ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/54/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Кузнецова І.Л., судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.)

від 15.11.2018

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житломасив"

на дії Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області

у справі № 908/54/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житломасив"

до Мелітопольської міської ради Запорізької області

Комунального підприємства "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 у справі №908/54/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житломасив" (далі - ТОВ "Житломасив") задоволено, визнано недійсним з моменту укладення договір від 23.12.2014 на надання послуг з управління будинками, спорудами, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, укладений між Мелітопольською міською радою Запорізької області та Комунальним підприємством "Житломасив" Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - КП "Житломасив" Мелітопольської міськради), стягнуто з Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ТОВ "Житломасив" 689 грн судового збору та з КП "Житломасив" на користь позивача 689 грн судового збору.

1.2. На виконання прийнятого рішення в частині стягнення з Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ТОВ "Житломасив" судового збору в сумі 689 грн Господарським судом Запорізької області 30.06.2017 видано відповідний наказ.

1.3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житломасив" звернулося до Господарського суду Запорізької області із скаргою на дії державного виконавця, якою просить визнати дії державного виконавця незаконними, скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

1.4. В обґрунтування скарги ТОВ "Житломасив" посилається на те, що 03.11.2017 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гостіщевою Т.М. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Однак, на думку скаржника, дії державного виконавця щодо винесення зазначеного повідомлення є незаконними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки казначейський орган не є органом примусового виконання, а примусове виконання за виконавчим документом від 30.06.2017 у справі № 908/54/17 повинно здійснюватись виключно відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.08.2018 у справі №908/54/17 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житломасив" на дії державного виконавця виконавчого відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гостіщевою Т.М. відмовлено.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2018 ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.08.2018 у справі №908/54/17 скасовано. Судом скаргу ТОВ "Житломасив" від 22.11.2017 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гостіщевої Тетяни Миколаївни по винесенню повідомлення від 01.11.2017 про повернення наказу господарського суду Запорізької області від 30.06.2017 №908/54/17 стягувачу без прийняття до виконання; визнано неправомірним повідомлення від 01.11.2017, винесене державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гостіщевою Тетяною Миколаївною про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 30.06.2017 №908/54/17 стягувачу без прийняття до виконання; зобов`язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області прийняти до виконання наказ Господарського суду Запорізької області від 30.06.2017 №908/54/17 про стягнення з Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ТОВ "Житломасив" 689 грн судового збору.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2017 у справі №908/54/17 позов ТОВ "Житломасив" задоволено, визнано недійсним з моменту укладення договір від 23.12.2014 на надання послуг з управління будинками, спорудами, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, укладений між Мелітопольською міською радою Запорізької області та КП "Житломасив" Мелітопольської міської ради, стягнуто з Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ТОВ "Житломасив" 689 грн судового збору та з КП "Житломасив" на користь позивача 689 грн судового збору;

- на виконання рішення Господарським судом Запорізької області 30.06.2017 видано накази, зокрема, щодо стягнення з Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ТОВ "Житломасив" судового збору в сумі 689 грн;

- державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гостіщевою Т.М. за результатами розгляду заяви ТОВ "Житломасив" про примусове виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 30.06.2017 у справі № 908/54/17 про стягнення з Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ТОВ "Житломасив" 689 грн судового збору на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" 01.11.2017 винесено повідомлення за вих. від 03.11.17 № 22974-8034 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;

- із змісту мотивувальної частини повідомлення вбачається, що останнє винесено державним виконавцем із посиланням на статтю 6 Закону України "Про виконавче провадження" та на пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 № 845, яким передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів;

- вважаючи своє право порушеним ТОВ "Житломасив" звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Гостіщевої Т.М.

2.4. Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий господарський суд послався на те, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), рішення про стягнення коштів місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства. Згідно із частиною другою статті 5 Бюджетного кодексу України місцевими бюджетами є бюджети місцевого самоврядування, відповідно до статті 22 Кодексу для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет.

2.5. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що ці висновки зроблені при неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідають обставинам справи. Мелітопольська міська рада Запорізької області за наказом господарського суду у даній справі не є боржником в розумінні Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників і процедура виконання рішень, встановлена цим Порядком не розповсюджується на виконання спірного наказу. Примусове виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 30.06.2016 №908/54/17 має здійснюватися відділом примусового виконання рішень в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, винесення державним виконавцем 01.11.2017 повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на те, що відповідний наказ господарського суду має виконуватися відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників є таким, що не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Не погоджуючись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2018 у справі № 908/54/17 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.11.2018.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області:

- постанова суду апеляційної інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", статті 343 Господарського процесуального кодексу України, пункти 3, 4, 25, 26, 28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, статті 25, 43 Бюджетного кодексу України.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

4.3. Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

4.4. Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

4.5. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

4.6. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

4.7. Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

4.8. Пунктом 1 частини 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

4.9. Здійснюючи в межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу, Казначейство України відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.11 № 460/2011, забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів.

4.10. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідності до абз. 1 пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

4.11. Згідно із частиною другою статті 5 Бюджетного Кодексу України місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Частиною 3 статті 5 Бюджетного Кодексу України визначено, що бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

Згідно з частиною першою статті 22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 частини другої статті 22 Бюджетного Кодексу України закріплено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої статті 22 Бюджетного Кодексу України.

Частиною першою статті 25 Бюджетного кодексу України унормовано, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

4.12. Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування, зокрема, включає міську раду та її виконавчі органи.

Статтею 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.

Стаття 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 67 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об`єктів державної власності.

4.13. Як встановлено судами попередніх інстанцій боржником за виконавчим документом - наказом, виданим 30.06.2017 Господарським судом Запорізької області про стягнення на користь ТОВ "Житломасив" 689 грн судового збору є Мелітопольська міська рада Запорізької області, тобто орган місцевого самоврядування; Мелітопольська міська рада Запорізької області є представницьким органом місцевого самоврядування, бюджетною установою; місцевими бюджетами є у т. ч. бюджети місцевого самоврядування.

Повертаючи ТОВ "Житломасив" наказ Господарського суду Запорізької області від 30.06.2017 у справі №908/54/17 про стягнення з Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ТОВ "Житломасив" 689 грн судового збору без прийняття до виконання, орган державної виконавчої служби в мотивувальній частині повідомлення з посиланням на частину другу статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" та пункт 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників зазначив, що стягувачу слід звернутися безпосередньо до органів, що здійснюють казначейське обслуговування.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги те, що Мелітопольська міська рада (боржник) є органом місцевого самоврядування, колегія суддів зазначає, що висновок Центрального апеляційного господарського суду стосовно того, що Мелітопольська міська рада не є боржником у розумінні Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників і процедура виконання рішень не розповсюджується на виконання спірного наказу є необґрунтованим.

Виходячи з фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконавчий документ у цій справі має виконуватись органами Казначейства, а відтак відсутні правові підстави для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житломасив" на дії державного виконавця виконавчого відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до пункту 4 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.2. Згідно із статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2018 та залишення в силі ухвали Господарського суду Запорізької області від 17.08.2018.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали місцевого господарського суду, судові витрати відповідно до статті 344 Господарського процесуального кодексу України покладаються на ТОВ "Житломасив", оскільки було постановлено рішення про відмову у задоволенні скарги на дії органу державної виконавчої служби.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317, 339, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задовольнити, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2018 скасувати, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.08.2018 у справі № 908/54/17 залишити в силі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житломасив" на користь Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн судового збору за подання касаційної скарги.

3. Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на виконання даної постанови суду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко