ¤к≥ св≥дчать про виникненн¤
певних зм≥н у товарно-грошових в≥дносинах ≥ розпод≥л≥ сукупного доходу.
“очно вим≥рювати
ц≥нову ≥нфл¤ц≥ю можна за допомогою ≥ндексу ц≥н за певний пер≥од (р≥к, квартал,
м≥с¤ць). ƒл¤ вим≥рюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ на практиц≥ найчаст≥ше застосовуютьс¤ два
види ≥ндекс≥в ц≥н:
Х ≥ндекс
Ћеспейреса (≥ндекс споживчих ц≥н);
Х ≥ндекс ѕааше
(дефл¤то𠬬ѕ).
≤ндекс споживчих
ц≥н (≥ндекс ≥нфл¤ц≥њ) - показник, що характеризуЇ динам≥ку загального р≥вн¤ ц≥н
на товари та послуги, ¤к≥ придбаваЇ населенн¤ дл¤ невиробничого споживанн¤.
÷ей показник
розраховуЇтьс¤ на п≥дстав≥ споживчого набору товар≥в продовольчого ≥
непродовольчого призначенн¤ та послуг. «азначений наб≥р товар≥в (послуг) Ї
Їдиним дл¤ вс≥х рег≥он≥в крањни ≥ ірунтуЇтьс¤ на структур≥ споживчих грошових
витрат домогосподарств м≥ських поселень. ќсновними товарними групами у
Успоживчому кошикуФ Ї продукти харчуванн¤, од¤г, житло, транспортн≥ послуги,
осв≥та, книги, медичн≥ послуги, предмети особливоњ г≥г≥Їни тощо. –инковий кошик
у багатьох розвинутих крањнах охоплюЇ близько 300 найменувань споживчих товар≥в
≥ послуг. ¬ ”крањн≥ п≥д час обчисленн¤ цього показника враховують поки що понад
60 найменувань.
–озраховувати
≥ндекс споживчих ц≥н можна за такою формулою:
†, (5.1)
де р1≥ ро- ц≥ни
одиниц≥ товар≥в (послуг) зв≥тного ≥ базового пер≥од≥в в≥дпов≥дно;
qo- к≥льк≥сть
товар≥в у Успоживчому кошикуФ базового пер≥оду.
÷ей показник
широко застосовуЇтьс¤ у практиц≥ регулюванн¤ державноњ ф≥нансовоњ ≥ соц≥альноњ
пол≥тики, анал≥зу та прогнозуванн¤ ц≥нових процес≥в, регулюванн¤ курсу
нац≥ональноњ валюти, вир≥шенн¤ правових спор≥в тощо.
Ќе дивл¤чись на
досить широке застосуванн¤ ≥ндексу Ћеспейреса, в≥н маЇ р¤д недол≥к≥в. як було
вже зазначено ран≥ше, в≥н розраховуЇтьс¤ за ф≥ксованим набором товар≥в, ¤кий
залишаЇтьс¤ незм≥нним прот¤гом тривалого часу. ¬ умовах ≥нфл¤ц≥њ структура
споживанн¤ ≥стотно зм≥нюЇтьс¤ пор≥вн¤но з т≥Їю, що була заф≥ксована у процес≥
визначенн¤ Успоживчого кошикаФ. ÷е насамперед перед повТ¤зано з тим, що
субТЇкти ринку часто зам≥нюють у споживанн≥ товари, що надто подорожчали,
дешевшими, тому в умовах ≥нфл¤ц≥њ потр≥бно част≥ше перегл¤дати структуру
УкошикаФ.
≤ндекс споживчих
ц≥н враховуЇ основн≥ втрати населенн¤ в≥д п≥двищенн¤ ц≥н ≥ достатньо широко
характеризуЇ динам≥ку ц≥н, а отже куп≥вельну спроможн≥сть грошей. ѕоказник
куп≥вельноњ спроможност≥ - величина обернена до ≥ндексу споживчих ц≥н.
ƒл¤ ви¤вленн¤
динам≥ки загального р≥вн¤ ц≥н використовують також ≥ндекс ѕааше. ÷е найб≥льш
широкий показник, ¤кий характеризуЇ ≥нфл¤ц≥йн≥ зм≥ни вс≥х ц≥н. ¬≥н характеризуЇ
зм≥ни в час≥ загального р≥вн¤ ц≥н на вс≥ товари ≥ послуги, що реал≥зован≥
к≥нцевим споживачем. ≤ндекс ѕааше, ¤кий обчислюють дл¤ набору товар≥в ≥ послуг,
що вход¤ть до ¬¬ѕ крањни, називають дефл¤торо쬬ѕ:
, (5.2)
де q1- обс¤г
виробництва у розрахунковому роц≥.
≤ндекс споживчих
ц≥н ≥ дефл¤то𠬬ѕ дають дещо р≥зн≥ результати щодо динам≥ки загального р≥вн¤
ц≥н, оск≥льки дефл¤то𠬬ѕ точн≥ше враховуЇ реальну структуру особистого ≥
виробничого споживанн¤, н≥ж попередн≥й ≥ндекс. ћ≥ж цими двома ≥ндексами ц≥н Ї
три основн≥ в≥дм≥нност≥:
1. Ќаб≥р товар≥в
дл¤ обчисленн¤ дефл¤тора ¬¬ѕ м≥стить ¤к споживч≥, так ≥ кап≥тальн≥ блага, ¤к≥
купують п≥дприЇмства та держава. ќбчислюючи ≥ндекс споживчих ц≥н, враховуЇмо
лише ц≥ни товар≥в ≥ послуг, ¤к≥ купують споживач≥.
2. ” випадку
обчисленн¤ дефл¤тора ¬¬ѕ використовуЇмо лише в≥тчизн¤н≥ товари ≥ послуги, в
тому числ≥ експортован≥ (≥мпортн≥ товари не Ї частиною ¬¬ѕ). јле до споживчого
кошика вход¤ть також ≥мпортн≥ товари, тому в ≥ндекс≥ споживчих ц≥н
в≥дображаЇтьс¤ ≥ зм≥на ц≥н на них.
3. ≤ндекс
споживчих ц≥н обчислюють на п≥дстав≥ незм≥нного набору товар≥в ≥ послуг, тод≥
¤к у випадку обчисленн¤ дефл¤тора ¬¬ѕ з≥ зм≥ною структури ¬¬ѕ зм≥нюЇтьс¤ наб≥р
товар≥в ≥ послуг.
Ќеобх≥дно
зазначити, що в сучасних умовах прийн¤то розрахувати р≥вн≥ ≥нфл¤ц≥њ за
р≥зноман≥тними секторами реального сектора: ≥ндекс споживчих ц≥н, ≥ндекс ц≥н на
виробничу продукц≥ю, ≥ндекс ц≥н на буд≥вельн≥ матер≥али, ≥ндекс ц≥н на
с≥льськогосподарську продукц≥ю тощо. ¬ ≥нформац≥йному план≥ це, безумовно, маЇ
сенс, оск≥льки даЇ картину динам≥ки ц≥н у р≥зних секторах, однак лог≥ка
п≥дказуЇ, що вс≥ ц≥ ≥ндекси Ї ланками одного ланцюга.
ѕо¤снюЇтьс¤ даний
п≥дх≥д тим, що оц≥нюЇтьс¤ ≥ндекс ц≥н традиц≥йного Ђспоживчого кошикаї, в ¤кий
входить т≥льки наб≥р продовольчих ≥ непродовольчих товар≥в ≥ послуг, а
наприклад продукц≥¤ машинобудуванн¤, х≥м≥чноњ промисловост≥ ≥ ≥ншоњ под≥бноњ
продукц≥њ враховуЇтьс¤ окремо.
Ќеобх≥дно
в≥дзначити, що такий п≥дх≥д виправданий лише частково, оск≥льки до ц≥ни
будь-¤кого товару чи послуги автоматично входить варт≥сть устаткуванн¤, на
¤кому товар був виготовлений, а також вс≥Їњ пром≥жноњ продукц≥њ.
“аким чином,
розпод≥л ≥ндекс≥в на дек≥лька категор≥й п≥д час визначенн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ
втрачаЇ свою специф≥ку, маЇ суто умовний характер, оск≥льки ц≥на к≥нцевого
товару включаЇ ц≥ни на пром≥жну продукц≥ю. “ому у розрахунках ≥ пронозах варто
враховувати передус≥м динам≥ку ≥ндексу споживчих ц≥н, ¤к ми зазначали ран≥ше.
«в≥сно, що зростанн¤ ≥ндексу ц≥н на виробничу продукц≥ю також Ї своЇр≥дним сигналом
дл¤ прогноз≥в, але його необх≥дно враховувати ¤к фактор, ¤кий впливаЇ в
к≥нцевому п≥дсумку на ≥ндекс споживчих ц≥н.
якщо в≥дом≥
щом≥с¤чн≥ ≥ндекси ≥нфл¤ц≥њ, то р≥чний ≥ндекс ≥нфл¤ц≥њ визначаЇтьс¤ ¤к добуток
12-ти м≥с¤чних ≥ндекс≥в ≥нфл¤ц≥њ.
≤ навпаки, коли
в≥домий р≥чний ≥ндекс ≥нфл¤ц≥њ, то середньом≥с¤чний ≥ндекс ≥нфл¤ц≥њ можна
розраховувати за формулою:
, (5.3)
р≥м ≥ндексу
≥нфл¤ц≥њ розраховують також показники темпу зростанн¤ (“зр) ≥ темпу приросту
≥нфл¤ц≥њ (“пр):
, (5.4)
, (5.5)
де ≤≥нф.0 Ц
р≥вень ≥ндексу ≥нфл¤ц≥њ у базисному роц≥;
≤≥нф.1† - р≥вень ≥ндексу ≥нфл¤ц≥њ у зв≥тному роц≥.
≤ндекс ≥нфл¤ц≥њ
розраховуЇтьс¤ в ”крањн≥ ƒержавним ком≥тетом статистики ”крањни щом≥с¤ц¤ ≥
публ≥куЇтьс¤ у прес≥ не п≥зн≥ше 10 числа м≥с¤ц¤, наступного за зв≥тним.
ѕов≥домлен≥ засобами масовоњ ≥нформац≥њ з посиланн¤ми на ƒержкомстат ”крањни ц≥
показники Ї оф≥ц≥йними ≥ можуть використовуватис¤ дл¤ проведенн¤ перерахунк≥в
грошових сум або дл¤ прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень.
5.1.4.
ќсобливост≥ та етапи розвитку ≥нформац≥йних процес≥в в ”крањн≥
≈коном≥ка ”крањни
була глибоко ≥нфл¤ц≥йною ≥ в склад≥ колишнього —–—–. “ому перш н≥ж розгл¤дати
особливост≥ ≥нформац≥йного процесу в ”крањн≥, сл≥д в≥дзначити основн≥
специф≥чн≥ риси економ≥чного ≥ соц≥ального житт¤ сусп≥льства у перех≥дний
пер≥од в≥д адм≥н≥стративно-командних до ринкових метод≥в управл≥нн¤. —пециф≥ка
цього пер≥оду зумовлювалась, з одного боку, повним дом≥нуванн¤м державного
монопол≥зму та в≥дсутн≥стю конкуренц≥њ, а з ≥ншого Ц великими диспропорц≥¤ми в
економ≥ц≥. …детьс¤ про спотворену структуру виробництва надм≥рно високу питому
вагу важкоњ промисловост≥, надзвичайно високу частку в≥йськово-промислового
комплексу, надм≥рну зношен≥сть основних виробничих фонд≥в, неефективне
використанн¤ кап≥тальних витрат, порушенн¤ господарських звТ¤зк≥в.
“акож необх≥дно
п≥дкреслити, що ”крањна д≥стала великий ≥нфл¤ц≥йний Ђспадокї у вигл¤д≥ 117,0
млрд.крб. вклад≥в населенн¤ в банках, переважна частина ¤ких була викликана
деф≥цитом широкого асортименту споживчих товар≥в у колишньому —–—–.
Ќе можна не
враховувати й надлишкову ем≥с≥ю грошей, що значною м≥рою перевищувала товарну
масу. «а допомогою цього засобу починаючи ≥з середини 1970-х рок≥в, кер≥вництво
колишнього —–—– створювало ≥люзорне у¤вленн¤ стосовно ФневпинногоФ зростанн¤
життЇвого р≥вн¤ населенн¤. ќднак насправд≥ вже на початку 1980-х рр. кожен 4-й
рубель, а 1985-90 рр. Ц кожен 3-й не мав товарного покритт¤ [5, с.249 ].
“оварно-грошова
розбалансован≥сть економ≥ки призвела до в≥дриву платоспроможного попиту в≥д
вартост≥ товарноњ маси. —аме це стало причиною гострого товарного деф≥циту, що
за контрольованих та майже незм≥нних ц≥н вказувало на ≥снуванн¤ прихованоњ
≥нфл¤ц≥њ. ѕро¤вом стали стр≥мкий товарний голод, надм≥рн≥ ц≥нов≥ дотац≥њ на
основн≥ групи товар≥в, зниженн¤ економ≥чних стимул≥в виробництва та низька
¤к≥сть продукц≥њ, розширенн¤ спекул¤ц≥й у сфер≥ торг≥вл≥ та зростанн¤ ц≥н на
Ђчорномуї ринку, зниженн¤ ринкового курсу нац≥ональноњ валюти.
јнал≥зуючи це
питанн¤, важливо врахувати й те, що розвиток прихованоњ ≥нфл¤ц≥њ був типовим
дл¤ вс≥х крањн з адм≥н≥стративною економ≥кою, ≥ наша крањна не становила
вин¤тку. ќднак розвиток ≥нфл¤ц≥йних процес≥в в ”крањн≥ (1991-1995рр.) мав
специф≥чн≥ особливост≥ ≥ був викликаний сукупн≥стю взаЇмоповТ¤заний обТЇктивних
≥ субТЇктивних чинник≥в.
Ќайб≥льш
вражаючою особлив≥стю ≥нфл¤ц≥йного процесу в ”крањн≥ Ї те, що в 1992-1993 рр.
≥нфл¤ц≥¤ дос¤гла г≥первисокого р≥вн¤ (2100% та 10256% в≥дпов≥дно). —итуац≥¤
визначалась катастроф≥чно великими обс¤гами кредитних ем≥с≥й, ¤к≥ зд≥йснювались
зг≥дно з р≥шенн¤ ур¤ду, ѕрезидента та ¬ерховноњ –ади, що були мотивован≥ њх
гострою економ≥чною чи соц≥альною необх≥дн≥стю. ” 1992р. кредитна ем≥с≥¤
дос¤гла одного трлн. крб. (500% в≥д обс¤гу грошовоњ маси на початку року). ¬она
була спр¤мована на забезпеченн¤ зал≥к≥в взаЇмозаборгованост≥ субТЇкт≥в
господарськоњ д≥¤льност≥, поповненн¤ њхн≥х обл≥кових кошт≥в, на видачу дотац≥й
державними п≥дприЇмствами тощо. ј в 1993 р. обс¤ги кредитноњ ем≥с≥њ знову
зб≥льшились у 30 раз≥в ≥ становили вже близько 30 трлн. крб. [8].
¬плив ем≥с≥йного
процесу на розвиток ≥нфл¤ц≥њ в ”крањн≥ маЇ дек≥лька особливостей, ¤к≥ необх≥дно
розгл¤нути.
«а плануванн¤
державного монопол≥зму, в≥дсутност≥ ринковоњ конкуренц≥њ пол≥тика ц≥новоњ
л≥берал≥зац≥њ, що проводилас¤ починаючи з с≥чн¤ 1992р., фактично зводилас¤ до
адм≥н≥стративного п≥двищенн¤ ц≥н, за допомогою ¤кого держава вир≥шувала
передус≥м власн≥ бюджетн≥ потреби.
¬иход¤чи з
вищенаведених аргумент≥в, ем≥с≥йний процес не був першопричиною ≥нфл¤ц≥њ, а
ем≥с≥¤ була вимушеною. ¬она виникла п≥сл¤ адм≥н≥стративного п≥двищенн¤ ц≥н,
була його результатом. ѕри цьому сл≥д врахувати ≥ те, що впродовж 1991-1993
рок≥в в ”крањн≥ не ≥снувало ч≥ткого розмежуванн¤ м≥ж державними ф≥нансами та
кредитною системою. ЌЅ”, по сут≥, повн≥стю втратив у ц≥ роки статус
самост≥йного, незалежного органу монетарноњ пол≥тики ≥ слухн¤но проводив
≥нфл¤ц≥йну пол≥тику, що диктувалась ур¤дом переважно з пол≥тичних м≥ркувань.
¬ажливим чинником
≥нфл¤ц≥њ ≥ безпосередньо зростанн¤ ем≥с≥йних процес≥в можна вважати монетизац≥ю
деф≥циту бюджету у перех≥дний пер≥од. ѕ≥д монетизац≥Їю деф≥циту бюджету (його
ем≥с≥йним покритт¤м) розум≥ють ф≥нансуванн¤ видатк≥в держави, ¤к≥ перевищують
њњ поточн≥ доходи за рахунок зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ грошей в об≥гу [14].
«ростанн¤
деф≥циту бюджету та його ем≥с≥йне покритт¤ ¤к основа ≥нфл¤ц≥њ у перех≥дний
пер≥од ”крањни не Ї випадков≥стю.
«розум≥ло, що
ухиленн¤ в≥д оподаткуванн¤ та розвиток т≥ньовоњ економ≥ки суттЇво зменшували
доходи бюджету, але б≥льш важливою причиною Ї ≥стотне зменшенн¤ податковоњ
бази, тобто загальноњ суми реальних доход≥в, ¤к≥ п≥дл¤гають оподаткуванню.
—аме значне
пад≥нн¤ виробництва та його ефективност≥ викликало зменшенн¤ бази оподаткуванн¤
≥ в≥дпов≥дного поповненн¤ прибутковоњ частини держбюджету. ≤ через це реальн≥
податков≥ доходи держбюджету починають невпинно скорочуватись, незважаючи на
вс≥ зусилл¤ держави, спр¤мован≥ на недопущенн¤ цього. ¬они знижуютьс¤ з 49,1%
¬¬ѕ в 1994 р. до 38,9% в 1996 р. ≥ 39,6% в 1998р. ѕоставлене завданн¤ поповнити
держбюджет за рахунок неподаткових надходжень, ¤ке мало за мету закрити ≥снуюч≥
у бюджет≥ д≥ри ≥ разом з тим не зб≥льшувати податкове навантаженн¤ та розм≥р≥в
грошовоњ маси, ви¤вилось не зд≥йсненим внасл≥док, того, що немаЇ значних
реальних джерел таких доход≥в (не враховуючи м≥жнародн≥ кредити).
‘≥нансуванн¤
деф≥циту державного бюджету зд≥йснювалось також на кредитн≥й основ≥, за рахунок
пр¤мого кредитуванн¤ Ќац≥ональним банком ”крањни ур¤ду, що також призводило до
неминучого зростанн¤ грошовоњ маси. ÷≥ грош≥ не виступали ¤к кап≥тал, практично
оберталис¤ лише один раз ≥ перетворювалис¤ на бюджетне дотац≥йне ф≥нансуванн¤.
¬они становили на 1 с≥чн¤ 1994р. в загальному обс¤гу випуску плат≥жних засоб≥в
85,9%, або 141,5 трлн. крб. [8, с.234]. “ака ем≥с≥¤ стаЇ чинником ≥нфл¤ц≥њ,
оск≥льки Удо центрального банку держава звертаЇтьс¤ саме тому, що вона не маЇ
можливост≥ залучити н≥¤кий ≥нший кредит. Ѕанкноти, випущен≥ дл¤ ц≥Їњ позики, Ї
додатком до об≥гу ≥ провокують ≥нфл¤ц≥юФ [14].
Ѕули велик≥
оч≥куванн¤, що одним ≥з джерел поповненн¤ держбюджету ≥ гальмуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ
буде внесок приватизац≥њ, але вони ви¤вилис¤ майже ≥люзорними. –еальн≥
надходженн¤ до зведеного державного бюджету в≥д приватизац≥њ державного майна
становили прот¤гом 1992-1995 рр. 0,01-0,18% ¬¬ѕ, ≥ хоча у 1996-1998 рр. вони зросли,
але все одно не перевищують 0,58% ¬¬ѕ [9]. ≤нституц≥йний внесок приватизац≥њ у
боротьбу з ≥нфл¤ц≥Їю ви¤вивс¤ досить незначним, оск≥льки на приватизованих
п≥дприЇмствах зниженн¤ виробництва в≥дбувалос¤ б≥льш високими темпами, а
крим≥нал≥зац≥¤ економ≥ки й приховуванн¤ доход≥в в≥д оподаткуванн¤ не т≥льки не
знизилась, а й зросли, що св≥дчать про поширенн¤ т≥ньовоњ економ≥ки. ”се це даЇ
п≥дстави говорити про те, що паперова приватизац≥¤, ¤ка зд≥йснювалась у цей
пер≥од, не була д≥йовим заходом дл¤ поповненн¤ доходноњ частини бюджету та
анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики.
—короченн¤
реальних державних видатк≥в та обмеженн¤ приросту грошовоњ маси не могло не
вплинути на стан економ≥ки. “ривало спад виробництва, пом≥тно посилилась криза
неплатеж≥в, р≥зко почала зростати взаЇмна заборгован≥сть п≥дприЇмств (до 145%
в≥д ¬¬ѕ на початок 1999р.), зб≥льшилась заборгован≥сть п≥дприЇмств ≥з виплати
зароб≥тноњ плати своњм роб≥тникам (до 6,9% ¬¬ѕ), а також њхн¤ заборгован≥сть
перед бюджетом (майже 10% ¬¬ѕ).
≤нфл¤ц≥¤ робить
виг≥дним дл¤ п≥дприЇмств зростанн¤ взаЇмозаборгованост≥. «б≥льшуючи
заборгован≥сть, п≥дприЇмство зб≥льшуЇ своњ об≥гов≥ кошти за рахунок майже
безплатних позик, що в умовах ≥нфл¤ц≥њ веде до виживанн¤ незалежно в≥д
ефективност≥ господарюванн¤.
„инником
зростанн¤ взаЇмноњ заборгованост≥ п≥дприЇмств у перех≥дний пер≥од Ї також
значне подорожчанн¤ кредиту, ¤ке в ц≥лому означаЇ дл¤ виробничих п≥дприЇмств
скороченн¤ доступу до в≥льних ф≥нансових ресурс≥в. ѕерех≥д грошово-кредитноњ
пол≥тики ЌЅ” в≥д експанс≥йноњ до жорсткоњ рестрикц≥йноњ (починаючи з лютого
1995р. р≥вень обл≥ковоњ ставки ЌЅ” став стаб≥льно позитивним) призв≥в до того,
що позитивною стала також реальна процентна ставка за кредитами (перевищила
темпи ≥нфл¤ц≥њ). ј це, ¤к в≥домо, не стимулюЇ економ≥чного розвитку, хоч ≥
стримуЇ в≥дкриту ≥нфл¤ц≥ю. «≥ткнувшись з≥ зменшенн¤м ф≥нансових ресурс≥в,
багато п≥дприЇмств вимушен≥ сам≥ затримувати платеж≥. ¬насл≥док цього за 1995р.
ном≥нальна деб≥торська заборгован≥сть м≥ж п≥дприЇмствами ”крањни зросла в 4,53
рази, реальна Ц на 61,0%, кредиторська заборгован≥сть: ном≥нальна Ц в 4,47
рази, а реальна на 58,6%. “обто борги п≥дприЇмств у 12 раз≥в перевищували
на¤вн≥сть кошт≥в на њхн≥х рахунках.
–азом з тим
зростанн¤ взаЇмозаборгованост≥, п≥двищенн¤ ц≥н на продукц≥ю економ≥чних
субТЇкт≥в у в≥дпов≥дь на зб≥льшенн¤ ставок податк≥в та криза платеж≥в Ї
п≥дставами дл¤ в≥дкритоњ ≥нфл¤ц≥њ.
—л≥д також
зазначити, що джерелом стрибкопод≥бного зростанн¤ ≥нфл¤ц≥њ стала система
формуванн¤ доход≥в населенн¤ ≥ зниженн¤ обс¤г≥в виробництва. Ћ≥берал≥зац≥¤
економ≥чноњ д≥¤льност≥ визначена «аконом ”крањни Ђѕро державне п≥дприЇмствої та
«аконом ”крањни Ђѕро кооперац≥юї за надзвичайно низькоњ плановоњ та ф≥нансовоњ
дисципл≥ни була використана п≥дприЇмствами дл¤ зм≥ни варт≥сних пропорц≥й
розпод≥лу створюваного ними нац≥онального доходу у б≥к п≥двищенн¤ оплати прац≥.
“ак, у 1991 роц≥ за скороченн¤ нац≥онального доходу 1,5 % грошов≥ доходи
населенн¤ зб≥льшились на 11,1%. ÷¤ тенденц≥¤ збер≥галась у наступн≥ роки, що
призвело до виникненн¤ надлишку плат≥жних засоб≥в по щодо к≥лькост≥ товар≥в.
ѕочали п≥двищуватись ц≥ни.
ѕ≥дштовхуЇ
≥нфл¤ц≥ю ≥ структура податкових надходжень. “ак, ¤кщо у промислово розвинутих
крањнах частка пр¤мих податк≥в у загальн≥й сум≥ надходжень до бюджету становить
60-80%, то в ”крањн≥ пр¤м≥ податки дор≥внюють 27-28% доход≥в зведеного
державного бюджету. ќсновну частку податкових надходжень, особливо в пер≥од
г≥пер≥нфл¤ц≥њ 1992-1993 рр., забезпечують непр¤м≥ податки. ¬адою непр¤мих
податк≥в Ї ≥ те, що вони пр¤мо й у повному обс¤з≥ п≥двищують ц≥ни товар≥в, що
обкладаютьс¤ цим податком, ≥ тим самим п≥дштовхують ≥нфл¤ц≥ю.
–озгл¤даючи
специф≥ку ≥нфл¤ц≥йного процесу в ”крањн≥, сл≥д врахувати досить значний тиск на
ц≥нову динам≥ку, що спричинили зовн≥шньоеконом≥чн≥ чинники.
¬плив зовн≥шн≥х чинник≥в
на ≥нфл¤ц≥ю в ”крањн≥ зд≥йснювавс¤ дек≥лькома основними напр¤мками:
1) зростанн¤ ц≥н
на ≥мпортован≥ товари (передус≥м на енергонос≥њ);
2) доларизац≥¤
украњнськоњ економ≥ки;
3) вивезенн¤
кап≥талу з ”крањни;
4) зростанн¤
зовн≥шнього боргу.
—уттЇвий спад
виробництва (шок виробництва) був повТ¤заний з порушенн¤м поставок енергонос≥њв
в ”крањну, њњ енергозалежн≥стю в≥д зовн≥шн≥х постачань нафти ≥ газу, перш за
все з –ос≥њ та “уркмен≥стану. ÷е призвело до зростанн¤ ц≥н на енергоресурси на
внутр≥шньому ринку ≥ до зб≥льшенн¤ зовн≥шньоњ заборгованост≥.
Ќа 1993р.
основними статт¤ми ≥мпорту ”крањни були газ, нафта ≥ продукти њњ переробки,
м≥неральне паливо. ѓхн¤ питома вага становила 54,8% усього обс¤гу ≥мпорту, в
т.ч. природного газу - 31,9%. “ак, ¤кщо на початку 1993р. ц≥ни на ≥мпортовану з
–ос≥њ нафту становили 27%, а на газ -7% св≥тового р≥вн¤, то на к≥нець року вони
наблизились до св≥тового р≥вн¤.
ќднак, прискорене
п≥двищенн¤ ц≥н на одн≥ товари неминуче викликаЇ ланцюгову реакц≥ю п≥двищенн¤
ц≥н на ≥нш≥. —аме в результат≥ цього в≥дбуваЇтьс¤ загальне зростанн¤ ц≥н через
њх нер≥вном≥рне п≥двищенн¤, що в свою чергу провокуЇ зростанн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ.
ўе одним
зовн≥шньоеконом≥чним чинником, ¤кий справл¤в п≥двищений вплив на р≥вень
внутр≥шн≥х ц≥н, стала бартеризац≥¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥. “ак, у 1992
р. њњ р≥вень становив 50 в≥дсотк≥в всього зовн≥шньоеконом≥чного обороту, ≥ лише
застосуванн¤ жорстких адм≥н≥стративних заход≥в дало змогу знизити њњ р≥вень до
29,5 % в 1995р. [19, с.10]. ≤нфл¤ц≥йний ефект бартеризац≥њ зовн≥шньоеконом≥чноњ
д≥¤льност≥ визначаЇтьс¤ тим, що п≥дприЇмства, занижують р≥вень оподаткованоњ
виручки, частково приховуючи њњ, та не сплачують податк≥в до бюджету. ¬насл≥док
проведенн¤ бартерних операц≥й грош≥ на розрахунков≥ рахунки п≥дприЇмств не
надход¤ть, а тому не перераховуютьс¤ податки до державного бюджету.
ƒо неспри¤тливих
чинник≥в, ¤к≥ вплинули на розвиток ≥нфл¤ц≥йних процес≥в, належить ≥ вивезенн¤
кап≥талу з ”крањни. “ак, у 1993-1994 рр. т≥льки за рахунок бартерного кап≥талу
в ”крањну не повернулось 3 млрд. дол., у 1995 р. цим самим кап≥талом п≥шло ще 2
млрд.дол. «агальне вилученн¤ кап≥талу з украњнськоњ економ≥ки за 1992-1996 рр.
за експортними оц≥нками, становило в≥д 9 до 24 млрд. дол.[5, с.155]. ћасове
вивезенн¤ кап≥талу Ї важливим чинником ≥нфл¤ц≥њ в ”крањн≥.
Ќеобх≥дно також
в≥дм≥тити ще один чинник ≥нфл¤ц≥йного впливу зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин. ÷е
неконтрольоване надходженн¤ до внутр≥шнього грошового об≥гу доларовоњ маси, ¤ка
почала вит≥сн¤ти купон (доларизац≥¤).
ƒосить суттЇвий
≥нфл¤ц≥йний вплив доларизац≥¤ справл¤Ї шл¤хом зб≥льшенн¤ швидкост≥ об≥гу
нац≥ональноњ грошовоњ маси, оск≥льки найб≥льша частина доларовоњ маси ос≥даЇ у
руках населенн¤ та виконуЇ функц≥ю засобу заощадженн¤ та утворенн¤ скарб≥в.
Ўвидк≥сть об≥гу грошей у ц≥й функц≥њ м≥н≥мальна. ƒл¤ нац≥ональноњ грошовоњ
одиниц≥ частково залишаютьс¤ функц≥њ засобу об≥гу та платежу, де швидк≥сть руху
грошей максимальна.
Ќа цей час б≥льша
частину доход≥в населенн¤ витрачало на куп≥влю в≥льноконвертованоњ валюти. ÷е
по¤снюЇтьс¤ тим, що долар —Ўј знец≥нивл¤ за р≥к у середньому на 3%, а гривн¤ в
1992-1996 рр. дешевшала щор≥чно в середньому на 2500%. «а п≥дсумками фах≥вц≥в,
на руках у населенн¤ ≥ п≥дприЇмц≥в перебувало 5 млрд. дол. —Ўј. ƒе¤к≥ незалежн≥
експерти називають суму в≥д 10 до 15 млрд. дол. [16], що Ї важливим ≥нфл¤ц≥йним
чинником, оск≥льки названа сума становить величину, б≥льшу за величину
нац≥ональноњ грошовоњ маси, ≥ п≥дриваЇ позиц≥њ та стаб≥льн≥сть грошовоњ одиниц≥
”крањни. «б≥льшенн¤ попиту на в≥льноконвертовану валюту спри¤Ї зростанню
валютних курс≥в, п≥двищенню ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань.
≤ншим каналом
впливу зовн≥шн≥х чинник≥в на ≥нфл¤ц≥йн≥ процеси Ї рух кап≥тал≥в. ќтриманн¤
державою зовн≥шн≥х позик на ц≥л≥ покритт¤ деф≥циту державного бюджету,
безумовно, зменшуЇ поточну ≥нфл¤ц≥ю, оск≥льки приплив ≥ноземного кап≥талу у
вигл¤д≥ довгострокових позик на розвиток виробництва спри¤Ї вир≥шенню проблеми
структурноњ перебудови економ≥ки, њњ диверсиф≥кац≥њ, а отже ≥ зниженню гостроти
≥нфл¤ц≥йноњ проблеми. ќднак особлив≥сть зовн≥шн≥х джерел ф≥нансуванн¤ пол¤гаЇ в
тому, що нагромадженн¤ зовн≥шньоњ заборгованост≥ за державними позиками та
залученн¤ ≥ноземних приватних кап≥таловкладень з часом викликаЇ стр≥мкий
в≥дплив кошт≥в на сплату основного боргу, в≥дсотк≥в та див≥денд≥в, що пог≥ршуЇ
ф≥нансове становище крањни-боржника, справл¤Ї негативний вплив не т≥льки на
плат≥жний баланс, а й на державн≥ ф≥нанси, в≥дпов≥дно ≥ на внутр≥шн≥й грошовий
об≥г. ÷е призводить до напруженост≥ у державних ф≥нансах, а в раз≥ використанн¤
ем≥с≥йних способ≥в ф≥нансуванн¤ Ц до зб≥льшенн¤ грошовоњ маси та ≥нфл¤ц≥њ. ¬
”крањн≥ лише бюджетн≥ видатки з обслуговуванн¤ зовн≥шнього боргу зросли з 1,2 %
¬¬ѕ у 1994 р., до 4,4 % в 1995 р.
ќтже, викладене
даЇ п≥дстави зробити висновок, що вплив зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин був
досить суттЇвим чинником ≥нфл¤ц≥њ, у 1992-1994 рр. —аме тод≥ зовн≥шн≥ чинники
≥нфл¤ц≥њ, перепл≥таючись ≥з внутр≥шн≥ми, значно посилювали њх д≥ю, зб≥льшуючи
≥нфл¤ц≥йний розлад в економ≥чн≥й систем≥ ”крањни. ѕочинаючи з 1995р. активний
вплив зовн≥шн≥х чинник≥в на внутр≥шню ≥нфл¤ц≥ю починаЇ слабнути, але стр≥мке
зростанн¤ зовн≥шнього державного боргу зумовлюЇ зростанн¤ потенц≥йноњ
≥нфл¤ц≥йноњ загрози ”крањни.
ѕ≥дбиваючи
п≥дсумок, сл≥д зазначити, що уже б≥льш ¤к дванадц¤ть рок≥в органи державного
управл≥нн¤ спов≥дують анти≥нфл¤ц≥йну пол≥тику, а р≥вень ≥нфл¤ц≥њ т≥льки
починаючи з 2001року став нижчим на 10% за р≥к. Ќадм≥рне звол≥канн¤ з
≥нфл¤ц≥йним процесом на досить високому р≥вн≥, а також вс≥ його негативн≥
насл≥дки у сфер≥ народного господарства, розгл¤нут≥ вище, привели до того, що
економ≥ка ”крањни досить пов≥льними кроками рухаЇтьс¤ до свого пожвавленн¤. ¬
”крањн≥ прот¤гом пТ¤ти останн≥х рок≥в спостер≥гаЇтьс¤ хоча не досить значне,
але економ≥чне зростанн¤. –еальний прир≥ст ¬¬ѕ у 2000 р. становив 5,9%, у 2001
р.- 9,2%, у 2002 р.- 5,2%, у 2003р.- 9,6%, у 2004 р. Ц 12,17 [18].
Ќезважаючи на
зниженн¤ у 2002 роц≥ темп≥в приросту ¬¬ѕ, в ц≥лому реальний прир≥ст
промисловост≥ у 2002 роц≥ становив 7%. “акий високий темп зростанн¤ виробництва
в умовах недостатньо високого платоспроможного попиту населенн¤ був серед
головних фактор≥в дефл¤ц≥њ у 2002 роц≥. ≤ндекс споживчих ц≥н становив 99,4%
[18]. “обто в ”крањн≥ у 2002р. було вперше заф≥ксовано дефл¤ц≥ю у розм≥р≥ 0,6%
п≥сл¤ ≥нфл¤ц≥њ в 2001роц≥ 6,1% ≥ в 2000-му - 25,8%. ÷≥нова ситуац≥¤ 2002 роц≥
була принципово новою дл¤ економ≥ки ”крањни. ƒинам≥ка ц≥н в≥ддзеркалювала кращу
економ≥чну конТюнктуру, позитивно впливала на формуванн¤ доходноњ частини
державного бюджету.
÷≥ тенденц≥њ
сформувалис¤ п≥д вир≥шальним впливом монетарноњ та валютно-курсовоњ пол≥тики
Ќац≥онального банку, вони не в≥дображають загальноњ стаб≥льност≥ украњнськоњ
економ≥ки. ” таких випадках мова може йти лише про ф≥нансову стаб≥льн≥сть
грошей, ¤ка не здатна тривалий час бути ст≥йкою.
÷е п≥дтверджують
дан≥ про р≥вень ≥нфл¤ц≥њ у 2003р., ¤кий дор≥внював 8,2%, тод≥ ¤к, за прогнозами
ћ≥неконом≥ки, в≥н мав становити 6%, а пот≥м був п≥двищений до 7,2%. ”продовж
б≥льшоњ частини року ≥нфл¤ц≥йна динам≥ка була ст≥йкою, а восени перевищенн¤
прогнозного показника ≥нфл¤ц≥њ було спричинено, насамперед ≥стотним
подорожчанн¤м борошна, хл≥ба, хл≥бобулочних ≥ макаронних вироб≥в Ц в≥дпов≥дно
на 36,2%, 33,8% та 75,2% - через поганий врожай зернових, що викликало
необх≥дн≥сть закуп≥вл≥ ≥мпортного зерна за ц≥нами, вищими, н≥ж в≥тчизн¤н≥, ≥
л≥берал≥зац≥Їю ц≥н (на борошно та хл≥бобулочн≥ вироби) впродовж жовтн¤ -
листопада. ѕродовольч≥ товари у 2003 р. подорожчали на 10,9%, непродовольч≥ -
на 1,5%, послуги - на 5,4%. “аке п≥двищенн¤ ц≥н певною м≥рою було компенсац≥йним
п≥сл¤ дефл¤ц≥њ 2002 року. ≤стотне зростанн¤ доход≥в населенн¤ було ≥ншим
фактором, ¤кий п≥дн¤в внутр≥шн≥й споживчий кошик. “акож на зростанн¤ р≥вн¤
≥нфл¤ц≥њ вплинув такий чинник, ¤к недостатньо ст≥йкий стан економ≥ки.
“емпи зростанн¤
промислового виробництва у 2003 роц≥ пор≥вн¤но з 2002 роком зросли майже вдв≥ч≥
й становили 15,8%. “аким високим темпам зростанн¤ промислового виробництва
спри¤ли ц≥ни на продукц≥ю украњнського експорту (метали та х≥м≥чна продукц≥¤),
зб≥льшенн¤ ≥нвестиц≥йного попиту п≥дприЇмствами металург≥йного комплексу та
прискоренн¤ темп≥в зростанн¤ у машинобудуванн≥ та харчов≥й промисловост≥.
«ростанню промислового виробництва спри¤ло також ≥ зб≥льшенн¤ реф≥нансуванн¤
банк≥в ≥ кредитуванн¤ економ≥ки (на 61,4%) й ф≥зичних ос≥б (2,7 рази).
«ростанн¤
≥нфл¤ц≥њ в ”крањн≥ у 2003 роц≥ не становило загрози нац≥ональн≥й економ≥ц≥,
оск≥льки це типово дл¤ крањни, ¤ка переживаЇ перех≥дний пер≥од ≥ маЇ в≥дносно
висок≥ темпи зростанн¤ економ≥ки.
Ќа початку 2004
року ур¤д прогнозував зниженн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ до 5,8% - 6,3%. ќднак ≥ндекс
споживчих ц≥н за девТ¤ть м≥с¤ц≥в 2004 року становив вже 105,%. Ќе зважаючи на
тиск влади, ¤ка адм≥н≥стративно регулюЇ ц≥ни на продовольч≥ товари ≥
нафтопродукти, споживч≥ ц≥ни пост≥йно ≥ досить швидко повзуть вгору. ќптов≥
ц≥ни виробник≥в промисловоњ продукц≥њ з≥ с≥чн¤ по вересень зросли на 18,4%.
—трибок ц≥н, ¤кий
загрожуЇ ”крањн≥ у звТ¤зку ≥з швидким зростанн¤м економ≥ки ≥ перевиборчих
щедрот абм≥ну (¤кий п≥двищуЇ пенс≥њ ≥ виплачуЇ борги за обл≥гац≥¤ми держпозик,
що зТњла г≥пер≥нфл¤ц≥¤) лихоманить грошово-кредитний ринок держави.
” результат≥ в
жовтн≥ 2004 Ќацбанк був вимушений п≥двищити свою обл≥кову ставку до 8%, а в
2005 р. до 9,5%. ÷е нова ц≥на грошей, ¤кими центральний банк кредитуЇ систему
комерц≥йних банк≥в.
÷≥ негативн≥
показники св≥дчать про штучну стаб≥л≥зац≥ю нац≥ональноњ валюти за рахунок майже
т≥льки монетарних чинник≥в, що у свою чергу може звести нан≥вець
анти≥нфл¤ц≥йний ефект грошово-кредитноњ пол≥тики.
–озгл¤нут≥
питанн¤ дають п≥дставу зробити такий узагальнюючий висновок: грошово-кредитна
пол≥тика ЌЅ” маЇ досить значний потенц≥ал анти≥нфл¤ц≥йного впливу, однак його
ефективне використанн¤ дл¤ макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ можливо лише за умови,
що в сам≥й економ≥ц≥ будуть проводитис¤ адекватн≥ стаб≥л≥зац≥йн≥ заходи -
структурна перебудова виробництва, приватизац≥¤ ≥ наступна реконструкц≥¤
п≥дприЇмства, посиленн¤ ф≥нансовоњ дисципл≥ни.
ќск≥льки ≥нфл¤ц≥¤
- це складний процес, що залежить в≥д сп≥вв≥дношенн¤ багатьох економ≥чних
процес≥в - внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х, - то без комплексного оздоровленн¤ ус≥Їњ
економ≥ки неможливе оздоровленн¤ грошово-кредитноњ та ф≥нансовоњ систем.
ќтже, розвиток
≥нфл¤ц≥њ ¤к системного утворенн¤ в пер≥од ринковоњ трансформац≥њ
планово-розпод≥льчоњ економ≥чноњ системи в ”крањн≥ можна умовно под≥лити на
чотири етапи (табл.5.2).
“аблиц¤ 5.2.
≤сторичн≥ аспекти
розвитку ≥нфл¤ц≥њ в ”крањн≥ (1985- вересн¤ 1996 рр.)
≤ етап (1985 -
1991рр.)
ќсновн≥
характеристик膆††† Ќасл≥дки
1.ѕовзуча
≥нфл¤ц≥¤ (середньор≥чний темп ≥нфл¤ц≥њ до жовтн¤ 1991 року становив до10%).
2. ≤нфл¤ц≥¤
попиту ви¤вилась в прихован≥й форм≥.†††††††† 1.
¬≥дрив платоспроможного попиту в≥д вартост≥ товарноњ маси (товарний деф≥цит).
2. Ќадм≥рн≥
ц≥нов≥ дотац≥њ на основн≥ групи товар≥в.
3.«ниженн¤
економ≥чних стимул≥в виробництва.
4.Ќизька ¤к≥сть
продукц≥њ.
5.–озширенн¤
спекул¤ц≥њ у сфер≥ торг≥вл≥ та зростанн¤ ц≥н на УчорномуФ ринку.
6. «ниженн¤
ринкового курсу нац≥ональноњ валюти.
ќсновн≥ причини
1. ƒоном≥нац≥¤
державного монопол≥зму та в≥дсутн≥сть конкуренц≥њ.
2. ¬елик≥
диспропорц≥њ в економ≥ц≥.
3.
“оварно-грошова розбалансован≥сть економ≥ки.
4. Ќадлишкова
ем≥с≥¤ грошей, що значною м≥рою перевищувала товарну масу.
5. ¬еликий
≥нфл¤ц≥йний Ђспадокї у вигл¤д≥ вклад≥в населенн¤ у банках (117,0 млрд. крб.)
≤≤ етап (1992 -
1994 рр.)
ќсновн≥
характеристик膆††† Ќасл≥дки
1. √≥пер≥нфл¤ц≥¤
(максимальний р≥вень ≥нфл¤ц≥њ у 1993р.-10256,0%).
2. ≤нформац≥¤
попиту ви¤вилась ¤к у в≥дкрит≥й, так ≥ у прихован≥й форм≥.††††††† 1. «меншенн¤ податковоњ бази, тобто
загальноњ оц≥нки реальних доход≥в, ¤к≥ п≥дл¤гають оподаткуванню.
2. «начне
зниженн¤ виробництва та його ефективност≥.
3. рим≥нал≥зац≥¤
економ≥ки, поширенн¤ т≥ньовоњ економ≥ки.
4. ѕосиленн¤
кризи неплатеж≥в, р≥зке зростанн¤ взаЇмноњ заборгован≥сть п≥дприЇмств.
5. «ростанн¤ ц≥н
на енергоресурси на внутр≥шньому ринку ≥ зб≥льшенн¤ зовн≥шньоњ заборгованост≥.
6. «ниженн¤ р≥вн¤
житт¤ населенн¤, безроб≥тт¤.
7. «нец≥ненн¤
нац≥ональноњ валюти.
ќсновн≥ причини
1 атастроф≥чно
велик≥ обс¤ги кредитних ем≥с≥й.
2 «ростанн¤
деф≥циту бюджету та його монетизац≥¤ (ем≥с≥йне покритт¤).
3 ƒиспропорц≥њ у
структур≥ податкових надходжень.
‘≥нансуванн¤
деф≥циту державного бюджету зд≥йснювались на кредитн≥й основ≥, за рахунок
пр¤мого кредитуванн¤ нац≥ональним банком ”крањни ур¤ду.
ѕодаткова
пол≥тика була ф≥скальною, а не стимулюючою.
«начне
подорожчанн¤ кредиту.
«ростанн¤ ц≥н на
≥мпортован≥ товари (передус≥м на енергонос≥њ).
ƒоларизац≥¤
украњнськоњ економ≥ки.
¬ивезенн¤
кап≥талу з ”крањни.
«ростанн¤
державного боргу.
Ѕартеризац≥¤
зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥.
≤≤≤ етап (1995 -
вересень 1996 рр.)
ќсновн≥
характеристик膆††† Ќасл≥дки
1. ¬≥дбуваЇтьс¤
перех≥д в≥д г≥пер≥нфл¤ц≥њ до
галопуючоњ.
2. ѕереважала
саме ≥нфл¤ц≥¤ витрат.†††††††† 1.
–езультати жорсткоњ грошово-кредитноњ пол≥тики: знизилась ≥нфл¤ц≥¤, кваз≥
стаб≥л≥зувавс¤ курс карбованц¤, спов≥льнились темпи зниженн¤ виробництва).
2. ≤нфл¤ц≥¤ ще не
припинена, тому мають м≥сце ¤вища:
- створенн¤
значноњ заборгованост≥ ≥з виплат з бюджету;
- плат≥жна криза;
- бартеризац≥¤
економ≥чних в≥дносин;
- безроб≥тт¤.
ќсновн≥ причини
≥нфл¤ц≥њ та ≥нструменти анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики
1. ѕерех≥д в≥д
експанс≥йноњ до жорсткоњ рестрикц≥йноњ грошово-кредитноњ пол≥тики ЌЅ”.
≤V етап (2001 Ц
до тепер≥шнього часу.)
ќсновн≥
характеристик膆††† Ќасл≥дки
1. ¬≥дбуваЇтьс¤
перех≥д в≥д галопуючоњ до повзучоњ ≥нформац≥њ (починаючи з 2001 року р≥вень
≥нфл¤ц≥њ став нижче 10%)†† 1. ѕрот¤гом
останн≥х пТ¤ти рок≥в спостер≥гаЇтьс¤, хоча не досить значне, але економ≥чне
зростанн¤.
5.2. √рошова
реформа ¤к ≥нструмент стаб≥л≥зац≥њ грошового об≥гу
5.2.1. —утн≥сть
та види грошових реформ
√рошова реформа Ї
складним еталоном анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики ≥ спр¤мовуЇтьс¤ на усуненн¤
насл≥дк≥в ≥нфл¤ц≥њ в грошов≥й сфер≥ ≥ створенн¤ монетарних та економ≥чних
передумов дл¤ стаб≥л≥зац≥њ грошей.
√оловною функц≥Їю
монетарноњ реформи Ї наданн¤ нац≥ональн≥й валют≥ характеру справд≥ Їдиного
законного плат≥жного засобу, ¤кий би характеризувавс¤ стаб≥льн≥стю ≥
конвертован≥стю.
“акий елемент
анти≥нфл¤ц≥йн≥й пол≥тики використовуЇтьс¤ державою т≥льки в тих випадках коли
≥нш≥ в≥дом≥ способи стаб≥л≥зац≥њ грошей себе повн≥стю вичерпали ≥ не дають
бажаного ефекту. як засв≥дчуЇ св≥това практика, проведенн¤ грошових реформ
завжди повТ¤зано з ризиком. —аме це вимагаЇ при створен≥ концепц≥њ проведенн¤
грошовоњ реформи глибоких анал≥тичних розрахунк≥в, вивченн¤ досв≥ду заруб≥жних
крањн ≥ врахуванн¤ њхн≥х прорахунк≥в, помилок. јле необх≥дно зазначити, що не
дивл¤чись на ризик, завд¤ки проведенню глибоких грошових реформ, в багатьох
крањнах св≥ту, вдалось дос¤гти ≥стотноњ стаб≥л≥зац≥њ грошового об≥гу.
ожна реформа
специф≥чна за зм≥стом, так ¤к вона проводитьс¤ в р≥зн≥ часи ≥ вир≥шуЇ конкретно
визначене коло завдань структурноњ перебудови грошового об≥гу в окремо вз¤т≥й
крањн≥. ќднак св≥това практика показуЇ що грошов≥ реформи можна класиф≥кувати
через вид≥ленн¤ певноњ групи сп≥льних ознак (рис.5.3).
¬ажливе значенн¤
дл¤ усп≥ху реформи маЇ правильний виб≥р методу стаб≥л≥зац≥њ грошовоњ одиниц≥.
ѕри цьому необх≥дно всеб≥чно проанал≥зувати вс≥ внутр≥шн≥ ≥ зовн≥шн≥ чинники
¤к≥ спонукали до глибокого структурного розбалансуванн¤ вс≥Їњ системи
функц≥онуванн¤ та механ≥зму грошового об≥гу, п≥дготувати в≥дпов≥дн≥ економ≥чн≥
передумови.
¬раховуючи мету
проведенн¤ та глибину перебудови державою на¤вноњ грошовоњ системи реформи
под≥л¤ютьс¤ на два типи:
- повн≥
(структурн≥);
- частков≥.
ѕовн≥
(структурн≥) грошов≥ реформи передбачають насамперед структурну перебудову
д≥йсноњ системи грошово-валютних ≥ кредитних в≥дносин, а також впровадженн¤ в
об≥г новоњ грошовоњ одиниц≥.
¬ процес≥ такоњ
грошовоњ реформи передбачаЇтьс¤ структурна перебудова ¤к ус≥Їњ системи грошових
в≥дносин, так ≥ кожноњ њњ окремо вз¤тоњ структурноњ ланки.
“ак≥ структурн≥
зм≥ни диктуютьс¤ особливост¤ми новоњ нац≥ональноњ валюти, що запроваджуЇтьс¤ в
обм≥н ≥ повинн≥ забезпечувати передумови дл¤ њх усп≥шного функц≥онуванн¤.
” звТ¤зку з
глибиною ≥ р≥знопланов≥стю реформуванн¤ ≥снуючоњ грошовоњ системи структурн≥
грошов≥ реформи Ї тривалими в часовому вим≥р≥.
ѕовн≥ грошов≥
реформи провод¤тьс¤ при створенн≥ нових держав, ¤к≥ виникають у насл≥док в≥йн
або розпаду колон≥альних ≥мпер≥й, надвеликих держав.
Ќайб≥льш
¤скравими прикладами грошових реформ даного виду в останн≥ роки Ї насамперед це
грошов≥ реформи в крањнах колишнього —–—– (90-т≥ роки) ≥ постсоц≥ал≥стичного
аль¤нсу ≥ реформи в крањнах «ах≥дноњ ™вропи, ¤ка повТ¤зана з випуском в оборот
Їдиноњ валюти Ївро зам≥сть нац≥ональних валют.
–еформи
часткового типу - це реформи, при проведен≥ ¤ких реформуютьс¤ окрем≥ елементи
грошовоњ системи: назва ≥ величина грошовоњ одиниц≥, види грошових знак≥в,
пор¤док њх ем≥с≥њ. ” сучасних умовах досить часто провод¤тьс¤ частков≥ реформи,
це насамперед повТ¤зано з тим що у вс≥х крањнах св≥ту запроваджен≥ неповноц≥нн≥
грош≥, що мають здатн≥сть до швидкого знец≥ненн¤.
√рошов≥ реформи
часткового типу мають к≥лька р≥зновид≥в:
- реформи
формального типу;
- деном≥нац≥йн≥
реформи.
F–еформи
формального типу Ц звод¤тьс¤ лише до впровадженн¤ нового зразка купюри з
одночасним або поступовим вилученн¤м староњ.
Ќеобх≥дн≥сть
проведенн¤ такого виду грошовоњ реформи може визвати необх≥дн≥сть зм≥ни
зовн≥шнього вигл¤ду банкноти, або пол≥пшенн¤ ф≥зичних властивостей, посиленн¤
ефективноњ боротьби з п≥дробкою нац≥ональноњ валюти. ”с≥ ц≥ причини зд≥йсненн¤
грошовоњ реформи мають в основному суто формальний, неконф≥скац≥йний характер.
ѕрикладом формальноњ грошовоњ реформи Ї реформа ¤ка проводитьс¤ в —Ўј, в
результат≥ ¤коњ поступово зам≥нюютьс¤ купюри 50 ≥ 100 долар≥в. ѕриводом дл¤
такоњ зам≥нник купюр стала необх≥дн≥сть пол≥пшенн¤ њх м≥цност≥ ≥ захисту в≥д
п≥дробки.
Fƒеном≥нац≥йн≥
реформи провод¤тьс¤ шл¤хом обм≥ну старих купюр на нов≥ та перерахуванн¤ вс≥х
грошових показник≥в, за певним сп≥вв≥дношенн¤м. ” насл≥док деном≥нац≥њ маса
грошей в об≥гу в≥дпов≥дно зменшуЇтьс¤ ≥ в≥дбуваЇтьс¤ укрупненн¤ масштабу ц≥н.
Ќеобх≥дн≥сть
деном≥нац≥њ по¤снюЇтьс¤ тим, що внасл≥док ≥нфл¤ц≥йних процес≥в занадто
зб≥льшуЇтьс¤ масштаб ном≥нальних грошових знак≥в, це приводить до виникненн¤
проблеми в оперуванн≥ надто великими числами ¤к у гот≥вкових, так ≥
безгот≥вкових розрахунках, що дуже ускладнюЇ њх, а також зб≥льшуютьс¤ витрати
на забезпеченн¤ грошового об≥гу. “ому ввод¤тьс¤ нов≥ грошов≥ знаки з новим
анти≥нфл¤ц≥йним принципом ем≥с≥њ.
ƒеном≥нац≥ю було
проведено в ”крањн≥ в 1996 р. у сп≥вв≥дношенн≥ 100000 крб. за 1 гривню.
«а характером
обм≥ну старих грошей на нов≥ вид≥л¤ють грошов≥ реформи:
- конф≥скац≥йного
характеру;
-
неконф≥скац≥йного характеру.
ќсоблив≥сть
неконф≥скац≥йних реформ пол¤гаЇ в тому, що дл¤ вс≥х економ≥чних субТЇкт≥в,
уц≥нка запасу грошей, доход≥в ≥ ц≥н, зд≥йснюЇтьс¤ за Їдиним сп≥вв≥дношенн¤м
обм≥ну грошей, тобто не залежно в≥д того чи це гот≥вков≥ запаси або
безгот≥вков≥. ѕрикладом неконф≥скац≥йноњ реформи Ї грошова реформа в ”крањн≥ у
вересн≥ 1996 р.
√рошов≥ реформи
конф≥скац≥йного характеру (Ушоков≥Ф реформи) Ц передбачають зд≥йсненн¤
комплексу ¤вних або прихованих заход≥в конф≥скац≥йного характеру:
- встановленн¤
л≥м≥ту на обм≥н банкнот;
- обм≥н банкнот
по дефл¤ц≥йному курсу на нов≥ з метою р≥зкого зменшенн¤ маси грошей в об≥гу;
- замороженн¤
(повне або часткова) депозит≥в населенн¤ та субТЇкт≥в господарюванн¤;
- тимчасове
припиненн¤ валютно-обм≥нних операц≥й;
- встановленн¤
обмеженого терм≥ну обм≥ну грошей;
- обм≥н грошей
звичайно провод¤тьс¤ за регресивною шкалою (до повноњ меж≥ стар≥ грошов≥ знаки
обм≥нюютьс¤ на нов≥ у в≥дношенн≥ один до одного, а дал≥ - з≥ знижувальним
коеф≥ц≥Їнтом).
ћета
заход≥вконф≥скац≥йного типу Ц отриманн¤ додаткового доходу державою,
конф≥скац≥¤ незаконних доход≥в, в≥дновленн¤ соц≥альноњ справедливост≥ тощо.
√рошов≥ реформи
конф≥скац≥йного типу широко застосовуютьс¤ в м≥жнародн≥й практиц≥, а саме коли
нова державна влада зн≥маЇ з себе в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ попередньоњ або ¤кщо
держава визнаЇ себе банкрутом. ¬ сучасних умовах даний вид реформи
застосовуЇтьс¤ в крањнах в ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д адм≥н≥стративноњ до
ринковоњ економ≥ки. ¬ даному випадку ефективн≥сть методу Ушоковоњ терап≥њФ
залежить в основному в≥д того, наск≥льки економ≥ка т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни далека
в≥д ринкових в≥дносин.
Ќайб≥льш ¤скравим
прикладом, шоковоњ терап≥њ Ї економ≥чна пол≥тика, ¤ка проводилась в ѕольщ≥ в
к≥нц≥ 1989р., ¤ка була заснована на широкому використан≥ в≥льного ц≥ноутворенн¤
≥ тимчасового заморожуванн¤ зароб≥тноњ плати. «а короткий пер≥од до початку
1990р. ѕольща позбавилась товарного деф≥циту, п≥сл¤ восьмикратного зростанн¤
ц≥н спостер≥галось упов≥льненн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ. ≤ хоч реформа конф≥скац≥йного
типу сприймаЇтьс¤ економ≥чно не так бол≥сно, ¤к ≥нфл¤ц≥¤, вона часто призводить
до тих самих пол≥тичних ≥ соц≥альних насл≥дк≥в. якщо розгл¤нути њх на приклад≥
ѕольщ≥, то необх≥дно зазначити, що стаб≥л≥зац≥¤ д≥сталась досить дорогою ц≥ною,
життЇвий р≥вень населенн¤ знизивс¤ майже вдв≥ч≥, а безроб≥тт¤ в осен≥ 1990 р.
дос¤гло 10%. јле ефект реформи був досить високим, а головне Ц стаб≥л≥зувавс¤
ринок, почавс¤ реальний процес в≥дродженн¤ й розвитку.
≈лементи
конф≥скац≥њ було застосовано ≥ в процес≥ грошовоњ реформи 1917 р. в колишньому
—–—–. ѕ≥д час њњ проведенн¤ було використано диференц≥йовану шкалу обм≥ну
старих грошей на нов≥. ÷е торкнулос¤ насамперед, власник≥в гот≥вкових та
безгот≥вкових грошей. якщо на¤вна гот≥вка обм≥нювалас¤ у сп≥вв≥дношенн≥ 10:1,
то вклади населенн¤ в ощадних касах до 3000 рубл≥в взагал≥ не п≥ддавалис¤
переоц≥нц≥, в≥д 3000 до 10000 руб. обм≥нювались у сп≥вв≥дношенн≥ 3:2, понад
10000 - в≥дпов≥дно 2:1.
Ќа диференц≥йних
засадах зд≥йснювавс¤ процес обм≥ну грошових рахунк≥в п≥дприЇмств р≥зних форм
власност≥. Ѕуло застосовано дискрим≥нац≥йну процедуру стосовно недержавного
сектора економ≥ки. якщо грошов≥ кошти на рахунках з державних п≥дприЇмств було
переоц≥нено у сп≥вв≥дношенн≥ 1:1, то комерц≥йних п≥дприЇмств ≥ колгосп≥в Ц
в≥дпов≥дно 5:4 [5].
ƒо
конф≥скац≥йного типу реформ належить так звана нул≥ф≥кац≥¤. —уть даноњ реформи
в тому, що стар≥ грошов≥ знаки оголошуютьс¤ нед≥йсними ≥ вилучаютьс¤ з обороту,
а зам≥сть них випускаютьс¤ нов≥ грош≥. ѕроводитьс¤ вона за умови надзвичайно
великого пад≥нн¤ куп≥вельноњ спроможност≥ грошей, коли стаЇ недоц≥льним
будь-¤кий обм≥н њх на нов≥ грош≥. “аким заходом користуютьс¤ за радикальноњ
зм≥ни влади або зм≥ни влади або створенн¤ власноњ нац≥ональноњ грошовоњ
системи.
Ќаприклад в —–—–
в 1922-1923 рр. 1 крб. новими знаками обм≥нювавс¤ на 1млн. крб. старими.
«а пор¤дком
веденн¤ в об≥г нових грошей теор≥¤ ≥ практика розмежовують одномоментн≥ грошов≥
реформи та реформи паралельного типу.
” процес≥
одномоментних реформ строк проведенн¤ обм≥ну старих грошей на нов≥ не перевищуЇ
7-10 дн≥в. ѕрот¤гом даного терм≥ну техн≥чно можливо обм≥н¤ти стар≥ грош≥ на
нов≥, але в невеликих обс¤гах. ороткий терм≥н обм≥ну грошей встановлюЇтьс¤ дл¤
того, щоб власники великих запас≥в грошей не встигли њх обм≥н¤ти.
ƒаний тип реформ
застосовуЇтьс¤ у б≥льшост≥ випадк≥в, коли йдетьс¤ про використанн¤
конф≥скац≥йноњ процедури.
–еформи
паралельного типу передбачають, що випуск в оборот нових грошових знак≥в
зд≥йснюЇтьс¤ поступово, паралельно з обм≥ном старих знак≥в, ≥ вони тривалий час
функц≥онують одночасно ≥ паралельно. ¬ результат≥ прот¤гом певного часу, коли в
об≥гу знаход¤тьс¤ дв≥ грошов≥ одиниц≥ Ц стар≥ й нов≥, в≥дбуваЇтьс¤ в≥дпов≥дна
сегментац≥¤ сфери грошового об≥гу.
ƒаний вид реформи
маЇ своњ недол≥ки ≥ переваги. –еформи паралельного типу встановлюютьс¤
надзвичайно складною за техн≥кою реал≥зац≥њ процедурою. ј також ≥снуЇ реальна
загроза передчасного знец≥ненн¤ староњ грошовоњ одиниц≥, сплеску спекул¤тивних
≥ Ут≥ньовихФ операц≥й. ¬одночас система паралельного обм≥ну маЇ й пом≥тн≥
переваги. ¬она Ї найменш ризиковою формою грошов≥ реформи, даЇ змогу уникнути
заход≥в конф≥скац≥йного характеру, забезпечити стаб≥льн≥сть новоњ грошовоњ
одиниц≥ нав≥ть за браком достатнього товарного наповненн¤ ринку та необх≥дного
стаб≥л≥зац≥йного фонду, розширюЇ д≥апазон маневру грошово-кредитноњ пол≥тики
[8].
—в≥това практика
грошових в≥дносин розр≥зн¤Ї два основних види проведенн¤ реформ паралельного
типу.
1. якщо нов≥ ≥
стар≥ грош≥ ем≥туютьс¤ банк≥вською системою на однакових засадах, то обидва
види грошей сприймаютьс¤ однаково ≥ обм≥нюютьс¤ м≥ж собою за сп≥вв≥дношенн¤м
1:1. ” цьому раз≥ стар≥ грош≥ вилучаютьс¤ з об≥гу поступово в м≥ру надходженн¤
њх у банки.
2. якщо нов≥ ≥
стар≥ грош≥ ≥м≥туютьс¤ на р≥зних засадах. Ќаприклад, стар≥ спр¤мовуютьс¤ дл¤
покритт¤ бюджетних витрат, а нов≥ Ц дл¤ кредитуванн¤ економ≥ки. «а таких умов,
в оборот≥ м≥ж ними виникне конкуренц≥¤, в насл≥док ¤коњ менш над≥йн≥ стар≥
грош≥ почнуть швидко знец≥нюватись. “аким чином держава змушена буде остаточно
вилучити стар≥ грош≥ з обороту, обм≥н¤вши њх на нов≥ за пропорц≥Їю, близькою до
ринкового њх курсу напередодн≥ реформи.
¬ св≥т≥ ≥снуЇ
досить багато приклад≥в використанн¤ механ≥зму паралельного об≥гу в процес≥
проведенн¤ грошових реформ. ѕрикладом даного виду грошовоњ реформи може бути
реформа ¤ка була проведена в 1993 роц≥ в ћексиц≥. « 1 с≥чн¤ 1993 року була
проведена деном≥нац≥йна реформа песо у сп≥вв≥дношенн≥ 1000:1. ѕрот¤гом усього
1993 року стара грошова одиниц¤ залишалас¤ законним плат≥жним засобом.
’арактерним дл¤ даноњ реформи було то, що населенн¤ крањни було попереджено про
проведенн¤ реформи майже за р≥к. јле це не вин¤ток, такий п≥дх≥д щодо завчасного
опов≥щенн¤ населенн¤ у проведен≥ реформи паралельного типу Ї типовими, це
по¤снюЇтьс¤ тим, що даний вид реформи не несе конф≥скац≥йного характеру.
«а характером
впливу на курс нац≥ональноњ валюти пор≥вн¤но з ≥ноземною валютою чи
м≥жнародними валютно-розрахунковими одиниц¤ми грошов≥ реформи под≥л¤ютьс¤ на
типи: девальвац≥¤ ≥ ревальвац≥¤.
ƒевальвац≥¤ Ц
знец≥ненн¤ нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥ пор≥вн¤но з ≥ноземною валютою чи
м≥жнародними валютно-розрахунковими одиниц¤ми.
ѕро¤вл¤Їтьс¤
девальвац≥¤ у п≥двищенн≥ валютних курс≥в ≥ноземних валют щодо нац≥ональноњ
валюти, тобто у зниженн≥ курсу нац≥ональноњ валюти.
ƒевальвац≥¤
стимулюЇ експорт, робить його дешевшим. ѕроте ≥мпорт дорожчаЇ, що призводить до
зниженн¤ внутр≥шнього попиту. ƒл¤ населенн¤ девальвац≥¤ маЇ одночасно негативн≥
насл≥дки значне подорожчанн¤ ≥мпортних товар≥в та зростанн¤ реального р≥вн¤ ц≥н
на вс≥ товари.
ѕричиною
девальвац≥њ Ї ≥нфл¤ц≥¤ та хрон≥чний деф≥цит плат≥жного балансу.
–евальвац≥¤ Ц
п≥двищенн¤ курсу вартост≥ нац≥ональноњ валюти щодо ≥ноземних чи м≥жнародних
валют.
√оловна причина
ревальвац≥њ Ц на¤вн≥сть деф≥цит≥в у партнер≥в даноњ держави. –евальвац≥¤ може
спричинити ¤кась велика валютна спекул¤ц≥¤, коли на нац≥ональну валюту
обм≥нюЇтьс¤ така сума ≥ноземноњ валюти, що перевищуЇ ≥нтервентн≥ можливост≥
центрального банку. ѕоштовхом до ревальвац≥њ може бути також значне
ф≥нансуванн¤ у рамках допомоги з боку м≥жнародних валютно-кредитних
орган≥зац≥й, оск≥льки зб≥льшуЇтьс¤ пропозиц≥¤ ≥ноземноњ валюти на
м≥жбанк≥вськ≥й валютн≥й б≥рж≥.
¬плив ревальвац≥њ
на економ≥ку протилежний впливов≥ девальвац≥њ.
¬ сучасних умовах
курси валют вир≥внюютьс¤ за паритетом куп≥вельноњ спроможност≥, а тому майже
зникла потреба у ревальвац≥њ ≥ девальвац≥њ ¤к елементах грошовоњ реформи. «а
умов плаваючих (ринкових) валютних курс≥в ревальвац≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ у тривалому
(поступовому) п≥двищенн≥ курсу нац≥ональноњ валюти щодо ≥нших валют чи
м≥жнародних розрахункових одиниць.
ќтже, ≥
ревальвац≥¤, ≥ девальвац≥¤ Ц ¤вища однаково небажан≥. ѕол≥тика регулюванн¤ валютного
курсу маЇ бути такою, щоб ≥ ≥нтересам експорт≥в не заважати ≥ стаб≥льн≥сть
нац≥ональноњ валюти утримувати.
5.2.2.
ќсобливост≥ проведенн¤ та результати грошовоњ реформи в ”крањн≥
¬ л≥тератур≥ з
питань грошових в≥дносин найчаст≥ше в≥тчизн¤ними спец≥ал≥стами розгл¤даЇтьс¤
грошова реформа в ”крањн≥, ¤ка проводилась з 2 по 16 вересн¤ 1996 р. јле
необх≥дно зазначити, що особлив≥ умови проведенн¤ реформи в ”крањн≥ визначили
њњ тривал≥сть ≥ багатоетапн≥сть, а реформа 1996 р. Ї т≥льки њњ окремим етапом.
–озпочалас¤
реформа в с≥чн≥ 1992 р. випуском у гот≥вковий об≥г купоно-карбованц¤
багаторазового використанн¤, а зак≥нчилас¤ у вересн≥ 1996 р. випуском в об≥г
гривн≥, тобто тривала майже 5 рок≥в. якщо вз¤ти до уваги вжит≥ за цей пер≥од
заходи ≥ дос¤гнут≥ результати, то можна вид≥лити три етапи реформи (табл. 5.3).
“аблиц¤ 5.3.
≤сторичн≥ аспекти
розвитку грошовоњ реформи в ”крањн≥
(з с≥чн¤ 1992- до
вересн¤ 1996р.)
≈тапи реформ膆†††††† ќсновн≥ результати реформи
ѕерший етап
(с≥чень-листопад
1992 р.)††† ¬ грошовий об≥г з 10 с≥чн¤
1992 р. було запроваджено купоно-карбованець ≥ забезпечено його функц≥онуванн¤.
¬ той час це було Їдино можливим кроком забезпеченн¤ хоча б в≥дносного
збалансуванн¤ грошового об≥гу та в≥дпов≥дного обслуговуванн¤ товарного ринку.
Ќа цьому етап≥ ”р¤д ”крањни розпочав формувати власний ем≥с≥йний механ≥зм ≥
отримав можлив≥сть самост≥йно забезпечувати потреби обороту в грошов≥й мас≥
ƒругий етап
(листопад 1992 р.
Ц серпень 1996 р.)†††††††† 7 листопада
1992 р. ѕрезидент ”крањни п≥дписав ”каз Уѕро реформу грошовоњ системи ”крањниФ,
за ¤ким з 12.11.1992 р. купоно-карбованець було впроваджено ≥ у сферу
безгот≥вкового об≥гу. ‘ункц≥њ рубл¤ в грошовому об≥гу на територ≥њ ”крањни
припинилис¤. ”крањнський карбованець остаточно закр≥пивс¤ в оборот≥ ¤к Їдина
нац≥ональна, хоч ≥ тимчасова, валюта, а також були створен≥ економ≥чн≥ ≥
ф≥нансов≥ передумови дл¤ њњ стаб≥льного функц≥онуванн¤, насамперед ¤к засобу
об≥гу та засобу платежу.
“рет≥й етап
(2-16 вересн¤
1996 р.)††††††††† ”сп≥шно була проведена
грошова реформа, в результат≥ ¤коњ була введена в оборот пост≥йна грошова
одиниц¤ Ц гривн¤. √оловним дос¤гненн¤м було дотриманн¤ стаб≥льност≥ грошового,
споживчого й валютного ринк≥в.
”крањна першою з
крањн колишнього —–—–, почала будувати власну грошову систему, здатну
забезпечувати ем≥с≥ю ≥ регулюванн¤ обороту нац≥ональних грошей. Ѕез вир≥шенн¤
цих завдань не мало сенсу вести мову про пол≥тичну самост≥йн≥сть ≥ економ≥чну
незалежн≥сть ”крањни. ”крањна з 1991 р. п≥сл¤ виходу ≥з складу ———–, опинилас¤
без власного ем≥с≥йного центру ≥ без власноњ нац≥ональноњ валюти, а рубл≥
ви¤вилис¤ грошима не≥снуючоњ держави, ем≥с≥¤ ¤ких перейшла –ос≥њ. «розум≥ло, що
за цих умов запровадженн¤ з 10 с≥чн¤ 1992 р. в об≥г купон≥в багаторазового
використанн¤ ¤к доповненн¤ до рубльовоњ гот≥вки було дуже своЇчасним кроком.
ѕередбачалос¤, що купоно-карбованець буде запроваджуватись в об≥гу поступово,
зам≥н¤ючи в оборот≥ рубль, що забезпечить його достатню стаб≥льн≥сть. ѕри цьому
у¤вл¤лось, що купон ¤к тимчасова грошова одиниц¤ використовуватиметьс¤ в об≥гу обмежений
терм≥н часу, ¤кий не перевищить 4-6 м≥с¤ц≥в. јле враховуючи те, що грошова
реформа почалас¤ у вин¤тково-складних умовах становленн¤ нац≥ональноњ
економ≥ки, ц≥ спод≥ванн¤ стосовно даноњ валюти не виправдалис¤. ”же в кв≥тн≥
1992 р. купоно-карбованець заповнив весь гот≥вковий оборот, а рубль продовжував
обслуговувати безгот≥вковий оборот, що негативно впливало на стаб≥льн≥сть
гот≥вкового купоно-карбованц¤ ≥ спри¤ло його швидкому знец≥ненню.
7 листопада 1992
р. указом ѕрезидента ”крањни Уѕро реформу грошовоњ системи ”крањниФ
купоно-карбованець був запроваджений ще ширше в оборот завд¤ки поширенню ≥ на
безгот≥вковий оборот, тобто в≥н став Їдиним на територ≥њ ”крањни оф≥ц≥йним
засобом платежу. јле також необх≥дно було врахувати, що тимчасова грошова одиниц¤
не може виконувати одну з найважлив≥ших функц≥й ринковоњ економ≥ки Ц функц≥ю
нагромадженн¤, без реал≥зац≥њ ¤коњ не можна подолати спад виробництва, зупинити
г≥пер≥нфл¤ц≥ю, в≥дплив за кордон кап≥талу, а також п≥дн¤ти м≥жнародний престиж
крањни.
—труктурна
перебудова, стаб≥л≥зац≥¤ та зм≥цненн¤ грошово-кредитноњ системи ”крањни Ї
досить складним, тривалим процесом, ¤кий потребував негайного введенн¤
пост≥йноњ, повноц≥нноњ нац≥ональноњ валюти. ѕол≥пшенн¤ макроеконом≥чноњ
ситуац≥њ в ”крањн≥, ¤ке було дос¤гнуто в 1995 р. б≥льш посл≥довним ≥ активним
застосуванн¤м ≥нструмент≥в ринковоњ економ≥ки, створило належн≥ умови дл¤
проведенн¤ у вересн≥ 1996 р. завершального третього етапу грошовоњ реформи.
¬≥дпов≥дно до
”казу ѕрезидента ”крањни трет≥й етап грошовоњ реформи в ”крањн≥ проводивс¤ з 2
по 16 вересн¤ 1996 р. ѕочатком реформи стало впровадженн¤ повноц≥нноњ
нац≥ональноњ валюти Ц гривн≥. ѕри введен≥ в об≥г гривн≥ була проведена
деном≥нац≥¤ за сп≥вв≥дношенн¤м 1:100000 ус≥х гот≥вкових ≥ безгот≥вкових запас≥в
грошей, вс≥х поточних доход≥в (зароб≥тноњ плати, пенс≥й, стипенд≥й) дл¤ вс≥х
категор≥й ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б.
” цей пер≥од
купоно-карбованець працював на поступове вилученн¤ з об≥гу. ¬ безгот≥вковому
об≥гу вс≥ операц≥њ з перерахувань у нову грошову одиницю були проведен≥ в
перший же день реформи Ц 2 вересн¤ 1996 р.
«а пер≥од з 2 по
16 вересн¤ 1996 р. банк≥вською системою вилучено з об≥гу, кас банк≥в у резервн≥
фонди Ќац≥онального банку гот≥вки на загальну суму 327,9 трлн. арбованц≥в, або
97,3 % карбованц≥в гот≥вки, ем≥тованоњ Ќац≥ональним банком ”крањни. ѕ≥сл¤
зак≥нченн¤ реформи залишилис¤ не вилученими 10,2 трлн. карбованц≥в [10].
ѕор¤д з обм≥ном
карбованц≥в на гривн≥, вилученн¤ карбованц≥в з гот≥вкового об≥гу зд≥йснювалос¤
також ≥ншими шл¤хами: використанн¤м њх населенн¤м на куп≥влю товар≥в, оплату
послуг та внесенн¤ на вклади в банки, в≥д п≥дприЇмств звТ¤зку та ≥нш≥
надходженн¤ та платеж≥, в тому числ≥ комунальн≥.
17 вересн¤ 1996
р. зак≥нчилас¤ грошова реформа ≥ функц≥онуванн¤ у гот≥вковому об≥гу карбованц≥в
було припинено, ≥ Їдиним засобом платежу на територ≥њ ”крањни стала гривн¤ та
њњ розм≥нна монета Ц коп≥йка.
«а час проведенн¤
реформи Ќац≥ональний банк ”крањни випустив у гот≥вковий оборот 3132,5 млн.
гривень [7].
ѕ≥двод¤чи
п≥дсумок, необх≥дно зазначити що в ”крањн≥ була проведена широкомасштабна
грошова реформа, ¤ка за своњм характером може бути в≥днесена до структурних
реформ.
√оловним
дос¤гненн¤м було утриманн¤ стаб≥льност≥ грошового, споживчого й валового
ринк≥в, що спри¤ло ц≥леспр¤мованому розвитку економ≥ки ”крањни.
√рошова реформа
(1992 Ц 1996 рр.) в ”крањн≥, це надзвичайна под≥¤ дл¤ молодоњ, незалежноњ
держави, в результат≥ ¤коњ створено власну нац≥ональну валюту, ¤к один ≥з
нев≥дТЇмних атрибут≥в державност≥.
