Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 16 січня 2018 року

у справі № 243/5366/16-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо індексації заробітної плати, стягненої на підставі рішень суду

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Содовий завод», у якому просив стягнути з відповідача індексацію заробітної плати, стягненої на підставі рішень суду першої інстанції.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював у ВАТ «Содовий завод». При звільненні розрахунку з ним не було проведено. У межах виконавчого провадження з примусового виконання рішень судів першої інстанції ОСОБА_1 виплачено заборгованість по заробітній платі. При цьому індексація заробітної плати з часу нарахування, присудження і на час її виплати не проводилась.

ВАТ «Содовий завод» подало до суду заперечення, у яких зазначало що, ВАТ «Содовий завод» перебуває на стадії ліквідації, тому на нього не можуть бути покладені зобов'язання щодо виплати сум, які не входять до заборгованості із заробітної плати.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 відмовлено у позові.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до ст. 33 Закону України № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) у період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Також ОСОБА_1 вважає, що індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, за період протягом якого рішення суду не було виконано

Правова позиція Верховного Суду: суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що позивач має право на звернення до суду з позовом про індексацію заробітної плати та виплату належних йому сум і що питання індексації заробітної плати врегульовано Законом № 108/95-ВР та Порядком проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року № 663 (далі - Порядок № 663). Разом з цим, у задоволенні позовних вимог безпідставно відмовили, вважаючи що порядок індексації заробітної плати, визначений ст. 33 Закону № 108/95-ВР, не може бути застосовано до випадків несвоєчасного виконання рішень про присудження невиплаченої заробітної плати.

Згідно із ст.ст. 1, 4 Закону України № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», індексація - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Обчислення індексу споживчих цін з наростаючим підсумком для індексації грошових доходів громадян починається з 1 січня 1997 року, і індексація провадиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому самому порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

При проведенні індексації заробітної плати використовуються такі поняття, як індекс споживчих цін, поріг індексації, базовий місяць та коефіцієнт індексації. Вирішуючи справи такої категорії, суди з'ясовують, зокрема, період виникнення заборгованості, щомісячний розмір заробітної плати, строк, в межах якого мало бути виконано рішення суду про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати позивачу за відповідний період часу.

Спір із цього приводу розглядається судом за заявою стягувача в позовному провадженні; компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону № 108/95-ВР і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427 ( 1427‑п), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток (п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Висновки: згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року № 663, котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Ключові слова: право на гідну оплату праці, трудові спори, невиплата індексації заробітної плати