Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-0870/11568/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.12.2011. Зареєстровано: 06.01.2012. Забезпечено надання загального доступу: 06.01.2012.
Дата набрання законної сили: 23.10.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 26 грудня 2011 року 16:50                               Справа № 2а-0870/11568/11 
		Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 20 грудня 2011 року), представника відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 02 листопада 2011 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Управління пенсійного Фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області про зобов’язання вчинити певні дії та скасування вимог.
		 08 грудня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (далі іменується – позивач) до Управління пенсійного Фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить зобов’язати відповідача списати заборгованість за вимогами №3974У від 05.11.2010 та №671У від 01.02.2011 та скасувати вимоги №3974У від 05.11.2010 та №671У від 01.02.2011.
		Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вимоги №3974У від 05.11.2010 та №671У від 01.02.2011 підлягають скасуванню, а наявний борг – списанню, в силу приписів Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011, який набрав чинності 06.08.2011, відповідно до яких ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацами другим та третім наступного змісту: фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративній стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.
		Позивач вважає, що заборгованість зі сплати страхових внесків до фонду являється адміністративним стягненням, а відтак такий борг підлягає списанню. 
		Ухвалою суду від 09.12.2011 відкрито провадження в адміністративній справі.
		26.12.2011 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі. 
		В судове засідання також прибув представник відповідача, надав письмові заперечення на адміністративний позов та просить суд відмовити позивачу в задоволені заявлених позовних вимог в повному обсязі. 
		Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів. 
		Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з’ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу. 
		На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 26.12.2011. 
		Розглянувши матеріали та з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд 
		 ВСТАНОВИВ:
		Позивач – фізична особа – підприємець ОСОБА_3, пройшов процедуру державної реєстрації, отримав, видане виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії В02 №889209 від 07.10.1996, а відтак набув правового статусу суб’єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. 
		Позивач перебував на спрощені системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 18 грудня 2009 року та свідоцтвом про сплату єдиного податку від 23 грудня 2010 року (а.с. 7,8).
		Позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області як платник внесків. 
		Відповідачем винесена вимога про сплату суми страхових внесків від 05.11.2010 в розмірі 632 грн. 46 коп., та вимога від 01.02.2011 на суму в розмірі 656 грн. 34 коп., які отримані позивачем 12.08.2011, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 35, 36).
		На підставі вказаних вимог та заяв про примусове виконання державним виконавцем органу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2011 ВП №29073145 та від 07.10.2011 ВП №29073239 (а.с. 12,13).
		Зі змісту постанов державного виконавця вбачається, що позивачу був наданий строк для самостійного добровільного виконання вимог до 14.10.2011. 
		Не погоджуючись з діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області зі скаргою від 24.10.2011. 
		За результатами розгляду даного звернення відповідачем надано відповідь від 26.10.2011 про відмову в задоволенні заяви позивача. 
		Відтак, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов’язання відповідача списати заборгованість за вимогами №3974У від 05.11.2010 та №671У від 01.02.2011 та скасування вимог №3974У від 05.11.2010 та №671У від 01.02.2011.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав. 
		Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі іменується – Закон України №1058-IV).
		За приписами ст. 11 Закону України №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. 
		Згідно ст. 15 Закону України №1058-IV фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є страхувальниками та зобов’язані нараховувати, обчислювати та сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. 
		Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані з липня 2010 року сплачувати страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожну особу та не більше максимального розміру страхових внесків, обчислених від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного мінімуму (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. 
		Частиною 6 ст. 20 Закону України №1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. 
		Таким чином, позивач був зобов’язаний до 20 жовтня 2010 року сплатити суму страхових внесків в розмірі 632 грн. 46 коп. та до 20 січня 2011 – в розмірі 656 грн. 34 коп. 
		За приписами ст. 106 Закону України №1058-IV вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. 
		Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у встановлені строки сума недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування сплачена не була. 
		Починаючи з 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі іменується – Закон України №2464-VI). 
		Відповідно до п. 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. 
		Пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 №3609-VI частину п'ятнадцяту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацами другим і третім такого змісту:
		«Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню».
		Позивач в судовому засіданні вказав, що вимоги про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є нічим іншим як адміністративні стягнення, а відтак, на підставі сказаної вище норми підлягають скасуванню, а наявний борг – списанню. 
		З даними доводами суд не погоджується, оскільки зазначена вище норма Закону стосується виключно фінансових санкцій та адміністративних стягнень за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а не до належних до сплати сум недоїмки зі сплати таких внесків. 
		Адміністративні стягнення – це захід адміністративної відповідальності, що застосовується до особи, яка вчинила правопорушення. Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.
		Недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не являється адміністративним стягненням. 
		Відповідач в судовому засіданні пояснив, що терміном до 01 квітня 2011 року позивач був зобов’язаний подати до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області звіт за 2010 рік за формою згідно додатку №5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1. 
		Проте, не зважаючи на невиконання позивачем такого обов’язку, відповідач не застосовував до нього фінансові санкції в силу приписів абзаців другого та третього ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 
		Суд зазначає, що недоїмка по сплаті страхових внесків за загальнообов’язкове державне пенсійне страхування списанню не підлягає, крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісти відсутньою, оголошення померлою, чи недієздатною, щодо яких відсутні особи, які відповідно до Закону мають нести зобов’язання зі сплати страхових внесків. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем повністю доведено правомірність винесення вимог про сплату сум недоїмки по страховим внескам №3974У від 05.11.2010 та №671У від 01.02.2011. 
		Таким чином, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд
		 ПОСТАНОВИВ:
		          В задоволенні позовних вимог – відмовити в повному обсязі. 
		           Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. 
		          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                    
		          
		Суддя К.М.Недашківська
		 
		 
	</body>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...