У Нових Бродах Менського району ставок, у якому раніше ловили рибу й напували худобу, цьогоріч стрімко висох. На місці майже 30-гектарної водойми лишилася тільки калюжка. Дно ставка заростає верболозом і очеретом. Якщо його терміново не почистити, ця водойма зникне назавжди.
Смачна риба була
– Повірити не можу власним очам, – розповідає начальник відділу земельних відносин Менської міської ради Павло Терентієв. – Коли виконуюча обов’язки старости Людмила Ковбаса повідомила, що ставок у селі висихає, я навіть уявити не міг масштабів біди. Знаю цю водойму ще з 50-их років минулого сторіччя, шестирічним їздив сюди велосипедом рибалити. Скільки себе пам’ятаю, ставок був глибоким і повноводним, сюди завжди риболови з Чернігова приїжджали.
Навіть цього літа любителі на березі з вудками сиділи
Павло Олександрович із ностальгією згадує, як у ставку свого часу водилася смачна риба удотка з сімейства коропових – рябенька, чимось нагадувала форель. Нині тут не те що удотки, жодного риб’ячого хвоста не лишилося. Вода стрімко випарувалася чи увійшла в землю.
Немає води у ставку, немає води і в колодязях місцевих жителів. Така ж проблема – чи не у всіх селах району. Люди змушені пробивати свердловини, колодязі поглиблюють, доставляючи додаткові кільця. Пересохла у деяких місцях річка Мена. Десна рясніє мілинами та «островами», які нещодавно були дном річки.
І клімат, і люди
Окрім цьогорічної спеки й посухи, свій внесок у осушення водойм зробила і людська безгосподарність.
– Нині сільгоспвиробники, думаючи лише про швидкий прибуток і власну вигоду, не дивляться на перспективу, не враховують природних умов і циклів, – наголошує Павло Терентієв. – Поблизу річок, ставків та озер, нехтуючи усіма правилами, розорюють ґрунти. Але ж споконвіку селяни знали правило: дернина воду тримає. Та й побудованих у 70–80-ті роки минулого сторіччя зрошувально-осушувальних систем нині не вистачає. Порізали, поздавали на металобрухт, а вони в таке посушливе літо дуже знадобилися б.
– На в’їзді у Садове теж ставок є, він не висох попри цьогорічну спеку й бездощів’я, – зауважує Людмила Ковбаса. – Років 12 тому його почистив радгосп, русло прокопали, верхній пласт ґрунту зняли. Було тоді багато невдоволених серед населення, а тепер дякують, бо якби не ті роботи, сиділи б і садівчани без води. А от у Нових Бродах справжнє екологічне лихо. До калюжі корови не дійдуть – грузнуть. Днями жителі зібралися, домовилися поставити для напування корів бочку з водою. Спасибі місцевому фермеру Олександру Дубовику, допоміг – і бочку виділив, і трактора. Залізне корито знайшли, поставили. Побачимо, що з цього вийде.
Треба чистити водойму
Павло Терентієв досить скептично поставився до такої ідеї:
– Це ж уявіть, як на спеці у тій бочці вода нагріватиметься, то ж чай із неї вийде. І скільки там бактерій усіляких розмножиться. А тоді хворіє худоба. Та й спробуй череду з 30 голів у тому кориті напоїти. Хоча іншого виходу поки що немає. Єдине правильне рішення – чистити дно, відкривати джерела.
Нині дно ставка у Нових Бродах нагадує декорацію з фільму-катастрофи – порепане, сухе, вкрите лозою й очеретом. Але ж якби знайшовся добрий господар, згріб оці донні відкладення та вивіз до себе на поля – кращого добрива годі й шукати. І водойму відновили б.
«На ставку лебедина пара нещодавно жила, – показує Людмила Ковбаса. – А тепер тут сухе порепане дно»
– Не все так просто, – кажуть і Павло Терентієв, і Людмила Ковбаса. – Чинне законодавство забороняє отак просто вивозити родючий пласт ґрунту з місця його утворення. Бюрократія ставить перепони. Якби по-хазяйськи підійти, то ті ж самі іноземці купували б кілограмами цей родючий донний ґрунт і платили б за нього валютою. А тут у сусіднє село вивезти – проблема.
Очевидно, правильний вихід – вносити зміни у законодавство, щоб місцева влада мала повноваження вирішувати подібні ситуації. А поки що жителі Нових Бродів сподіваються на сприяння міської ради в очищенні дна висохлого ставка.
Відеосюжет UA:Чернігів