Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.
Упродовж минулих святкових днів, не даючи мучити свій мозок телевізору, гарненько переглянув сайти майже двох сотень загальноосвітніх навчальних закладів.
І зробив такі висновки.
1. 90 % інформації, розміщеної на сайтах, - про пляски, конкурси, змагання, шаровари, олімпіади, виховні години в школах. Суцільні розваги.
2. Близько чверті інформаційного наповнення сайтів - повідомлення про дні народження, «славні» діяння директорів та їхніх заступників, відкриті уроки, усілякий методичний хлам.
3. Інформації про зміст освітніх програм, котрі реалізуються в закладах, про якість їхньої освітньої діяльності, про умови навчання, про «плюси» й «мінуси» освітнього процесу - такий мізер, що про нього можна не говорити.
4. Важливої інформації для батьків, суспільства та інших зацікавлених осіб на сайтах майже немає.
5. 40% інформації - різноманітні оголошення, місце яким на дошці оголошень у шкільному вестибюлі.
Загальна оцінка важливості та актуальності інформаційного наповнення цих ресурсів - 2 бали (за п'ятибальною шкалою). І як ми за таких умов можемо говорити про «відкритість» нашої системи загальної середньої освіти? Та вона сидить в такому глибокому чулані, що жоден промінчик не здатний розігнати той вічний морок, котрий там панує.
