Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права…
Сотні разів перечитані поетичні рядки, тонований чорною гуашшю папір, маленькі ножиці, клей ПВА – і години вирізування. Так народжуються витинанки 26-річної художниці Катерини Коркач.
Поезія Василя Симоненка – найболючіша для неї. Його життя – короткий спалах – бентежить глибини душі.
«Життя Симоненка було подвигом, його поезія – прапором останніх десятиліть у боротьбі проти знищення української культури. У своїх віршах він повертав людині самосвідомість, стверджував, що людина – це окремий, неповторний світ», – каже Катерина Коркач.
Карколомні лінії як стан людської душі й України
Ідею вирізати книжкові ілюстрації художниця перейняла в одного з колег. Українська витинанка, що бере свої корені в глибині віків, каже вона, співзвучна експресії поезії Симоненка. Щоб проілюструвати улюблені рядки, дівчина вдалася до низки вічних образів: дерево як уособлення долі, людські силуети – втомлений, але незнищенний народ, пульсуючі кола – життя, яке не зникає без сліду.
Через душі, мов через вокзали...У неспокійні, гарячкувато викривлені лінії можна довго вдивлятись, завважувати все нові й нові деталі. Художниця охоче пояснює символіку.
«Ілюстрація до вірша «Там, у степу схрестилися дороги»: дерева, прорізані різкими лініями, наче карколомні шляхи, шляхи долі. Вірш «Впало сонце в вечірню куряву»: теж дерева збурунені, нахилені під вітром. Це стан людської душі і стан України в той час, під гнітом», – розказує Катерина.
На черзі – Леся Українка, Василь Стус, Ліна Костенко
У книжкових ілюстраціях витинанка – рідкісна техніка. Катерина Коркач каже: паперове вирізування поділяється на «тинанку» (абсолютно дзеркальне зображення) і власне витинанку (асиметричне). Дівчина віддає перевагу останній.
У творчому доробку художниці – ілюстрації до однієї видрукованої книги та ще до кількох невиданих. Чекають на видавця ілюстрації до творів Симоненка, дніпровські пейзажі, чернівецькі краєвиди. Власним коштом випускати збірку дівчина поки не хоче. Та й, переконана, українську книгу мають упорядковувати і видавати професіонали.
«Дніпропетровськ бачив уже ці витинанки, у Художньому музеї я виставляла. Але якщо видавництва зацікавляться, то можуть їх використати», – зазначає художниця.
У планах Катерини на ілюстрування витинанками – твори Лесі Українки, Василя Стуса, Ліни Костенко. Також майстриня опановує нову для себе техніку – дереворит. Її теж буде застосувати для оформлення українських книжок.
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права…
Сотні разів перечитані поетичні рядки, тонований чорною гуашшю папір, маленькі ножиці, клей ПВА – і години вирізування. Так народжуються витинанки 26-річної художниці Катерини Коркач.
Поезія Василя Симоненка – найболючіша для неї. Його життя – короткий спалах – бентежить глибини душі.
«Життя Симоненка було подвигом, його поезія – прапором останніх десятиліть у боротьбі проти знищення української культури. У своїх віршах він повертав людині самосвідомість, стверджував, що людина – це окремий, неповторний світ», – каже Катерина Коркач.
Карколомні лінії як стан людської душі й України
Ідею вирізати книжкові ілюстрації художниця перейняла в одного з колег. Українська витинанка, що бере свої корені в глибині віків, каже вона, співзвучна експресії поезії Симоненка. Щоб проілюструвати улюблені рядки, дівчина вдалася до низки вічних образів: дерево як уособлення долі, людські силуети – втомлений, але незнищенний народ, пульсуючі кола – життя, яке не зникає без сліду.
«Ілюстрація до вірша «Там, у степу схрестилися дороги»: дерева, прорізані різкими лініями, наче карколомні шляхи, шляхи долі. Вірш «Впало сонце в вечірню куряву»: теж дерева збурунені, нахилені під вітром. Це стан людської душі і стан України в той час, під гнітом», – розказує Катерина.
На черзі – Леся Українка, Василь Стус, Ліна Костенко
У книжкових ілюстраціях витинанка – рідкісна техніка. Катерина Коркач каже: паперове вирізування поділяється на «тинанку» (абсолютно дзеркальне зображення) і власне витинанку (асиметричне). Дівчина віддає перевагу останній.
У творчому доробку художниці – ілюстрації до однієї видрукованої книги та ще до кількох невиданих. Чекають на видавця ілюстрації до творів Симоненка, дніпровські пейзажі, чернівецькі краєвиди. Власним коштом випускати збірку дівчина поки не хоче. Та й, переконана, українську книгу мають упорядковувати і видавати професіонали.
«Дніпропетровськ бачив уже ці витинанки, у Художньому музеї я виставляла. Але якщо видавництва зацікавляться, то можуть їх використати», – зазначає художниця.
У планах Катерини на ілюстрування витинанками – твори Лесі Українки, Василя Стуса, Ліни Костенко. Також майстриня опановує нову для себе техніку – дереворит. Її теж буде застосувати для оформлення українських книжок.
