Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 березня 2019 року

у справі № 807/1456/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо оскарження в судовому порядку факту внесення відомостей до ЄРДР

Фабула справи: ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України, в якому просив зобов'язати відповідача виключити з системи єдиного обліку злочинів і осіб, які їх вчинили, відомості про пред'явлення позивачеві обвинувачення у вчиненні злочину.

Окружний адміністративний суд позов задовольнив. Апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував, мотивував тим, що вимоги, які є предметом позову, мають вирішуватися за правилами кримінального, а не адміністративного судочинства.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 вказує, що висновок апеляційного суду про те, що спір у цій справі належить розглядати за правилами кримінального, а не адміністративного судочинства, оскільки матеріали кримінального провадження щодо нього втрачені без можливості їх відновлення.

Правова позиція Верховного Суду: питання реєстрації кримінальних правопорушень, осіб, які їх вчинили, обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень та результатів судового провадження регулюються не Інструкцією, на яку посилаються позивач і суди попередніх інстанцій, а Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генерального прокурора України.

Наявність у Реєстрі відомостей щодо вручення позивачу обвинувального акта є лише підтвердженням того, що такий акт існує як офіційний документ, складений, підписаний і вручений обвинуваченому уповноваженими на те особами за наслідками досудового розслідування.

Використання поліцією відображених у Реєстрі відомостей, як і інша діяльність цього органу, відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» може здійснюватися виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, чинне законодавство не передбачає.

Дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов'язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

Всупереч доводам позивача, викладеним в адміністративному позові та касаційній скарзі, відображення в ЄРДР цих відомостей не є констатацією винуватості позивача у вчиненні злочину, не суперечить закріпленим у ст.62 Конституції України і ст.17 КПК України засадам презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, не перешкоджає його професійній діяльності і не обмежує жодних інших прав та інтересів.

Висновки: чинне законодавство не передбачає виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, така інформація не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов'язків та існуючого стану правовідносин. Заявлену позовну вимогу суди не можуть розглядати за правилами будь-якого судочинства.

Ключові слова: публічно-владні повноваження, виключення відомостей з ЄРДР, оскарження дій працівників поліції, адміністративне судочинство, адміністративна юрисдикція, кримінальне судочинство, кримінальна юрисдикція