Коли жінки заступають чоловіків

18 березня 2021

18 березня, в день 100-ліття від дня народження мужньої викладачки Ніжинського педінституту Лесі Коцюби на її пошану відбулася Всеукраїнська наукова відеоконференція «Жінка в боротьбі за Україну». Говорилося про багатьох героїчних жінок, які нарівні з чоловіками підставляли себе під прес тоталітарної системи, а іноді вони опинялися й попереду. Так склалася доля Олександри (Лесі) Йосипівни Коцюби, що їй довелося взяти на себе відповідальність за передачу антирадянського твору Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» за кордон. Хоча в оточенні чоловіків-викладачів вона була єдиною жінкою та ще одиначкою з сином Богданом. Вражає глибиною дослідження доповідь доцента Петра Моціяки під назвою "Дещо із життя Лесі Йосипівни Коцюби в 1950-1960-х рр.". Зі скрупульозністю слідчого він в деталях описав тодішню напружену атмосферу у викладацькому середовищі, подав інтимні деталі життя героїні, що спонукає до проведення паралелей з днем учорашнім і сьогоднішнім. Професор Пилип Клименко 1927 року дав убивчу характеристику Ніжина,  який завдяки таким закладам як тутешній інститут "був найтиповішим з русифікаційних осередків лівобережної України". Шлейф ментального п'ятиколонства ще довго буде тягтися, тому землякові-письменнику Миколі Тимошику з київських пагорбів бачиться його слід рельєфніше й гостріше. Його критика у виступі справедлива, зокрема щодо назви вулиці Московської в Ніжині, яка не муляє око хіба що зовсім "не зрячим". Місцеве товариство "Просвіта" теж по-своєму відповідальне за це, бо потребує ревіталізації. От тільки коли закликаєш до цього й керівництво всеукраїнського товариства, то це сприймається майже як замах на його цілісність. А проблема перезріла і не в персоналіях справа, а в застарілих методах роботи. Адміністративно-територіальна реформа спричинила виклики гуманітарним закладам аж до їх закриття і тут для "Просвіти" міг би настати зоряний час, якби мали на те повноваження. Як і під час УНР і УД 1917-1918 років, потрібно закликати активізуватися "Просвітам" і перебирати на себе майно, права й обов‘язки колишніх комунальних закладів: будинків культури, бібліотек тощо, які раптом стали не потрібні владі, бо нема грошей на їх утримання. Для цього "Просвіта" як загальноукраїнська структура має терміново реорганізуватися відповідно до викликів сучасності, внісши потрібні зміни до статуту. Очолити цей процес могли б сучасниці, які мають до цього волю й досвід, усім відомі Ірина Фаріон, Лариса Ніцой, Софія Федина. Пані Софія якраз виступала з доповіддю на конференції із приміщення Верховної Ради України. Ніжин новітньої доби також знає трьох патріотичних жінок: актрису Марію Заньковецьку, фольклористку Лесю Коцюбу, просвітянку Марію Астаф'єву. Професор Олександр Астаф'єв недавно покинув цей світ, тож спогади про ніжинський буремний період життя подружжя варто запропонувати написати Марії Миколаївні, бо хто зна, чи так уже й ретельно працювало КДБ  під занавіс СРСР, як у розгар побудови комунізму .