Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/478/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		Кіровоградської області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 27 травня 2013 рокуСправа № 912/478/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі колегії суддів Н.В. Болгар - головуючого, Н.М. Коваленко, Г.Б. Поліщук розглянув у засіданні справу № 912/478/13
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі";  
		до відповідача: Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;     
		про визнання недійсним пунктів 2-4 рішення адміністративної колегії Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.02.13 № 21 у справі № 52-ВДР/06-12.
		 
		Представники:
		позивача - у засіданні 15.04.13 - Чала В.В., довіреність № 14/03 від 14.03.12; у засіданні 29.04.13, 27.05.13 - Мельник О.М., довіреність № 1 від 02.01.13; 
		відповідача - у засіданні 15.04.13, 29.04.13 - начальник відділу досліджень і розслідувань Житник В.П., довіреність № 8 від 28.03.13;
		відповідача - у засіданні 15.04.13, 29.04.13, 27.05.13 - головний експерт юридичного відділу Шинкорук О.Є., довіреність № 3 від 05.03.13.
		Особи, присутні у засіданні 15.04.13, 29.04.13: Вернигора Г.М., Шеремет Н.К., Дерев`янко Н.В., Алейнік Н.В.; у засіданні 27.05.13: Шеремет Н.К., Дерев'янко Н.В., Терещенко В.Ю., Алейнік Н.В.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (далі по тексту - Товариство) звернулось до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним пунктів 2-4 рішення адміністративної колегії Кіровоградського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.02.13  № 21 у справі № 52-ВДР/06-12  "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі по тексту - Рішення).
		Оспорюваними пунктами Рішення визнані дії Товариства, що полягають у нарахування плати за послуги централізованого  опалення в розмірі 100 відсотків вартості споживачам, які від'єдналися від мереж централізованого опалення та не отримували ці послуги в повному обсязі, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення, у тому числі місць загального користування багатоквартирних будинків, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, і яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку; на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене п. 2 Рішення, накладено на Товариство штраф у розмірі 68 000 грн.; зобов'язано Товариство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначене п. 2 Рішення, про що повідомити територіальне відділення у двомісячний строк. 
		У відзиві на позов Кіровоградське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі по тексту - територіальне відділення АМКУ) просить заявнику у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що
		навіть, якщо відключення  було самовільним, Товариство не мало права нараховувати споживачам, які своєчасно повідомили його про влаштування індивідуального (автономного) опалення та від'єднання від мереж ЦО і ГВП, 100 відсотків оплати за послуги з централізованого опалення, а лише тієї її частини, яка компенсує витрати позивача на опалення місць загального користування;
		в оскаржуваному рішенні територіальне відділення АМКУ жодним чином не визнає самовільні відключення споживачів такими, що відповідають чинному законодавству, разом з тим не може погодитися стосовно необґрунтованого 100-відсоткового нарахування плати за послуги з централізованого опалення таким споживачам;
		позивач був обізнаний про відокремлення споживачів від мереж ЦО і фактичну можливість отримання ними послуги з централізованого опалення у повному обсязі, оскільки на запити територіального відділення АМКУ від 17.05.12 № 1231 та від 19.06.12 № 1500 надав перелік громадян, які від'єднали свої помешкання у період з 2007 р. від мереж ЦО і встановили джерело автономного опалення без погодження Міжвідомчої комісії при Долинській міській раді, при цьому повідомили про таке відключення (всього до переліку позивачем включено 590 громадян), і, крім того, позивач надав 359 актів про самовільне відключення від мереж ЦО квартир окремих споживачів, складених представниками позивача та балансоутримувача житлових будинків, які свідчать про обізнаність Товариства щодо фактів від'єднання помешкань споживачів від мереж ЦО;
		передумовою для кваліфікації дій позивача, як зловживання монопольним становищем, передбаченого частиною п1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є відсутність в межах товарного ринку "надання послуг з централізованого опалення, у тому числі місць загального користування багатоквартирних будинків" в територіальних межах м. Долинська (в межах території, на якій розташовані діючі мережі) альтернативних джерел придбання товару. 
		У засіданні господарським судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва  з 15.04.13 до 11:00 29.04.13, з 29.04.13 до 14:40 27.05.13.
		При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне. 
		Відповідно до Рішення, основною метою створення Товариства є забезпечення тепловою енергією населення та інших споживачів м. Долинська; рішенням виконавчого комітету Долинської міської ради від 19.09.07 № 306 Товариство визначено виконавцем послуг з теплопостачання в м. Долинська; Товариство укладає з мешканцями, що проживають у багатоквартирних житлових будинках договори про надання послуг з централізованого опалення (ЦО), в яких відсутні умови відповідальності споживачів за самовільне  від'єднання від мереж централізованого опалення у вигляді відповідних штрафних санкцій, та умови, які б передбачали подальшу оплату у розмірі 100 процентів послуг, надання яких припинилося. Такі обставини Товариством не  спростовуються. 
		Рішенням визнано, що Товариство у 2008-2012 роках займало монопольне (домінуюче) становище на товарному ринку "надання послуг з централізованого опалення, у тому числі місць загального користування багатоквартирних будинків" в територіальних межах м. Долинська (в межах території, на якій розташовані діючі мережі) з часткою 100 відсотків; становище Товариства на цьому ринку є сталим і не змінилося у 2013 році. Рішення в цій частини Товариством не оспорюється.
		Порушення Товариством  законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним  становищем на ринку  надання послуг з централізованого опалення, у тому числі місць загального користування багатоквартирних будинків, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, і яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку у Рішенні обґрунтовано тим, що
		починаючи з 2008 р. у м. Долинська склалася ситуація, коли через тривалу відсутність послуг з гарячого водопостачання, низьку якість послуг централізованого опалення, споживачі почали масово від'єднуватися від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення у багатоквартирних будинках і влаштовувати джерело індивідуального опалення;
		індивідуальне опалення без відповідного дозволу міжвідомчої комісії протягом 2008-2011 р.р. влаштували 590 споживачів (за даними Товариства);
		Товариство було обізнано про відокремлення споживачів від мереж ЦО і фактичну неможливість отримання ними послуги з централізованого опалення у повному обсязі, оскільки разом із представниками  балансоутримувача "Координаційний центр по обслуговуванню населення"  склало 359 актів  про самовільне відключення споживачами від мереж централізованого опалення квартир; від'єднуючись від мереж ЦО споживачі письмово повідомляли про це Товариство та неодноразово просили закрити їхні особові рахунки і припинити нарахування плати за послуги, і при цьому більшість споживачів одночасно звернулись із заявами про розірвання договорів на послуги централізованого опалення, всього таких заяв та звернень Товариством зареєстровано  більше 1100; будучи обізнаним про від'єднання споживачів від мереж централізованого опалення Товариство продовжувало здійснювати нарахування плати за послуги централізованого опалення всім  споживачам, які від'єдналися від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення без відповідного дозволу міжвідомчої комісії у розмірі 100 процентів вартості таких послуг, які технічно отримуватися не могли; 
		за умов існування значної конкуренції на ринку Товариство не могло б вимагати зі споживачів плату за послугу, яку споживач фактично не отримував, оскільки споживач обрав би іншого  продавця послуги, а за умов відсутності конкуренції на ринку, незважаючи на те, що споживачі не отримували послуги у повному обсязі, Товариство мало можливість  вимагати отримання неправомірно нарахованих коштів.
		У позовній заяві Товариство  вважаючи, що Рішення не містить доведення зловживання ним монопольним становищем, посилається на те, що
		плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку, згідно з ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги";
		станом на теперішній час діє "Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого водопостачання", затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.05 № 4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.12.05 за № 1478/11758, згідно п. 2.7 якого умови порядку надання послуг з централізованого постачання сторони переглядають після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної рішенням органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади для реалізації справа споживача на відмову від отримання послуг ЦО та ГВП та розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП;
		наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.05 № 76, зареєстрованим Міністерством юстиції України 25.09.05 за № 927/11207, затверджені "Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, п. 1.4.1 яких  передбачене улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів, вентиляційних каналів, визначених у таких Правилах як переобладнання, після одержання дозволу виконавчого комітету місцевих Рад народних депутатів відповідно до законодавства;
		оскільки взаємовідносини виконавця послуг з централізованого теплопостачання та їх споживачів  регулюються законом і договором, відключення споживача від мереж централізованого водопостачання без оформлення відповідних документів ще не є відмовою від одержання таких послуг, і право надавача послуг отримати плату за них, в тому числі й стовідсоткову, не залежить від наявності у нього конкурента на ринку послуг.
		Господарський суд прийшов до висновку про недоведеність заявником підстав для задоволення позову.
		За ст. ст. 6, 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" територіальні відділення Антимонопольного комітету України є юридичними особами, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України; рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.
		Частинами 1, 2 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що  заявник,  відповідач,  третя особа мають  право  оскаржити рішення органів Антимонопольного  комітету  України повністю або частково   до  господарського  суду  у двомісячний  строк  з  дня одержання рішення і цей строк не може бути відновлено; рішення адміністративної      колегії      територіального      відділення Антимонопольного  комітету  України  оскаржуються до господарських судів   Автономної   Республіки  Крим,  областей,  міст  Києва  та Севастополя.
		Товариством додержаний строк для оскарження Рішення до господарського суду.
		За п. 1 частини першої ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення     державного    контролю    за    дотриманням законодавства  про  захист  економічної  конкуренції  на   засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів,   запобігання,   виявлення   і   припинення   порушень законодавства про захист економічної конкуренції
		Адміністративна колегія       територіального      відділення Антимонопольного комітету України, згідно з п. 7 частини п'ятої ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" має  повноваження проводити  дослідження  ринку,  визначати  межі  товарного ринку,  а  також  становище,  в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому  ринку  та  приймати  відповідні рішення (розпорядження).
		Рішення ґрунтується на доведенні порушення Товариством законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до п.2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Питання законності від'єднання окремих квартир мешканців багатоквартирних будинків від мереж централізованого теплопостачання шляхом встановлення індивідуального (автономного) опалення не входить до компетенції територіального відділення АМКУ. Ним надавалася оцінка діям теплопостачальної організації як монополіста на ринку надання послуг з централізованого опалення, у тому числі місць загального користування багатоквартирних будинків в територіальних межах м. Долинська (в межах території, на якій розташовані діючі мережі).
		Згідно  ч. 1, п. 1 ч.  2 ст. 13 вказаного Закону, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, тобто діями  чи  бездіяльністю  суб'єкта  господарювання,  який  займає монопольне (домінуюче) становище на ринку,  що призвели або можуть призвести  до  недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення  інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які  були  б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку,  зокрема, визнається встановлення  таких  цін  чи  інших  умов  придбання   або реалізації  товару,  які  неможливо було  б  встановити  за  умов існування значної конкуренції на ринку.
		У п. 13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що для  кваліфікації   дій   суб'єктів   господарювання   як зловживання  монопольним (домінуючим) становищем на ринку або як антиконкурентних   узгоджених   дій,   або   як    недобросовісної конкуренції  не  є  обов'язковим  з'ясування  настання наслідків у формі відповідно недопущення,  усунення чи обмеження  конкуренції, ущемлення  інтересів  інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців)  чи  споживачів,  зокрема  через  заподіяння  їм   шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів,  чи настання інших відповідних наслідків; достатнім є   встановлення   самого   факту   вчинення   дій, визначених   законом   як   зловживання  монопольним  (домінуючим) становищем (частина друга статті 13  Закону  України  "Про  захист економічної  конкуренції",  або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України  "Про  захист економічної  конкуренції"),  або  як недобросовісна конкуренція (статті 5,  7,  9,  11, 13-15 і 19 Закону України "Про захист  від  недобросовісної  конкуренції"),  або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з  відповідними діями  таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" статті 4,  6,  8, 15-1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").
		За доводами територіального відділення АМКУ, з якими погоджується господарський суд, за умов існування значної конкуренції на ринку Товариство не могло б вимагати зі споживачів плату за послуги, які вони фактично не отримували, оскільки споживачі мали б можливість обирати іншого надавача таких послуг, а за умов відсутності конкуренції на ринку послуг, незважаючи на те, мешканці квартир у багатоквартирних жилих будинках у м. Долинська, які від'єдналися від мереж централізованого теплопостачання (в тому числі й самовільно) не отримували послуги у повному обсязі, Товариство мало можливість вимагати отримання коштів за послуги, які фактично не були спожиті. 
		Висновок у Рішенні про те, що  дії Товариства, які полягають у нарахування плати за послуги централізованого  опалення в розмірі 100 відсотків вартості споживачам, які від'єдналися від мереж централізованого опалення та не отримували ці послуги в повному обсязі, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення, у тому числі місць загального користування багатоквартирних будинків, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, і яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, прийнято адміністративною колегією територіального відділення АМКУ в межах компетенції, встановленої законом, ґрунтується на доведених обставинах справи і нормах конкурентного законодавства.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2. ч. 7 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за порушення, передбачене п. 2 ст. 50 цього Закону, органи Антимонопольного комітету України накладають на юридичних осіб штрафи у розмірі до десяти  відсотків доходу  (виручки)  суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів,  робіт,  послуг) за останній звітний рік,  що передував року,  в якому накладається штраф;  у разі,  якщо суб'єкт господарювання працював менше одного року,  розмір  штрафу  обчислюється  від доходу (виручки) суб'єкта господарювання за весь час до  прийняття  рішення  про  накладення штрафу.
		Конкурентне   законодавство   не   ставить    застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність  від  наявності  у  суб'єкта  господарювання  вини  в будь-якій формі, про що зазначено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".
		Штраф застосований до Товариства за Рішенням правомірною.
		Підставами для зміни,   скасування чи   визнання   недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, як встановлено ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є:
		неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
		недоведення обставин,   які   мають   значення   для справи і які визнано встановленими;
		невідповідність висновків,   викладених у рішенні,   обставинам справи;
		порушення або   неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Заявник у позовній заяві підставою для визнання недійсними п. п. 2-4 Рішення зазначає неповне з'ясування обставин справи та їх недоведеність.
		Твердження Товариства спростовується вищевикладеним.
		Надані позивачем судові рішення у цивільних справах, в яких вирішувалися спори Товариства із громадянами стосовно законності від'єднання (самовільного) від централізованих мереж теплопостачання, оплати послуг з централізованого теплопостачання тощо, не спростовують доводів територіального відділення АМКУ про зловживання Товариством монопольним становищем на ринку послуг. 
		Господарський суд не вбачає підстав для визнання рішення недійсним за підставами, зазначеними  у ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тому відмовляє Товариству у задоволенні позову повністю.
		Судові витрати по справі у сумі 1 147 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
		У засіданні 27.05.13 господарським судом проголошені вступна і резолютивна частини рішення. 
		Керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		                                                                  В И Р І Ш И В :
		 
		                                        У задоволенні позову відмовити повністю. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
		Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
		  
		 
		Повне рішення складено  30.05.2013. 
		 
		Головуючий суддя                                                                        Н. В. Болгар 
		 
		Судді                                                                                                   Н. М. Коваленко
		 
		                                                                                                            Г. Б. Поліщук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...