Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 10 жовтня 2019 року

у справі № 748/897/18

Цивільна юрисдикція

Щодо правової оцінки проживання осіб за однією адресою після розлучення

Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - районна державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3. Звернувшись після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, позивач з`ясувала, що шлюб розірвано рішенням районного суду. Після розірвання шлюбу та поділу майна ні вона, ні спадкодавець не здійснювали фактичний розподіл майна, а саме: не отримували свідоцтв про право власності згідно визначених часток, продовжували вести спільне господарство. Необхідність встановлення юридичного факту позивач обґрунтовувала наявністю перешкод для визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання з 2012 року по 2017 рік.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою апеляційного суду рішення районного суду залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що судами неповно з`ясовано обставини справи та не досліджено докази по справі. Судами не взято до уваги покази свідків. Дана справа має виняткове значення для позивачки, оскільки стосується майна, яке набуте за спільні кошти.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
П. 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням районного суду від 16 липня 2012 року. Ведення спільного господарства та шлюбні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 припинилися з березня 2012 року. Протягом 2012 та 2013 років судами розглядалась справа з приводу поділу майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Так ухвалою апеляційного суду визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності - по 1/2 частині кожному на будинок домогосподарства під літерою А1 з належними до нього будівлями та спорудами; визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на будинок домогосподарства під літерою Б1; визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки; визнано за ОСОБА_3 право власності на частину земельної ділянки.

Висновки: проживання осіб за однією адресою після розлучення у зв’язку з поділом майна між ними та відсутністю іншого місця проживання не підтверджує факту існування між такими особами сімейних відносин.

Ключові слова: способи підтвердження існування сімейних зв’язків, доведення факту проживання однією сім’єю, наслідки спільного проживання після розлучення, спадкування після одного з подружжя після розлучення