Аналіз п’єси Івана Карпенка- Карого «Сто тисяч»

Аналіз п’єси Івана Карпенка- Карого «Сто тисяч»

1.     Сюжетну канву для п’си драматург узяв з реального життя. В Єлисаветграді у 80-х роках ХІХ століття активно діяли зграї шахраїв, які оббирали засліплених жадобою до багатства місцевих «хазяїв», продаючи фальшиві гроші. Перша редакція твору «Гроші» з’явилася у 1889 році, але була заборонена цензурою.  Остаточна редакція «Сто тисяч» вийшла у тому ж таки 1889 році, в якій драматург показав, як жадоба до збагачення штовхала людей на злочин.

2.     Тема: зображення ненаситної жадоби до багатства будь-якою ціною.

3.     Головна ідея: «зла сатира на чоловічу любов до стягання без жодної іншої мети», за визначенням самого автора.

4.     За жанром – це сатирична трагікомедія.

5. Сюжет твору – життєвий (основним джерелом для його створення стало тогочасне життя українського народу та історичне минуле України).

Основні проблеми:

-         бездуховність та моральна деградація;

-         власницька любов до землі;

-         духовна обмеженість;

-         прагнення до збагачення будь-якими засобами;

-         невігластво по відношенню до науки;

-         руйнівна сила грошей.

6.     Наявний трагічний конфлікт між згубною пристрастю героя до грошей та неможливістю їх отримати чесним шляхом.

7.     Комедія в 4-х діях із ремарками автора.

8.     Герасим Никодимович Калитка – багатий селянин, Параска – його дружина, Роман – їхній син, Савка – кум Герасима, Бонавентура – копач, Невідомий – шахрай, Гершко – посередник, Мотря – наймичка, Клим – найманий робітник.

9.     Мова твору високохудожня. В тексті п’єси багато прислів’їв  («Запас біди не чинить», «Береженого Бог береже», «Що з воза впало, те пропало», «Обіцянка – цяцянка, а дурневі радість», «Не такий чорт страшний, як його малюють») та фразеологічних зворотів («цапа скакати», «зайці в голові», «лизати руки», «землі під собою не чув», «на глум піднімаєте», «у чорта очі на лоба повилазять», «не з полохливого десятка»).

10. Твір Карпенка-Карого, написаний ще у ХІХ столітті, актуальний і в наші дні, оскільки порушує проблеми, що мають місце і сьогодні. Калитки існують. Адже доки мають місце грошові відносини між людьми, доти процвітатимуть шахраї, готові в будь-який момент знайти чергову жертву (взяти хоча штучно створені фінансові піраміди або фіктивні банківські установи, що наживаються на довірливих громадянах, які прагнуть швидко розбагатіти.)

11.Перша сценічна постановка у 1890 році. В ролі Герасима Калитки сам 

     Іван Карпенко-Карий. Вперше п’єсу було екранізовано у 1958 році на

     Київській кіностудії художніх фільмів ім. О.П.Довженка за театральною

     постановкою спектаклю режисера Академічного драматичного театру ім.

     Івана Франка Гната Юри. З того часу і до сьогоднішніх днів «Сто тисяч»

     Карпенка-Карого обов’язково присутня у репертуарах столичного та

     місцевих драмтеатрів.

12.Відомому драматургу особливо вдалося створити образ сільського глитая,

     єдиною метою якого було збагачення. Зображуючи Герасима

     Никодимовича Калитку у гостро сатиричному  плані, Карпенко-Карий в

     його особі висміяв усіх калиток як типове явище тогочасної дійсності. У

     гонитві за багатством головний герой втрачає якості нормальної людини. 

     Він раз у раз потрапляє у смішні ситуації, а під кінець навіть

     катастрофічне становище. Однак у мене це викликає лише презирство і

     глузливий сміх.